ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/587/24
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.
Розглянув матеріали справи
за позовом Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород в інтересах держави в особі
позивача Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Сюрте Ужгородського району Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут», м. Ужгород
про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 98 040,70 грн
За участю представників:
прокуратури Романюк Д.В., службове посвідчення від 01.03.2023 № 069365;
позивача не з`явився;
відповідача Фартушок Т.І., довіреність №20 від 28.12.2023.
ВСТАНОВИВ:
Ужгородська окружна прокуратура діючи в інтересах держави в особі Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» у якому просить суд:
- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 12.04.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 240088 від 19.02.2021;
- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 28.07.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 240088 від 19.02.2021;
- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 03.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 240088 від 19.02.2021;
- визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 25.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 240088 від 19.02.2021;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» на користь Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області 98 040,70 грн надмірно сплачених коштів.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907587/24 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2024 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25 червня 2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
28 червня 2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява від 28.06.2024 із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
За результатами розгляду означеної заяви суд відповідно до ухвали від 03.07.2024 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та, з урахуванням декларованого ТОВ «Закарпаттяенергозбут» наміру взяти участь в усних слуханнях справи з посиланнями на правові позиції Європейського суду з прав людини (рішення від 13.03.2018 у справі Mirovni Institut v Slovenia), судом постановлено призначити справу №907/587/24 до розгляду з повідомленням учасників справи в судовому засіданні, яке призначено на 24.07.2024 року.
В судовому засіданні 24.07.2024 оголошувалася перерва до 17.09.2024 з урахуванням заявленого відповідачем клопотання з метою надання можливості надати додаткові пояснення щодо питань, які виникли в ході розгляду справи.
Прокурор в судових засіданнях 24.07.2024 та 17.09.2024 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з викладених в позовній заяві підстав.
Позивач в судові засідання по розгляду справи не з`явився, подав суду клопотання від 12.08.2024 про розгляд справи за відсутності органу місцевого самоврядування. За змістом поданої заяви від 12.08.2024 позивач позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судових засіданнях 24.07.2024 та 17.09.2024 заперечує проти задоволення позовних з викладених у відзиві на позов підстав.
В судовому засіданні 17.09.2024 протокольною ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду поданої прокурором відповіді на відзив, у зв`язку з недоведенням відповідачем факту отримання прокурором відзиву на позов саме 11.07.2024 (як про це зазначає ТОВ «Закарпаттяенергозбут» у запереченнях на відповідь на відзив від 22.07.2024).
Крім того, з наданих відповідачем доказів, зокрема картки руху документа від 11.07.2024, вбачається, що відзив на позов ТОВ «Закарпаттяенергозбут» зареєстровано в Електронному суді 11.07.2024 о 20:10 год, що з урахуванням приписів абз. 7 ч. 6 ст. 242 ГПК України дає підстави для висновку про отримання прокурором відзиву на позов 12.07.2024 та, відповідно, закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у даній справі від 25.06.2024 строку подання відповіді на відзив 17.07.2024 року.
Матеріали справи свідчать, що така відповідь на відзив Ужгородською окружною прокуратурою подано 17.07.2024, тобто в межах встановленого судом строку, у зв`язку з чим клопотання відповідача про залишення її без розгляду до задоволення не підлягає.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Правова позиція прокурора.
Позовні вимоги прокурора обґрунтовані недійсністю додаткових угод № 1 від 12.04.2021, № 2 від 28.07.2021, № 5 від 03.11.2021 та № 6 від 25.11.2021 до укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу № 240088 від 19.02.2021, як таких, що укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з підвищенням означеними додатковими угодами без визначених законодавством підстав ціни товару в розмірі, що перевищує 10% встановленої в договорі про закупівлю, зі зменшенням, відповідно, обсягів постачання.
У зв`язку з наведеним прокурор зазначає, що розмір безпідставно (зайво) отриманих відповідачем коштів від позивача в якості оплати вартості поставленої останньому електричної енергії, як різниця між фактично сплаченою Споживачем вартістю електроенергії та сумою, яку він повинен був сплатити без врахування зміненої означеними додатковими угодами ціни 1 кВт/год електроенергії, становить 98 040,70 грн, які просить стягнути з відповідача у справі.
Письмові пояснення позивачів.
Позивачем не подано суду жодних пояснень щодо предмету позовних вимог у даній справі.
В той же час, відповідно до змісту клопотання від 12.08.2024 Сюртівська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відповідач у поданому суду відзиві на позовну заяву від 11.07.2024 заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що у відповідності до п. 5.7. Договору від 19.02.2021 сторони домовилися, що ціна за 1 кВт/год електричної енергії може бути змінена з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулися такі зміни, що буде відображено в Додатковій угоді до Договору та таке збільшення ціни електричної енергії може бути здійснено тільки з підтвердженням відповідними документами щодо зміни ціни.
У зв`язку з наведеним, зазначає, що підписавши Договір з визначеними в ньому умовами, зокрема і умови передбачені пунктом 5.7. договору, сторони реалізували закріплений у цивільному законодавстві принцип свободи договору.
Доводи прокурора про недійсність додаткових угод відповідач спростовує документально підтвердженими обставинами щодо коливання ціни на ринку електричної енергії, у зв`язку з чим позивачу при укладенні кожної з оспорюваних прокурором угод надавалися листи з даними/інформацією із сайту Державного підприємства «Оператора ринку», як документальне підтвердження коливання ціни на ринку електричної енергії.
Таким чином, відповідач вважає, що сторонами вносилися зміни до договору в частині збільшення ціни електроенергії згідно з п. 5.7. договору та на підставі і у чіткій відповідності до положень п.2 ч.4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі».
Доводить, що під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у разі коливання ціни такого товару на ринку; якщо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю).
За позицією відповідача застосована законодавцем конструкція «за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю» передбачає, що у разі коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення сторони договору про закупівлю можуть збільшити ціну за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню його ціни на ринку з одночасним зменшенням обсягів закупівлі цього товару, що також вказує на неможливість збільшення ціни товару, якщо предметом договору про закупівлю є одна одиниця товару.
