Decision № 125206264, 17.02.2025, Khmelnytskyi Circuit Administrative Court

Справа № 560/14394/24

РІШЕННЯ

іменем України

17 лютого 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті , Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 070061 від 22.05.2024. В обґрунтування позову зазначає, що вважає спірну постанову протиправною, адже автомобіль, який був зупинений для перевірки, не перевозив будь - яку продукцію і за своїми габаритами не потребував встановлення тахографа.

Відповідач подав відзив, у якому позов не визнає. Зазначає, що оскаржена постанова прийнята правомірно, оскільки стосовно позивача як перевізника встановлене порушення вимог закону в частині відсутності визначених законом документів на час перевірки.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III (Закон №2344-III) законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень. Нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Відповідно до ст. 18 Закону №2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Абзац 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ передбачає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачені документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відтак, законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів фактично не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності у тому числі інших документів, передбачених законодавством. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 по справі №820/4624/17.

Пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340) передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Пунктом 1.3 Положення №340 встановлено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ). Пунктом 6.3 Положення визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Отже, положеннями статті 48 Закону №2344-III передбачена необхідність наявності як у перевізника, так і у водія "інших" документів, передбачених законодавством. Наявність індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіка змінності водіїв передбачена у разі не обладнання транспортного засобу тахографом ( відповідно до Інструкції №385 та Положення №340 про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів)

Відповідно до ст. 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом. Статтею 33 Закону №2344-III визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Статтею 49 Закону №2344 передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень. Згідно з частинами 1, 2 статті 50 Закону № 2344 договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджені Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі - Правила), які визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників. Згідно з розділом 1 Правил перевізник - це фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами. Товарно - транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами. Транспортна послуга - це перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом. Відповідно до пунктів 11.1, 11.3 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках, який за змістом термінів, наведених у главі І Правил, є вантажовідправником або вантажоодержувачем, та який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом (пункт 11.3 Правил). Згідно із пунктами 11.4 та 11.5 Правил після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники. У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Товарно-транспортна накладна є документом, який складається з метою оформлення перевезень вантажів відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів. Статус автомобільного перевізника не може визначатись лише на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже автомобільним перевізником є той, хто надає відповідну послугу, а не власник/користувач транспортного засобу. Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

Інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті 25.04.2024 проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки MERSEDES-BENZН номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 .

Під час перевірки встановлено, що у водія відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж або інший документ на вантаж; транспортний засіб повною масою 3,5 тонни не обладнаний тахографом, у водія відсутній протокол про перевірку та адаптацію тахографа транспортного засобу, відсутня індивідуальна контрольна книжка водія, відсутній графік змінності водія (Інший вказаний у акті текст є нерозбірливим).

07.05.2024 ОСОБА_1 було направлене повідомлення про дату, час та місце розгляду справи за матеріалами перевірки.

22.05.2024 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області розглянутий зазначений акт, інші матеріали перевірки, та на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» прийнята спірна постанова про накладення на позивачку адміністративно - господарського штрафу 17000 грн. за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Судом встановлено, що зі змісту Акту перевірки неможливо встановити, а також підтвердити іншими доказами те, що автомобіль, який належить позивачці, здійснював вантажні перевезення на замовлення. Наявними у справі доказами не підтверджується та обставина, що 25.04.2024 транспортний засіб здійснював перевезення вантажу на договірних засадах за плату, і що його повна маса становила понад 3,5 тонни.

Як зазначалось вище, пункт 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340) передбачає, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Під час перевірки представники відповідача виходили з того, що вантажний автомобіль позивача мав або повинен був мати повну масу понад 3,5 тонни, що зобов`язує обладнати його діючим та повіреним тахографом.

Водночас, зі змісту свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу встановлено, що максимальна повна маса цього автомобіля становить 3,5 тонни, маса транспортного засобу без навантаження 2,5 тонни.

З фото таблиць, наданих відповідачем на виконання вимог ухвали суду, вбачається, що на момент проведення перевірки автомобіль був незаповнений, а відтак його повна вага ніяк не могла перевищити 3,5 тонни.

Крім того, відповідно до накладної на переміщення між місцями зберігання №У100-006855 від 25.04.2024, зі складу Шепетівка (основний) на склад Шепетівка (розвозка -16) вбачається, що перевозились різні види товарів, загальна вага (маса) яких становила близько 100 кг, отже повна маса автомобіля з вантажем ніяк не могла перевищувати 3,5 тонни, адже у протилежному випадку маса товару повинна була становити не менше 1000 кг.

Відповідачем як під час складання акту перевірки так і під час розгляду справи не доведено, що у цьому випадку позивачем здійснювалось перевезення вантажу в розумінні Закону №2344-ІІІ та Правил №363 саме як перевізником, і що повна маса автомобіля становила понад 3,5 тонни.

Крім того законодавець, хоч і передбачив наявність обов`язку обладнання транспортного засобу відповідної маси тахографом, проте не визначив порядок реалізації цього обов`язку для категорії осіб, які не надають послуги з перевезення вантажів, а перевозять (переміщують) вантаж для власних потреб власними засобами, тобто без залучення перевізників.

Зважаючи на встановлені обставини суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності свого рішення, відтак спірна постанова, яка ґрунтується на висновках перевірки, які не підтверджені належними доказами, є неправомірною та підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті (Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області) №ПШ070061 від 22.05.2024 про застосування стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в розмірі 1211,20 коп. за рахунок асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 17 лютого 2025 року

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Відділ державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Соборна, 75,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 39816845) Державна служба України з безпеки на транспорті (просп. Берестейський, 14,м. Київ,01135 , код ЄДРПОУ - 39816845)

Головуючий суддя І.С. Козачок