Decision № 124928146, 31.01.2025, Shevchenkivskyi District Court of Chernivtsi City

Справа № 727/7969/24

Провадження № 2/727/87/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2025 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

головуючого судді: Гавалешка П.С.,

за участі секретаря судового засідання: Макаренко Б.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Чернівці звернувся позивач ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтуванніпозовних вимогпосилається нате,що07.12.2023 року о 19:20 год. водій ОСОБА_2 в м. Чернівці, по вулиці П.Орлика, 7, керуючи автомобілем марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Mitsubishi» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням позивача, чим порушив п.12.1,13. В результаті ДТП автомобіль ОСОБА_3 отримав механічні пошкодження.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26.12.2023 року у справі № 727/13298/23 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 гривень на користь держави.

В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Mitsubishi» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував позивач, зазнав значних механічних ушкоджень, ОСОБА_3 зазнав тілесних ушкоджень, через що вимушений був тривалий час лікуватися та, як наслідок, зазнав матеріального збитку.

Автомобіль ОСОБА_2 марки Форд реєстраційний номер НОМЕР_1 у відповідності із діючим законодавством був застрахований цивільно-правовою відповідальністю власників наземних транспортних засобів, уклавши договір страхування з ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» строк дії якого з 31.01.2023 до 30.01.2024, номер поліса 213159215.

Після звернення до Приватного Акціонерного Товариства «Страхова компанія «ВУСО» позивачем отримано відшкодування завданих матеріальних збитків за механічні пошкодження автомобіля, яким він керував на суму 109 223,30 грн.

Однак позивач зазначає, що йому не відшкодовано заподіяну шкоду здоров`ю.

07.12.2023 року позивачем сплачено за послуги евакуатора у зв`язку із транспортуванням автомобіля в сумі 2000 грн., які вважає, що мають бути відшкодовані.

Крім того, у зв`язку із механічним пошкодженням автомобіля, який підлягає капітальному ремонту, позивачем витрачено на користування попутним транспортом для власних потреб та потреб сім`ї, залученням інших транспортних засобів для власних потреб та потреб по господарству значні кошти, сума яких складає 30 000 грн.

Щодо відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням повідомляє, що внаслідок дорожньо-транспортної події отримав травму шийно-хребтового відділу, через що у нього погіршився стан здоров`я і вимушений був звернутися за медичною допомогою до Чернівецької лікарні швидкої медичної допомоги для проходження лікування та діагностичних медичних закладів.

Таким чином загальна сума витрачених позивачем коштів на лікування із 13.12.2023 року по 07.05.2024 року складає 11 206,47 грн. Однак звертає увагу на те, що до даного часу не завершив лікування, біль після отриманих тілесних ушкоджень внаслідок ДТП не вщухає, на даний час має намір продовжити лікування, попередній розрахунок коштів на що буде не меншим ніж 10 000 грн.

Враховуючи, що Відповідач повинен сплати 11 206,47 грн., потрачених позивачем на лікування та 10 000 грн., які йому у найкоротший час доведеться витратити на лікування, то загальна сума становить (11 206,47 + 10 000 = 21 206,47 грн.), вираховуючи із цієї суми 5%, виплата моральної шкоди становить 1060, 32 грн.

Через протиправну поведінку відповідача, у зв`язку з пошкодженням автомобіля, позивачу були спричинені моральні страждання, які стали наслідком тривалої зміни установленого способу і ритму життя.

Просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_2 , на свою користь заподіяну матеріальну шкоду внаслідок ДТП, в розмірі 53 206,47 грн., моральну шкоду в розмірі 40 000 грн., а також судові витрати в розмірі 12 749 грн. як оплату за надання професійної правничої допомоги.