Крім того, з посиланням на постанову Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №907/788/18 звертає увагу, що чинним законодавством не регламентовано та не визначено, якими саме документами може підтверджуватися коливання ціни товару на ринку, не визначено ані їх форму, ані зміст, а відповідно до листа Мінекономрозвитку від 14.08.2019 за №3304-04/33869-06 «Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії» для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, сторони можуть використовувати інформацію з вищезазначеного сайту та перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни електричної енергії на ринку та перелік підтверджуючих документів не є вичерпним.
Також, за позицією відповідача, попри однозначно встановлену можливість декілька разів підвищувати ціну за одиницю товару, в п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не обмежується підсумковий, кінцевий відсоток підвищення ціни, а відтак сторони в договорі про закупівлю можуть щоразу збільшувати ціну за одиницю товару до 10% та таке збільшення відбувається під час коливання ціни на товар (електроенергія) пропорційно збільшенню ціни на ринку, що свідчить про те, що усі додаткові угоди про підвищення ціни за одиницю товару були укладені на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у повній відповідності до Листів Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
Крім того, зауважує, що відмова від укладення додаткових угод №№1,2,5,6 до Договору від 19.02.2021 порушило б співвідношення майнових інтересів сторін, так як ціна визначена у Договорі від 19.02.2021 не покривала б витрат відповідача, пов`язаних з постачанням електричної енергії відповідно умов даного договору, а у випадку розірвання Договору від 19.02.2021 сторонами, Сюртівською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області необхідно б було обрати нового постачальника, провівши відповідну процедуру закупівлі, або укласти договір з постачальником «останньої надії», ціни якого в спірний період були значно більшими від зазначених в оспорюваних прокурором додаткових угодах.
Окремо звертає увагу, що якщо правомірним є підняття ціни лише на 10% загальної вартості за 1 кВт, то сума надмірно сплачених коштів буде становити 46 795,03 грн, що на 51 245,67 грн. менша, від тої що зазначена у позовній заяві прокурора, на підтвердження чого відповідачем подано відповідні розрахунки суду.
Відповідач також зазначає, що прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі № 922/2321/22 не тільки суперечить наданим Уповноваженим органом (Мінекономрозвитку) роз`яснень щодо застосування норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та діям Уряду в частині затвердження норм, передбачених підпунктами 2 та 7 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, а й резонує із офіційною позицію щодо даного питання Держаудитслужби та більшості замовників у сфері публічних закупівель (у тому числі Апарату Верховного Суду, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Офісу Генерального прокурора та інших міністерств, відомств, органів місцевого самоуправління, комунальних і державних підприємств, правоохоронних органів тощо) в частині не можливості ретроспективної дії відповідної постанови ВП ВС.
Відповідь на відзив.
Прокурор згідно з поданою суду відповіддю на відзив від 17.07.2024 викладено власні аргументи та міркування на спростування заперечень проти позову, які зазначені відповідачем у відзиві на позов.
Зауважує, що довідки торгово-промислової палати та роздруківки із сайту оператора ринку, якими відповідачем доводиться коливання цін на ринку електроенергії не містять відомостей щодо динаміки ціни на природний електричну енергію, в них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на дату укладення Договору та додаткових угод, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни на ринку електричної енергії, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а в самих довідках зазначено, що вказані довідки носять виключно інформаційний характер і не може розглядатись як підтверджуючий документ.
Зазначає також, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни та має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
З посиланням на постанову Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 пояснює, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначив, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Підвищення більш як на 10 % шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод за позицією прокурора є недобросовісною діловою практикою з боку Продавця.
Звертає увагу також на постанову від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, в якій Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Заперечення.
Відповідач у поданій суду відповіді на відзив від 22.07.2024 повторно акцентує увагу на однозначну встановлену можливість декілька разів підвищувати ціну за одиницю товару в п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», при цьому підсумковий, кінцевий відсоток підвищення ціни не обмежується. Тобто, норма передбачає можливість внесення змін в істотні умови договору щодо «збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків», але «не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару».
З посиланнями на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 та враховуючи європейське законодавство, на якому ґрунтується Закон України «Про публічні закупівлі» в силу статті 148 Угоди про асоціацію з ЄС, та ґрунтуючись на європейській практиці, висвітленій у рішеннях ЄСПЛ, «Правило 10 %» викладене у частині п`ятій статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» за позицією відповідача повинно трактуватися на користь учасника закупівлі.
Маніпулятивними вважає твердження прокурора про те, що відповідач як суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик, а отже несе ризики зміни ціни, повинен передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
Зауважує, що наявність між сторонами договору, який є нікчемним або який визнано недійсним, виключає можливість стягнення переданих на його виконання коштів на підставі статті 1212 ЦК України. У тому разі, якщо договір між сторонами не був укладений, тобто правова підстава передачі коштів у момент їх передачі відсутня, до правовідносин застосовується стаття 1212 ЦК України, а відтак, доводить передчасність вимоги прокурора про стягнення неправомірно сплачених коштів.
Наводить інші заперечення аналогічні, що й у відзиві на позовну заяву.
Окрім того, відповідно до наданих відповідачем суду письмових пояснень від 19.08.2024 відповідачем акцентовано увагу на доказах, які слугували підставою внесення змін до укладеного між сторонами договору за кожною додатковою угодою окремо та зауважено, що для підтвердження наявності коливання порівнюється чинна ринкова ціна на товар і ринкова ціна станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання).
Окрім того, відповідач з посиланням на приписи ст.ст. 215, 216 ЦК України зазначає, що у випадку визнанням правочинів (додаткових угод №№1, 2, 5, 6 до договору про постачання електричної енергії споживачу №240088 від 19.02.2021) недійсними у ТОВ «Закарпаттяенергозбут» виникає право на відшкодування збитків з винної сторони у зв`язку із вчиненням недійсного правочину, якою за позицією відповідача є позивач у справі, як особа, на яку законодавцем покладено обов`язок дотримання Закону України «Про публічні закупівлі».
