Decision № 119904931, 21.06.2024, Rivne Circuit Administrative Court

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2024 року м. Рівне№460/5166/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

16.05.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року, починаючи з 01.05.2024.

Ухвалою суду від 17.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №460/5768/24. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

04.06.2024 надійшла заява від відповідача щодо закриття провадження.

Ухвалою суду 11.06.2024 відмовлено в закритті провадження.

За змістом позовної заяви, вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка постраждала унаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в населеному пункті, який віднесений до зони гарантованого добровільного відселення. Крім цього, позивач перебуває на обліку у відповідача, та має право на доплати, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991. Покликаючись на Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018, на пункт 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016 та на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2024 у справі №240/19227/21, позивач просить зобов`язати відповідача нараховувати і виплачувати йому передбачену ст.39 Закону №796-XII доплату до пенсії, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року, починаючи з 01.05.2024.

Згідно відзиву на позовну заяву, відповідач позов не визнає. Свої заперечення проти вимог позивача обґрунтовує тим, що наразі відсутні правові підстави для нарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії, позаяк рішення щодо перерахунку пенсії буде завдавати шкоди та потягне за собою витрати з державного бюджету. За наведеного, відповідач просив в позові відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Дослідженням письмових доказів по справі суд встановив таке.

Позивач є особою, яка постраждала унаслідок Чорнобильської катастрофи та перебуває на обліку у відповідача, отримуючи пенсію. Також, позивач не працює та проживає в населеному пункті, який згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР №106 від 23.07.1991 віднесений до зони гарантованого добровільного відселення.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 по справі №460/25835/23, яке набрало законної сили, було задоволено позов ОСОБА_1 та, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити із 08.05.2023 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

1 січня 2024 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-IX від 09.11.2023, статтею 8 якого установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень.

Разом з тим, цією нормою також було вперше окремо визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду. Такий розмір законодавцем було визначено на рівні 1600 гривень.

З огляду на це, на виконання відповідного судового рішення відповідачем було донараховано позивачу передбачену ст.39 Закону №796-XII доплату до пенсії, у розмірі, що дорівнює 1600 х 2 = 3200 грн.

Разом з тим, статтею 7 Закону №3460-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень.

З огляду на вказане та з врахуванням тієї обставини, що з набранням чинності Законом №1774-VIII мінімальна заробітна плата взагалі не повинна застосовуватися як розрахункова величина, позивач вважає, що нарахування йому підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України №796-ХІІ має проводитися не у розмірі, який дорівнює двом мінімальним заробітним платам, а у розмірі, який дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991.

Частиною першою статті 39 Закону №796-XII, в редакції, що діяла до 1 січня 2008 року, передбачалося, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

А за частиною другою цієї статті в цій же редакції, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Підпунктом 9 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2007 частини першу та другу статті 39 Закону №796-XII було замінено однією частиною такого змісту: «Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону №107-VI визнані неконституційними.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто, з 22 травня 2008 року стаття 39 Закону №796-XII повинна була застосовуватися в редакції, що діяла до внесення змін Законом №107-VI.

28 грудня 2014 року прийнятий Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесені зміни до Закону №796-XII шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45. Вказаний Закон набрав чинності 1 січня 2015 року.

4 лютого 2016 року прийнятий Закон України «Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №987-VIII, який згідно з розділом ІІ «Прикінцеві положення» набрав чинності з 1 січня 2016 року, а також включив до Закону №796-XII статтю 39 наступного змісту: «Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України».

Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ.

Таким чином, з 17 липня 2018 року відновлено дію статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року та в тій частині, яка не змінена Законом №987-VIII.

Відтак, з 17 липня 2018 року стаття 39 Закону №796-ХІІ «Доплата громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення» має такий зміст:

«Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.»

Тобто, в одній частині діє норма Закону №796-ХІІ в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06.06.1996, яка не суперечить редакції Закону України «Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №987-VIII від 04.02.2016, а в іншій - діє норма Закону №987-VIII.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року по зразковій справі № 240/4937/18.

Таким чином, з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018 відновлено право непрацюючих пенсіонерів, які проживають на території радіоактивного забруднення на отримання доплати до пенсії на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ.

Водночас, 06.12.2016 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII, що набрав чинності 01.01.2017.

Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій (зі змінами, внесеними згідно із Законом №410-IX від 19.12.2019).

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2415-VIII від 15.05.2018).

Згідно з пунктом 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Як свідчить зміст Закону №1774-VIII, ним була змінена розрахункова величина з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, яка стала застосовуватися для обчислення всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата.

Відповідно до наведених вище положень Закону №1774-VIII законодавець, по-перше, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат як розрахункову величину мінімальну заробітну плату; по-друге, чітко передбачив, що для визначення таких виплат застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений на 1 січня відповідного календарного року.

Законом № 1774-VIII відповідні зміни в статтю 39 Закону №796-ХІІ (в редакції, яка діяла до 01.01.2015) внесені не були, оскільки цю статтю в зазначеній редакції на дату прийняття Закону №1774-VIII було виключено Законом №76-VIII (що було визнано неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018).

З урахуванням дії темпоральних правил при колізії нормативних актів одного рівня юридичної ієрархії, за якими застосовується акт, виданий пізніше, для обрахунку підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення,право на яке у таких осіб виниклона підставі статті 39 Закону №796-ХІІ (у редакції, що діяла до 01.01.2015) повинна застосовуватися розрахункова величина визначена Законом №1774-VIII(який прийнятий у часі пізніше), тобто у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим суд враховує ту обставину, що позивач вже звертався до суду за захистом своїх прав і покликаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі №240/4937/18 просив про нарахування і виплату йому передбаченого статтею 39 Закону №796-XII підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Його вимоги були задоволені судом саме в такому обсязі.

Відповідач, в свою чергу, виконуючи вказане судове рішення, правомірно застосував положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-IX від 09.11.2023.

Відтак жодних підстав для того, щоб трактувати поведінку відповідача як протиправну немає.

Саме по собі звернення позивача до відповідача про нарахування йому передбаченого статтею 39 Закону №796-XII підвищення до пенсії, виходячи з двох прожиткових мінімумів, а не з двох мінімальних заробітних плат, не покладало на орган ПФУ жодних обов`язків, позаяк зміна способу і порядку виконання судового рішення в позасудовому порядку недопустима.

Враховуючи наведене не підлягають до задоволення вимоги позивача про визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати йому підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ. у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року.

Разом з тим, суд, враховуючи свободу особи розпоряджатися своїм правами на власний розсуд, не вбачає перешкод для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року, з поправкою на те, що такі вимоги не можуть бути задоволені з тієї дати, про яку просить позивач, і яка попадає під дію попереднього судового рішення.

За наведеного, відповідне нарахування і виплату належить проводити з дати набрання законної сили даним судовим рішенням.

Таким чином позовні вимоги належить задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється, адже згідно п. 9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору , а заяв про понесення інших судових витрат до суду не надходило.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року, починаючи з дати набрання законної сили даним судовим рішенням і до зміни законодавства або зміни правового статусу.

В решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 21 червня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя Н.В. Друзенко