Decision № 125769803, 12.03.2025, Samarskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа 206/6758/24

Провадження 2/206/577/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

12 березня 2025 року м. Дніпро

Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Гаркуші В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у приміщенні суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить:

- стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 04.08.2021 № 42301 у розмірі 8850,00 грн.

- стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу.

І. Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 04.08.2021 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 42301 про надання фінансового кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

17.02.2022 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 02-17/02/2022 відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 року до договору факторингу №02-17/02/2022, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру боржників та договору факторингу № 02-17/02/2002 від 17.02.2022, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги до відповідача на суму 8850,00 грн.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 не виконала свого обов`язку щодо повернення суми кредиту, має прострочену заборгованість за кредитним договором від 04.08.2021№ 42301в загальному розмірі 8850,00 грн., в тому числі 1500,00 грн. заборгованості за основним боргом та 7350,00 грн. заборгованості за відсотками.

Звернувшись до суду позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання фінансового кредиту від 04.08.2021№ 42301, право вимоги за яким він набув на підставі відповідного договору факторингу, в сумі 8850,00 грн.

Представник позивача разом з позовною заявою просив розглядати дану справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 70).

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення судових повісток за місцем реєстрації, відзиву на позов не подала. Окрім того суд завчасно 24.02.2025 року повідомляв відповідача про розгляд справи, шляхом розміщення оголошення на сайті «Судової влади України» (а.с. 81).

Отже, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. У зв`язку з чим суддя вважає можливим застосувати положення ст.280 ЦПК України та розглянути справу заочно.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2024 року відкрито спрощене провадження з викликом сторін у справі (а.с. 58).

20.01.2025 представник позивача Пархомчук С.В. надіслав, через систему «Електронний суд», на адресу Самарського районного суду м. Дніпропетровська заяву про розподіл судових витрат, відповідно до якої просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10500 грн.

20.01.2025 представник позивача Пархомчук С.В. надіслав, через систему «Електронний суд», на адресу Самарського районного суду м. Дніпропетровська клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Враховуючи, що учасники справи в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено, що 29.12.2021 року між 04.08.2021 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 42301 про надання фінансового кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Відповідно до вищезазначеного договору розмір кредиту складає 1500 грн. Банк надає кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 24 дні, тобто до 27.08.2021 року. Боржник сплачує кредитору 912,5 % річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 на добу. Тип процентної ставки фіксована. Також клієнт за використання системи для дистанційного отримання кредиту забов`язаний сплатити кредитору комісію в сумі 15% від суми кредиту. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту нараховуються і за період прострочення, але не більше ніж 180 календарних днів з моменту виникнення такої прострочки (а.с. 26-30).

Згідно з відомостями ТОВ «Платежі онлайн» (лист від 21.05.2024 № 3864/05) 04.08.2021 було проведено успішну транзакцію на сайті торговця (AVIRACREDIT.COM.UA) на суму 1500,00 грн. на картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 (а.с. 33).

17.02.2022 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с. 34-41).

Згідно з копією витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 02-17/2022, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 42301 на загальну суму 8850,00 грн., в тому числі 1500,00 грн. тіла кредиту та 7350,00 грн. відсотків (а.с.43).

Відповідно до платіжної інструкції № 3877 ФК КЕШ ТУ ГОУ перерахувало ТОВ «Фінансова компанія АВІРА Груп» 253860,83 грн (а.с. 44).

Відповідно до платіжної інструкції № 3669 ФК КЕШ ТУ ГОУ перерахувало ТОВ «Фінансова компанія АВІРА Груп» 253860,83 грн (а.с. 45).

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом в межах даної справи, кредитний договір укладений між фінансовою установою та відповідачем в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідні відомості зазначені безпосередньо у кредитному договорі, а саме відомості щодо ідентифікації клієнта та інформацію про одноразовий ідентифікатор.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити борг, а також відсотки.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Як встановлено судом ОСОБА_1 було укладено договір фінансового кредиту з ТОВ «ФК «Авіра Груп». Грошові кошти на виконання умов такого договору були перераховані відповідачу, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 21.05.2024 № 3864/05. Доказів того, що зазначений у договорі картковий рахунок не належить ОСОБА_1 суду надано не було.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 обов`язку з повернення коштів за кредитним договором не виконала, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з останньої боргу в загальному розмірі 8850,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо питання розподілу судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 30.09.2020 по справі № 201/14495/16-ц.

У постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Крім того, у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила: для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

На підтвердження понесених витрат про надання правничої допомоги позивач надав: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії КС № 8096/10 від 18.07.2019 (а.с. 54); договір про надання правової допомоги від 29.12.2023 (а.с. 50-53); акт про отримання правової допомоги від 14.01.2025 з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Пархомчуком С.В. (а.с. 64 з обороту - 65); рахунок за надання послуг з правничої допомоги на суму 10500 грн. (а.с. 68); платіжна інструкція № 34257 про сплату сплату послуг правничої допомоги (а.с. 69).

Зокрема, згідно з описом робіт (наданих послуг) від 14.01.2025, адвокатом надані послуги: 1. Зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 в рамках кредитного договору № 42301 від 04.08.2021 року, витрачений час 1 год., загальна вартість робіт 2000,00 грн.; 2. Складання та подання позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналізів судової практики, витрачений час2,5 год., загальна вартість робіт 5000,00 грн. 4. Інші клопотання, заяви до суду, складання процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи, витрачений час 1,5 год., загальна вартість 3000,00 грн., 5. Канцелярські витрати на виготовлення копії документів, відправка поштової кореспонденції 500,00 грн. Усього витрати на суму 10500,00 грн.

Суд зазначає, що дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відзив на позовну заяву відповідачем не подавався, відповідно відповідь на відзив не складалась. Виходячи із критерію пропорційності заявлених витрат предмету спору, суд враховує ціну позову. Зокрема судом задоволено вимоги позивача про стягнення на його користь 8850,00 грн. заборгованості, натомість розмір заявлених витрат становить 10500,00 грн., що фактично перевищує розмір заборгованості та є явно непропорційним.

Крім того, в розрахунок витрат включено роботи «Інші клопотання, заяви до суду, складання процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи». Витрати часу на надання таких послуг не відповідають критерію їх необхідності та дійсності, оскільки після відкриття провадження у справі подана лише одна заява про стягнення судових витрат, а відомості щодо руху справи можуть бути отримані ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» через Електронний кабінет, де останнє зареєстроване.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також 2422,40 грн. судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІНН НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕКШ ТУ ГОУ» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс, 7 м. Київ; код ЄДРПОУ 42228158) заборгованість за кредитним договором від 04.08.2021 № 42301в розмірі 8850 (вісім тисяч вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІНН НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕКШ ТУ ГОУ» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс, 7 м. Київ; код ЄДРПОУ 42228158) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн. та 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя В.В. Гаркуша