№ 122336542, 17.10.2024, Mykolayivskyi Raion Court of Odessa Oblast

Справа № 508/874/24

№ 3/508/572/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.10.2024 селище Миколаївка

Суддя Миколаївського районного суду Одеської області Банташ Д.С., розглянувши матеріали, що надійшли від ВПД № 1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 5139 від 22.09.2021 року, РНОКПП НОМЕР_2 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП,

встановив:

ОСОБА_1 30.09.2024 року о 18.00 годині в с. Стрюкове по вул. Ламброва, керував мотоблоком марки «FORTE» без ДНЗ, в стані алкогольного сп`яніння, зі згоди водія огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер», результат складає 0,22 % проміле, чим порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху. Правопорушення вчинив повторно протягом року, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст.130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенства права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Крім того, суд враховує, що передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд розцінює неявку ОСОБА_1 неповажною, а також прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При винесенні постанови суддею враховано, що факт вчинення адміністративного правопорушення та вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підтверджуються низкою належних та допустимих доказів, які не були спростовані у судовому засіданні.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

При цьому для притягнення особи до адміністративної відповідальності обсяг доказів, долучених до матеріалів справи, в їх сукупності повинен бути необхідним та достатнім для беззаперечного висновку про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення.

Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6Конвенції «Прозахист правлюдини іосновоположних свобод» зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд також враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, вина особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, а саме:

- протоколом серії ААД № 165466 від 30.09.2024 року, згідно якого, ОСОБА_1 30.09.2024 року о 18.00 годині в с.Стрюкове по вул.Ламброва, керував мотоблоком марки «FORTE» без днз, в стані алкогольного сп`яніння, зі згоди водія огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер», результат складає 0,22 % проміле алкоголю в крові, чим порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху. Правопорушення вчинив повторно протягом року, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст.130 КУпАП; (а.с.1)

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, результат тесту (чек) на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу (кількісний показник 0,22% проміле); (а.с.3)

- як вбачається з відеозапису з портативної камери поліцейського (боді-камери) № 02022000246, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що ОСОБА_1 було повідомлено, що є підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Після чого, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів. В свою чергу, ОСОБА_1 погодився на проходження тесту з використанням спеціального технічного засобу «Драгер» (кількісний показник 0,22 % проміле); (а.с.4)

- постановою Миколаївського районного суду Одеської області від 21.05.2024 року у справі № 508/432/24, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000,00 грн. на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника. (а.с.6-9)

Відповідно до ст. 266 ч. 2 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно допункту 6розділу 1Інструкції пропорядок виявленняу водіївтранспортних засобівознак алкогольного,наркотичного чиіншого сп`янінняабо перебуванняпід впливомлікарських препаратів,що знижуютьувагу ташвидкість реакції,затвердженої спільнимнаказом МВСУкраїни таМОЗ Українивід 09.11.2015року за№ 1452,огляд настан сп`янінняпроводиться: поліцейськимна місцізупинки транспортногозасобу звикористанням спеціальнихтехнічних засобів,дозволених дозастосування МОЗта Держспоживстандартом(далі спеціальнітехнічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Згідно результату тесту (чек) на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння (кількісний показник 0,22 проміле).

Згідно п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За таких обставин, суд вважає, що дії ОСОБА_1 охоплюються складом правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130 КУпАП, як дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

На підставі викладеного, враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинив порушення ПДР України, з метою недопущення повторного вчинення ним грубих правопорушень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд вважає доцільним застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на час вчинення правопорушення складає 51000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять).

У зв`язку із відсутністю в матеріалах справи інформації про власника транспортного засобу, мотоблока марки «FORTE», без державного номерного знаку, яким керував ОСОБА_1 під час вчинення цього правопорушення, суд позбавлений можливості розглянути питання про призначення додаткового стягнення у виді конфіскації транспортного засобу.

Згідно ст. 40-1 ч. 1 КУпАП необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 40-1, 130 ч. 3, 221, 276, 279, 283-284 КУпАП,

постановила:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_3 ,визнати винниму вчиненніадміністративного правопорушення,передбаченого ч.3ст.130КУпАП,та накластина ньогоадміністративне стягненняу видіштрафу врозмірі 3000неоподаткованих мінімумівдоходів громадян,що становить51000,00(п`ятдесятодна тисяча)грн.на користьдержави (платіжніреквізити:отримувач ГУКв Одеськійобласті/Одеськаобласть/21081300,код заЄДРПОУ 37607526,банк отримувача:Казначейство України(ЕАП),МФО 899998,рахунок отримувача:UА848999980313080149000015001,код платежу21081300),з позбавленнямправа керуваннятранспортними засобамистроком на10(десять)років,без конфіскації транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь держави 605,60 грн. судового збору (платіжні реквізити: отримувач коштів ГУК в Одеській обл./смт. Миколаївка/22030101 код за ЄДРПОУ 37607526; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA348999980313121206000015696; код платежу 22030101, призначення платежу: адміністративні штрафи та інші санкції).

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Постанова підлягає зверненню до виконання протягом 3 (трьох) місяців з дня її винесення.

Роз`яснити, що відповідно до вимог ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Повний текст постанови складено 17.10.2024.

Суддя Дмитро БАНТАШ