Ухвалою суду від 06.08.2024 року провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Від представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» Шиліна Володимира Анатолійовича надійшов до суду відзив в обґрунтування якого зазначено, що 02 квітня 2024 року, страховиком, відшкодовано позивачу оцінену матеріальну шкоду в розмірі 109 273,30 грн. (страховий акт № 2334977-1 від 01.04.2024, дог. № 213159215 від 31.01.2023) відповідно до п.22.1 ст. 22, 29 та в порядку визначеному п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961 "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Законом №1961 не передбачено відшкодування страховиком, моральної шкоди за наслідками ДТП, а тому вимоги про стягнення 10 000,00 грн. моральної шкоди зі страховика є незаконними та не підлягають задоволенню. Заявлені судові витрати є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Звертає увагу суду, що відсутні будь-які звернення до ПРАТ СК ВУСО з надання доказів щодо відшкодування страховиком інших збитків позивачу, про що свідчить і прохальна частина позовної заяви.

Заявлена вимога позивача про стягнення 53 206,47 грн. матеріальних збитків є необґрунтованою і не відповідає п. 24.1 ст. 24 Законом України від 01 липня 2004 року №1961-IV. Страховик не є завдавачем шкоди, а має нести відповідальність за насідками ДТП відповідно до законодавство про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Звертає увагу суду, що позивачем не надано достовірних доказів, оригіналів документів про понесені витрати під час лікування, що не дає можливість визначити обґрунтовану суму витрат позивача і приналежності таких витрат саме до нього, зокрема, відсутні виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (Форма № 027/0, яку затверджено Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 № 110).

Щодо вимоги стягнення моральної шкоди в розмірі 40 000,00 грн. Як зазначено вище, страховик не відповідає за наслідками деліктного зобов`язання, а має відшкодувати завдану шкоду завдану під час ДТП відповідно до приписів Закону №1961 та полісу.

Враховуючи, що позовна заява у прохальній частині не містить вимог до страховика, тому відсутні підстави для стягнення з ПРАТ СК ВУСО.

Позивачем заявлено стягнення судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 749, 00 грн. Вважає за можливим подати клопотання про зменшення таких витрат. Відповідач заперечує проти вимог про стягнення судових витрат, не погоджується з їх правомірністю, вважає їх необґрунтованими, незаконними такими, що не підлягають стягненню.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначає, що дійсно страховиком відшкодовано певну суму позивачу як відшкодування спричинених матеріальних збитків -109 273,30 грн., із чим він погоджується. Проте, у описовій частині позовної заяви аргументовано описано витрати заявника на лікування, які згідно вимог чинного законодавства мають бути стягнуті із відповідачів. Щодо того, що законодавством не передбачено відшкодування моральної шкоди на суму 10 000 грн. повідомляє, що вказана сума зазначена не як моральна шкода, а кошти необхідні для продовження лікування заявника. Моральна шкода, яку солідарно має бути відшкодована ОСОБА_2 та ПАТ СК ВУСО складає 41 060,32 грн., із суми якої виплата моральної шкоди ПАТ СК ВУСО становить лише 1060, 32 грн. Не може погодитись із необґрунтованим висновком представника ПАТ СК ВУСО про те, що заявник заявляє стягнення витрат правничої допомоги, які ним понесені в іншій справі. Позивачем обґрунтовано зазначені витрати на професійну правничу допомогу, їх розрахунок відповідно вимог чинного законодавства та правових позицій висновків Верховного суду за останні роки, тому вважає клопотання відповідача про відмову у задоволенні стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 12 749 грн. є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що матеріальну шкоду в розмірі 53 206, 47 грн., яка складається із наступних витрат: 2000.00 грн. оплата послуг евакуатора, 30000.00 грн. витрати на користування попутним транспортом, для власних потреб та потреб сім`ї, а також витрати на залучення інших транспортних засобів для власних потреб та потреб по господарству, що згідно розрахунку позивача складає саме таку суму, а також витрати на лікування за період з 13.12.2023 р. по 07.05.2024 р. в сумі 11206 грн. 47 коп., та 10000 грн. витрати на лікування, яке позивач має провести в майбутньому. Моральну шкоду в розмірі 40000 грн. та витрати на оплату надання йому професійної правничої допомоги в сумі 12749 грн. не погоджується, зважаючи на наступне, видача полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є підтвердженням того, що сторони уклали договір страхування та досягли згоди щодо істотних умов договору, а також доказом того, що страхова премія була сплачена.

