Decision № 123577626, 30.11.2024, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

Approval Date
30.11.2024
Case No.
904/3041/24
Document №
123577626
Form of court proceedings
Economic
State Coat of Arms of Ukraine Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2024м. ДніпроСправа № 904/3041/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код 40081237)

до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.; ідентифікаційний код 00191023)

про стягнення 286 551 грн. 20 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2917/24 від 10.07.2024) до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 286 551 грн. 20 коп., що складає 57 440 грн. 96 коп. - 3% річних та 229 110 грн. 24 коп. - інфляційних нарахувань, нарахованих за порушення строку виконання грошового зобов`язання за договором від 01.07.2020 №2558000 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Також просить стягнути з відповідача 4 298 грн. 27 коп. - витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У подальшому, позивачем подано заяву (вх.№34190/24 від 17.07.2024), відповідно до якої позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 15.07.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві (вх.№35695/24 від 26.07.2024) на позовну заяву просить в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 57 440 грн. 96 коп. - 3% річних та 229 110 грн. 24 коп. - інфляційних нарахувань відмовити в повному обсязі в зв`язку з їх безпідставністю, у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, застосувати до вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 57 440 грн.96 коп. - 3% річних та 229 110 грн. 24 коп. - інфляційних нарахувань позовну давність та відмовити у задоволенні позову в зв`язку зі спливом строку позовної давності, у разі, якщо суд дійде висновку про задоволення позову, зменшити розмір стягнення інфляційних втрат та 3% відповідно до положень статті 233 Господарського процесуального України, 551 Цивільного кодексу України на 99%, зазначаючи про те, що: - пунктом 2.14. Роз`яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" передбачено, що за змістом частини другої статті 924 Цивільного кодексу України, статті 314 Господарського кодексу України, статті 105 Статуту сторони несуть обмежену матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом та окремими договорами; - у вирішенні спору, пов`язаного з невиконанням або неналежним виконанням залізницею, вантажовідправником, вантажоодержувачем обов`язків, що виникли у зв`язку з перевезенням вантажів, слід враховувати, що вони несуть відповідальність лише в межах, передбачених Статутом, а у встановлених ним випадках - угодою сторін; - вимоги щодо відшкодування збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням договору перевезення у розмірі більшому, ніж це передбачено Статутом, задоволенню не підлягають; - понад встановлені граничні межі відповідальності перевізника за договором перевезення з залізниці не підлягають стягненню інфляційні втрати, річні відсотки та інші збитки, які також не нараховуються і на визнані залізницею в претензійному порядку суми до часу їх фактичного перерахування заявнику; - нормами спеціального законодавства про залізничний транспорт встановлено обмежену відповідальність вантажовідправників, залізниці та вантажоодержувачів за договором перевезення - у межах і розмірах, передбачених Статутом залізниць України та окремими договорами; - понад встановлені граничні межі відповідальності вантажоодержувача за договором перевезення з вантажоодержувача не підлягають стягненню інфляційні втрати, річні відсотки та інші збитки; - підстави для застосування відповідальності, передбаченої статей 625 Цивільного кодексу України у вигляді стягнення з відповідача боргу, що виник в в`язку з неналежним виконанням умов договору перевезень, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми відсутні; - приймаючи до уваги, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, стягнення з відповідача, як з вантажоодержувача, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з неналежним виконанням договору перевезення (несвоєчасною сплатою плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу) суперечить вимогам законодавства, а саме приписам частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, частини 2 статті 908, статті 920 Цивільного кодексу України, статті 105 Статуту залізниць України; - з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання; - у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації на початку 2022 для ПрАТ "ПівнГЗК" були порушені традиційні логістичні ланцюги зі збуту продукції відповідача, через що відбулося зниження попиту на внутрішньому ринку, відсутність доступу до морських портів; - відповідач був вимушений переорієнтувати майже всі експортні відвантаження продукції за допомогою залізничного транспорту через західні кордони України, що призвело до росту середнього часу доставки продукції до кордонів; - у зв`язку із ворожими обстрілами енергетичної інфраструктури України внаслідок проведення воєнних дій підприємство ПрАТ "ПівнГЗК" постійно відключається від електроенергії; - внаслідок відключення відбулася неодноразова зупинка підприємства та порушення технологічного процесу у виробничих підрозділах, така ситуація призвела до суттєвого погіршення економічного стану відповідача; - ПрАТ "ПівнГЗК" продовжує, як виконувати свої зобов`язання перед своїми контрагентами, зокрема, і перед позивачем, так і працювати, забезпечувати, підтримувати обороноздатність країни, допомагати ЗСУ, силам територіальної оборони, правоохоронним органам, лікарням, комунальним підприємствам, ДСНС, Товариству Червоного Хреста України, благодійним організаціям; - у 2022 ПрАТ "ПівнГЗК" придбало та передало для потреб СБУ квадрокоптерів 275 шт. на загальну суму 15 812 530 грн. 58 коп.; - у межах виконання військово-транспортного обов`язку здійснено залучення та передача власних транспортних засобів у кількості 17 (сімнадцять) одиниць техніки та іншого обладнання в кількості 115 (сто п`ятнадцять) одиниць (акти додаються, Додатки 3-5); - у період з 2023-2024 ПрАТ "ПівнГЗК" безоплатно передало для потреб Збройних сил України 75 одиниць модульних укриттів на суму 15 079 713 грн. 03 коп.; - ПрАТ "ПівнГЗК" було передано на потреби сил оборони значну кількість паливно-мастильних матеріалів на суму 10 295 847 грн. 88 коп. (відповідні докази передачі вказаних вище матеріальних цінностей надаються (Додатки 6-9); - у період з 24.02.2022 по 14.06.2024 в умовах повномасштабного вторгнення РФ на територію України в ПрАТ "ПівнГЗК" відбулося значне зниження кількості штатної чисельності працівників; - у період з 24.02.2022 по 14.06.2024 було призвано під час мобілізації до Збройних Силах України та Територіальної оборони 783 працівника ПрАТ "ПівнГЗК" (довідка додається, Додаток 10); - вищезазначені обставини є об`єктивною причиною, що негативно впливає на господарську діяльність підприємства та, відповідно, на можливість своєчасного виконання грошових зобов`язань перед контрагентами; - позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили, що порушення відповідачем грошових зобов`язання завдало йому збитків; - як вбачається з рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2023 у справі №904/4983/22, яким з відповідача на користь позивача була стягнута заборгованість зі сплати плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу в загальному розмірі 1 234 997 грн. 04 коп., вказані суми були нараховані за вагони, що не є власністю залізниці; - окрім плати за перевезення цих вагонів залізниця фактично отримує кошти за користування відповідачем вагонами, що їй не належать, отже, мова про жодні збитки в даному випадку не йде; - з урахуванням приписів частини 5 статті 315 Господарського кодексу України, статті 137 Статуту залізниць України, умов пункту 7.3. Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, укладеному 01.07.2020 між АТ "Українська залізниця" та ПрАТ "ПівнГЗК", для пред`явлення позову позивача, як перевізника, до відповідача, як вантажоодержувача, щодо стягнення суми боргу, що виник в зв`язку з неналежним виконанням умов договору перевезення, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, має застосовуватись строк позовної давності в один рік.

