Decision № 125642215, 06.03.2025, Kobeliatskyi Raion Court of Poltava Oblast

542/1233/24

2/532/61/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2025 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Назарьової Л. В,

з участю секретаря судового засідання - Маляренко І. М,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі:

- держава Україна в особі Новосанжарського районного суду Полтавської області,

- держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

- держава Україна в особі держателя Єдиного державного реєстру судових рішень - Державна судова адміністрація України,

- держава Україна в особі адміністратора Єдиного державного реєстру судових рішень - Державне підприємство «Інформаційні судові системи»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Кобеляки, в режимі відеоконференції, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Новосанжарського районного суду Полтавської області, держави Україна в особі Державної казначейської служби України, держави Україна в особі держателя Єдиного державного реєстру судових рішень - Державної судової адміністрації України, держави Україна в особі адміністратора Єдиного державного реєстру судових рішень Державного підприємства «Інформаційні судові системи» про стягнення моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

26 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до держави Україна в особі Новосанжарського районного суду Полтавської області та держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.05.2024 року у ЄДРСР оприлюднена ухвала по справі № 546/19/24, у якій всупереч п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про доступ до судових рішень» оприлюднена адреса її особистої електронної пошти (№ у ЄДРСР - 119264266).

04.06.2024 року позивач звернулася до адміністратора ЄДРСР - ДП «Інформа- ційні судові системи» із заявою про закриття інформації у ЄДРСР.

18.06.2024 року ДП «Інформаційні судові системи» (адміністратор ЄДРСР) надіслало позивачу листа від 18.06.2024 № 3139/О/11-50-24 (який позивач вважає висновком спеціаліста), де було зазначено про те, що для всіх судових рішень перед їх оприлюдненням проводиться операція із знеособлення відомостей, які не можуть бути розголошені в текстах судових рішень, призначених для загального доступу. Така операція здійснюється за допомогою засобів автоматизованого лінгвістичного аналізатору текстів, рівень досконалості роботи якого залежить від низки взаємопов`язаних факторів, як то: форматування тексту, наявності спецсимволів, таблиць, інших відомостей тощо. В окремих випадках наявність в текстах зайвих символів, або відсутність очікуваних, наявність орфографічних помилок, може призвести до порушення, з точки зору алгоритму роботи автоматичного модулю лінгвістичного аналізатору текстів, логіки побудови тексту та отримання недосконалих результатів знеособлення відповідної інформації. Відповідні фрагменти тексту не були замінені на літеро-цифрові сполучення внаслідок ймовірної наявності деяких з приведених факторів в тексті зазначеної в Запиті електронної копії примірника судового рішення. Такі помилки були ідентифіковані, як технічні. Станом на 18 червня 2024 року технічні помилки усунені, для електронної копії примірника судового рішення, що зареєстрована в Реєстрі за реєстраційним номером № 119264266, адміністратором Реєстру вжито всіх необхідних заходів із забезпечення надання загального доступу в Реєстрі згідно з вимогами чинного законодавства, яким регулюється діяльність Реєстру.

Також ОСОБА_1 указує, що зазначеним листом установлено, що дії Новосанжарського районного суду Полтавської області з текстом ухвали Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24.05.2024 року, № у ЄДРСР - 119264266 (написання зайвих символів, видалення очікуваних символів, зазначення орфографічних помилок) призвели до порушення конституційного права позивача на невтручання в її особисте життя, передбачене ст. 32 Конституції України, і поширення в ЄДРСР конфіденційної інформації про неї (адреси її особистої електронної пошти), заборона щодо поширення якої зазначена в ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про інформацію».

Позивач зазначає, що поширення конфіденційної інформації про неї (адреси її особистої електронної пошти) відбулося всім користувачам мережі Інтернет, які знаходяться по всьому світу і які цікавляться ЄДРСР у тому числі шахраям.

На підставі ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Зазначає, що необхідною підставою для притягнення Новосанжарського районного суду Полтавської області до відповідальності у вигляді стягнення моральної шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії Новосанжарського районного суду Полтавської області, наявність моральної шкоди, причинний зв`язок між неправомірними діями Новосанжарського районного суду Полтавської області та заподіяною шкодою.

Щодо презумпції шкоди зазначає, що оскільки підставою виникнення обов`язку відшкодувати моральну шкоду є правопорушення, то завжди є і моральні страждання з приводу порушення прав людини. Моральна шкода, як правило, супроводжує будь-яке порушення цивільного права чи охоронюваного законом інтересу. Тому інколи визнається, що факт заподіяння моральної шкоди не вимагає окремого доказування.

Так, завдана внаслідок порушення її прав моральна шкода згідно критеріїв ЄСПЛ полягає у: невизначеності ситуації стосовно настання негативних наслідків через перегляд третіми особами у ЄДРСР адреси її особистої електронної пошти; стурбованості через те, що на адресу її особистої електронної пошти, яка була оприлюднена в ЄДРСР, можуть використати шахраї для шахрайських схем; розчаруванні у поведінці органу судової влади, який поширив у ЄДРСР конфіденційну інформацію про неї (адресу її особистої електронної пошти); занепокоєність через умисність дій правоохоронного органу Новосанжарського районного суду Полтавської області створити умови для залучення її в боргову кабалу через потрапляння адреси її особистої електронної пошти до невизначеного числа шахраїв як в Україні так і за кордоном; глибоке відчуття несправедливості, викликане зухвалістю поведінки правоохоронного органу - Новосанжарського районного суду Полтавської області; розчарування в судовій владі, яка не захищає її права, а навпаки, їх порушує.

Також позивач зазначає, що на підставі ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом. Вважає, що для визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди доцільно використати рішення ЄСПЛ від 10.07.2008 у справі "Абрамов проти України" (Заява № 39491/03), тому що Абрамов Петро Станіславович на час подання 02.12.2003 року до ЄСПЛ заяви № 39491/03 був суддею Апеляційного суду Полтавської області (із 05.03.2002). Суддя Абрамов П. С. із третім кваліфікаційним класом судді (із 09.04.2002) вірно визначив розмір відшкодування моральної шкоди відносно принципів ЄСПЛ. Розмір відшкодування моральної шкоди, яку визначив суддя Абрамов П. С , становила 10 000 євро за правопорушення, яке завдало йому моральної шкоди, але у зв`язку з тим, що права судді Абрамова П. С. на час вирішення справи були поновлені, тому сатисфакція становила 1 000 євро. У зв`язку з тим, що Абрамов П. С. не висунув у ЄСПЛ жодної вимоги стосовно судових витрат, тому є всі підстави вважати, що Абрамов П. С. складав заяву до ЄСПЛ у свій робочий час судді Апеляційного суду Полтавської області і суд відправляв до ЄСПЛ цю заяву; все інше листування із ЄСПЛ відбувалося також за рахунок Апеляційного суду Полтавської області. Як доказ, Абрамов П. С. не міг пред`явити квитанції за поштові відправлення і тому не просив відшкодування поштових витрат. Висновок: 10 000 євро - це розмір грошового відшкодування моральної шкоди, визначений судом.

Вказує, що на підставі ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Отже, рішення ЄСПЛ від 10.07.2008 у справі "Абрамов проти України" (Заява № 39491/03) є джерелом права - джерелом обрахування розміру відшкодування моральної шкоди. На підставі ч. 1 ст. 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою. Рішення ЄСПЛ від 10.07.2008 у справі "Абрамов проти України" (Заява № 39491/03) має офіційний переклад і, отже, як вважає позивач, його можна використовувати для обрахування розміру грошового відшкодування моральної шкоди, визначений судом.

На підставі ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах і тому не можна надавати переваги судді Полтавського апеляційного суду Абрамову П. С. у розмірі відшкодування моральної шкоди. Зменшення розміру відшкодування моральної шкоди означатиме, що належний розмір відшкодування моральної шкоди відшкодовується тільки суддям, а не пересічним громадянам.

Вважає, що виплата їй моральної шкоди у 10 000 євро буде справедливим судовим рішенням, що також відповідатиме вимогам розумності, тому що відповідач з власної ініціативи не звернувся до адміністратора ЄДРСР - ДП «Інформаційні судові системи» з метою припинення поширення у ЄДРСР конфіденційної інформації про позивача (адреси її особистої електронної пошти). Відповідач, будучи недобросовісним, зазначив в ухвалі від 27.05.2024 по справі № 546/19/24 (№ у ЄДРСР - 119264266) адресу особистої електронної пошти позивача, коли не було необхідності її там зазначати, і знаючи, що адреса особистої електронної пошти - конфіденційна інформація про позивача, з метою порушення роботи засобів автоматизованого лінгвістичного аналізатору текстів умисно в тексті цієї ухвали написав зайві символи, або видалив очікувані символи, або написав слова з орфографічними помилками. Враховуючи, що офіційний курс гривні щодо євро станом на 26.06.2024 року становив 43,5450 грн, тому поновити порушені права позивача можна, шляхом стягнення з Держави України на її користь, шляхом безспірного списання коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України 435 450 грн у відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, позивач ОСОБА_1 прохає стягнути з Держави України на її користь, шляхом безспірного списання коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України 435 450 грн у відшкодування моральної шкоди.