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
19 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (надалі ТОВ «Закарпаттяенергозбут» та/або Постачальник, та/або відповідач) та Сюртівською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області (надалі Споживач та/або позивач) за наслідками проведення закупівлі UA-2021-02-11-003267-с (звіт про результати процедури закупівлі від 19.02.2021) був укладений Договір постачання електричної енергії споживачу №240088 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2021 році ДК 021:2015-09310000-5 Електричну енергію в обсязі 550 000 кВт/год, а Споживач, в свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити цю електричну енергію на умовах цього Договору (п. 2.1. Договору).
Згідно з п. 3.1. Договору строк (термін) поставки (передачі) товарів або надання послуг: до 31 грудня 2021 року.
Відповідно до п. 5.1. Договору ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить: 2-й клас напруги 2,083333 грн (без ПДВ), ПДВ 0,416667 грн, разом з ПДВ 2,50 грн. У ціну включається тариф на передачу електроенергії оператором системи передачі ПрАТ «НЕК «Укренерго» (0,29393 грн без ПДВ за 1 кВт/год). Споживач здійснює плату за послуги з передачі електричної енергії через Постачальника, що входить до вартості відповідно до цього Договору.
Загальна вартість цього Договору становить 1 375 000,00 грн з ПДВ (п. 5.2. Договору).
Відповідно до п. 5.6. Договору оплата за електричну енергію здійснюється Споживачем виключно в грошовій формі. Розрахунок за фактично передану електричну енергію здійснюється до 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії. Разом з тим, за умови наявності коштів, Споживач залишає за собою право здійснювати оплату за товар за розрахунковими показниками споживання.
Сторони домовилися, що ціна за 1 кВт/год електричної енергії може бути змінена з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулися такі зміни, що буде відображено в Додатковій угоді до Договору. Збільшення ціни електричної енергії може бути здійснено тільки з підтвердженням відповідними документами щодо зміни ціни (п. 5.6. Договору).
Відповідно до п. 13.1. Договору, цей Договір набуває чинності з дати підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками і діє в частині постачання електроенергії до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків до повного його виконання.
Судом встановлено також, що протягом строку дії Договору між його сторонами були укладені такі додаткові угоди:
- додаткова угода № 1 від 12.04.2021 про зміну ціни електроенергії, зазначеної в п. 5.1. Договору до 2,567854 грн (з ПДВ) зі зменшенням обсягу постачання за Договором (п. 2.1. Договору) до 537 617 кВт/год (з 01.01.2021 по 31.03.2021 81 378 кВт/год та з 01.04.2021 456 238 кВт/год);
- додаткова угода № 2 від 28.07.2021 про зміну ціни електроенергії, зазначеної в п. 5.1. Договору з 01.08.2021 до 2,634751 грн (з ПДВ);
- додаткова угода № 3 від 16.09.2021 про доповнення нового об`єкту Споживача, на якому за Договором здійснюється постачання електричної енергії;
- додаткова угода № 4 від 03.11.2021 про доповнення нового об`єкту Споживача, на якому за Договором здійснюється постачання електричної енергії;
- додаткова угода № 5 від 03.11.2021 про зміну ціни електроенергії, зазначеної в п. 5.1. Договору з 01.11.2021 до 2,862726 грн (з ПДВ);
- додаткова угода № 6 від 25.11.2021 про зміну ціни електроенергії, зазначеної в п. 5.1. Договору з 18.11.2021 до 3,113476 грн (з ПДВ).
Вказані додаткові угоди №№1, 2, 5, 6 містять посилання на наявне коливання цін на ринку електроенергії, що за позицією відповідача підтверджується долученими прокурором до позову листами ТОВ «Закарпаттяенергозбут» від 09.04.2021 №812/501-16, від 09.07.2021 №1312/5/501-16, від 25.10.2021 №001-21/17828/17, від 18.11.2021 №2336/59/501-16 із зазначеними в них відомостями порівняння середньозважених цін на РДН (ринок добу наперед) та ВДР (внутрішньодобовий ринок), ціновими довідками Закарпатської торгово-промислової палати № Ц-59/2 від 14.07.2021, №Ц-114 від 18.11.2021, аналітичними матеріалами з веб-сайту АТ «Оператор ринку», які долучалися відповідачем до означених листів-пропозицій щодо зміни ціни електроенергії за Договором.
Судом встановлено та учасниками справи визнається, що на виконання умов Договору Постачальник протягом лютого-грудня 2021 року включно поставив, а Споживач прийняв електричну енергію загальним обсягом 427 739 кВт/год, а саме:
- в лютому 2021 року 42 528 кВт/год електроенергії за ціною 2,083333 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 106 319,99 грн, що підтверджується підписаним сторонами Договору рахунком ПЕЕ №240088/2/1 від 04.03.2021 року;
- в березні 2021 року 38 851 кВт/год електроенергії за ціною 2,083333 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 97 127,48 грн, що підтверджується підписаним сторонами Договору рахунком ПЕЕ №240088/3/1 від 25.03.2021 року;
- в квітні 2021 року 39 066 кВт/год електроенергії за ціною 2,139878 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 100 315,76 грн, що підтверджується підписаним сторонами Договору рахунком ПЕЕ №240088/4/1 від 26.04.2021 року;
- в травні 2021 року 26 245 кВт/год електроенергії за ціною 2,139878 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 67 393,32 грн, що підтверджується підписаним сторонами Договору рахунком ПЕЕ №240088/5/1 від 27.05.2021 року;
- в червні 2021 року 21 162 кВт/год електроенергії за ціною 2,139878 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 54 340,92 грн, що підтверджується підписаним сторонами Договору рахунком ПЕЕ №240088/6/1 від 24.06.2021 року;
- в липні 2021 року 14 442 кВт/год електроенергії за ціною 2,139878 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 37 084,94 грн, що підтверджується підписаним сторонами Договору рахунком ПЕЕ №240088/7/1 від 27.07.2021 року;
- в серпні 2021 року 15 784 кВт/год електроенергії за ціною 2,195626 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 41 586,91 грн, що підтверджується підписаним сторонами Договору рахунком ПЕЕ №240088/8/1 від 27.08.2021 року;
- в вересні 2021 року 36 402 кВт/год електроенергії за ціною 2,195626 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 95 910,22 грн, що підтверджується підписаним сторонами Договору рахунком ПЕЕ №240088/9/1 від 27.09.2021 року;
- в жовтні 2021 року 55 055 кВт/год електроенергії за ціною 2,195626 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 145 056,23 грн, що підтверджується підписаним сторонами Договору рахунком ПЕЕ №240088/10/1 від 02.11.2021 року;
- в листопаді 2021 року 24 544 кВт/год електроенергії за ціною 2,594563 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год та 32 072 кВт/год за ціною 2,385605 (без ПДВ) за 1 кВт/год на загальну суму 168 230,48 грн, що підтверджується підписаним сторонами Договору рахунком ПЕЕ №240088/11/1 від 01.12.2021 року;
- в грудні 2021 року 81 588 кВт/год електроенергії за ціною 2,594563 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 254 022,25 грн, що підтверджується підписаним сторонами Договору рахунком ПЕЕ №240088/12/1 від 21.12.2021 року.
