Court decree № 120326456, 11.07.2024, Dnipropetrovskyi Raion Court of Dnipropetrovsk Oblast

Справа №175/10051/24

провадження №1-кс/175/3076/24

У ХВ АЛ А

Іменем України

11 липня 2024 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника (увідеоконференції) ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Кам`янець-Подільської окружної прокуратури, відрядженого до Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 від 10 липня 2024 року, про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, освіта середня, не одружений, на утриманні нікого немає, військовослужбовця військової служби за призовом за мобілізацією, солдата резерва 36 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

Підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024050010005762 від 09 липня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшло клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурора Кам`янець-Подільської окружної прокуратури, відрядженого до Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 від 10 липня 2024 року, у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024050010005762 від 09 липня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим ТУ ДБР розташованого у місті Краматорську, під процесуальним керівництвом Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні провадження № 62024050010005762 від 09 липня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України.

У кримінальному провадженні 09.07.2024 року ОСОБА_4 затримано у порядку ст.208 КПК України та 10.07.2024 року обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 402 КК України.

Прокурор зазначає на наявність ризиків передбачений ст. 177 КПК України та просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гауптвахті ВСП без визначення розміру застави.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання.

Підозрюваний у судовому засіданні не заперечував проти клопотання слідчого.

Захисник підтримав думку підозрюваного.

Суд вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024050010005762 від 09 липня 2024 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 09.07.2024 приблизно о 09:55, тобто в умовах воєнного стану, під час шикування особового складу зведеного підрозділу, заступником командира 2 механізованого батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_6 , який є начальником за посадою та військовим званням для солдата резерва 36 запасної роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 , доведено для виконання бойове розпорядження т.в.о. командира 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_7 №45/287 від 08.07.2024 та віддано свій усний наказ на його виконання, а саме у складі зведеного підрозділу до 12:00 09.07.2024 посилити ПВ із завданням знищити та подавити піхоту, вогневі засоби та легку броньовану техніку противника в зоні враження наявного озброєння, зокрема і солдату резерва 36 запасної роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_4 , який знаходився в строю під час шикування.

При цьому наказ виданий в установленому Законом порядку, відповідною особою в межах наданих йому повноважень, зміст наказу не суперечить чинному законодавству, та не був пов`язаний з порушенням конституційних прав та свобод солдата ОСОБА_4 , не носив в собі явно злочинного змісту, у зв`язку з чим підлягав беззастережному та неухильному виконанню з боку останнього.

Однак, солдат ОСОБА_4 , у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 28, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 09.07.2024 приблизно о 09:55, тобто в умовах воєнного стану, під час шикування особового складу зведеного підрозділу усно та відкрито відмовився виконати зазначений наказ начальника, відданий йому заступником командира 2 механізованого батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_6 .

Обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, протоколами допитів свідків, протоколами проведення слідчих експериментів, протоколом про зняття технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.

Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується, тим що підозрюваний підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання.

При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.

Крім того, з обставин кримінального провадження вбачається, що підозрюваний будучи особою, яка на підставі статутів Збройних Сил України, взявши на себе зобов`язання знаходитися на території місця дислокації свого військового підрозділу або у місці, визначеному його командирами, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю, порушив ці зобов`язання. Вказане також має стати підставою для того аби визнати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання таким, що не може бути застосований до особи, яка своєю поведінкою вже продемонструвала зневагу до уповноважених осіб Збройних Сил України, під чиїм контролем мав знаходитися як підлеглий їм військовослужбовець.

Також не можна лишати поза увагою той факт, що підозрюваний як особа, яка тривалий час знаходилася в районі ведення бойових дій, значно краще ніж пересічний українець володіє інформацією щодо місць проходу на територію, тимчасово непідконтрольну органам державної влади України, і може використати дану інформацію для переховування на вказаній території.

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні(п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що підозрюваний має мотив та можливість внаслідок звання та посади в Збройних Силах України, а також наявних у нього навичок та знань, вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.

Стверджуючи про наявність даного ризику сторона обвинувачення керується показаннями свідків та службовою характеристикою, які охарактеризували підозрюваного як особу, що зарекомендувала себе з негативної сторони, професійно не підготовлений; складні завдання виконує із запізненням; навченість володіння зброєю, тезнікою та спорядженням на незадовільному рівні; не працює над власним професійним рівнем.

На нашу думку, в розрізі даного ризику слід окремо акцентувати увагу, що свідки даного кримінального правопорушення беруть участь у безпосередньому бойовому зіткненні, і суттєву роль в забезпеченні безпеки їх життів та здоров`я відіграє приховування від ворога інформації про їх місцезнаходження, якою внаслідок тривалого терміну служби в Збройних Силах України взагалі та у військовій частині непокори зокрема, володіє підозрюваний.

Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

З огляду на існування вказаного ризику ми вважаємо недоцільним застосовувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистої поруки, оскільки він може стати підґрунтям для маніпулювання можливістю спаплюжити авторитет його поручителів з подальшим використанням їх авторитету та репутації для тиску на свідків у даному кримінальному провадженні.

перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст.177 КПК України), що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може вжити заходів самостійно або через інших осіб до знищення документів, що мають значення для кримінального провадження.

Крім того, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.

вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) підтверджується тим, що підозрюваний вчиняючи непокору, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати завдання, що потягло за собою перекладення його обов`язків на інших військовослужбовців, збільшення навантаження на них та посилення загрози їхньому життю. Такі дії підозрюваного, вже є опосередкованим посяганням на життя та здоров`я інших військовослужбовців та фактичним висловленням байдужості до їх безпеки на користь власного страху. При цьому ми враховуємо, що причиною таких дій стало бажання уникнути участі в бойових діях, що може отримати своє продовження у вигляді вчинення злочину, передбаченого ст. 409 КК України «Ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману». З огляду на це, а також те, що підозрюваному загрожує покарання до 10 років позбавлення волі, з метою ухилення від покарання у разі визнання його винним або від кримінального переслідування існує реальна можливість вчинення останнім злочину, передбаченого ст. 408 КК України («Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез`явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу»).

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Звертаючись з відповідним клопотанням, ми беремо до уваги, що підозрюваний не має захворювань, що включені до додатку №13 «Перелік хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я № 1348/5/572 від 15.08.2014 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», тобто він є особою, яка не має протипоказань до утримання під вартою.

Крім того відповідно до довідки військово-лікарняної здоровий та придатний до військової служби. Підозрюваний за станом здоров`я є придатним до військової служби.

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Також, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Водночас, у випадку судом застосування запобіжного заходу до підозрюваного, у вигляді застави, слід зазначити, що підозрюваний, перебуває в зоні проведення бойових дій на території Донецької області, та бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, отримує грошового забезпечення та додаткові винагороди до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, що регламентується Постановою Кабінету Міністру України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

З огляду на це, відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України лише у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, якийперевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, потребує від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, в умовах воєнного стану на території України, такий підхід національних судів щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може породити позитивні прецеденти, для належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, що поміж іншого, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану та підриву авторитету Збройних Сил України.

З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та враховані обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Таким чином, те, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, може впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

У ході розслідування кримінального провадження, були зібрані матеріали, які дають підстави для обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, та в подальшому застосування у відношенні нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На теперішній день є достатньо підстав вважати, що знаходячись на свободі ОСОБА_4 може спробувати переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чим може перешкодити своїми діями досудовому розслідуванню.

Таким чином, із вище викладених обставин, можна вважати, що достатнім для забезпечення виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків, буде запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням відповідних обов`язків, в порядку ч.5 ст.194 КПК України, а більш м`який запобіжний захід не може бути обраний.

Метою застосуваннязапобіжного заходудо ОСОБА_4 , є забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкодити кримінальному провадженню чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, передбачені ч.1 ст. 183, п.п. 1-3 ч.1 ст. 194 КПК України підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою знайшли своє підтвердження, тому клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 176,177,178, 183, 184,186, 193,194 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Кам`янець-Подільської окружної прокуратури, відрядженого до Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 від 10 липня 2024 року, про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 16:20 годин 06 вересня 2024 року.

Відповідно до ст. 196 КПК України ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Визначити відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024050010005762 від 09 липня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме: 121120,00 грн., яка підлягає внесенню на депозитний рахунок:

Одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській областіКод ЄДРПОУ:26239738Код банку отримувача МФО: 820172Рахунок отримувача UA158201720355229002000017442 в ДКСУ м. Київ

Призначення платежу: - застава, як міра запобіжного заходу за (ПІБ особи, за яку внесено заставу), постанова (Дніпропетровського районного суду №____ справи, дата постанови), ПІБ особи, яка вносила кошти;

У разі внесення підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановленої застави на вказаний депозитний рахунок, вважати, що до нього обрано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити, підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі слідчого ізолятору.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

У разі внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з цим з-під варти, покласти на нього строком до 06 вересня 2024 року наступні обов`язки:

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд (залежно від стадії кримінального провадження) про своє місце проживання;

- прибувати до слідчого прокурора чи суду (залежно від стадії кримінального провадження) за кожним викликом;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому підозрюваний проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- здати на зберігання слідчому (прокурору) свій паспорт для виїзду за кордон та, у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання ним після звільнення зазначених обов`язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.

Копію ухвали вручити прокурору і підозрюваному та направити до Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Перший слідчий відділ (з дислокацією у м. Краматорську) ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську.

Ухвала слідчого судді про задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подачі у п`ятиденний термін з дня оголошення ухвали апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1