Наголошує, що цивільно-правова відповідальність на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідно до поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПАТ «Страхова компанія «ВУСО».

Позивачу відшкодована матеріальна шкода в сумі 109273 грн. 30 коп. страховиком - ПАТ «Страхова компанія «ВУСО», яким ОСОБА_2 відповідальність була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 31.01.2023.

Вказаний факт підтверджує як Позивач так і Страховик - Відповідач 2. Полісом № 213159215 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» від 31.01.2023 передбачена страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю 320 000 грн., за шкоду заподіяну майну 160 000 грн. Розмір франшизи складає нуль грн. А, отже, в даному випадку в разі визнання майнових вимог Позивача, відшкодування завданої шкоди покладається на Страховика.

Окрім того, зазначає, що позивачем не надано будь-яких достовірних доказів того, що витрати на користування попутним транспортом, для власних потреб та потреб сім`ї, а також витрати на залучення інших транспортних засобів для власних потреб та потреб по господарству, що згідно розрахунку позивача склали суму 30 000 грн., і що такі витрати взагалі мали місце.

Також Позивачем не надано будь-яких належних доказів того, що витрати на лікування за період з 13.12.2023 по 07.05.2024 в сумі 11206 грн. 47 коп., та 10000 грн. витрати на лікування, яке позивач планує провести в майбутньому яким-небудь чином пов`язані з дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 07.12.2023 за участю автомобілів під керуванням його та Позивача.

Аналогічно, стосовно вимог про стягнення моральної шкоди, Позивач не зазначив в чому вона полягає, не навів доказів наявності такої шкоди, не обґрунтував її розміру, а тому вважає, що така вимога не може бути задоволена. Стосовно вимоги Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12749 грн. є необґрунтованими, явно завищеними, тому просить суд відмовити в задоволенні позову.

Позивачем надано до суду відповідь на відзив ОСОБА_2 , в якому не може погодитись з тим, що на думку відповідача ОСОБА_2 він не зазначив, у чому полягає моральна шкода, не навів докази такої шкоди, не обґрунтував її розміру, тому на його думку така шкода не може бути відшкодована, так, як позивач зазначав у позовній заяві, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала. Через протиправну поведінку відповідача, у зв`язку з пошкодженням автомобіля, позивачу були спричинені моральні страждання, які стали наслідком тривалої зміни установленого способу і ритму життя.

Факт ДТП підірвав впевненість у можливості збереження свого майна, позивач почав замислюватися над неможливістю впливу на обставини життя і неминучістю настання наслідків, що дуже підірвало духовне врівноваження та проявилося у таких негативних явищах, як погіршення концентрації уваги, страх керування автомобілем, внутрішнє побоювання повторного ДТП, а також понесенням у зв`язку із цим додаткових матеріальних та моральних страждань.

Крім того, в момент ДТП, яку вчинив відповідач, позивач пережив страх і переживання за своє життя, практично втратив сон і тривалий час був пригнічений та знервований. Також, негативно на психоемоційний стан вплинуло і відношення до позивача самого винуватця ДТП, який з часу його скоєння, не надав позивачу ніякої фінансової допомоги або вчинив дії по усуненню завданої шкоди.

Відповідач ОСОБА_2 спрямував до суду заперечення на відповідь на відзив в якому зазначив, що позивачем не надано будь-яких достовірних доказів того, що витрати на користування попутним транспортом, для власних потреб та потреб сім`ї, а також витрати на залучення інших транспортних засобів для власних потреб та потреб по господарству, що згідно розрахунку позивача склали суму 30 000 грн., і що такі витрати взагалі мали місце.