Встановлено також, що Споживачем здійснено оплату за отриману електроенергію в повному обсязі, на загальну суму 1 167 388,20 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №27 від 09.03.2021 на суму 28 206,00 грн, №20 від 09.03.2021 на суму 18 516,00 грн, №20 від 09.03.2021 на суму 20 160,00 грн, №6 від 09.03.2021 на суму 2688,00 грн, №12 від 09.03.2021 на суму 6780,00 грн, №2 від 09.03.2021 на суму 2249,99 грн, №2 від 09.03.2021 на суму 27 720,00 грн, №5 від 01.04.2021 на суму 3043,20 грн, №72 від 01.04.2021 на суму 16 171,20 грн, №24 від 01.04.2021 на суму 22 556,40 грн, №1 від 01.04.2021 на суму 3489,60 грн, №94 від 01.04.2021 на суму 16 800,00 грн, №10 від 01.04.2021 на суму 6982,80 грн, №4 від 01.04.2021 на суму 28 084,28 грн, №109 від 27.04.2021 на суму 19 386,00 грн, №4 від 27.04.2021 на суму 3648,00 грн, №13 від 27.04.2021 на суму 5910,00 грн, №7 від 27.04.2021 на суму 2657,72 грн, №10 від 27.04.2021 на суму 29 759,64 грн, №39 від 27.04.2021 на суму 20 806,80 грн, №79 від 27.04.2021 на суму 18 147,60 грн, №52 від 27.05.2021 на суму 9218,40 грн, №113 від 27.05.2021 на суму 15 074,40 грн, №15 від 27.05.2021 на суму 4460,40 грн, №16 від 27.05.2021 на суму 24 417,72 грн, №140 від 27.05.2021 на суму 10 218,00 грн, №6 від 27.05.2021 на суму 2520,00 грн, №9 від 27.05.2021 на суму 1484,40 грн, №8 від 25.06.2021 на суму 2148,00 грн, №22 від 25.06.2021 на суму 26 620,92 грн, №64 від 25.06.2021 на суму 4818,00 грн, №17 від 25.06.2021 на суму 3778,80 грн, №149 від 25.06.2021 на суму 6826,80 грн, №168 від 25.06.2021 на суму 10 148,40 грн, №85 від 27.07.2021 на суму 6570,00 грн, №159 від 27.07.2021 на суму 3463,20 грн, №193 від 27.07.2021 на суму 3138,00 грн, №33 від 27.07.2021 на суму 21 657,74 грн, №19 від 27.07.2021 на суму 2224,80 грн, №10 від 27.07.2021 на суму 31,20 грн, №105 від 27.08.2021 на суму 6756,00 грн, №206 від 27.08.2021 на суму 2908,80 грн, №21 від 27.08.2021 на суму 633,60 грн, №35 від 27.08.2021 на суму 23 424,91 грн, №13 від 27.08.2021 на суму 2473,20 грн, №11 від 27.08.2021 на суму 266,40 грн, №171 від 27.08.2021 на суму 5124,00 грн, №37 від 28.09.2021 на суму 29 978,62 грн, №16 від 28.09.2021 на суму 1029,60 грн, №124 від 28.09.2021 на суму 34 464,00 грн, №214 від 28.09.2021 на суму 9354,00 грн, №13 від 28.09.2021 на суму 416,40 грн, №23 від 28.09.2021 на суму 3618,00 грн, №186 від 28.09.2021 на суму 17 049,60 грн, №149 від 04.11.2021 на суму 44 364,00 грн, №226 від 04.11.2021 на суму 32 538,00 грн, №42 від 04.11.2021 на суму 39 716,63 грн, №20 від 04.11.2021 на суму 1675,20 грн, №15 від 04.11.2021 на суму 392,40 грн, №26 від 04.11.2021 на суму 9805,20 грн, №243 від 04.11.2021 на суму 16 564,80 грн, №172 від 02.12.2021 на суму 32 436,00 грн, №252 від 02.12.2021 на суму 43 727,74 грн, №272 від 02.12.2021 на суму 23 265,60 грн, №28 від 02.12.2021 на суму 17 697,60 грн, №17 від 02.12.2021 на суму 1405,20 грн, №45 від 02.12.2021 на суму 46 369,54 грн, №22 від 02.12.2021 на суму 3328,80 грн, №188 від 22.12.2021 на суму 81 304,40 грн, №289 від 22.12.2021 на суму 96 119,15 грн, №308 від 22.12.2021 на суму 36 306,40 грн, №31 від 22.12.2021 на суму 19 100,89 грн, №19 від 22.12.2021 на суму 10 285,00 грн та №26 від 22.12.2021 на суму 10 906,11 грн.
