Decision № 124914831, 04.02.2025, Poltava Circuit Administrative Court

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/168/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог

1.Позивач ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у перерахунку та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 пенсій,

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплатити позивачу грошову допомогу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача виникло право після призначення їй пенсії за віком на отримання одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, однак відповідач протиправно відмовив у виплаті допомоги.

Стислий зміст заперечень відповідача

3.У наданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на відсутність підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення ОСОБА_1 пенсії за віком 04.05.2023, оскільки позивач з 05.10.2006 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області як пенсіонер за вислугою років, і внаслідок цього недотримані умови визначені пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон №1058, щодо неотримання будь-якого виду пенсії перед отриманням грошової допомоги). Інші заперечення у відзиві відповідача щодо відсутності підстав для виплати одноразової грошової допомоги в день призначення позивачу пенсії за віком з 04.05.2023 не зазначені.

Заяви, клопотання учасників справи

4.Сторонами не заявлялись заяви, клопотання у справі.

Процесуальні дії по справі

5.Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

6.Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

7.Після отримання відзиву відповідача та дослідивши додані до нього докази, судом з метою з`ясування офіційних обставин справи щодо призначення і виплати пенсії позивачу постановлена ухвала від 21.01.2025 про витребування інформації від відповідача щодо сум та виду виплаченої пенсії ОСОБА_1 за 2010 2023 роки (помісячно, за кожен рік проведених виплат із зазначенням сум та виду пенсії, які виплачені позивачу).

8. 28.01.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області надані докази про суми та вид виплаченої пенсії ОСОБА_1 за 2010 2023 роки разом із поясненнями. У поясненнях відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 200/854/19, від 22.02.2024 у справі №260/323/20, від 21.03.2024 у справі №580/2737/23.

9.Також судом у зв`язку із посиланням відповідача у відзиві в Єдиному державному реєстрі судових рішень досліджене рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року у справа №440/840/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яким постановлено наступне:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 в здійсненні перерахунку пенсії відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки, починаючи з 04 травня 2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки починаючи з 04 травня 2023 року.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10.Позивач є пенсіонером, яка з 05.10.2006 по 12.01.2010 отримувала пенсію за вислугу років як працівник освіти, призначену в порядку статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

11.Матеріалами справи підтверджено, що з 05.10.2006 позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ, у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років).

12.У подальшому виплата пенсії позивачу за вислугу років призупинена з 12.01.2010, у зв`язку із поданням заяви ОСОБА_1 внаслідок працевлаштування на посаду за спеціальністю, яка не дає права на пенсію за вислугою років.

13.Розпорядженням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.01.2010 виплата пенсії позивачу за вислугу років припинена а рахунок закритий з 12.01.2010, остання сума пенсії за січень 2010 року отримана позивачем у розмірі 232,32 грн.

14.Відповідно до змісту наданої відповідачем довідки від 23.01.2025 №694/04-16 щодо сум та виду виплаченої пенсії позивачу за 01.01.2010-31.12.2023 встановлена обставина, що ОСОБА_1 не отримувала пенсію із 12.01.2010 по 04.05.2023.

15.Із 04.05.2023 позивач почала отримувати пенсію за віком, відповідно до її заяви від 04.05.2023, у зв`язку із досягненням пенсійного віку 60 років.

16. 04.05.2023 позивачу призначена пенсія за віком у порядку визначеному Законом №1058-IV.

17. 04.05.2023 із дати призначення пенсії за віком, позивачу не нарахована та не виплачена одноразова грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення ОСОБА_1 пенсії за віком 04.05.2023, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058.

18. 20 листопада 2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою щодо виплати їй в грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058.

19.Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листом №21522-19516/П-02/8- 1600/24 від 12.12.2024 відмовило позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення ОСОБА_1 пенсії за віком 04.05.2023, оскільки позивач з 05.10.2006 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області як пенсіонер за вислугою років.

20.Фактичною підставою для винесення відповідачем відмови у виплаті одноразової грошової допомоги є відсутність однією із трьох одночасних правових підстав визначених пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058: оскільки позивач з 05.10.2006 по 12.01.2010 отримувала пенсію за вислугою років «неотримання будь-якої пенсію» в момент виходу на пенсію за віком.

21.Відповідач не надав заперечень щодо відсутності інших підстав встановлених пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058 це працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788) та повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на зазначених вище посадах.