Також Позивачем не надано будь-яких належних доказів того, що витрати на лікування за період з 13.12.2023 по 07.05.2024 в сумі 11206 грн. 47 коп., та 10000 грн. витрати на лікування, яке позивач планує провести в майбутньому яким-небудь чином пов`язані з дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 07.12.2023 за участю автомобілів під керуванням відповідача та позивача.

Аналогічно, стосовно вимог про стягнення моральної шкоди, позивач не зазначив в чому вона полягає, не навів доказів наявності такої шкоди, не обґрунтував її розміру, а тому вважає, що така вимога не може бути задоволена.

Стосовно вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12749 грн. - відмовити.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, приходить до наступних висновків.

Зокрема, судом встановлено такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Так, судом встановлено, що Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26.12.2023 у справі № 727/13298/23 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 гривень на користь держави, за те, що він 07.12.2023 о 19:20 год. в м. Чернівці, по вулиці П.Орлика, 7, керуючи автомобілем марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Mitsubishi» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням позивача, чим порушив п.12.1,13.3,12.3 Правил дорожнього руху. В результаті ДТП автомобіль ОСОБА_3 отримав механічні пошкодження, постраждалих осіб немає (а.с. 11).

Полісом № 213159215 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» від 31.01.2023 передбачена страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров?ю 320 000 грн., за шкоду заподіяну майну 160 000 грн. Розмір франшизи складає нуль грн. (а.с. 28).

На підтвердження матеріальних збитків позивачем надано: копію платіжної інструкції на суму 2000 грн. за послуги евакуатора (а.с. 13), 13.12.2023 року позивач звернувся до лікаря нейрохірурга, за рекомендацією якого 18.12.2023 року придбав диклозан форте вартістю 171 грн. (а.с. 14-15); 15.12.2023 року пройшов комп`ютерну томографію (а.с. 16-17); 19.02.2024 року прийшов обстеження та за рекомендацією лікаря почав лікування у медичному центрі «МЕДНЕАН». У цілому, на обстеження та лікування 19.02.2024 року у цьому закладі позивачем було витрачено коштів на загальну суму 1560 грн.; продовжуючи лікування у цьому ж медичному закладі позивачем витрачено коштів на загальну суму 20.02.2024 року 1620 грн.; 21.02.2024 року на загальну суму 1840 грн.; 22.02.2024 на загальну суму 2170 грн.; 23.02.2024 року на загальну суму 1840 грн.; 24.02.2024 року на загальну суму 870 грн.; 26.02.2024 року на загальну суму 500 грн. Крім того, у подальшому через поганий стан здоров`я позивач вимушений був продовжити лікування та 10.05.2024 року за призначенням лікаря невропатолога придбав ліків на загальну суму 635,47 грн. (а.с. 14-27).

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку з знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно з ч.1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При цьому, відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон), власники наземних транспортних засобів зобов`язані застрахувати свою цивільно-правову відповідальність з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст.5 вказаного Закону, Страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Постановою Верховного Суду України від 27.04.2018 року у справі № 910/9029/17 визначено три способи відшкодування шкоди внаслідок ДТП потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав. Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов`язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Позивачем було понесено витрати на евакуацію автомобіля з місця ДТП.

З наданої позивачем квитанції вбачається, що евакуацію автомобіля здійснено 07.12.2023 року, вартість послуги 2000 грн.

При цьому, заперечення представників відповідачів щодо ненадання позивачем належних доказів, не приймаються судом, оскільки позивачем надано до суду квитанцію про оплату даної послуги, дана оплата була здійснена саме в час, коли відбулося ДТП.

Тому з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути витрати на евакуацію автомобіля з місця ДТП в сумі 2000 грн.

Щодо стягнення витрат на лікування позивача.

Згідно ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як визначено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У ч.2 ст.16ЦК України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2)визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За нормами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до положень статті 1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Частина друга статті 1166ЦК встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.