11 вересня 2024 року до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач ОСОБА_1 зазначає, що недобросовісне виконання своїх посадових обов`язків під час здійснення повноважень призвело до поширення конфіденційної інформації про неї (її особистої електронної пошти):

1. Суддя Новосанжарського районного суду Полтавської області Шарова- Айдаєва О. О. в ухвалі Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24.05.2024 (№ у ЄДРСР - 119264266) всупереч ч. 2 ст. 214 ЦПК України не усунула із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення заяви про відвід, а саме не усунула адресу особистої електронної пошти позивача, яка є конфіденційною інформацією, а без будь-якої потреби її зазначила та направила до ЄДРСР з метою її оприлюднення (поширення всім читачам ЄДРСР). Неусунення із судового розгляду адреси особистої електронної пошти позивача є доказом умислу її поширення у ЄДРСР. Окрім цього вона вчинила дії для порушення алгоритму роботи автоматичного модулю лінгвістичного аналізатору текстів, логіки побудови тексту та отримання недосконалих результатів знеособлення відповідної інформації і, як наслідок, поширення у ЄДРСР конфіденційної інформації позивача (адреси її особистої електронної пошти). Це підтверджено листом ДП «Інформаційні судові системи» (адміністратор ЄДРСР) від 18.06.2024 № 3139/О/11-50-24;

2. Адміністратор Єдиного державного реєстру судових рішень - ДП "Інформаційні судові системи" всупереч Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, який затверджений рішенням Вищої Ради правосуддя від 19.04.2018 № 1200/0/15-18 (далі - Порядок) не забезпечив зберігання та захисту конфіденційної інформації про неї, що міститься в тексті електронного примірника ухвали Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24.05.2024 (№ у ЄДРСР - 119264266) - особистої електронної пошти позивача, та недостатньо знеособив цю ухвалу.

3. Держатель Єдиного державного реєстру судових рішень - Державна судова адміністрація України всупереч Порядку не здійснила контроль за захистом конфіденційної інформації про неї - особистої електронної пошти, за допомогою якої можливо її ідентифікувати, тому що в імені її електронній пошті до знаку "at" (@) зазначене її прізвище та ім`я; та надала незаконний доступ до конфіденційної інформації про позивача (адреси її особистої електронної пошти) численній кількості читачів ЄДРСР.

Зазначає, що факт поширення конфіденційної інформації про неї численним читачам ЄДРСР підтвердило ДП "Інформаційні судові системи" (адміністратор ЄДРСР) у своєму листі від 18.06.2024 № 3139/О/11-50-24, відповідно до якого встановлено, що дії Новосанжарського районного суду Полтавської області з текстом ухвали Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24.05.2024, № у ЄДРСР - 119264266 (написання зайвих символів, видалення очікуваних символів, зазначення орфографічних помилок) призвели до порушення її конституційного права на невтручання в її особисте життя, передбачене ст. 32 Конституції України, і поширення в ЄДРСР конфіденційної інформації про позивача (адреси її особистої електронної пошти), заборона щодо поширення якої зазначена ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про інформацію».

Вказує, що поширення конфіденційної інформації про неї (адреси її особистої електронної пошти) відбулося всім користувачам мережі Інтернет, які знаходяться по всьому світу і які цікавляться ЄДРСР в тому числі шахраям.

Відтак, обставина, що адреса її особистої електронної пошти є конфіденційною інформацією, встановлена законом.

Щодо презумпції шкоди зазначає, що оскільки підставою виникнення обов`язку відшкодувати моральну шкоду є правопорушення, то завжди є і моральні страждання з приводу порушення прав людини. Моральна шкода, як правило, супроводжує будь-яке порушення цивільного права чи охоронюваного законом інтересу. Тому інколи визнається, що факт заподіяння моральної шкоди не вимагає окремого доказування.

Зазначає, що завдана внаслідок порушення її прав моральна шкода згідно критеріїв ЄСПЛ полягає у: невизначеності ситуації стосовно настання негативних наслідків через перегляд третіми особами у ЄДРСР адреси її особистої електронної пошти; стурбованості через те, що на адресу її особистої електронної пошти, яка була оприлюднена в ЄДРСР, можуть використати шахраї для шахрайських схем; розчаруванні у поведінці органів державної влади, через недобросовісне виконання якими своїх повноважень було поширено у ЄДРСР конфіденційну інформацію про неї (адресу її особистої електронної пошти); занепокоєність через умисність дій органів державної влади створити умови для залучення її в боргову кабалу через потрапляння адреси її особистої електронної пошти до невизначеного числа шахраїв як в Україні так і за кордоном; глибоке відчуття несправедливості, викликане зухвалістю поведінки правоохоронного органу - Новосанжарського районного суду Полтавської області та бездіяльності адміністратора ЄДРСР - ДП "Інформаційні судові системи" та держателя ЄДРСР - Державно судової адміністрації України; розчарування в судовій владі, яка не захищає її права, а навпаки, їх порушує, та у невиконанні адміністратором ЄСІТС - ДП "Інформаційні судові системи" та держателем ЄДРСР - Державною судовою адміністрацією України вимог ст. 3, 19 Конституції України.

На підставі постанови КАС ВС 10.04.2019, по справі № 464/3789/17 (№ у ЄДРСР - 81046506): адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту; моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій; страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, інші негативні переживання.

На підставі постанови КАС ВС 27.11.2019, справа №750/6330/17 (№ у ЄДРСР - 85964474), відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права. У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно. У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005). Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, саме на суб`єкта владних повноважень- відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем.

Вважає, що відшкодування моральної шкоди в розмірі 435450 грн відповідатиме вимогам розумності, тому що Новосанжарський районний суд Полтавської області, ДП "Інформаційні судові системи" та Державна судова адміністрація України, з власної ініціативи не поновили її порушене право, передбачене ст. 32 Конституції України: не припинили поширювати у ЄДРСР конфіденційну інформацію про неї (її особисту електронну адресу).

Вказує, що законною підставою для відшкодування їй моральної шкоди є ст. 56 Конституції України. На підставі ст. 56 Конституції України їй потрібно довести тільки розмір моральної шкоди, тому що ст. 7 ЗУ "Про доступ до судових рішень"; ч. 2 ст. 5 ЗУ "Про захист персональних даних" та ч. 2 ст. 11 ЗУ "Про інформацію" встановлено, що адреса особистої електронної пошти позивача є конфіденційною інформацією про неї, поширення якої заборонено. Враховуючи, що офіційний курс гривні щодо євро на 26.06.2024 становив 43,5450 грн, вважає, що поновити її порушені права можна, шляхом стягнення з Держави України на її користь, шляхом безспірного списання коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України 435 450 грн у відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, позивач ОСОБА_1 прохає стягнути з Держави України на її користь, шляхом безспірного списання коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України 435 450 грн у відшкодування моральної шкоди.

24 липня 2024 року від представника відповідача, держави Україна в особі Новосанжарського районного суду Полтавської області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Новосанжарського районного суду Полтавської області - Афанасьєва Ю. О. вимоги позивача, викладені в позовній заяві, не визнає та прохає відмовити у їх задоволенні.

Зазначає, що на виконання норм Закону, судом 24 травня 2024 року була надіслана для оприлюднення ухвала Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 травня 2024 року (реєстраційний номер судового рішення 119264266) до Єдиного державного реєстру судових рішень. 27 травня 2024 року вказана ухвала суду була оприлюднена в ЄДРСР та в її тексті була зазначена адреса особистої електронної пошти ОСОБА_1 .

Вказує, що на заяву ОСОБА_1 про закриття інформації у ЄДРСР від 04.06.2024 Державне підприємство «Інформаційні судові системи» надали відповідь від 18.06.2024 № 3139/О/11-50-24 про те, що для всіх судових рішень перед їх оприлюдненням проводиться операція з знеособлення відомостей, які не можуть бути розголошені в текстах судових рішень, призначених для загального доступу. Така операція здійснюється за допомогою засобів автоматизованого лінгвістичного аналізатору текстів, рівень досконалості роботи якого залежить від низки взаємопов`язаних факторів, як то: форматування тексту, наявності спецсимволів, таблиць, інших відомостей тощо. В окремих випадках наявність в текстах зайвих символів, або відсутність очікуваних, наявність орфографічних помилок, може призвести до порушення, з точки зору алгоритму роботи автоматичного модулю лінгвістичного аналізатору текстів, логіки побудови тексту та отримання недосконалих результатів знеособлення відповідної інформації. Відповідні фрагменти тексту не були замінені на літеро-цифрові сполучення внаслідок ймовірної наявності деяких з приведених факторів в тексті зазначеної в Запиті електронної копії примірника судового рішення. Такі помилки були ідентифіковані, як технічні.