Крім того відповідач у заяві (вх.№35696/24 від 26.07.2024) про застосування строку позовної давності просить у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, застосувати до вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 57 440 грн. 96 коп. - 3% річних та 229 110 грн. 24 коп. - інфляційних нарахувань, позовну давність та відмовити у задоволенні позову в зв`язку зі спливом строку позовної давності, посилаючись на те, що: - частина п`ята статті 315 Господарського кодексу України та стаття 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності та регулюють питання його перебігу відносно позову залізниці до вантажоодержувача, що випливає із перевезення; - законодавством не встановлено будь-яких виключень щодо строку позовної давності для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення; - статтею 259 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін; - пунктом 7.3. Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, укладеному 01.07.2020 між АТ "Українська залізниця" та ПрАТ "ПівнГЗК", сторони встановили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин Сторін за Договором, становить один рік (копія Договору додана позивачем до позовної заяви); - тобто, строк позовної давності був збільшений за письмовою домовленістю позивача та відповідача на підставі статті 259 Цивільного кодексу України до одного року; - частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; - з урахуванням приписів частини 5 статті 315 Господарського кодексу України, статті 137 Статуту залізниць України, умов пункту 7.3 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, укладеному 01.07.2020 між АТ "Українська залізниця" та ПрАТ "ПівнГЗК", для пред`явлення позову позивача, як перевізника, до відповідача, як вантажоодержувача, щодо стягнення суми боргу, що виник в зв`язку з неналежним виконанням умов договору перевезення, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, має застосовуватись строк позовної давності в один рік; - як вбачається з позовної заяви та доданого до неї розрахунку плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, прострочення зі сплати яких було допущено ПрАТ "ПівнГЗК", були нараховані позивачем в квітні-травні 2022 року; - з урахуванням приписів частини 5 статті 315 Господарського кодексу України, статті 137 Статуту залізниць України, умов пункту 7.3 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, укладеному 01.07.2020 між АТ "Українська залізниця" та ПРАТ "ПІВНГЗК", строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, що були нараховані в квітні-травні 2022, становить 1 рік і сплинув в квітні-травні 2023; - відповідно, в квітні-травні 2023, зі спливом позовної давності про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, сплила й позовна давність за вимогою про сплату процентів і сум інфляційних нарахувань згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України; - позивач звернувся з позовом до суду 10.07.2024, тобто після спливу строку позовної давності.