22.Із матеріалів справита відомостей пенсійної справи судом встановлено, що позивач при виході на пенсію за віком 04.05.2023 мала страховий стаж більше 30 років (станом на дату розгляду справи судом страховий стаж позивача перевищує 44 роки) та продовжувала працювати за спеціальністю старшою медичною сестрою у Комунальному підприємстві Кременчуцького обласного спеціалізованого будинку дитини Полтавської обласної ради (Код ЄДРПОУ 05506626, види діяльності - 86.21 загальна медична практика, 87.90 - надання інших послуг догляду із забезпеченням проживання (основний).

23.Заперечення відповідача щодо зазначених вище обставин (наявність спеціального стажу та працевлаштування в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посаді, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону №1788) відсутні, окрім того дані обставини підтверджуються доказами наданими, як позивачем, так і відповідачем, а також відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань отриманими на запит суду (Відповідь № 1079356 від 30.01.2025, 14:28:01), з метою офіційного з`ясування всіх фактичних обставин справи.

24.Позивач, вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у здійсненні виплати пенсії одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком 04.05.2023, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

25.Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

26.Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27.Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

28.Пункт 7-1 розділу «Прикінцевих положень» Закону №1058 доповнений до даного Закону шляхом внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011.

29.Дані зміни внесені до Закону №1058 з метою забезпечення стимулювання осіб, які працюють в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до довгострокового виконання ними своїх професійних обов`язків для усунення дефіциту кадрів у системі освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення.

30.Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191) встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

31.Статтею 58 Конституції України проголошено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Основне питання, якому суд повинен надати оцінку, для розв`язання спору.

32.Суд зазначає, що правовідносинам (предмету та підставам, що виникають у подібних (релевантних) обставинах) Верховний Суд не надавав свою оцінку, релевантних рішень Верховного Суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень судом не виявлено за час судового провадження.

33.Питання, якому суд повинен дати оцінку, це правова можливість поширення пункту 7-1 розділу «Прикінцевих положень» Закону №1058 (до набрання чинності даного пункту з 01.10.2011) у часі назад на фізичну особу, яка отримувала пенсію за вислугу років і припинила її отримувати до 01.10.2011.

34.Тлумачення зазначених норм в частині того, які саме вимоги мають бути дотримані особою задля отримання грошової допомоги та поширення норм Закону у часі назад, є ключовим правовим питання у цій справі.

35.Тобто, чи поширюються на дані правовідносини у справі, щодо яких виник спір, заборона визначена пунктом 7-1 розділу «Прикінцевих положень» Закону №1058 «неотримання будь-якої пенсію» в момент призначення пенсії за віком.

36.Зворотна дія нормативно-правового акта у часі - це дія нового нормативно-правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності. Синонімами виступають терміни "зворотна сила", "ретроактивність".

Мотиви та висновки суду.

37.Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв`язку вказує, що

38.Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.

39.Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

40.У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

41.У Рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України вказано, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

42.Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

43.Судом встановлено, що позивач не отримувала жодної пенсії станом на 01.10.2011 - момент набрання чинності пункту 7-1 розділу «Прикінцевих положень» Закону №1058, а також не перебувала на пенсії за віком, оскільки вперше позивач подала заяву про вихід на пенсію за віком 04.05.2023, тобто після набрання чинності пунктом 7-1 розділу «Прикінцевих положень» Закону №1058.

44.«Правова визначеність» як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання.

45.Відповідно до позиції Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).

46.Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти мають пряму дію в часі, тобто регулюють відносини, що виникли після набрання чинності цими актами.

47.Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.

48.Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

49.У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

50.У справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (Заява № 68385/10 та №71378/10, пункт 35).

51.Неправомірне позбавлення особи пенсії не узгоджується з принципом правової визначеності.

52.Суд зазначає, що однакове застосування закону для осіб із тотожним правовим статусом у подібних відносинах забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права.

53.Єдина практика застосування законів поліпшує суспільне сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя у свідомості будь-якої особи, яка звертається до суду України.

54.Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

55.Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що загальноприйнятним є принцип тлумачення закону на користь особи, що є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи.

56.Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини».

57.Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

58.Такий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року справа №240/4894/23 (п. 47-49 постанови Суду).

59.Також суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду послідовно застосовує у спорах, пов`язаних із захистом соціальних прав осіб, принцип найбільшого сприяння особи у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, від 3 листопада 2021 року у справі № 360/3611/20.

60.Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

61.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

62.У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

63.За загальним конституційним правилом, дія пункту 7-1 розділу «Прикінцевих положень» Закону №1058 поширюється на відносини, що виникли після набрання ним чинності (з 01.10.2011).