Стверджуючи про безпідставність та незаконність внесених сторонами в Договір змін в частині збільшення вартості електричної енергії та, відповідно, недійсність додаткових угод № 1 від 12.04.2021, № 2 від 28.07.2021, № 5 від 03.11.2021 та № 6 від 25.11.2021 до Договору відповідно до ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», прокурор просить такі додаткові угоди визнати недійсними та в порядку застосування наслідків недійсності правочину шляхом реституції - стягнути з відповідача зайво сплачені позивачем, як Споживачем, грошові кошти за придбану у період з лютого по грудень 2021 року включно електроенергію в загальній сумі 98 040,70 грн.
Означена сума прокурором обрахована як різниця між фактично сплаченою позивачем вартістю електроенергії відповідно до її ціни, яка визначалася відповідно до недійсних додаткових угод до Договору та встановленою Сторонами в Договорі вартістю електроенергії (2,50 грн за 1 кВт/год з ПДВ), яка повинна була оплачуватися позивачем на користь відповідача з врахуванням недійсності внесених в Договір змін щодо збільшення вартості електричної енергії.
ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру», діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.
Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При зверненні з даним позовом до суду прокурором визначено позивачем Сюртівську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області, в обґрунтуванні наявності підстав для представництва якої та необхідність захисту інтересів держави прокурор зазначає, що означений орган місцевого самоврядування шляхом укладення оспорюваних додаткових угод порушив вимоги чинного законодавства, принципи максимальної ефективності та економії, недискримінації учасників, які призвели до безпідставної зміни істотних умов договору та зростання ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов`язань щодо витрачання бюджетних коштів.
При цьому, за позицією прокурора, бездіяльність Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області в частині невизнання недійсними додаткових угоду до Договору та нестягнення з Постачальника зайво отриманих коштів за Договором порушує економічні інтереси держави не відповідає суспільному інтересу, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.
Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Так, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області в суді, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Ужгородська окружна прокуратура звернулася з листами-запитами №07.53-107-3425 вих-24 від 25.04.2024 та №07.53-107-4207 вих-24 від 27.05.2024 до Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області в суді з проханням надати докази щодо виконання Договору, підстав внесення до нього змін та зазначити інформацію чи звертався орган місцевого самоврядування з позовною заявою про визнання недійсними додаткових угод до Договору чи про стягнення безпідставно отриманих коштів.
На адресу Ужгородської окружної прокуратури Сюртівська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області листами №581//02-37 від 08.05.2024 та №643/02-37 від 29.05.2024 надала запитувані прокурором документи та повідомила, що немає можливості звернутися до суду з позовом, а тому просила прокурора самостійно подати відповідний позов до Господарського суду.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).
У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.
Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в особі Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, прокурор у позовній заяві та згідно з поясненнями в судовому засіданні стверджує, що у спірних правовідносинах орган місцевого самоврядування є стороною укладеного з відповідачем Договору та, окрім того, наділений владними повноваженнями, оскільки є розпорядником коштів місцевого бюджету територіальної громади с. Сюрте.
Підставою позовних вимог у цій справі прокурор зазначає, що сторони Договору всупереч інтересам держави, без будь-яких належних підстав та з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» уклали недійсні додаткові угоди, якими суттєво збільшили ціну за одиницю товару, що призвело до нераціонального та неефективного використання 98 040,70 грн з місцевого бюджету, що не відповідає меті цього Закону та гарантованим державою принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі за бюджетні кошти. При цьому правовідносини, пов`язані з використанням коштів місцевого бюджету, становлять суспільний інтерес, а витрачання цих коштів за нікчемними угодами такому інтересу не відповідає і порушує права та інтереси територіальної громади в особі Ради, яка не вживала заходів для повернення зазначених коштів, хоча була обізнана про стверджувані порушення.
Здійснивши аналіз абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови).
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Згідно з ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Частинами першою та четвертою статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
На території Сюртівської територіальної громади таким органом місцевого самоврядування є Сюртівська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області.
У вже згадувані постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду за подібних обставин справи зазначила, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб в даній справі мешканців Сюртівської територіальної громади. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Закарпатської області.
У контексті заявлених прокурором позовних вимог про стягнення грошових коштів на користь органу місцевого самоврядування суд також звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у пункті 56 постанови від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, де вказано, зокрема, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.
Разом із цим відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло з власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Як вже зазначалось вище, Закарпатською окружною прокуратурою в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 27.05.2024 №07.53-107-4207 вих-24 пропоновано Сюртівській сільській раді Ужгородського району Закарпатської області в строк до 10.06.2024 вжити заходів щодо належного захисту інтересів держави та подання до суду позовної заяви про визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів та з повідомленням, що в протилежному випадку з метою захисту інтересів держави прокурором будуть вживатися заходи представницького характеру шляхом подання позовної заяви.
З врахуванням викладеного, беручи до уваги, що в спірних правовідносинах Сюртівська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області є органом до компетенції якого віднесено повноваження з контролю за використанням бюджетних коштів територіальної громади с. Сюрте, в тому числі й щодо повернення заяво сплачених коштів місцевого бюджету, відповідний позов органом місцевого самоврядування до відповідача не подавався, а відтак, Ужгородською окружною прокуратурою згідно з листом №07.53-107-4310 вих-24 від 30.05.2024 повідомлено позивача про реалізацію представницьких функцій прокуратурою у зв`язку з необхідністю визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення безпідставно сплачених бюджетних коштів та про подання відповідної позовної заяви до Господарського суду Закарпатської області.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 в справі № 903/129/18 зазначала, що сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Отже, із наведеного вбачається, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що Сюртівською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області не здійснюється захист інтересів держави у спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду в інтересах держави.
Зазначене узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі 912/2385/18, згідно з якою, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокурату», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувані порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Щодо спірних правовідносин.
За положеннями ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.
В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України).
Підставою позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 12.04.2021, № 2 від 28.07.2021, № 5 від 03.11.2021 та № 6 від 25.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №240088 від 19.02.2021 та стягнення безпідставно (надмірно) сплачених грошових коштів прокурор визначає положення Закону України «Про публічні закупівлі», які були чинні на час внесення змін до Договору.