Позивач у відповіді (вх.№35808/24 від 26.07.2024) на відзив у якому просить прийняти відповідь на відзив до розгляду, позов задовольнити повністю та зазначає про те, що: - частиною 3 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; - частиною 2 статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України; - частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; - обов`язок зі сплати 3% річних та інфляційних втрат виникає безпосередньо з Цивільного кодексу України; - вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених

способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18); - визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; - позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (постанова Верховного Суду від 23.05.2024 у справі №921/540/23); - у пункті 2.14 Роз`яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 йде мова про майнові вимоги, які не підлягають стягненню з залізниці, а не вантажовласника; - вказаний пункт роз`яснень не є релевантним до спірних правовідносин та, відповідно, не може бути застосований до даного спору; - у пункті 36 постанови Верховного Суду від 16.01.2020 у справі №910/5827/19 сформовано висновок наступного змісту: "Колегія суддів не бере до уваги недоречні посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на те, що пункт 126 Статуту залізниць нібито регулює виключно питання відповідальності залізниці за самовільне використання вагонів та не регулює позадоговірну відповідальність залізниці за завдану шкоду, оскільки зміст абзаців 1, 2 пункту 126 цього Статуту переконливо свідчить про те, що ними регулюються різні правовідносини, а їх помилкове ототожнення скаржником ґрунтується на безпідставному звуженому тлумаченні зазначених диспозитивних норм та суперечить положенням статті 1166 Цивільного кодексу України та статей 224, 225 Господарського кодексу України. Наведеним також спростовується твердження скаржника про те, що згідно з пунктом 114 Статуту залізниць витрати і збитки, не передбачені договором перевезення і цим Статутом, не підлягають відшкодуванню"; - відповідно до висновків Верховного Суду витрати і збитки, не передбачені договором перевезення і Статутом залізниць України, підлягають відшкодуванню; - у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 по справі №127/15672/16-ц та від 24.04.2024 по справі №657/1024/16-ц (пункт 96) виснувано, що "Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу)"; - строк позовної давності у даному спорі становить не один рік, як помилково стверджує відповідач, а три роки; - звідси, якщо період нарахування 3% річних та інфляційних втрат у даному спорі розпочинається з квітня 2022, то трирічний строк позовної давності починає спливати з квітня 2025; - у свою чергу позов АТ "Українська залізниця" по цій справі був поданий 05.07.2024, тобто в межах трирічного строку; - аналізуючи висновки Верховного Суду, вбачається, що при вирішенні питання стосовно зменшення сум відсотків річних, слід враховувати їх розмір (визначений законодавством (3%) чи збільшений за домовленістю сторін) та співмірність; - так, з матеріалів даної справи слідує, що позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законодавством (3%), суми яких (57 440 грн. 96 коп.) значно менші за суми прострочених платежів (1 234 997 грн. 04 коп.) та, відповідно, є більш, ніж співмірними, враховуючи також і період, за який вони нараховувались; - підстав для зменшення сум 3% річних немає; - щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат на суму плати за користування вагонами та суму збору за зберігання вантажів є практика Центрального апеляційного господарського суду, викладена у постановах по справах №№904/3180/22, 904/2243/22.