Звертає увагу на те, що така інформація, наведена в листі ДП «Інформаційні судові системи», не містить зазначення конкретних факторів (зайвих символів, відсутність очікуваних, наявність орфографічних помилок) чи технічних помилок, що стали причиною недосконалих результатів знеособлення відповідної інформації, були допущенні саме Новосанжарським районним судом Полтавської області. Такий лист містить лише загальні фрази та носить характер припущення. Інших доказів на підтвердження допущення помилок в ухвалі суду № 119264266 від 24 травня 2024 року саме Новосанжарським районним судом Полтавської області наведено та надано не було. Крім того, відповідно до пункту 3 розділу IV Порядку адміністраторові забороняється виключати з Реєстру електронні примірники судових рішень та окремих думок суддів або вносити будь-які зміни до них, крім випадків, що пов`язані з необхідністю виправлення технічної помилки, допущеної під час надсилання до Реєстру судового рішення або окремої думки судді, їх реєстрації в Реєстрі, ведення Реєстру або інших випадків, передбачених законом.

Зазначає, що за період з 24 травня 2024 року (день направлення ухвали №119264266 до ЄДРСР) по 18 червня 2024 року (день усунення технічних помилок в ухвалі суду № 119264266) звернення Державного підприємства «Інформаційні судові системи» з приводу виправлення зайвих символів, або відсутність очікуваних, наявність орфографічних помилок у тесті ухвали Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 травня 2024 року № 119264266 по справі № 546/19/24 до Новосанжарського районного суду Полтавської області не надходили. Як із матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 , так і, з листа ДП «Інформаційні судові системи» від 18.06.2024 № 3139/О/11-50-24 не вбачається, які саме неправомірні дії були вчиненні Новосанжарським районним судом Полтавської області під час внесення ухвали суду № 119264266 до автоматизованої системи документообігу суду та надіслання для оприлюднення до ЄДРСР.

Окрім цього, вважає, що позивачем неправильно визначено відповідача у справі та не доведено завдання їй моральної шкоди внаслідок надіслання Новосанжарським районним судом Полтавської області до ЄДРСР ухвали суду від 24 травня 2024 року. Так, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема, і представляти державу в суді орган, діями якого завдано шкоду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі №216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Зазначає, що загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. За змістом статей 1173, 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини. Водночас потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею). При цьому, позивачем не вказано, якими саме діями чи бездіяльністю Новосанжарського районного суду Полтавської області, під час винесення ухвали суду від 24 травня 2024 року, їй завдано моральної шкоди.

Сам факт постановлення судом ухвали від 24 травня 2024 року та надіслання її до ЄДРСР не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між діями суду та завданою шкодою. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди, між протиправною поведінкою та шкодою виражається у тому, що шкода, повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. З огляду на викладене, вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту та розміру завданої позивачу моральної шкоди, що є її процесуальним обов`язком. Крім того, позивачем не доведено і наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправним діянням заподіювача шкоди та завданою шкодою. У позовній заяві не зазначено будь-яких чітких аргументів щодо фактичних підстав для відшкодування моральної шкоди, крім тверджень про її наявність. ОСОБА_1 не обґрунтувала вимогу про відшкодування моральної шкоди державою, не зазначила фактів (обставин), за яких можна було б стверджувати про порушення її прав та про порушення державою конкретних обов`язків.

З урахуванням викладеного, вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити у зв`язку із залученням до справи неналежного відповідача та ненадання доказів, що свідчать про завдану шкоду та причетність Новосанжарського районного суду Полтавської області.

17 вересня 2024 року від представника відповідача, ДП «Інформаційні судові системи» - Мягкова О. В. надійшов до суду відзив на позовну заяву, у якому останній прохав відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Зазначає, що відповідно до п. 1 Статуту Державного підприємства «Інформаційні судові системи», затвердженого наказом ДСА України від 26.11.2019 № 1142, ДП «ІСС» є державним комерційним підприємством, яка засноване на державній власності та належить до сфери управління Державної судової адміністрації України. Згідно з абз. 1, 2 п. 5 Статуту, Підприємство створено з метою надання послуг з технічного, технологічного забезпечення створення та супроводження програмного забезпечення ведення автоматизованих систем (електронних баз даних), у тому числі, державних реєстрів; організації доступу фізичним та юридичним особам автоматизованих систем державних реєстрів. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону. Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 3 Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (надалі - Реєстр). Реєстр - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.

Вказує, що повноваження Державної судової адміністрації України визначені ст. 152 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та Положенням про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному вебпорталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 Закону України «Про доступ до судових рішень». Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. Обмеження права вільного користування офіційним вебпорталом судової влади України допускається настільки, наскільки це необхідно для захисту інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення.

Підпунктом 3 п. 3 розділу 1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 19.04.2018 № 1200/0/15-18, встановлено, що адміністратор Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - адміністратор) адміністратор Єдиної судової інформаційної системи державне підприємство «Інформаційні судові системи», віднесене до сфери управління Державної судової адміністрації України. Адміністратор вживає заходи, пов`язані із технічним та організаційно-технологічним забезпеченням функціонування Реєстру, у тому числі такі: створення, вдосконалення та супроводження державної інформаційної системи Реєстру; адміністрування Реєстру; надання доступу до Реєстру; забезпечення зберігання та захисту даних, що містяться в Реєстрі, у тому числі шляхом визначення моделі захисту від загроз витоку інформації та засобів обробки електронних документів у Реєстрі та надання до них безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі «Судова влада України»; виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.

Пунктом 1 розділу V Порядку визначено, що зареєстровані електронні примірники судових рішень та окремих думок суддів протягом трьох робочих днів із дня їх реєстрації в Реєстрі обробляються та знеособлюються в автоматичному режимі в порядку черговості їх надходження. Згідно з пунктом 1 розділу VII Порядку, образи інформаційних ресурсів Реєстру відкриваються для загального доступу не пізніше наступного робочого дня після завершення оброблення та знеособлення відповідних інформаційних ресурсів Реєстру. Відомості про набрання судовим рішенням законної сили (у тому числі за результатами розгляду судом апеляційної чи касаційної інстанції) вносяться до автоматизованої системи відповідальною особою суду відповідно до її функціональних обов`язків або головуючим суддею (суддею-доповідачем).

У відповідності до підпункту 3 розділу IV Порядку, Підприємству, як адміністратору Реєстру, заборонено виключати з Реєстру електронні примірники судових рішень та окремих думок суддів або вносити будь-які зміни до них, крім випадків, що пов`язані з необхідністю виправлення технічної помилки, допущеної під час надсилання до Реєстру судового рішення або окремої думки судді, їх реєстрації в Реєстрі, ведення Реєстру або інших випадків, передбачених законом. У Підприємства відсутні правові підстави самостійно здійснювати аналіз інформації, яка міститься в Реєстрі, здійснювати ідентифікацію, тлумачення змісту судових рішень, які містяться в Реєстрі, проводити облік, здійснювати моніторинг судових рішень за сторонами судових справ та видами провадження, здійснювати ідентифікацію сторін судових справ тощо. Порядком ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя із змінами, чітко визначене коло повноважень та зона відповідальності Підприємства, яким також визначена пряма заборона Підприємству, як адміністратору Реєстру, виключати (видаляти) з Реєстру електронні копії судових рішень або вносити будь-які зміни до них.

Зазначає, що 04.06.2024 року позивач звернулась до державного підприємства «Інформаційні судові системи» із заявою про закриття інформації у ЄДРСР. Підприємство проаналізувавши текст ухвали Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24.05.2024 по справі №546/19/24 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 119264266) встановило, що при виготовленні ухвали судом було невірно розташовано електронну поштову скриньку позивача, а саме не розташовано електронну поштову скриньку біля ім`я, прізвища та по батькові фізичної особи ( ОСОБА_1 ), у зв`язку з чим автоматизовані засоби, за допомогою яких здійснюється знеособлення відповідної інформації в Реєстрі, не встановлено зв`язку зазначеної адреси електронної поштової скриньки з фізичною особою - учасником судового процесу та, як наслідок, не була замінена літерними або цифровими позначеннями.

Державне підприємство «Інформаційні судові системи» листом від 18.06.2024 №3139/ О/11-50-24 в межах своїх повноважень повідомило позивача, що для всіх судових рішень перед їх оприлюдненням проводиться операція з знеособлення відомостей, які не можуть бути розголошені в текстах судових рішень, призначених для загального доступу. Така операція здійснюється за допомогою засобів автоматизованого лінгвістичного аналізатору текстів, рівень досконалості роботи якого залежить від низки взаємопов`язаних факторів, як то: форматування тексту, наявності спецсимволів, таблиць, інших відомостей тощо. В окремих випадках наявність в текстах зайвих символів, або відсутність очікуваних, наявність орфографічних помилок, може призвести до порушення, з точки зору алгоритму роботи автоматичного модулю лінгвістичного аналізатору текстів, логіки побудови тексту та отримання недосконалих результатів знеособлення відповідної інформації. Відповідні фрагменти тексту не були замінені на літеро-цифрові сполучення внаслідок ймовірної наявності деяких з приведених факторів в тексті електронної копії примірника судового рішення. Такі помилки були ідентифіковані, як технічні. Підприємством було повідомлено позивача, що станом на 18.06.2024 року технічні помилки усунені, для електронної копії примірника судового рішення, що зареєстрована в Реєстрі за реєстраційним номером №119264266, адміністратором Реєстру вжито всіх необхідних заходів із забезпечення надання загального доступу в Реєстрі згідно з вимогами чинного законодавств, яким регулюється діяльність Реєстру.