64.Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій також висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі № 234/13835/17, в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

65.Згідно із пунктом "е" статті 55 Закону 1788, право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

66.Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджений "Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Перелік № 909), вимогам якого відповідає місце та посада роботи позивача старша медична сестра Комунального підприємства Кременчуцького обласного спеціалізованого будинку дитини Полтавської обласної ради (Код ЄДРПОУ 05506626, види діяльності - 86.21 загальна медична практика, 87.90 - надання інших послуг догляду із забезпеченням проживання (основний).

67.Так, статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

68.Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, що відповідно до записів трудової книжки та персоніфікованих відомостей пенсійної справи, позивач на дату призначення пенсії 04.05.2023 перебувала в трудових відносинах із комунальним закладом освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення - Комунальному підприємстві кременчуцького обласного спеціалізованого будинку дитини полтавської обласної ради (Код ЄДРПОУ 05506626, види діяльності - 86.21 загальна медична практика, 87.90 - надання інших послуг догляду із забезпеченням проживання (основний) та мала необхідний спеціальний стаж старша медична сестра, а також не отримувала будь-якої пенсії з 01.10.2011 (нарахування пенсії за вислугу років припинене 12.01.2010), та вперше призначена пенсія за віком.

69.Відповідно до трудової книжки позивача та відомостей із пенсійної справи, позивач працювала медичною сестрою та мала спеціальний стаж за вислугою років для виходу на пенсію, як за віком, так і за вислугою років.

70.Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій виникає за наявності одночасно таких умов:

1) наявність необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах;

2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності;

3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

71.Зміст наведених норм права свідчить, що законодавець пов`язує право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, зокрема, з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (30 років) роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788-XII та неотримання будь-якого іншого виду пенсії, позивач припинила отримувати пенсію 12.01.2010, і з 01.11.2011 не отримувала жодного іншого виду пенсії.

72.Верховний Суд у постанові від 17.02.2021 у справі №120/4377/18-а зазначив про те, що право на набуття пенсії за вислугою років, передбаченої п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пов`язане не лише з місцем роботи - закладом охорони здоров`я, а й з посадою, яку обіймає працівник - лікарі та середній медичний персонал, у даному випадку медична сестра.

73.Щодо посилання відповідача у додаткових поясненнях на правові висновки Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №200/854/19, від 22.02.2024 у справі №260/323/20, від 21.03.2024 у справі №580/2737/23, то суд зазначає, що дані постанови Суду ухвалені не у подібних обставинах, постановлені без дослідження питання поширення в часі назад пункту 7-1 розділу «Прикінцевих положень» Закону №1058 до відносин, які виникли і припинились до 01.10.2011, оскільки такі обставини у зазначених справах не існували. У справі №200/854/19 відмова у виплаті допомоги мотивована відсутністю необхідного спеціального стажу на день досягнення пенсійного віку; у справі №260/323/20 підставою для відмови стали обставини отримання особою допомоги по безробіттю з 22.07.2019 по 20.09.2019, а у справі №580/2737/23 - пенсіонер до призначення пенсії за віком з 12.11.2014 отримував пенсію за вислугою років, тобто отримував пенсію вже після набрання чинності пунктом 7-1 розділу «Прикінцевих положень» Закону №1058.

75.Таким чином, посилання відповідача у додаткових поясненнях на висновки Верховного Суду не є подібними обставинам та фактам, що мали вплив на виникнення спірних відносин у цій справі.

76.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно.

77.Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

78.При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

79. Критерії змісту (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права і обов`язків учасників) є основними, а суб`єктний та об`єктний - додатковими.

80.У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

81.Суд зазначає, що зазначені відповідачем у додаткових поясненнях посилання на правові висновки Верховного Суду не є подібними обставинам у даній справі.

82.Згідно із частиною 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

83.Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

84.Позивачем під час розгляду справи надані належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не спростовані відповідачем.

85.З огляду на зазначені вище положення нормативно-правових актів, заборони за конституційним правилом дії в часі назад пункту 7-1 розділу «Прикінцевих положень» Закону №1058, встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки у позивача станом на дату виходу на пенсію за віком 04.05.2023 існували всі три обов`язкові підстави для виплати органом Пенсійного фонду України одноразової грошової допомоги.

86.Суд вважає за необхідне захистити право позивача шляхом зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплатити позивачці одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення 04.05.2023, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

87.Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

88.Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 1211,20 грн.

89.Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити;

2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення 04.05.2023, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV;

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення 04.05.2023, відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV;

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;

6. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Бевза