Враховуючи, що Договір про постачання електричної енергії споживачу №240088 від 19.02.2021, який прокурором визначено в якості підстави заявленого позову, укладено сторонами за наслідком проведеної відповідачем публічної закупівлі за бюджетні кошти, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Закону України «Про публічні закупівлі».
Як передбачено ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі у редакції, яка діяла на момент існування спірних правовідносин) замовниками є суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.
До замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Відповідно до ст. 41Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ч. 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.
За встановленими у даній справі обставинами, в момент підписання сторонами Договору про постачання електричної енергії споживачу №240088 від 19.02.2021 між ними досягнуто згоди щодо істотних умов предмета закупівлі, зокрема, обсягу закупівлі, ціни предмета закупівлі, встановивши останню в розмірі 2,50 грн з 1 кВт/год електроенергії (з ПДВ).
Водночас, до Договору про постачання електричної енергії споживачу №240088 від 19.02.2021 протягом строку його дії сторонами укладено ряд додаткових угод.
Надаючи оцінку доводам прокурора про недійсність додаткових угод № 1 від 12.04.2021, № 2 від 28.07.2021, № 5 від 03.11.2021 та № 6 від 25.11.2021 до Договору, як таких, що укладені з порушенням вимог чинного на час їх укладення законодавства України про публічні закупівлі, суд зважає на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (п. 2 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).
При цьому, суд враховує, що відповідне збільшення ціни закупівлі товару у договорі закупівлі товару сторонами договору повинно бути доведено та документально підтверджено факт коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення за період з дати укладення відповідно основного договору до дати укладення Додаткової угоди №1, від дати укладення Додаткової угоди №1 до дати укладення Додаткової угоди №2, від дати укладення Додаткової угоди №2 до дати укладення Додаткової угоди №5 і так далі.
Як встановлено вище, наслідком внесення сторонами змін до Договору стало збільшення ціни 1 кВт/год електричної енергії, а саме:
- додатковою угодою № 1 від 12.04.2021, сторонами збільшено ціну 1 кВт/год електроенергії з 2,50 грн до 2,567854 грн (з ПДВ);
- додатковою угодою № 2 від 28.07.2021 сторонами збільшено ціну 1 кВт/год електроенергії з 2,567854 грн до 2,634751 грн (з ПДВ);
- додатковою угодою № 5 від 03.11.2021 сторонами збільшено ціну 1 кВт/год електроенергії з 2,634751 грн до 2,862726 грн (з ПДВ);
- додатковою угодою № 6 від 25.11.2021 сторонами збільшено ціну 1 кВт/год електроенергії з 2,862726 грн до 3,113476 грн (з ПДВ).
Підставою внесення означених змін в Договір відповідно до пояснень відповідача та долучених прокурором до позовної заяви доказів сторонами Договору визначено цінові довідки Закарпатської торгово-промислової палати № Ц-59/2 від 14.07.2021, №Ц-114 від 18.11.2021, аналітичні матеріали з веб-сайту АТ «Оператор ринку», які долучалися відповідачем до листів-пропозиції щодо внесення змін до Договору від 09.04.2021 №812/501-16, від 09.07.2021 №1312/5/501-16, від 25.10.2021 №001-21/17828/17, від 18.11.2021 №2336/59/501-16 із зазначеними в них відомостями порівняння середньозважених цін на РДН та ВДР.
При цьому, вказані довідки критично оцінюються судом, позаяк такі не містять інформації щодо коливання ціни на електричну енергію, що за змістом вищенаведених приписів ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. У вказаних документах не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення, у них відсутній аналіз вартості електроенергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електроенергії на ринку, починаючи з дати укладення договору і до дати пропонованої зміни умов договору, а відтак наведені документи не можуть вважатися належним обґрунтуванням для зміни істотних умов договору.
Так, зокрема, зазначена в листах від 09.04.2021 №812/501-16, від 09.07.2021 №1312/5/501-16 інформація щодо порівняння середньозважених цін на РДН та ВДР стосується такого порівняння між 1 та 2 декадами березня 2021 року (лист від 09.04.2021 за №812/501-16) та травня-червня 2021 року (лист від 09.07.2021 №1312/5/501-16), тоді як Договір між сторонами укладено 19.02.2021, а відтак, належним доказом на підтвердження наявності відповідного коливання ціни могли б вважатися аналітичні матеріали щодо порівняння середньозважених цін на електричну енергію, починаючи з 2 декади лютого 2021 року та які б давали можливість встановити дійсне збільшення ціни товару, відсоток такого збільшення порівняно з датою укладення Договору, в який пропонується внести зміни, ане шляхом вибору довільного періоду порівняння та застосування, у зв`язку з цим, непідтверджених пропорцій збільшення ціни.
Більше того, всі цінові довідки Закарпатської торгово-промислової палати № Ц-59/2 від 14.07.2021, №Ц-114 від 18.11.2021 містять відмінні від аналітичних матеріалів з веб-сайту АТ «Оператор ринку» відомості щодо ціни електроенергії за один період внесення змін до Договору, а відповідно до примітки до даних цінових довідок інформація у них отримана з відкритих і доступних експерту джерел, вважається вірогідною, але експерт не відповідає за її правдивість та достовірність, а цінова довідка №Ц-114 від 18.11.2021 носить виключно інформативний характер і не може розглядатися як підтверджуючий документ (п. 2 примітки цінової довідки №Ц-114 від 18.11.2021).
В той же час, в ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
При цьому, суд зазначає, що наявність факту збільшення ціни за одиницю товару за змістом вищенаведених приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.
Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Аналогічна правова міститься у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/4474/17, постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2014 у справі №904/3255/13.
Крім того, переглядаючи вказані справи за касаційними скаргами відповідачів, Верховний Суд погодився із висновками судів апеляційної інстанції, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10 % від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Суд звернув увагу, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.
Так, Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %.
Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод), а підвищення більш як на 10 % шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є недобросовісною діловою практикою з боку Продавця.
Відповідна правова позиція послідовно викладається у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 927/568/21; від 09.06.2022 № 927/636/21; від 31.05.2022 № 927/515/21; від 25.11.2022 № 927/563/20.
Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 надано висновок про застосування законодавства про публічні закупівлі в цій частині, за яким у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
З урахуванням наведеного, відхиляються судом заперечення відповідача з посиланням на листи Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 за №3302-06/34307-06, від 14.08.2019 за №3304-04/33869-06, від 24.11.2020 за № 3304-04/69987-06 щодо застосування 10% підняття ціни кожного разу при зміні умов договору та про те, що така ціна, як наслідок, може підніматися і більше 10% від зазначеної в договорі про закупівлю.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що сторонами без будь-яких належних на те підстав, без належно обґрунтованого документального підтвердження щодо коливання ціни на електричну енергію та щодо підвищення на неї ціни, в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень укладеного договору, укладено додаткові угоди згідно яких збільшено ціну за одиницю товару (1 кВт/год) з 2,50 грн 3,113476 грн за 1 кВт/год (з ПДВ).
Таким чином, судом встановлено, що при укладенні додаткових угод № 1 від 12.04.2021, № 2 від 28.07.2021 до Договору їх сторонами, в тому числі й Сюртівською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області, порушено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме змінено ціну за одиницю товару у сторону збільшення при відсутності документально підтвердженого коливання цін такого товару на ринку порівняно з датою укладення договору, а внаслідок укладення додаткових угод № 5 та № 6 від 25.11.2021 до Договору перевищено гранично допустимі обсяги збільшення ціни (10%).
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 цього Кодексу (частина перша) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Наведені вище обставини свідчать про протиправність внесених сторонами змін до Договору та, відповідно, наявність правових підстав для визнання недійсними додаткових угод № 1 від 12.04.2021, № 2 від 28.07.2021, № 5 від 03.11.2021 та № 6 від 25.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №240088 від 19.02.2021 року, позаяк порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» сторонами мали системний характер, а під час розгляду справи в суді знайшли свої документальне підтвердження доводи прокурора про відсутність документально підтвердженого збільшення ціни електроенергії на час укладення оспорюваних додаткових угод та перевищення встановленого Законом України «Про публічні закупівлі» ліміту можливого збільшення, а відтак позовні вимоги прокурора в цій частині підлягають до задоволення судом.
При цьому, з огляду на приписи ч. 1 ст. 236 ЦК України за якими нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, беручи до уваги встановлену судом недійсність змін, що внесені до Договору Додатковими угодами №1, №2, №5 та №6 застосуванню між сторонами в спірний період підлягали зазначені в Договорі положення щодо ціни електроенергії, обсягів постачання та ціни Договору.
Варто зауважити, що, з урахуванням встановлених судом обставин даної справи, визнання недійсної (нікчемною) будь-якої додаткової угоди, якою змінено ціну, тягне за собою визнання недійсними (нікчемними) всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару тому є похідною від попередніх додаткових угод та є недійсною, якщо ціна за такою угодою перевищує можливе підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 %, визначених у статті 36 3акону України «Про публічні закупівлі» у порівнянні з первісною ціною без врахування змін внесених на підставі нікчемних додаткових угод.
З урахування викладеного, суд висновує, що сторонами Договору під час укладення Додаткових угод № 1 від 12.04.2021, № 2 від 28.07.2021, № 5 від 03.11.2021 та № 6 від 25.11.2021 до Договору допущено зловживання своїм правом на зміну умов договору, здійснивши збільшення ціни товару, в результаті чого вартість 1 кВт/год електроенергії зросла майже на 25% (з 2,50 грн до 3,113476 грн за 1 кВт/год (з ПДВ).
Таким чином, внесення сторонами змін до Договору відповідно до Додаткових угод № 1 від 12.04.2021, № 2 від 28.07.2021, № 5 від 03.11.2021 та № 6 від 25.11.2021 суперечить вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині збільшення ціни закупівлі за відсутності будь-яких підстав для внесення означених змін та свідчить про недійсність відповідних змін до Договору, які внесені означеними Додатковими угодами до Договору.
Водночас, сам факт виконання сторонами Договору з урахуванням означених додаткових угод не має значення для встановлення їх нікчемності, а відтак, заперечення відповідача в цій частині відхиляються судом.
В силу приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
В ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК (правова позиція Об`єднаної палати Верховного Суду, викладена у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).
Судом встановлено, що сторонами Договору, всупереч інтересів держави та зі зловживанням правом, без будь-яких належних на те підстав та жодного належно обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни на електроенергію, в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень Договору, укладено Додаткові угоди, згідно яких збільшено ціну за одиницю товару, що, в свою чергу, не відповідає вимогам тендерної документації.
Недійсність додаткових угод, з врахуванням обставин даної справи, визначає необхідність регулювання зобов`язання між сторонами за положеннями укладеного Договору без тих змін, які були внесені до нього Додатковими угодами № 1 від 12.04.2021, № 2 від 28.07.2021, № 5 від 03.11.2021 та № 6 від 25.11.2021.
При цьому, відхиляються судом аргументи відповідача щодо можливості застосування в спірних правовідносинах встановленого Законом України «Про публічні закупівлі» максимуму можливого збільшення ціни договору (10%) та використання його в розрахунках між сторонами, позаяк ТОВ «Закарпаттяенергозбут» не надано суду доказів укладення сторонами Договору додаткової угоди, яка б визначала вартість електроенергії в розмірі саме на 10% більше ніж зазначено в самому Договору, а правовідносини між сторонами носять господарський характер та суд неправі самостійно застосовувати відповідну ціну товару без доказів її погодження сторонами Договору та доказів відповідності означеної зміни ціни Закону України «Про публічні закупівлі».