Відповідач у запереченні (вх.№35972/24 від 29.07.2024) на відповідь на відзив зазначає, що вважає, що пояснення, міркування та аргументи, наведені позивачем у відповіді на відзив, є необґрунтованими та мають бути відхилені, оскільки: - виходячи з принципу рівності суб`єктів господарювання, а також з приписів статей 13, 129 Конституції України, статей 2, 7 Господарського процесуального кодексу України, частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, частини 2 статті 908, статті 920 Цивільного кодексу України, статті 105 Статуту залізниць України слідує, що положення абзацу другого пункту 2.14. Роз`яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" про те, що понад встановлені граничні межі відповідальності перевізника за договором перевезення з залізниці не підлягають стягненню інфляційні втрати, річні відсотки та інші збитки, які також не нараховуються і на визнані залізницею в претензійному порядку суми до часу їх фактичного перерахування заявнику, слід вважати як такі, що застосовуються і до вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів, транспортних, експедиторських і посередницьких організацій та осіб, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, а не тільки до залізниці; - тобто, понад встановлені граничні межі відповідальності вантажоодержувача за договором перевезення з вантажоодержувача не підлягають стягненню інфляційні втрати, річні відсотки та інші збитки; - підстави для застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення з відповідача боргу, що виник в в`язку з неналежним виконанням умов договору перевезень, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми відсутні; - у іншому випадку, застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення лише з вантажовідправника, було б дискримінаційним по відношенню до останнього та ставило б у привілейоване становище іншого учасника договору перевезення залізницю; - позивач, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.01.2020 у справі №910/5827/19 та від 20.02.2020 у справі №910/313/19, використовує окремі фрази з контексту, що не дає можливість зрозуміти повний зміст висновків Верховного Суду, викладених у вказаних постановах, та наводить на хибні висновки; - як в постанові від 16.01.2020 у справі №910/5827/19 (п. п. 37, 38), так і в постанові від 20.02.2020 у справі №910/313/19 (п. п. 4.33., 4.34.) Верховний Суд зазначив, що у абзаці 2 пункту 126 Статуту залізниць йдеться про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватних вагонів (майна іншої особи) під час їх використання (перевезення), відтак статус такого майна (вантаж чи порожні вагони) не мають істотного значення для встановлення складу цивільного правопорушення; - Верховний Суд відхилив аргументи скаржника про відсутність у позивача підстав для пред`явлення позову з приводу пошкодження вантажу з тих причин, що Товариство не є стороною (вантажовідправником чи вантажоодержувачем) за договором перевезення вантажу (згідно із залізничною накладною), оскільки відповідач помилково ототожнює спірні правовідносини відшкодування позадоговірної шкоди (статті 1166, 1192 ЦК України), які виникли між сторонами, з правовідносинами відшкодування збитків, завданих невиконанням договірного зобов`язання, які є предметом окремого правового регулювання (статті 22, 623 ЦК України); - взаємовідносини сторін у справах №910/5827/19 та №910/313/19, на постанови у яких посилається позивач, витікають не з договору перевезення вантажу, а з підстав, визначених Цивільним кодексом України; - у справі ж, що розглядається, взаємовідносини сторін виникли з договору перевезень, а саме з Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, укладеного 01.07.2020 між АТ "Українська залізниця" та ПРАТ "ПІВНГЗК"; - оскільки взаємовідносини позивача та відповідача у даній справі виникли з договору перевезень, то відповідно до приписів частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, статті 908 Цивільного кодексу України, статті 105 Статуту залізниць України, відповідальність відповідача за перевезенням має визначатися транспортними кодексами, Транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами; - при цьому відповідач, як вантажоодержувач, несе матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами; - частина п`ята статті 315 Господарського кодексу України та стаття 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності та регулюють питання його перебігу відносно позову залізниці до вантажоодержувача, що випливає із перевезення; - законодавством не встановлено будь-яких виключень щодо строку позовної давності для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення; - статтею 259 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін; - пунктом 7.3 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, укладеному 01.07.2020 між АТ "Українська залізниця" та ПрАТ "ПівнГЗК", сторони встановили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за Договором, становить один рік (копія Договору додана позивачем до позовної заяви); - тобто, строк позовної давності був збільшений за письмовою домовленістю позивача та відповідача на підставі статті 259 Цивільного кодексу України до одного року; - як вбачається з позовної заяви та доданого до неї розрахунку, плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, прострочення зі сплати яких було допущено ПрАТ "ПівнГЗК", були нараховані позивачем в квітні-травні 2022; - з урахуванням приписів частини 5 статті 315 Господарського кодексу України, статті 137 Статуту залізниць України, умов пункту 7.3 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, укладеного 01.07.2020, строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, що були нараховані в квітні-травні 2022 року, становить 1 рік і сплинув в квітні-травні 2023; - відповідно, в квітні-травні 2023 року зі спливом позовної давності про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу сплила й позовна давність за вимогою про сплату процентів і сум інфляційних нарахувань згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України; - позивач звернувся з позовом до суду 18.06.2024, тобто після спливу строку позовної давності; - посилання відповідача на постанови по справах №№904/3180/22, 904/2243/22, як на судову практику зі спірного питання є необґрунтованим; - до того ж наведені відповідачем постанови неможливо віднести до усталеної судової практики внаслідок їх малої чисельності та нетривалості в часі.