Також звертає увагу суду, що до повноважень адміністратора Реєстру не належить здійснення ідентифікації сторін судових процесів, виокремлення процесуального статусу сторін та суті спору, надання правової оцінки обставин судових справ та ухвалених по ним судових рішень. Знеособлення - процедура маскування в тексті електронного примірника судового рішення або окремої думки судді відомостей, що не можуть бути розголошені відповідно до вимог законодавства за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення з подальшою вибірковою візуальною перевіркою результатів такого маскування. Результатом процедури знеособлення є створення образу електронного документа.

Вказує, що у виготовленому судом тексті судового рішення, зареєстрованому в Реєстрі за реєстраційним номером 119264266, із врахуванням існуючого в ньому контексту, відповідна адреса електронної поштової скриньки не визначена, як поштова скринька позивача у судовій справі та не пов`язана з будь якою іншою фізичною особою, інформація щодо якої не підлягає розголошенню у відповідності до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про доступ до судових рішень». Таким чином, з огляду на вищевикладене, автоматизованими засобами, за допомогою яких здійснюється знеособлення відповідної інформації в Реєстрі, не встановлено зв`язку зазначеної адреси електронної поштової скриньки з фізичною особою - учасником судового процесу та, як наслідок, не була замінена літерними або цифровими позначеннями.

Також звертає увагу на те, що судове рішення, про яке йдеться, було винесено у відкритому судовому засіданні, що створює можливість доступу до інформації судової справи та ПІБ учасників, в тому числі, для необмеженого кола осіб, зокрема преси та телебачення. Згідно з текстом самого судового рішення ненадання згоди на обробку або оприлюднення тих чи інших особистих відомостей в даному судовому засіданні в будь-якому вигляді позивачем не висувалось.

Зазначає, що відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичний або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Зокрема, потрібно з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Таким чином, необхідною умовою для відшкодування моральної шкоди є доведення позивачем перед судом факту протиправної поведінки Відповідача, наявність самої моральної шкоди, її розмір та причинний зв`язок між поведінкою Відповідачів та заподіяною шкодою.

Враховуючи зазначене, вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки неможливо встановити в чому полягає моральна шкода, чим підтверджується факт її заподіяння, яких саме моральних (душевних/психічних) страждань зазнав позивач від дій відповідача, а також у справі відсутній детальний розрахунок завданої моральної шкоди. Таким чином, позивачем не було надано належного обґрунтування як суми, якою вона оцінює моральну шкоду, так і саму шкоду.

26 вересня 2024 року представник відповідача, держави Україна в особі Новосанжарського районного суду Полтавської області подав до суду додаткові пояснення у справі, у яких представник Новосанжарського районного суду Полтавської області - Афанасьєва Ю. О. зазначила, що 24 вересня 2024 року з Державного підприємства «Інформаційні судові системи» до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому було зазначено, що підприємство проаналізувавши текст ухвали Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24.05.2024 по справі №546/19/24 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 119264266) встановило, що при виготовленні даної ухвали судом було невірно розташовано електронну поштову скриньку позивача, а саме не розташовано електронну поштову скриньку біля ім`я, прізвища та по батькові фізичної особи ( ОСОБА_1 ), у зв`язку з чим автоматизовані засоби, за допомогою яких здійснюється знеособлення відповідної інформації в Реєстрі, не встановлено зв`язку зазначеної адреси електронної поштової скриньки з фізичною особою - учасником судового процесу та, як наслідок, не була замінена літерними або цифровими позначеннями.

Зазначає, що вивчивши наведене твердження відповідача, Державного підприємства «Інформаційні судові системи», Новосанжарський районний суд Полтавської області зауважує, що жоден нормативно-правовий акт не передбачає будь-яких вимог чи рекомендацій щодо розташування адреси електронної поштової скриньки поруч з ім`ям, прізвищем та по батькові фізичної особи у текстах судових рішень. Нерозміщення адреси електронної пошти поруч із ім`ям, прізвищем та по батькові фізичної особи не звільняє Державне підприємство «Інформаційні судові системи» від обов`язку захисту та обробки персональних даних відповідно до вимог законодавства та знеособлення відповідної інформації в Реєстрі.

15 жовтня 2024 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що в уточненій позовній заяві вона зазначала, що суддя Новосанжарського районного суду Полтавської області Шарова-Айдаєва О. О. в ухвалі Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24.05.2024 (№ у ЄДРСР - 119264266) всупереч ч. 2 ст. 214 ЦПК України, не усунула із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення заяви про відвід, а саме не усунула адресу її особистої електронної пошти, яка є конфіденційною інформацією про неї, а без будь-якої потреби її зазначила та направила до ЄДРСР з метою її оприлюднення (поширення всім читачам ЄДРСР). Неусунення із судового розгляду адреси особистої електронної пошти позивача є доказом умислу її поширення у ЄДРСР. Окрім цього вона вчинила дії для порушення алгоритму роботи автоматичного модулю лінгвістичного аналізатору текстів, логіки побудови тексту та отримання недосконалих результатів знеособлення відповідної інформації і, як наслідок, поширення у ЄДРСР конфіденційної інформації (адреси її особистої електронної пошти). Вказує, що учасник справи у складі відповідача - ДП «Інформаційні судові системи» у своєму відзиві зазначав, що Новосанжарський районний суд Полтавської області невірно розташував електронну поштову скриньку позивача і через це вона не була замінена літерними або цифровими позначеннями.

Вказує, що в уточненій позовній заяві вона зазначала, що адміністратор Єдиного державного реєстру судових рішень - ДП «Інформаційні судові системи» всупереч Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, який затверджений рішення Вищої Ради правосуддя від 19.04.2018 № 1200/0/15-18 (далі - Порядок) не забезпечило зберігання та захисту конфіденційної інформації про неї, що міститься в тексті електронного примірника ухвали Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24.05.2024 (№ у ЄДРСР - 119264266) - її особистої електронної пошти, та недостатньо знеособив цю ухвалу. Згідно додаткових пояснень учасника справи у складі відповідача - Новосанжарського районного суду Полтавської області від 26.09.2024 року, захист та обробка персональних даних відповідно до вимог законодавства та знеособлення відповідної інформації в Реєстрі є обов`язком ДП «Інформаційні судові системи»: «Нерозміщення адреси електронної пошти поруч із ім`ям, прізвищем та по батькові фізичної особи не звільняє Державне підприємство «Інформаційні судові системи» від обов`язку захисту та обробки персональних даних відповідно до вимог законодавства та знеособлення відповідної інформації в Реєстрі».

Також в уточненій позовній заяві зазначала, що Держатель Єдиного державного реєстру судових рішень - Державна судова адміністрація України всупереч Порядку не здійснила контроль за захистом конфіденційної інформації про неї - її особистої електронної пошти, за допомогою якої можливо її ідентифікувати, тому що в імені її електронній пошті до знаку "at" (@) зазначене її прізвище та ім`я; та надала незаконний доступ до конфіденційної інформації про неї (адреси її особистої електронній пошті) численній кількості читачів ЄДРСР.

Зазначає, що відзиви учасників справи у складі відповідача Держава Україна є доказом того, що відповідач Держава Україна не забезпечила принцип недискримінації під час постановлення ухвали Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24.05.2024 (№ у ЄДРСР - 119264266), її знеособлення та оприлюднення. Протиправні дії Новосанжарського районного суду Полтавської області, Адміністратора Єдиного державного реєстру судових рішень - ДП "Інформаційні судові системи" та Держателя Єдиного державного реєстру судових рішень - Державна судова адміністрація України призвели до її дискримінації.

Вважає, що на підставі ст. 56 Конституції України має право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої незаконними діями Ново- санжарського районного суду Полтавської області, Адміністратора Єдиного державного реєстру судових рішень - ДП "Інформаційні судові системи" та Держателя Єдиного державного реєстру судових рішень - Державна судова адміністрація України (дискримінації її) при здійсненні ними своїх повноважень.

Крім цього, вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу (дискримінації її) судової влади, за рахунок держави. Зазначає, що на підставі п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Поширення (оприлюднення) конфіденційної інформації про неї (її особистої електронної пошти) у ЄДРСР є доказом її дискримінації Новосанжарським районним судом Полтавської області, Адміністратором Єдиного державного реєстру судових рішень - ДП "Інформаційні судові системи" та Держателем Єдиного державного реєстру судових рішень - Державна судова адміністрація України.

На підставі ч. 1 ст. 14 ЗУ "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація, має право звернутися до суду в порядку, визначеному законом. На підставі ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" особа має право на відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданих їй унаслідок дискримінації.

На підставі ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача (особливості доказування у справах про дискримінацію). Вказує, що у своїй позовній заяві вона навела фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце, а саме 27.05.2024 року у ЄДРСР оприлюднена ухвала по справі № 546/19/24, у якій всупереч п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про доступ до судових рішень" оприлюднена адреса її особистої електронної пошти (№ у ЄДРСР - 119264266)".

Вважає, що відповідач не довів, що це звична справа для Новосанжарського районного суду Полтавської області, Адміністратора Єдиного державного реєстру судових рішень - ДП "Інформаційні судові системи" та Держателя Єдиного державного реєстру судових рішень - Державна судова адміністрація України поширювати у ЄДРСР конфіденційну інформацію про учасника справи (його особисту електронну адресу в тому числі ту, за допомогою якої його можна ідентифікувати). Отже, відповідач не навів докази відсутності фактичних даних, які підтверджують, що дискримінація мала місце. Недотримання порядку доказування відповідачем відсутності фактичних даних, які підтверджують, що дискримінація мала місце, призвело до того, що відзиви подані з метою уникнути відповідальності за її дискримінацію як позивача по справі № 546/19/24.

Зазначає, що учасники справи, які входять до складу відповідача Держави Україна не спростували розміру і обрахунків моральної шкоди, наведених в уточненій позовній заяві. Враховуючи особливості доказування у справах про дискримінацію та те, що ніхто з учасників справи, які входять до складу відповідача Держави Україна, належним чином не спростував обрахунків і розміру моральної шкоди, вважає, що позов необхідно задовольнити в повному обсязі, тому що Держава Україна не захистила конфіденційну інформацію про неї - адресу її особистої електронної пошти, де назва поштової скриньки (ім`я користувача) складається із її прізвища та імені відповідного до її паспорту громадянина України для виїзду закордон. Враховуючи викладене, прохає врахувати її відповідь на відзив під час ухвалення рішення.

24 жовтня 2024 року представник відповідача, ДП «Інформаційні судові системи» - Мягков О. В. подав до суду заперечення, у яких зазначив, що наведені позивачем у відповіді на відзив міркування та аргументи є безпідставні, необґрунтовані та такі, що не заслуговують уваги, з огляду на таке.

Так, позивач у своїй відповіді на відзив зазначила, що протиправні дії Новосанжарського районного суду Полтавської області, адміністратора Єдиного державного реєстру судових рішень - ДП «Інформаційні судові системи» та держателя Єдиного державного реєстру судових рішень - Державної судової адміністрації України призвели до її дискримінації, а отже на підставі ст. 56 Конституції України має право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої незаконними діями Новосанжарського районного суду Полтавської області, адміністратора Єдиного державного реєстру судових рішень - ДП «Інформаційні судові системи» та держателя Єдиного державного реєстру судових рішень - Державної судової адміністрації України (дискримінації її) при здійсненні своїх повноважень. Також позивач посилається на те, що поширення (оприлюднення) конфіденційної інформації про неї (особистої електронної пошти) у ЄДРСР є доказом дискримінації.

Відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Зазначає, що позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. Як вже зазначалось у відзиві на позовну заяву пунктом 1 розділу V Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 19.04.2018 № 1200/0/15-18 (надалі - Порядок) визначено, що зареєстровані електронні примірники судових рішень та окремих думок суддів протягом трьох робочих днів із дня їх реєстрації в Реєстрі обробляються та знеособлюються в автоматичному режимі в порядку черговості їх надходження.

Згідно з пунктом 1 розділу VII Порядку, образи інформаційних ресурсів Реєстру відкриваються для загального доступу не пізніше наступного робочого дня після завершення оброблення та знеособлення відповідних інформаційних ресурсів Реєстру. У відповідності до підпункту 3 розділу IV Порядку, Підприємству, як адміністратору Реєстру, заборонено виключати з Реєстру електронні примірники судових рішень та окремих думок суддів або вносити будь-які зміни до них, крім випадків, що пов`язані з необхідністю виправлення технічної помилки, допущеної під час надсилання до Реєстру судового рішення або окремої думки судді, їх реєстрації в Реєстрі, ведення Реєстру або інших випадків, передбачених законом.

Зазначає, що у Підприємства відсутні правові підстави самостійно здійснювати аналіз інформації, яка міститься в Реєстрі, здійснювати ідентифікацію, тлумачення змісту судових рішень, які містяться в Реєстрі, проводити облік, здійснювати моніторинг судових рішень за сторонами судових справ та видами провадження, здійснювати ідентифікацію сторін судових справ тощо. Порядком ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя із змінами, чітко визначене коло повноважень та зона відповідальності Підприємства, яким також визначена пряма заборона Підприємству, як адміністратору Реєстру, виключати (видаляти) з Реєстру електронні копії судових рішень або вносити будь-які зміни до них.

Вказує, що ДП «Інформаційні судові системи» листом від 18.06.2024 №3139/ О/11-50-24 в межах своїх повноважень повідомило позивача, що для всіх судових рішень перед їх оприлюдненням проводиться операція з знеособлення відомостей, які не можуть бути розголошені в текстах судових рішень, призначених для загального доступу. Така операція здійснюється за допомогою засобів автоматизованого лінгвістичного аналізатору текстів, рівень досконалості роботи якого залежить від низки взаємопов`язаних факторів, як то: форматування тексту, наявності спецсимволів, таблиць, інших відомостей тощо. В окремих випадках наявність в текстах зайвих символів, або відсутність очікуваних, наявність орфографічних помилок, може призвести до порушення, з точки зору алгоритму роботи автоматичного модулю лінгвістичного аналізатору текстів, логіки побудови тексту та отримання недосконалих результатів знеособлення відповідної інформації.

Зазначає, що відповідні фрагменти тексту не були замінені на літеро-цифрові сполучення внаслідок ймовірної наявності деяких з приведених факторів в тексті електронної копії примірника судового рішення. Такі помилки були ідентифіковані, як технічні. Одночасно Підприємством було повідомлено позивача, що станом на 18.06.2024 технічні помилки усунені, для електронної копії примірника судового рішення, що зареєстрована в Реєстрі за реєстраційним номером №119264266, адміністратором Реєстру вжито всіх необхідних заходів із забезпечення надання загального доступу в Реєстрі згідно з вимогами чинного законодавств, яким регулюється діяльність Реєстру.

Також звертає увагу на те, що до повноважень адміністратора Реєстру не належить здійснення ідентифікації сторін судових процесів, виокремлення процесуального статусу сторін та суті спору, надання правової оцінки обставин судових справ та ухвалених по ним судових рішень. Знеособлення - процедура маскування в тексті електронного примірника судового рішення або окремої думки судді відомостей, що не можуть бути розголошені відповідно до вимог законодавства за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення з подальшою вибірковою візуальною перевіркою результатів такого маскування. Результатом процедури знеособлення є створення образу електронного документа. У виготовленому судом тексті судового рішення, зареєстрованому в Реєстрі за реєстраційним номером 119264266, із врахуванням існуючого в ньому контексту, відповідна адреса електронної поштової скриньки не визначена, як поштова скринька позивача по судовій справі та не пов`язана з будь якою іншою фізичною особою, інформація щодо якої не підлягає розголошенню у відповідності до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про доступ до судових рішень».

Вказує, що Підприємство проаналізувавши текст ухвали Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24.05.2024 по справі №546/19/24 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 119264266) встановило, що при виготовленні даної ухвали судом було невірно розташовано електронну поштову скриньку позивача, а саме не розташовано електронну поштову скриньку біля ім`я, прізвища та по батькові фізичної особи ( ОСОБА_1 ), у зв`язку з чим автоматизовані засоби, за допомогою яких здійснюється знеособлення відповідної інформації в Реєстрі, не встановлено зв`язку зазначеної адреси електронної поштової скриньки з фізичною особою - учасником судового процесу та, як наслідок, не була замінена літерними або цифровими позначеннями.

Таким чином, вважає, що автоматизованими засобами, за допомогою яких здійснюється знеособлення відповідної інформації в Реєстрі, не встановлено зв`язку зазначеної адреси електронної поштової скриньки з фізичною особою - учасником судового процесу та, як наслідок, не була замінена літерними або цифровими позначеннями. Крім того, звертає увагу на те, що судове рішення, про яке йдеться, було винесено у відкритому судовому засіданні, що створює можливість доступу до інформації судової справи та ПІБ учасників, в тому числі, для необмеженого кола осіб, зокрема преси та телебачення. Згідно з текстом самого судового рішення ненадання згоди на обробку або оприлюднення тих чи інших особистих відомостей в даному судовому засіданні в будь-якому вигляді позивачем не висувалось. З огляду на вищевикладене, вважає, що в діях Підприємства відсутні саме ознаки та характеристики дискримінації.

Крім того, нечітке формулювання ознак, які на думку позивача свідчать про наявність в діях відповідача дискримінації щодо позивача, виключають можливість визнання позову обґрунтованим.

Щодо відшкодування моральної шкоди зазначає, що позивач посилається на те, що на підставі ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» особа має право на відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданих їй у наслідок дискримінації.

Так, згідно ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» порядок відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди визна- чається Цивільним кодексом України та іншими законами. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичний або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Зокрема, потрібно з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Зазначає, що необхідною умовою для відшкодування моральної шкоди є доведення позивачем перед судом факту протиправної поведінки відповідача, наявність самої моральної шкоди, її розмір та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Відтак, заявляючи вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 435 450 грн, позивач до позовної заяви не додав доказів на підтвердження такого розміру шкоди. Визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. З огляду на те, що розумність і справедливість є оціночними поняттями, суди першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди (правова позиція Верховного Суду в постанові від 18.11.2021 у справі №200/5415/20-а).

Вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки неможливо встановити в чому полягає моральна шкода, чим підтверджується факт її заподіяння, яких саме моральних (душевних/психічних) страждань зазнав позивач від дій відповідача, а також у справі відсутній детальний розрахунок завданої моральної шкоди. Таким чином, позивачем не було надано належного обґрунтування як суми, якою він оцінює моральну шкоду, так і саму шкоду.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 26 червня 2024 року цивільну справу передано до канцелярії суду для виконання вимог частини 6 статті 31 ЦПК України, оскільки, як встановлено судом, одним із відповідачів у справі є Держава Україна в особі Новосанжарського районного суду Полтавської області.

Розпорядженням голови Новосанжарського районного суду Полтавської області № 02 від 27 червня 2024 року цивільну справу передано до Полтавського апеляційного суду для визначення підсудності.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 червня 2024 року матеріали цивільної справи передано за підсудністю до Кобеляцького районного суду Полтавської області.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 липня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 липня 2024 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 липня 2024 року відкладено підготовче засідання по справі.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про визнання обов`язковою явки представника Державного казначейської служби України; про витребування доказів; про продовження терміну проведення підготовчого засідання. Відкладено підготовче засідання по справі.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04 вересня 2024 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про виключення із числа третіх осіб Адміністратора Єдиного державного реєстру судових рішень - Державне підприємство «Інформаційні судові системи» та про залучення відповідачів задовольнити. Виключено Адміністратора Єдиного державного реєстру судових рішень - Державне підприємство «Інформаційні судові системи» з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Залучено до участі у цивільній справі як співвідповідачів: Державне підприємство «Інформаційні судові системи» та Державну судову адміністрацію України. Встановлено ОСОБА_1 строк 7 днів із вручення цієї ухвали подати до суду та учасникам справи уточнену позовну заяву. Встановлено відповідачам строк п`ятнадцять днів з дня отримання уточненої позовної заяви ОСОБА_1 для подачі до суду відзиву на позовну заяву. Продовжено термін проведення підготовчого засідання на 30 днів. Відкладено підготовче засідання по справі.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про зобов`язання Новосанжарського районного суду Полтавської області та Державної судової адміністрації України подати відзив на уточнену позовну заяву, в якому заявити клопотання про розгляд справи спочатку; постановити ухвалу про стягнення у дохід державного бюджету з Новосанжарського районного суду Полтавської області, Державної казначейської служби України, Державного підприємства «Інформаційні судові системи» та Державної судової адміністрації України штрафу на розсуд суду за невиконання процесуальних обов`язків і зловживання процесуальними правами (штучно створюють підстави для закриття провадження у справі ніби в справі відсутність предмету спору). Надано позивачу право для подачі відповіді на відзив - протягом 15 днів із моменту отримання ухвали суду, а відповідачам заперечення - 15 днів із моменту отримання відповіді на відзив. Продовжено термін проведення підготовчого засідання на 40 днів. Відкладено підготовче засідання по справі.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про проведення розгляду справи за її участю в режимі відеоконференції.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11 листопада 2024 року відкладено підготовче засідання по справі. Продовжено термін проведення підготовчого засідання на 15 днів.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 січня 2025 року задоволено клопотання ОСОБА_4 про проведення розгляду справи за її участю в режимі відеоконференції.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 січня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. У судове засідання викликано учасників справи.

Позивач, ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги. Також зазначила, що порушене право на цей час не відновлене. Її електронною адресою заволоділо невизначене коло осіб, у тому числі шахраї, а тому в майбутньому вона буде змушена від них захищатись. Оскільки на цей час послуги адвокатів у кримінальному провадженні є дороговартісними, після отримання відшкодування моральної шкоди вона має намір отримати освіту юриста, щоб самостійно здійснювати свій захист. Моральну шкоду прохає стягнути з відповідачів у солідарному порядку. Крім цього, зазначила, що після прийняття судом рішення має намір подати підтвердження понесених нею витрат.

Представники відповідачів: держави Україна в особі Новосанжарського районного суду Полтавської області, держави Україна в особі Державної казначейської служби України, держави Україна в особі держателя Єдиного державного реєстру судових рішень - Державної судової адміністрації України, держави Україна в особі адміністратора Єдиного державного реєстру судових рішень - Державного підприємства «Інформаційні судові системи» будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.

Суд, заслухавши позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Судом установлено, що 27.05.2024 року у Єдиному державному реєстрі судо- вих рішень оприлюднена ухвала Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 травня 2024 року по справі № 546/19/24, в якій була оприлюднена адреса особистої електронної пошти ОСОБА_1 (№ у ЄДРСР - 119264266).

В описовій частині зазначеної ухвали вказана інформація, зокрема:

«3. На електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомити її про дату і час направлення до Решетилівського районного суду Полтавської області ухвали про її участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції; дату судового засідання та з якого по який час і в якому залі судових засідань Решетилівського районного суду Полтавської області заброньована відеоконференція.» (том 1 а.с. 10-13, 158-160).

04.06.2024 року ОСОБА_1 звернулась до адміністратора ЄДРСР - Державного підприємства «Інформаційні судові системи» із заявою про закриття інформації у ЄДРСР, в якій прохала замінити в ухвалі суду адресу її електронної пошти літерними або цифровими позначеннями, а також повідомити на її електронну адресу про заміну літерними або цифровими позначеннями її електронної пошти у судовому рішенні, яке оприлюднене у ЄДРСР за № 119264266 (том 1 а.с. 9, 158).

18.06.2024 року ДП «Інформаційні судові системи», як адміністратор ЄДРСР, у листі № 3139/О/11-50-24 від 18.06.2024 повідомило ОСОБА_1 про те, що для всіх судових рішень перед їх оприлюдненням проводиться операція з знеособлення відомостей, які не можуть бути розголошені в текстах судових рішень, призначених для загального доступу. Така операція здійснюється за допомогою засобів автоматизованого лінгвістичного аналізатору текстів, рівень досконалості роботи якого залежить від низки взаємопов`язаних факторів, як то: форматування тексту, наявності спецсимволів, таблиць, інших відомостей тощо. В окремих випадках наявність в текстах зайвих символів, або відсутність очікуваних, наявність орфографічних помилок, може призвести до порушення, з точки зору алгоритму роботи автоматичного модулю лінгвістичного аналізатору текстів, логіки побудови тексту та отримання недосконалих результатів знеособлення відповідної інформації. Відповідні фрагменти тексту не були замінені на літеро-цифрові сполучення внаслідок ймовірної наявності деяких з приведених факторів в тексті зазначеної в Запиті електронної копії примірника судового рішення. Такі помилки були ідентифіковані, як технічні. Станом на 18 червня 2024 року технічні помилки усунені, для електронної копії примірника судового рішення, що зареєстрована в Реєстрі за реєстраційним номером № 119264266, адміністратором Реєстру вжито всіх необхідних заходів із забезпечення надання загального доступу в Реєстрі згідно з вимогами чинного законодавства, яким регулюється діяльність Реєстру (том 1 а.с. 14, 161).

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини у цій справі регулюються, зокрема, Законом України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року №3262-IV (далі - Закон №3262-IV), який визначає порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Доступ до окремих думок суддів через Реєстр забезпечується у тому самому порядку, що й до судового рішення, стосовно якого викладено окрему думку.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень затверджено рішенням Вищої ради правосуддя 19.04.2018 № 1200/0/15-18 (далі - Порядок).

Порядком визначено, зокрема, що:

Адміністратор Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - адміністратор) - адміністратор Єдиної судової інформаційної системи державне підприємство "Інформаційні судові системи", віднесене до сфери управління Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України). Адміністратор вживає заходи, пов`язані із технічним та організаційно-технологічним забезпеченням функціонування Реєстру, у тому числі такі: створення, вдосконалення та супроводження державної інформаційної системи Реєстру; адміністрування Реєстру; надання доступу до Реєстру; забезпечення зберігання та захисту даних, що містяться в Реєстрі, у тому числі шляхом визначення моделі захисту від загроз витоку інформації та засобів обробки електронних документів у Реєстрі та надання до них безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі "Судова влада України"; виконання інших функцій, передбачених цим Порядком (пп. 3 п. 1 розділу І Порядку).

Єдиний державний реєстр судових рішень - державна інформаційна система, що входить до складу Єдиної судової інформаційної системи і забезпечує збирання, облік (реєстрацію), накопичення, зберігання, захист, пошук та перегляд інформаційних ресурсів Реєстру та їх образів. З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Реєстр переходить до її складу (пп. 9 п. 1 розділу І Порядку).

Відповідно до пп. 11 п. 1 розділу І Порядку, знеособлення - процедура маскування в тексті електронного примірника судового рішення або окремої думки судді відомостей, що не можуть бути розголошені відповідно до вимог законодавства за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення з подальшою вибірковою візуальною перевіркою результатів такого маскування. Результатом процедури знеособлення є створення образу електронного документа.

У відповідності до розділу IV Порядку, реєстрація електронних примірників судових рішень та окремих думок суддів здійснюється адміністратором за допомогою відповідних програмно-апаратних засобів Реєстру в день їх надходження з АСДС. За результатами реєстрації формується дата та час включення до Реєстру електронного примірника судового рішення та окремої думки судді.

Відповідні реєстраційні відомості, а також дата та час включення до Реєстру електронних примірників судових рішень і окремих думок суддів зберігаються у базі даних Реєстру в автоматичному режимі й не підлягають коригуванню.

Адміністраторові забороняється виключати з Реєстру електронні примірники судових рішень та окремих думок суддів або вносити будь-які зміни до них, крім випадків, що пов`язані з необхідністю виправлення технічної помилки, допущеної під час надсилання до Реєстру судового рішення або окремої думки судді, їх реєстрації в Реєстрі, ведення Реєстру або інших випадків, передбачених законом.

Пунктом 1 розділу V Порядку визначено, що зареєстровані електронні примірники судових рішень та окремих думок суддів протягом трьох робочих днів із дня їх реєстрації в Реєстрі обробляються та знеособлюються в автоматичному режимі в порядку черговості їх надходження.

Згідно з пунктом 1 розділу VIIІ Порядку, образи інформаційних ресурсів Реєстру відкриваються для загального доступу не пізніше наступного робочого дня після завершення оброблення та знеособлення відповідних інформаційних ресурсів Реєстру.

З метою унеможливлення несанкціонованого втручання в роботу державного інформаційного ресурсу адміністратор визначає для авторизованих та неавторизованих користувачів моделі захисту від загроз витоку інформації та застосовує засоби забезпечення цілісності бази даних Реєстру, попередження спроб несанкціонованих дій щодо інформаційних ресурсів Реєстру, а також вчиняє інші необхідні дії (п. 5 розділу VIII Порядку).

Розділом ХІ визначена відповідальність адміністратора, зокрема, Адміністратор відповідає за внесення до Реєстру надісланих інформаційних ресурсів, надання доступу до них відповідно до вимог цього Порядку, забезпечення захисту внесеної до Реєстру інформації від її викрадення, перекручення чи знищення.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про доступ до судових рішень», інформація, внесена до Реєстру, повинна мати захист від її викрадення, перекручення чи знищення.

Не допускається вилучення судових рішень із Реєстру.

Не допускається внесення будь-яких змін до судових рішень, які внесені до Реєстру, крім випадків, що пов`язані з необхідністю виправлення технічної помилки, допущеної під час внесення судового рішення до Реєстру чи ведення Реєстру.

Отже, ДП «Інформаційні судові системи» є адміністратором Єдиного державного реєстру судових рішень, на якого покладено обов`язки вжиття заходів, пов`язаних із технічним та організаційно-технологічним забезпеченням функціонування цього реєстру.

Також пунктом 5 Статуту ДП «Інформаційні судові системи», затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України 26 листопада 2019 року №1142, визначено, що підприємство створено з метою, зокрема, надання послуг з технічного, технологічного забезпечення створення та супроводження програмного забезпечення ведення автоматизованих систем (електронних баз даних), у тому числі державних реєстрів, що створюються відповідно до законів України, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, наказів Уповноваженого органу управління; організації доступу фізичним та юридичним особам до автоматизованих систем державних реєстрів.

Таким чином, Порядком ведення Єдиного державного реєстру судових рішень передбачено, що забезпечення зберігання та захисту даних, що містяться в Реєстрі покладається на адміністратора Єдиної судової інформаційної системи - Державне підприємство «Інформаційні судові системи».

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 4 Закону №3262-IV судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону №3262-IV у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу, не можуть бути розголошені такі відомості: 1) місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв`язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; 2) реєст- раційні номери транспортних засобів; 3) номери банківських рахунків, номери платіжних карток; 4) інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні; 5) інші відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу. Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями.

Згідно з матеріалами справи оприлюднення шляхом надсилання до Єдиного реєстру судових рішень електронного примірника ухвали Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 травня 2024 року у справі № 546/19/24 проведено без знеособлення інформації щодо адреси електронної пошти позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про захист персональних даних» персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про інформацію» до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

У справі, яка розглядається установлено, що відбулось поширення конфі- денційної інформації про ОСОБА_1 (адреси особистої електронної пошти).

Відповідно до статті 10 Закону України «Про доступ до судових рішень», у разі завдання особі матеріальної чи моральної шкоди внаслідок порушення її прав та інтересів, гарантованих цим Законом, вона має право на відшкодування такої шкоди.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

На підставі ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Подібний висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 листопада 2020 року у справі № 686/10710/18 (провадження № 61-125св19), від 20 вересня 2021 року у справі № 686/8422/20 (провадження № 61-2846св21), від 25 жовтня 2021 року у справі № 686/27099/20 (провадження № 61-6880ск21), від 15 листопада 2021 року у справі № 686/24617/20 (провадження № 61-10922св21).

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) зазначено, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження №14-261цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, суд звертає уваги, що позивачем не ставилася вимога про визнання протиправними дії (бездіяльність) відповідача, а лише вимога до відшкодування моральної шкоди внаслідок поширення конфіденційної інформації про неї (адреси особистої електронної пошти).

Таким чином, предметом спору у цій справі є відшкодування моральної шкоди, завданої у результаті поширення конфіденційної інформації.

Позивач, ОСОБА_1 одним із відповідачів, який повинен відповідати за заподіяну їй шкоду визначила державу Україна в особі Державної судової адміністрації України.

Відповідно до встановлених судом обставин, суд вважає, що підстави вважати, що ДСА України не забезпечила ведення Єдиного державного реєстру судових рішень відсутні. Предметом спору в цій справі є здійснення дій по знеособленню інформації, а не про відсутність можливості опублікування рішення у ЄДРСР, а тому суд вважає, що ДСА України є неналежним відповідачем у справі, тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Посилання ОСОБА_1 на те, що Новосанжарський районний суд Полтавської області допустив дискримінацію, оскільки не усунув із тексту рішення непотрібну інформацію (а саме назву електронної пошти) суд не приймає до уваги. Так, судом установлено, що назву електронної адреси було вказано в ухвалі суду з метою її подальшого виконання, адже шляхом направлення рішення суду на вказану електронну адресу ОСОБА_1 мали повідомити про дату, час і місце розгляду справи.

При визначенні, чи є в діях чи бездіяльності відповідачів: Новосанжарського районного суду Полтавської області та Адміністратора ЄДРСР порушення, які стали прямим наслідком порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих не майнових прав і інтересів позивача, суд враховує таке.

Так, судом установлено, що порушення прав ОСОБА_1 відбулось у результаті оприлюднення адреси належної їй електронної адреси в ЄДРСР.

Про порушення свого права позивач повідомила адміністратора ЄДРСР 04 червня 2024 року. На переконання суду порушене право позивача відновлене шляхом закриття оприлюдненої інформації, про що її повідомлено 18 червня 2024 року. Однак у період із 04 по 18 червня 2024 року електронна адреса ОСОБА_5 була доступна невизначеному колу осіб.

Судом установлено, що операція знеособлення інформації, яка не може бути оприлюднена здійснюється за допомогою засобів автоматизованого лінгвістичного аналізатору текстів, рівень досконалості роботи якого залежить від низки взаємопов`язаних факторів, як то: форматування тексту, наявності спецсимволів, таблиць, інших відомостей тощо.

Згідно повідомлення Адміністратора ДП ІСС фрагменти тексту ( електронної адреси позивача) не були замінені на літеро-цифрові сполучення внаслідок ймовірної наявності деяких з приведених факторів в тексті зазначеної в Запиті електронної копії примірника судового рішення. Однак таке повідомлення є припущенням і не підтверджене жодними доказами по справі. Зазначеним відповідачем не обґрунтовано які саме помилки були виявлені, в результаті наявності яких допущено оприлюднення інформації.

Посилання представника ДП ІСС на те, що саме Новосанжарським районним судом Полтавської області були допущені помилки суд не приймає до уваги, так їх наявність судом не встановлено. Після повідомлення ОСОБА_1 . ДПІСС самостійно ( без участі Новосанжарського районного суду Полтавської області) здійснило знеособлення інформації, що не є внесенням змін у рішення.

Суд враховує, що до повноважень адміністратора Реєстру не належить здійснення ідентифікації сторін судових процесів, виокремлення процесуального статусу сторін та суті спору, надання правової оцінки обставин судових справ та ухвалених по ним судових рішень. Знеособлення - процедура маскування в тексті електронного примірника судового рішення або окремої думки судді відомостей, що не можуть бути розголошені відповідно до вимог законодавства за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення з подальшою вибірковою візуальною перевіркою результатів такого маскування. Результатом процедури знеособлення є створення образу електронного документа. В цій справі відбулось розповсюдження інформації, доступ до якої заборонено Законом, і такі дії належать до повноважень Адміністратора Реєстру. Зазначеним відповідачем не обґрунтовано чому не здійснено візуальну перевірку результатів маскування.

Також суд критично відноситься до твердження представника ДПІСС щодо того, що поширення інформації відбулось у Новосанжарському районному суді Полтавської області так як судове рішення, про яке йдеться, було винесено у відкритому судовому засіданні, що створює можливість доступу до інформації судової справи та ПІБ учасників, в тому числі, для необмеженого кола осіб, зокрема преси та телебачення. Згідно з текстом самого судового рішення ненадання згоди на обробку або оприлюднення тих чи інших особистих відомостей в даному судовому засіданні в будь-якому вигляді позивачем не висувалось.