Критично суд оцінює й доводи відповідача про наявність в Товариства збитків, які в порядку ч. 2 ст. 216 ЦК України підлягають до відшкодування позивачем як особою, яку відповідач вважає винною з огляду на визнання судом недійсними Додаткових угод до Договору, позаяк відповідної вимоги про стягнення з позивача збитків ТОВ «Закарпаттяенергозбут» не заявлено, а суд невправі при прийнятті рішення виходити за межі заявлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).
При цьому, як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами Договору про постачання електричної енергії споживачу №240088 від 19.02.2021 року ТОВ «Закарпаттяенергозбут» за період з лютого по грудень 2021 року включно поставив, а відповідач, в свою чергу, прийняв електричну енергію в обсязі 427 739 кВт/год, вартість якої, з урахуванням визначеної в п. 5.1. Договору ціни 1 кВт/год 2,50 грн (без врахування внесених змін за недійсними Додатковими угодами) становить 1 069 347,50 грн (427 739 кВт/год * 2,50 грн).
З врахуванням викладеного, беручи до уваги оплату Сюртівською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області вартості поставленої за Договором електроенергії в розмірі 1 167 388,20 грн (платіжні доручення №27 від 09.03.2021, №20 від 09.03.2021, №20 від 09.03.2021, №6 від 09.03.2021, №12 від 09.03.2021, №2 від 09.03.2021, №2 від 09.03.2021, №5 від 01.04.2021, №72 від 01.04.2021, №24 від 01.04.2021, №1 від 01.04.2021, №94 від 01.04.2021, №10 від 01.04.2021, №4 від 01.04.2021, №109 від 27.04.2021, №4 від 27.04.2021, №13 від 27.04.2021, №7 від 27.04.2021, №10 від 27.04.2021, №39 від 27.04.2021, №79 від 27.04.2021, №52 від 27.05.2021, №113 від 27.05.2021, №15 від 27.05.2021, №16 від 27.05.2021, №140 від 27.05.2021, №6 від 27.05.2021, №9 від 27.05.2021, №8 від 25.06.2021, №22 від 25.06.2021, №64 від 25.06.2021, №17 від 25.06.2021, №149 від 25.06.2021, №168 від 25.06.2021, №85 від 27.07.2021, №159 від 27.07.2021, №193 від 27.07.2021, №33 від 27.07.2021, №19 від 27.07.2021, №10 від 27.07.2021, №105 від 27.08.2021, №206 від 27.08.2021, №21 від 27.08.2021, №35 від 27.08.2021, №13 від 27.08.2021, №11 від 27.08.2021, №171 від 27.08.2021, №37 від 28.09.2021, №16 від 28.09.2021, №124 від 28.09.2021, №214 від 28.09.2021, №13 від 28.09.2021, №23 від 28.09.2021, №186 від 28.09.2021, №149 від 04.11.2021, №226 від 04.11.2021, №42 від 04.11.2021, №20 від 04.11.2021, №15 від 04.11.2021, №26 від 04.11.2021, №243 від 04.11.2021, №172 від 02.12.2021, №252 від 02.12.2021, №272 від 02.12.2021, №28 від 02.12.2021, №17 від 02.12.2021, №45 від 02.12.2021, №22 від 02.12.2021, №188 від 22.12.2021, №289 від 22.12.2021, №308 від 22.12.2021, №31 від 22.12.2021, №19 від 22.12.2021 та №26 від 22.12.2021), суд доходить висновку, що в результаті укладення недійсних додаткових угод позивачем зайво сплачено 98 040,70 грн (1 167 388,20 грн - 1 069 347,50 грн) за придбану з лютого по грудень 2021 року включно електроенергію.
Резюмуючи викладене, суд зауважує, що порушення процедури державних закупівель та укладення додаткових угод № 1 від 12.04.2021, № 2 від 28.07.2021, № 5 від 03.11.2021 та № 6 від 25.11.2021 унеможливлює раціональне та ефективне використання державних коштів і створюють загрозу інтересам держави у подальшому. Як наслідок, указане призвело до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу державним інтересам у подальшому.
Відтак, суд доходить до висновку, що із відповідача слід стягнути надмірно сплачені кошти за постачання електричної енергії в сумі 98 040,70 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення в заявленому обсязі.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати прокурора по сплаті судового збору на підставі ч.9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом порівну на позивача та відповідача у справі, позаяк саме з їх неправильних дій (внесення змін до Договору всупереч вимог Закону України «Про публічні закупівлі») і виник даний спір між сторонами.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 12.04.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №240088 від 19.02.2021 року.
3. Визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 28.07.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №240088 від 19.02.2021 року.
4. Визнати недійсною Додаткову угоду №5 від 03.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №240088 від 19.02.2021 року.
5. Визнати недійсною Додаткову угоду №6 від 25.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №240088 від 19.02.2021 року.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (88000, м. Ужгород, пл. Жупанатська, буд. 18, код ЄДРПОУ 41999833) на користь Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (89432, с. Сюрте Ужгородського району Закарпатської області, вул. Ракоці, буд. 2, код ЄДРПОУ 04350211) 98 040,70 грн (дев`яносто вісім тисяч сорок гривень 70 копійок) безпідставно отриманих коштів.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (88000, м. Ужгород, пл. Жупанатська, буд. 18, код ЄДРПОУ 41999833) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2А, код ЄДРПОУ 02909967) 7570,00 грн (сім тисяч п`ятсот сімдесят гривень 00 копійок) у повернення сплаченого судового збору.
8. Стягнути з Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (89432, с. Сюрте Ужгородського району Закарпатської області, вул. Ракоці, буд. 2, код ЄДРПОУ 04350211) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2А, код ЄДРПОУ 02909967) 7570,00 грн (сім тисяч п`ятсот сімдесят гривень 00 копійок) у повернення сплаченого судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 23 вересня 2024 року.
СуддяЛучко Р.М.
The court decision No. 121781244, Commercial Court of Transcarpathian Oblast was adopted on 17.09.2024. The procedural form is Economic, and the decision form is Decision. On this page, you will find useful data about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find important data easily.
This decision relates to case No. 907/587/24. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: