Decision № 125873550, 17.03.2025, Commercial Court of Poltava Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2025 Справа № 917/112/25

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Сіті Фінанс, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кремяртекс, м. Кременчук

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство Райффайзен Банк, м. Київ

про стягнення 66 966,66 грн

без виклику представників сторін

встановив:

До Господарського суду Полтавської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Сіті Фінанс з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Кремяртекс про стягнення 66 966,66 грн заборгованості за кредитним договором № 011/41945/00754082 від 12.12.2019.

Ухвалою від 20.01.2025 суд встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема встановив відповідачу строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (а.с. 68-70).

Ухвала від 20.01.2025 вважається врученою відповідачу 05.02.2025. Отже, останнім днем подачі суду відзиву на позов є 20.02.2025.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно із ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені,- встановлюються судом.

Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У цій справі суд вчинив такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. за номером справи 917/112/25 (а.с. 63).

Ухвалою від 20.01.2025 (а.с. 68-70) суд відкрив провадження у справі № 917/112/25, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Райффайзен Банк».

Ухвала від 16.12.2024 була вручена позивачу та третій особі 20.01.2025 о 17:11, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 20.01.2025 до електронного кабінету у системі Електронний суд (а.с. 71, 72).

Відповідно до п. 2 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідач не скористався правом зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами у судових справах, що передбачено ст.6 ГПК України.

За даними, що вказані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач зареєстрований як за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Павлова, буд. 10, кв. 4 (а.с. 66).

У наявному у справі кредитному договорі № 011/41945/00754082 від 12.12.2019 відповідач вказав своєю адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд. 7-Б, (а.с.13).

Ухвала від 20.01.2025 надсилалась відповідачу засобами поштового зв`язку на його адресу реєстрації, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та адресою листування, вказану у договорі.

Вказані поштові відправлення повернулися до суду. Відповідно до довідки АТ "Укрпошта" Ф20 підстави невручення кореспонденції за адресою реєстрації - за закінченням терміну зберігання, дата штемпеля організації поштового зв`язку 05.02.2025 (а.с. 74-79), за адресою листування - адресат відсутній за вказаною адресою, дата штемпеля організації поштового зв`язку 21.02.2025 (а.с. 80-85).

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості до Єдиного державного реєстру про юридичну особу, в тому числі щодо місцезнаходження, вносяться відповідно до документів, що подаються самою юридичною особою для проведення реєстраційних дій.

Вказане дає підстави вважати, що така адреса відповідача є актуальною, а відтак саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції. (така ж правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 910/2654/22).

Відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до ст. 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо місцезнаходження юридичної особи, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною одинадцятою статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Пунктом 81 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (одержувача) або повнолітніх членів його сім`ї про надходження поштового відправлення, поштового переказу адресат (одержувач) інформується у спосіб, визначений оператором поштового зв`язку.

Згідно з п. 104 Правил у разі неможливості вручення адресату (одержувачу) поштового відправлення, поштового переказу таке відправлення, переказ повертаються відправнику, крім випадків, якщо відправник під час оформлення поштового відправлення, поштового переказу визначив інший порядок розпорядження поштовим відправленням, поштовим переказом. Невручені одержувачам або відправникам поштові відправлення, поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку протягом строку, визначеного цими Правилами. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - такими, що не виплачені. Невручені поштові відправлення, невиплачені поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку до закінчення строку, встановленого оператором поштового зв`язку, але не менше одного місяця. Протягом зазначеного строку відправник/адресат (одержувач) може звернутися до оператора поштового зв`язку щодо одержання такого поштового відправлення, коштів за таким поштовим переказом.

З вебсайту АТ "Укрпошта" (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html?barcode=) вбачається, що поштове відправлення копії ухвали суду від 20.01.2025 у справі №917/112/25 за штрих-кодовим ідентифікатором 0601103346413 надійшло до точки видачі у м. Кременчук 23.01.2025, повернуто за зворотною адресою 05.02.2025 (а.с. 87), за штрих-кодовим ідентифікатором 0601111678751 надійшло до точки видачі у м. Кременчук 14.02.2025, повернуто за зворотною адресою 21.02.2025 (а.с. 88).

Отже, поштове відправлення копії ухвали суду від 20.01.2025 у справі № 917/2213/24 перебувало у відділенні поштового зв`язку 13 днів та 7 днів. А тому відповідач мав достатньо часу для отримання поштової кореспонденції, що надійшла на його адресу від суду.

У постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 910/2654/22 викладено висновок, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у низці постанов, а саме від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 07.09.2022 у справі №910/10569/21, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21 тощо.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20 тощо).

Верховний Суд зауважує, що неотримання заявником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції.

Отже, ухвала від 20.01.2025 вважається врученою відповідачу в установленому порядку.

За приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З інформації на офіційному веб-сайті Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвала Господарського суду Полтавської від 20.01.2025 у справі №917/112/25 оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень, до неї надано загальний доступ 21.01.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124517111), а отже відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Відповідач також не скористався правом зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами у судових справах, що передбачено ст. 6 ГПК України.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На офіційному сайті Судової влади України 20.01.2025 суд розмістив відповідне оголошення про розгляд цієї справи (а.с. 73).

Отже, суд вчинив всі дії, передбачені ГПК України, для повідомлення відповідача про розгляд цієї справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно із ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

12.12.2019 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі Банк/кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кремяртекс» (далі позичальник, відповідач, ТОВ «Кремяртекс») укладений Кредитний договір № 011/41945/00754082 (далі Договір, а.с. 7-13), за умовами якого кредитор надав позичальнику кредитні кошти (кредит) у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 250 000,00 грн (надалі Ліміт), а позичальник зобов`язався використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором (п. 1.1 Договору).

За розділом Договору «Визначення термінів» невідновлювальна кредитна лінія це форма видачі кредиту частинами (траншами), при якій після отримання позичальником повної суми ліміту кредитування подальше надання кредитних коштів припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом протягом строку дії Договору.

Кінцевий термін надання кредиту 12.02.2020 - становить останній день, коли позичальник може звернутися до кредитора з метою отримання кредиту (п. 1.2 Договору).

Кінцевий термін погашення кредиту 12.12.2022, або інша дата, визначена відповідно до п. 5.4. або статті 8 Договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за договором у повному обсязі), (п. 1.3 Договору).

Кредит надається позичальнику на розвиток бізнесу, а саме: фінансування витрат, пов`язаних з веденням господарської діяльності позивальника, за винятком та надання або повернення фінансової допомоги, внесків до статутного фонду, благодійних внесків, виплати дивідендів (п. 1.4 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного п. 1.3. Договору включно позичальник зобов`язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 23 % річних. Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим договором.

За 2.2 Договору у випадку неповернення кредиту в кінцевий термін його погашення, позичальник зобов`язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 23 % річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т. ч. простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту.

Пунктами 5.2., 5.3. Договору сторони погодили, що позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірах згідно з графіком. Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його використання.

Позичальник зобов`язується здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами в валюті кредиту кожного місяця 12 числа та при погашенні заборгованості за кредитом у повному обсязі.

При простроченні погашення ануїтетного платежу проценти, нараховані на суму простроченої заборгованості за кредитом за період прострочення, в тому числі, визначені п. 2.2. Договору, підлягають сплаті додатково до сум, передбачених графіком. При цьому, в разі нездійснення погашення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту проценти, передбачені п. 2.2. Договору, нараховуються та сплачуються позичальником за період з дати кінцевого терміну погашення кредиту (включно) по календарний день, що передує дню фактичного погашення заборгованості за Договором у повному обсязі.

Згідно з п. 5.6. Договору позичальник надав право кредитору, здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника, зокрема, з поточного рахунку, з рахунків, що будуть відкриті позичальнику в кредитора протягом строку дії Договору та реквізити яких кредитор визначить самостійно, в розмірі сум, належних до сплати позичальником за Договором та/або договорами забезпечення, в т. ч. з метою погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів, комісій, пені, штрафу, відшкодування витрат та інших платежів, передбачених Договором/договорами забезпечення. Таке договірне списання може здійснюватися кредитором протягом строку дії Договору будь-яку кількість разів, починаючи з дати настання строку виконання відповідного грошового зобов`язання (включно) до повного погашення заборгованості.

У Додатку № 1 від 12.12.2019 до Договору (а.с. 14) визначений графік погашення заборгованості за кредитом та сплата процентів.

Відповідач подав до Банку анкету-заяву від 05.12.2019 на отримання кредиту (а.с.16-17).

Надалі відповідач звернувся до Банку із заявою від 12.12.2019 про перерахування кредитних коштів на його поточний рахунок (а. с. 15).

На виконання договору Банк 16.12.2019 видав відповідачу 250000,00 грн коштів кредиту. Факт надання банком позичальнику кредитних грошових коштів за умовами Кредитного договору № 011/41945/00754082 від 12.12.2019 підтверджується копією виписки по рахунку (а. с. 19-29).

Вказана виписка також підтверджує користування кредитною лінією відповідачем.

Відповідно до виписки по рахунку (а. с. 19-29) станом на 12.12.2022 відповідач мав заборгованість в сумі 70466,60 грн з повернення кредиту та відсотків.

20.12.2022 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (первісний кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (новий кредитор, позивач) укладений Договір про відступлення прав вимоги № 114/2-57-F (далі Договір про відступлення прав вимоги, а.с. 32-36), на умовах та в порядку, встановленого цим Договором, відповідно до статей 512 - 519 ЦК України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними в Реєстрах боржників. Пунктів (п. 2.1 Договору).

За п. 2.4 Договору про відступлення прав вимоги внаслідок передачі (відступлення) прав вимоги за цим Договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у Кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за Кредитними договорами. Сторони погодили, що кожен наступний Реєстр боржників доповнює, а не замінює попередній.

Відповідно до Реєстру боржників від 20.12.2022 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-57-F від 20.12.2022 (а.с. 39-44), ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» набуло право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, у т. ч. і за Кредитним договором № 011/41945/00754082 від 12.12.2019, укладеним між позичальником та Акціонерним товариством «Райффайзен Банк», сума заборгованості за яким становить 70 466,60 грн, з яких 63 906,33 грн заборгованість за основною сумою боргу по кредиту, 6560,33 грн заборгованість за відсотками (п.1242 Реєстру боржників). В підтвердження цього позивач також надав витяг з Реєстру боржників (а.с.45).

Позивач направив до ТОВ «Кремяртекс» досудову вимогу №1-106176 від 21.05.2024, з проханням сплатити 63 906,33 грн заборгованості за основною сумою боргу по кредиту та 6560,33 грн заборгованість за відсотками (а.с.47). Вказана вимога була направлена рекомендованою поштовою кореспонденцією з описом вкладення (а.с. 46,48-49).

Позивач у позові вказує, що вимога залишена відповідачем без задоволення.

Позивач у позові зазначає, що після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останнім було здійснено часткове погашення заборгованості на рахунок позивача у загальній сумі 3 500,00 грн (дата останнього платежу 23.08.2023).

Враховуючи часткове погашення відповідачем заборгованості за Договором, заборгованість відповідача становить 66 966,66 грн.

Позивач у позові вказує, що відповідач вказаний борг не сплатив. Це стало підставою для звернення позивача до суду.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором установлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої cтатті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до cтатті 516 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлене договором або законом Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Пунктом 1 cтатті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлене договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 526 ЦК України.

Статтями 193 ГК України та 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується факт укладення між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Кремяртекс» Кредитного договору № 011/41945/00754082 від 12.12.2019 та виконання Банком своїх зобов`язань перед відповідачем шляхом надання з 16.12.2019 кредиту в формі невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 250 000,00 грн, з кінцевим терміном погашення по 12.12.2022.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Кредитного договору № 011/41945/00754082 від 12.12.2019 протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного п. 1.3. Договору включно позичальник зобов`язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 23 % річних. Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим Договором.