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо для подання доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядалася відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, у грудні 2022 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 1 200 303 грн. 12 коп. та збору за зберігання вантажу у розмірі 34 693 грн. 92 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2023 у справі №904/4983/22, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2023, позов задоволено повністю та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область; 50079; ідентифікаційний код 00191023) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи ґедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49600, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 108; ідентифікаційний код 40081237) 1 200 303 грн. 12 коп. - плат за користування вагонами, 34 693 грн. 92 коп. - збору за зберігання вантажу та 18 524 грн. 96 коп. - судового збору (т.1, а.с. 59-72).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2022 у справі №908/4983/22, встановлено, що:

- 14.12.2017 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця") в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (залізниця) та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (власник колії) укладено договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова Регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ "Укрзалізниця" № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч (далі - договір);

- відповідно до пункту 1 договору, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику колії, яка примикає до станції Терни стрілками №№ 2, 4, 6 у парній горловині станції та до Рядова - стрілкою № 8 до колії № VI станції Рядова. Під`їзна колія обслуговується локомотивом власника колії. Межею під`їзної колії є знаки "Межа під`їзної колії", які встановлено по станції Терни біля:

- маневрового світлофору М10, розташованого на відстані 61,5 м від вістряка стрілки №2 станції Терни;

- маневрового світлофору М8, розташованого на відстані 86,2 м від граничного стовпчика стрілки №4 станції Терни;

- маневрового світлофору М6, розташованого на відстані 147,2 м від граничного стовпчика стрілки №6 станції Терни; по станції Рядова біля вхідного світлофору - Чк, розташованого на відстані 500 м від вістряка стрілки № 8 станції Рядова;

- розгорнута довжина під`їзної колії складає 268 700 погонних метрів (пункт 2 договору);

- рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України (пункт 4 договору);

- відповідно до п. 5 договору здавання вагонів для під`їзної колії зі станції Терни, Рядова здійснюється:

- порожні хопери - через інтервал часу 2,0 години;

- порожні напіввагони для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів - через інтервал часу 2,5 години;

- вагони з небезпечними вантажами класу "1ВМ" - не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання;

- інші вагони - за повідомленнями, які передає прийомоздавальник вантажу та багажу станції, нарочним прийомоздавальнику власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у Книзі повідомлень форми ГУ-2. У разі здавання вагонів залізницею власнику колії за його згодою раніше встановленого інтервалу, передача вагонів здійснюється поза інтервалом;

- згідно з пунктом 6 договору вагони, що прибули на станцію Терни регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПрАТ "ПівнГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії. Вагони, що прибули на станцію Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПрАТ "ПівнГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5, VI, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії;

- про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю. Повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання залізниці не пізніше, ніж за 2 години до пред`явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (пункт 8 договору);

- час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 договору).

- для під`їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів - 15,0 год. (пункт 12 договору);

- відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів встановлюється 0 км в обидва кінці (пункт 13 договору);

- відповідно до пункту 14 договору власник колії сплачує залізниці:

- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги (Тарифного керівництва № 1);

- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з правилами зберігання вантажів;

- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.

- збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ";

- пунктом 15 договору встановлено, що власник копії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до статті 124 Статуту залізниць України, розділу ІV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами;

- вагони з під`їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35Статуту залізниць України;

- Додатковою угодою №2 від 14.06.2019 п. 11 викладено в наступній редакції:

Середньодобова переробна спроможність вантажних фронтів становить:

навантаження: ст. Навантажувальна (колія №3) - концентрат залізорудний -172пв; ст. Навантажувальна (колія №1) - концентрат залізорудний -156пв; ст. Навантажувальна (колія №2) - концентрат залізорудний -185пв; ст. Навантажувальна (колія №6) - концентрат залізорудний -143пв; ст. Навантажувальна (колія №6) - обкотиші - 222пв або 229хп; ст. Навантажувальна (колія №10) - обкотиші - 236пв або 241хп; ст. Концентратна (колія № 19 або №20) - обкотиші - 243пв або 253хп;

вивантаження: ст. Навантажувальна (к. №8, вагоноперекидач) флюси, глина бентонітова -216пв; ст. Навантажувальна (колія №9) флюси 63хп; ст. Концентратна (колія № 18) флюси 67хп; ст. Концентратна (колія №17, вагоноперекидач) глина бентонітова 188пв;

- час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 договору);

- для під`їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів - 15,0 год. (пункт 12 договору);

- відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів встановлюється 0 км в обидва кінці (пункт 13 договору);

- відповідно до пункту 14 договору власник колії сплачує залізниці:

- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги (Тарифного керівництва № 1);

- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з правилами зберігання вантажів;

- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами;

- збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ";

- пунктом 15 договору встановлено, що власник копії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до статті 124 Статуту залізниць України, розділу ІV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами;

- вагони з під`їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України;

- у пункту 19 договору сторони погодили, що договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 23.12.2017 до 23.12.2022 включно;

- доказів припинення, зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано;

- у березні-квітні 2022 року за накладними №№ 42684332, 42684324, 42684266, 42684340, 42684233, 42684274, 42684241, 42683607, 37289337, 42689489, 42689471, 42684373, 42701482, 42705160, 42684365, 42705178, 42701490, 42701516, 42701540, 46423257, 46423364, 46423299, 46423281, 46423273, 46423737, 46432357, 46423307, 46423299, 46432282, 46451753, 46451738, 46450136, 46451795, 46454138, 46461026, 46461042, 46461034, 46462933, 46461794, 46462966, 46468864, 46468849, 46555702, 46480778, 46405098, 46359303, 46405130, 46415972, 46383097, 46407516, 46423430, 46405106, 46423315, 46423331, 46434999, 46451043, 46469672, 46477147, 46451035, 46505293, 46505525, 46428330, 46469680, 46505327, 46505590, 46505699, 46513354, 46505756, 53538450, 46505764, 53538443, 196931, 196923, 196915, 16864, 16863, 16862, 12548, 613547, 12808, 12807, 12666, 12132, 12044, 11835, 11631, 01453, 01451, 01450, 01449, 17301, 17300, 17299, 12944, 71599, 71598, 71597, 71596, 71595, 71594, 10368, 10378, 10377, 10376, 10372, 10375, 10374, 10373, 09763, 10308, 10111, 09982, 09981, 09983, 09539, 09528, 09527, 09526, 09525, 09536, 09535, 09534, 09533, 09532, 09441, 09461, 09468, 09467, 11908, 12131 залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача ПрАТ "ПІВНГЗК" порожні власні вагони;

- відповідно до зазначених накладних станція та залізниця призначення Терни Придніпровської залізниці. По прибутті вагонів на станцію призначення позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони;

- відповідно до пункту 2 Правил видачі вантажів крім повідомлення про прибуття вантажу начальник станції зобов`язаний повідомити одержувача про час подачі вагонів під вивантаження не пізніше ніж за 2 години до подачі;

- Реєстрація повідомлень про прибуття і подавання вагонів здійснюється станцією в електронному або паперовому вигляді. Реєстрація повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження у паперовому вигляді здійснюється у книзі повідомлень за встановленою формою (додаток 7 до Правил користування вагонами і контейнерами);

- пунктом 4 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що у всіх випадках повідомлення про подавання вагонів повинно передаватися станцією не пізніше ніж за дві години до їх подавання;

- вантажовласник повинен призначити для приймання і передачі повідомлень працівників; їхні прізвища та номери телефонів надаються начальнику станції;

- для запису повідомлень на станції ведеться "Книга повідомлень";

- у книзі повідомлень форми ГУ-2 наявні усі записи, як про запланований час подачі вагонів, так і про представників відповідача, що прийняли повідомлення;

- вагони у зазначений час відповідачем не забирались, через що виникла затримка;

- пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та 1 хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери;

- оскільки, ПАТ "Північний ГЗК" несвоєчасно забирало вагони на свою під`їзну колію, станціями П`ятихатки, Верхівцеве були складені акти про затримку ф.ГУ-23 №№ 691, 692, 693, 695, 698, 699, 703, 704, 705, 713, 714, 719, 737, 741, 742, 744, 745, 748, 753, 754, 759, 762, 763, 764, 772, 773, 782, 785, 788, 789, 792, 794, 795, 796, 797, 798, 805, 806, 807, 811, 812, 813, 814, 815, 816, 817, 818, 819, 820, 821, 827, 828, в період з 07.04.2022 по 24.04.2022, що підписані представниками станції і відповідача;

- відповідно до наказів № 846 від 07.04.2022, № 945 від 14.04.2022 та № 987 від 17.04.2022 на підходах до станції призначення Терни, зокрема, станції П`ятихатки, затримувались вагони;

- на підставі вищезазначених актів, за затримку на станції призначення відповідачу була нарахована плата за користування вагонами;

- виходячи з положень статей 46, 47, 119 Статуту залізниць України, одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що прибув на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо). За несвоєчасне забирання вантажу справляються відповідні плата і збори;

- за весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування за відомостями ф.ГУ-46 №№ 24049147, 24049148, 25049153, 26049149, 25049151, 26049154, 26049156, 27049155, 27049156, 27049160, 28049158, 29049159, 29049162, 06059165, 06059166 в сумі 1 200 303 грн. 12 коп. та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками ф. ФДУ-92 №№ 26049027, 26049028, 26049029, 26049026 в сумі 34 693 грн. 92 коп.;

- відомості плати за користування вагонами форми ГУ 46 та накопичувальні картки ф. ФДУ-92, були підписані відповідачем із запереченнями: "З нарахованою платою не згодні, у зв`язку з конвенцією ОДО/99 від 24.02.2022 та запровадженням військового стану по Україні. Згідно "Правил перевезення вантажу» розділ 6 п. ІІІ п.5 нарахування плати за користування вагонами нараховується після прийняття вантажовласником".

- причиною виникнення спору є несплата відповідачем у добровільному порядку плати за користування спірними вагонами у розмірі 1 200 303 грн. 12 коп. та збору за зберігання вантажу у розмірі 34 693 грн. 92 коп.

озивач зазначає, що відповідно до Витягу від 15.11.2023 з реєстру документів по рахунку зі спеціальним режимом використання, відповідач добровільно виконав вказане рішення у справі №904/4983/22, сплативши позивачу 15.11.2023 1 234 997 грн. 04 коп. (т.1, а.с. 58).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем - Акціонерним товариством "Українська залізниця", як перевізником, та відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", як вантажовласником / вантажовідправником / вантажоодержувачем / платником, було укладено Договір від 01.07.2020 №2558000 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (надалі - Договір) (т.1, а.с.40-57).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що предметом останнього є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим сукупних послуг (далі послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.

Відповідно до пункту 1.4 Договору надання послуг за договором може підтверджуватися одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Згідно з пунктом 1.9 Договору перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє замовнику у власній інформаційній системі перевізника повідомлення з накладенням КЕП: - або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення; - або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником.

Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 договору (пункт 1.10 Договору).

За змістом пунктом 2.1 Договору обов`язки замовника:

- сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної переплати за кодом платежу; самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність винесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (підпункт 2.1.4 Договору);

- у строки, встановлені розділом 4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості; підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46,відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника підписувати та на давати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (підпункт 2.1.7 Договору).

Розрахунки за договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця" (пункт 4.1 Договору).

Пунктом 12.1 Договору визначено, що останній діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com / та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладання та введення в дію.

Позивач зазначає, що зі змісту ухвалених у справі №904/4983/22 рішень вбачається, що відповідач не маючи належних підстав, проставив заперечення на відомостях плати за користування вагонами ф.ГУ-46 №№24049147, 24049148, 25049153, 26049149, 25049151, 26049154, 26049156, 27049155, 27049156, 27049160, 28049158, 29049159, 29049162, 06059165, 06059166 та накопичувальних картках ф.ФДУ-92 №№ 26049027, 26049028, 26049029, 26049026, чим у свою чергу унеможливив списання залізницею належних їй коштів у сумі 1 234 997 грн. 04 коп. у строк, визначений Договором (не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг (складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами). Вказані неправомірні дії відповідача призвели до порушення з його боку строку виконання грошового зобов`язання за Договором, а тому він має сплатити позивачу три проценти річних в розмірі 57 440 грн. 96 коп. та інфляційні нарахування в розмірі 229 110 грн. 24 коп., нараховані позивачем; відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до параграфу 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 від №457 та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статтею 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів), про що зазначено в статті 71 Статуту залізниць України.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної, що передбачено частиною 3 статті 909 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Беручи до уваги факти, встановлені господарським судом у справі № 904/4983/22, рішенням суду, яке набрало законної сили, відповідачем було підписано відомості плати за користування вагонами ф.ГУ-46 №№24049147, 24049148, 25049153, 26049149, 25049151, 26049154, 26049156, 27049155, 27049156, 27049160, 28049158, 29049159, 29049162, 06059165, 06059166 та накопичувальні картки ф.ФДУ-92 №№ 26049027, 26049028, 26049029, 26049026 з запереченнями.

Вказане унеможливило списання залізницею належних їй коштів у сумі 1 234 997 грн. 04 коп. у строк, визначений Договором (не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг (складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами) (пункт 2.1.7 Договору).

З огляду на законодавчо встановлений порядок оплати спірних у даній справі послуг (автоматичне списання з рахунку відповідача), оплата за надані залізницею послуги здійснюється негайно в день підписання (оформлення) накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами, відомості плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу. При цьому, відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню з дня, наступного за днем оформлення накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами, відомості плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу.

Отже, виходячи з положень чинного законодавства, Договору та інших доказів, у відповідача виник обов`язок внести плату за користування вагонами і збору за зберігання вантажу з моменту надання таких послуг та фіксації їх надання у відповідних документах (відомостях плати, накопичувальних картках), рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій лише підтверджено, що обов`язок сплатити послуги виникає за результатами їх надання/споживання. Незгода відповідача з обсягами таких послуг, їх вартістю не спростовує сам факт їх надання/споживання безпосередньо в спірний період.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, до уваги господарським судом не приймаються як такі, що спростовані матеріалами справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 229 110 грн. 24 коп. за загальний період з 27.04.2022 по 14.11.2023, а також нараховано 3% річних у зв`язку з простроченням сплати у розмірі 57 440 грн. 96 коп. за загальний період з 27.04.2022 по 14.11.2023.

При перевірці розрахунку інфляційних нарахувань судом встановлено, що попри те, що позивачем зазначено, що розрахунок здійснено за період з 27.04.2022 по 14.11.2023 фактично інфляційні нарахування здійснено за період з травня 2022 по жовтень 2023 включно.

Суд погоджується з наданим розрахунком річних, вважає його арифметично правильним.

Щодо заперечень відповідача

Щодо строків позовної давності

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина 1 статті 258 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.3 Договору строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором становить один рік.

Суд зауважує, що вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, що визначені статтею 625 Цивільного кодексу України не є додатковими вимогами, в розумінні статті 266 Цивільного кодексу України, а тому закінчення перебігу строку позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення строку позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань. Стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань можливо до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні нарахування та 3% річних від простроченої суми заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних нарахувань та 3% річних

Верховний Суд неодноразово наголошував, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі № 902/417/18.

Із матеріалів справи вбачається, що заявлена до стягнення у цій справі сума 3% річних та інфляційних втрат становить 23,20% від суми основного боргу в розмірі 1 234 997 грн. 04 (286551,20х100/1234997,04 = 23,20%), яка не була сплачена відповідачем протягом 18 місяців (з березня / квітня 2022 по 15.11.2023).

Суд зауважує, що сплачена вказана заборгованість відповідачем була після ухвалення рішення від 10.04.2023 у справі №904/4983/22.

Відтак, заявлені до стягнення у цій справі 3% річних та інфляційні нарахування застосовані у розмірах, визначених чинним законодавством України, та є адекватною мірою й способом захисту майнового права та інтересу позивача як кредитора і не мають ознак його безпідставного збагачення.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4 298 грн. 27 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 252, пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код 40081237) до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.; ідентифікаційний код 00191023) про стягнення 286 551 грн. 20 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області; ідентифікаційний код 00191023) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код 40081237) 229 110 (двісті двадцять дев`ять тисяч сто десять) грн. 24 коп. - інфляційних нарахувань, 57 440 (п`ятдесят сім тисяч чотириста сорок) грн. 96 коп. - 3% річних та 4 298 (чотири тисячі двісті дев`яносто вісім) грн. 27 коп. - витрат на сплату судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

05.12.2024

Часті запитання

Який тип судового документу № 123577626 ?

Документ № 123577626 це Decision

Яка дата ухвалення судового документу № 123577626 ?

Дата ухвалення - 30.11.2024

Яка форма судочинства по судовому документу № 123577626 ?

Форма судочинства - Economic

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 123577626 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Statistics about the court decision No. 123577626, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

The court decision No. 123577626, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast was adopted on 30.11.2024. The procedural form is Economic, and the decision form is Decision. On this page, you will find important information about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find key information conveniently.

The court decision No. 123577626 refers to case No. 904/3041/24

This decision relates to case No. 904/3041/24. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment:


Our system allows searching by various criteria, such as region or court name. In addition, exhaustive customisation in the personal account is possible, which significantly speeds up the process of searching for information. That allows you to efficiently save time when obtaining the necessary information from the register of court decisions and other official sources.

Previous document : 123577625
Next document : 123577627