Так, предметом розгляду справи є оприлюднення інформації в ЄДРСР, а не під час судового засідання.

Таким чином, суд вважає, що в діях Новосанжарського районного суду Полтавської області відсутні дії ( бездіяльність) які стали причиною порушення права позивача.

При цьому, на підставі зазначеного вище, суд вважає, що саме діями (бездіяльністю) Адміністратора ДПІСС допущено порушення прав ОСОБА_1 .

Щодо заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди та заявленого нею розміру відшкодування моральної шкоди суд зазначає таке.

Відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19), від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19 (провадження № 61-8240св20), від 11.01.2023 у справі № 591/8842/21 провадження № 61-9658 св 22.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При цьому суд враховує, що завдання моральної шкоди - це явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформульованій у справах №487/6970/20 від 25.05.2022, №214/7462/20 від 05.12.2022.

За змістом ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Окрім того, ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач у позовній заяві прохає стягнути з Держави України на її користь, шляхом безспірного списання коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України моральну шкоду, яку вона оцінює в 10 000,00 євро, що станом на 26.06.2024 року еквівалентно розміру 435 450,00 грн.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди позивач посилається на рішення ЄСПЛ від 10.07.2008 у справі «Абрамов проти України» (Заява № 39491/03), в якому, на її думку, суддя Абрамов П. С. вірно визначив розмір відшкодування моральної шкоди відносно принципів ЄСПЛ, який становив 10 000 євро за правопорушення, яке завдало йому моральної шкоди та як висновок зазначає, що 10 000 євро - це розмір грошового відшкодування моральної шкоди, визначений судом.

Разом з тим, суд не бере до уваги вказане рішення ЄСПЛ як «джерело» обрахування розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , оскільки, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілої особи або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини заподіювача моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення в цій цивільній справі.

Заявляючи вимогу про стягнення з Держави України на її користь моральної шкоди позивач посилається на порушення її прав, що полягає у невизначеності ситуації стосовно настання негативних наслідків через перегляд третіми особами у ЄДРСР адреси її особистої електронної пошти; стурбованості через те, що на адресу її особистої електронної пошти, яка була оприлюднена в ЄДРСР, можуть використати шахраї для шахрайських схем; розчаруванні у поведінці органів державної влади, через недобросовісне виконання якими своїх повноважень було поширено у ЄДРСР конфіденційну інформацію про неї (адресу її особистої електронної пошти); занепокоєність через умисність дій органів державної влади створити умови для залучення її в боргову кабалу через потрапляння адреси її особистої електронної пошти до невизначеного числа шахраїв як в Україні так і за кордоном; глибоке відчуття несправедливості, викликане зухвалістю поведінки Новосанжарського районного суду Полтавської області та бездіяльності адміністратора ЄДРСР - ДП «Інформаційні судові системи» та держателя ЄДРСР - Державної судової адміністрації України; розчарування в судовій владі, яка не захищає її права, а навпаки, їх порушує, та у невиконанні адміністратором ЄСІТС - ДП «Інформаційні судові системи» та держателем ЄДРСР - Державною судовою адміністрацією вимог статтей 3, 19 Конституції України.

Судом не встановлено, які саме неправомірні дії були вчинені Новосанжарським районним судом Полтавської області під час внесення ухвали суду № 119264266 до автоматизованої системи документообігу суду та надіслання для оприлюднення до ЄДРСР. Разом з тим, з моменту опублікування (оприлюднення) ухвали Новосанжарського районного суду Полтавської області в ЄДРСР 27.05.2024 року до моменту звернення ОСОБА_1 до ДП «Інформаційні судові системи» із заявою про закриття інформації у ЄДРСР 04.06.2024 року та усунення помилок ДП «Інформаційні судові системи» 17.06.2024 року, останні не здійснили самостійних заходів для виявлення та знеособлення відомостей, які не можуть бути розголошені в тексах судових рішень, призначених для загального доступу та після заяви ОСОБА_1 повідомили, що помилки допущені іншим державним органом (що не знайшло своє підтвердження під час розгляду справи судом. Жоден нормативно-правовий акт не передбачає будь-яких вимог чи рекомендацій щодо розташування адреси електронної поштової скриньки поруч з ім`ям, прізвищем та по батькові фізичної особи у текстах судових рішень. Нерозміщення адреси електронної пошти поруч із ім`ям, прізвищем та по батькові фізичної особи не звільняє Державне підприємство «Інформаційні судові системи» від обов`язку захисту та обробки персональних даних відповідно до вимог законодавства та знеособлення відповідної інформації в Реєстрі).

Позивач вважає, що виплата їй моральної шкоди у розмірі 10 000 євро буде справедливим рішення, яке відповідатиме вимогам розумності, тому що Новосанжарський районний суд Полтавської області, ДП «Інформаційні судові системи» та Державна судова адміністрація України з власної ініціативи не поновили її порушене право, передбачене ст. 32 Конституції України - не припинили поширювати у ЄДРСР конфіденційну інформацію про неї (її особисту електронну пошту).

Твердження позивача про те, що поширення конфіденційної інформації про неї відбулося всім користувачам мережі Інтернет, в тому числі шахраям, через що викликало у неї стурбованість, що на адресу її електронної пошти, яка була оприлюднена в ЄДРСР, можуть використати шахраї для шахрайських схем, а також створення відповідних умов для залучення її в боргову кабалу через потрапляння адреси її особистої електронної пошти до невизначеного числа шахраїв як в Україні так і за кордоном, є лише припущенням про ймовірне настання/ненастання таких негативних наслідків у майбутньому, що не підтверджене жодними доказами. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що в результаті порушення права ОСОБА_1 їй заподіяна моральна шкода.

Разом із тим, враховуючи тривалість існування порушення ( інформація була доступна з 27.05.2024 року по 17 червня 2024 року), а також негативні явища, які зазнала позивач ( змушена була звертатись із листами про закриття інформації, яка мала бути закрита відповідно до Закону, сформувала негативне ставлення до державних органів, мала хвилювання із приводу того, що електронною адресою заволодіє невизначене коло осіб), суд вважає задовольнити позов частково.

З урахуванням зазначених обставин, враховуючи принцип розумності, виваженості і справедливості, суд уважає, що стягненню підлягає сума у розмірі 1000 грн, яка завдана в результаті дій (бездіяльності) Адміністратора ДП ІСС. Такий розмір шкоди, на думку суду є пропорційним та адекватним тим стражданням, яких зазнала позивач і на думку суму є належним відшкодуванням у цьому випадку.

Посилання ОСОБА_1 на те, що інформацією заволоділо невизначене коло осіб, і у подальшому вона буде вимушена захищатись від шахраїв, а тому має потребу здобути відповідну освіту, щоб самостійно здійснювати свій захист суд не приймає до уваги, так як такі твердження позивача є її суб`єктивним сприйняттям події, яка відбулась, ґрунтується на припущеннях і не може бути підставою для твердження про завдану моральну шкоду та необхідність її відшкодування.

Крім цього, щодо вимоги позивача про стягнення з Держави України на її користь, шляхом безспірного списання коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України 435 450 грн у відшкодування моральної шкоди, суд відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року (справа № 759/7630/20 ), згідно яких:

«Відповідно до статті 2ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Такими органами у цій справі є Міністерство внутрішніх справ України (дії посадової особи якого призвели до безспірного стягнення коштів) та Державна казначейська служба України (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету). Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року в справі № 910/23967/16).

Відтак, помилкові є висновки про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди не з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, а безпосередньо з Державного бюджету України.

Крім цього, враховуючи, що ОСОБА_1 у судових дебатах зроблено заяву про те, що нею будуть додатково подані докази щодо розміру понесених нею витрат, тому їй відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України необхідно встановити строк для подачі до суду доказів - п`ять днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись статтями 12, 141, 259, 263 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до держави Україна в особі Новосанжарського районного суду Полтавської області, держави Україна в особі Державної казначейської служби України, держави Україна в особі держателя Єдиного державного реєстру судових рішень - Державної судової адміністрації України, держави Україна в особі адміністратора Єдиного державного реєстру судових рішень Державного підприємства «Інформаційні судові системи» про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Встановити ОСОБА_1 строк для подачі до суду доказів щодо розміру понесених судових витрат - п`ять днів із моменту прийняття судом рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Сторони:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідачі:

- Держава Україна в особі Новосанжарського районного суду Полтавської області, код ЄДРПОУ 02886090, адреса: 39300, смт (селище) Нові Санжари, вул. Не- залежності, 32 Полтавська область;

- Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, код ЄДРПОУ 37567646, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6;

- Держава Україна в особі держателя Єдиного державного реєстру судових рішень - Державна судова адміністрація України, код ЄДРПОУ 26255795, адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5;

- держава Україна в особі адміністратора Єдиного державного реєстру судових рішень - Державне підприємство «Інформаційні судові системи», код ЄДРПОУ 34614292, адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5.

Суддя