У випадку неповернення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 23 % річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т. ч. простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту.

Пунктами 5.2., 5.3. Кредитного договору № 011/41945/00754082 від 12.12.2019 сторони погодили, що позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірах згідно з графіком. Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його використання.

Позичальник зобов`язується здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті Кредиту кожного місяця 12 числа та при погашенні заборгованості за кредитом в повному обсязі.

При прострочені погашення ануїтетного платежу проценти, нараховані на суму простроченої заборгованості за кредитом за період прострочення, в тому числі, визначені п. 2.2. Договору, підлягають сплаті додатково до сум, передбачених графіком. При цьому, у разі нездійснення погашення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту проценти, передбачені п. 2.2. Договору, нараховуються та сплачуються позичальником за період з дати кінцевого терміну погашення кредиту (включно) по календарний день, що передує дню фактичного погашення заборгованості за Договором в повному обсязі.

Всупереч умов Кредитного договору та графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, визначених у додатку до кредитного договору, позичальник свої зобов`язання за Кредитним договором № 011/41945/00754082 від 12.12.2019 не виконав в повній мірі, кредитні кошти у розмірі 63 906,33 грн та проценти за користування кредитом у розмірі 6560,33 грн своєчасно не повернув.

Факт надання банком позичальнику кредитних коштів, факт користування кредитною лінією відповідачем підтверджується копією виписки по рахунку (а. с. 19-29). Відповідно до цієї виписки по рахунку (а. с. 19-29) станом на 12.12.2022 відповідач мав заборгованість в сумі 70466,60 грн з повернення кредиту та відсотків.

Суд враховує правову позицію, викладену в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, про те що виписки за банківськими картковими рахунками є належним доказом заборгованості за кредитними договорами.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Таким чином, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку позичальника, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами.

Суд установив, що відповідно до Договору про відступлення прав вимоги №114/2-57-F від 20.12.2022, укладеного між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (первісний кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (новий кредитор), на підставі Реєстру боржників від 20.12.2022 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-57-F від 20.12.2022, до ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» перейшло право вимоги до ТОВ «Кремяртекс» у частині грошової вимоги за Кредитним договором № 011/41945/00754082 від 12.12.2019 щодо суми заборгованості в розмірі 70 466,60 грн, з якої 63 906,33 грн заборгованість за основною сумою боргу по кредиту, 6560,33 грн заборгованість за відсотками.

Позивач у позові вказав, що після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останнім було здійснено часткове погашення заборгованості на рахунок позивача у загальній сумі 3 500,00 грн (дата останнього платежу 23.08.2023).

Отже, заборгованість відповідача за Договором становить 66 966,66 грн.

Доказів на спростування існування вказаної заборгованості чи доказів її сплати від відповідача до суду не надходило.

За частиною 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За частиною першою статті 79 ГПК України наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Отже, наявність обставин, на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог у позові, суд вважає доведеними, оскільки докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, а доказів на її спростування відповідач суду не надав.

Підсумовуючи викладене вище, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог повністю та стягнення з ТОВ «Кремяртекс» на користь позивача 66 966,66 грн заборгованості за кредитним договором № 011/41945/00754082 від 12.12.2019.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі на сплату судового збору.

Суд встановив, що за подачу цього позову позивач сплатив 3028,00 грн судового збору за платіжною інструкцією № 2056 від 02.09.2024 (а.с. 6). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 03.09.2024 (а.с. 64).

Із загальної суми позовних вимог, які задоволені судом, судовий збір належить сплачувати у сумі 3028,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремяртекс» (вул. Павлова, буд. 10, кв. 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39602; ідентифікаційний код 33434924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 39508708) 66 966 грн 66 коп. заборгованості, 3028 грн 00 коп. - відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 17.03.2025.

Суддя Т. М. Безрук