Як роз`яснено у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.1, 2 ст. 1187 ЦК).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому доказуванню під час вирішення спору про відшкодування шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. З`ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або шкоди немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та, з чого він, при цьому, виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 11 206, 47 грн., які були витрачені на лікування.

Разом з тим, судом проаналізовано виписки з медичних установ, у яких зазначені призначення ліків та чеки.

Так, з наданої виписки вбачається, що ОСОБА_1 перебував на амбулаторному (стаціонарному) лікуванні в ПП МЦ «МЕДНЕАН» з 19.06 по 26.02.2024 року, за лікування ним були сплачені кошти у сумі 9900 грн., крім того на завершення лікування в медичному центрі «МЕДНЕАН», заключення лікаря мануальна терапія 500 грн. Також позивачу були приписані ліки на суму 806,47 грн.

Однак суд вбачає, що у позивача травма шийно-хребтового відділу отримана не через дорожньо-транспортну пригоду, а значно раніше, це вбачається із виписки ПП МЦ «МЕДНЕАН», де вказано, що ОСОБА_1 перебував на амбулаторному (стаціонарному) лікуванні в ПП МЦ «МЕДНЕАН» з 19.06 по 26.02.2024 року, а сама дорожньо-транспортна пригода відбулася 07.12.2023 року.

Дослідженні судом надані докази не містять відомостей про причинно-наслідковий зв`язок з ДТП.

Крім того, 26 грудня 2023 року Шевченківським районним судом м. Чернівці винесено постанову, в якій зазначено, що постраждалих осіб внаслідок ДТП немає.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тому у стягненні з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 11 206,47 грн., які були витрачені на лікування слід відмовити.

Щодо стягнення коштів у сумі 30 000 грн., за користування попутним транспортом для власних потреб та потреб сім`ї, залученням інших транспортних засобів для власних потреб та потреб по господарству є необґрунтованим, суд вважає дану вимогу недоведеною та нічим об`єктивно не підтверджено (квитанції, чеки, інші розрахункові документи, тощо). Тому у даній вимозі необхідно відмовити.

Щодо витрат на подальше лікування шийно-хребтового відділу у сумі 10 000 грн., то суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутні висновки лікарів щодо подальшого проходження лікування позивача, а також судом неможливо встановити конкретних витрат, які можуть бути понесені у майбутньому.

На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 2000 грн.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (Постанова КЦС ВС від 01.03.2023 у справі № 496/1691/19).

Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, насамперед спричинення позивачеві моральної шкоди. Слід враховувати, що причинний зв`язок між шкодою, завданою потерпілому, та протиправним діянням заподіювача шкоди є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності, справедливості та співмірності.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Дану правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2020 по справі № 752/17832/14-ц.

З огляду на викладене та враховуючи матеріали цивільної справи, глибину страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, керуючись принципами розумності та справедливості, суд вважає достатнім стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування завданої моральної шкоди 5000 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги позивача до відповідача в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, зокрема, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 12 749 грн., на підтвердження яких, долучає до матеріалів справи наступні докази: копію договору про представництво та надання правової допомоги від 18.07.2024 року та додатковий договір від 25.07.2024 року, квитанція про оплату послуг адвоката № 61 від 25.07.2024 року на суму 12 749 грн.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК України та з огляду на співрозмірність витрат на оплату послуг адвоката, пов`язаних із захистом прав та представництвом інтересів позивача у даній конкретній справі, враховуючи характер спору, суд, з урахуванням основоположних засад справедливості, виваженості та розумності, вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 7000 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», а тому з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. 10, 11, 81, 263 ЦПК України, на підставі ст. 16, 23, 1166, 1167 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заподіяну матеріальну шкоду внаслідок ДТП в розмірі 2000 грн.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 судові витрати в розмірі 7000 грн. як оплату за надання професійної правничої допомоги.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення та підписання до Чернівецького апеляційного суду. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя П.С. Гавалешко