Decision № 119836384, 05.06.2024, Letychivskyi Raion Court of Khmelnytskyi Oblast

УКРАЇНА

ЛЕТИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

31500, Хмельницька область, Хмельницький район, селище Летичів, пров. Шкільний, 4а

тел. (03857) 2-01-00, 2-02-10, 2-02-92, 2-04-90,

2-05-22, 9-11-01, 9-16-31, 9-17-33, факс 9-11-31

веб-сайт: https://lt.km.court.gov.ua, е-mail: inbox@lt.km.court.gov.ua

ВСТУПНА ЧАСТИНА

Єдиний унікальний номер судової справи №678/260/24

Номер провадження №2-678-146/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року селище Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Ходоровського І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Козка Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду селища Летичів справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Летичівська селищна рада, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Поплавська Н.М.,

відповідач ОСОБА_2 ,

представники третьої особи: ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. 26 лютого 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 згідно якої з 08 червня 2013 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано рішенням суду від 25 січня 2024 року, від шлюбу мають доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дитина проживає з позивачем у придбаному за час шлюбу з відповідачем будинку, де облаштовані належні умови для гармонійного проживання, навчання, розвитку дитини.

Позивач ОСОБА_1 працевлаштований і має постійне місце роботи та отримує заробітну плату, немає шкідливих звичок, морально врівноважений, позитивно характеризується, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра, немає судимостей.

Позивач, як батько дитини, матеріально забезпечує доньку, піклується про її духовний, розумовий та фізичний розвиток.

Однак, відповідач ОСОБА_2 , яка проживає окремо і не має постійного місця проживання, постійного заробітку, неодноразово в телефонному режимі повідомляла позивачу, що має намір забрати доньку до себе.

У зв`язку з тим, що дитина навчається у 2 класі, позивач вважає, що перехід в інший навчальний заклад навряд чи матиме позитивний вплив на її психологічний стан.

Питання про визначення місця проживання дитини розглядалося на комісії служби у справах дітей Летичівської селищної ради, якою надано висновок щодо доцільності проживання дитини із батьком і це не суперечить її інтересам.

Дитина любить матір, а відповідач любить доньку, тому позивач не заперечує і не забороняє їх спілкуванню, він не виключає в майбутньому можливість перегляду питання щодо місця проживання дитини, проте на даний час вважає, що саме проживання дитини із ним найбільше відповідає її інтересам.

Враховуючи зазначені обставини, на підставі ч. 4 і ч. 5 ст. 19, ч. 1 ст. 160, п. 2 ст. 161 СК України, позивач просить суд визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання або реєстрації її батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати залишає за собою.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

2. 26 лютого 2024 року до суду надійшла вказана позовна заява.

3. 05 березня 2024 року до суду надійшли відомості про місце реєстрації відповідача.

4. 06 березня 2024 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі, призначено розгляд у порядку загального позовного провадження.

5. Судові засідання призначались на: 23 квітня 2024 року, 17 і 29 травня 2024 року, 05 червня 2024 року.

6. 17 травня 2024 року представник органу опіки та піклування надала суду висновок про доцільність / недоцільність визначення місця проживання дитини з батьком.

7. 17 травня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Позивач ОСОБА_1 і його представник - адвокат Поплавська Н.М. у судових засіданнях позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

9. Відповідач ОСОБА_2 спочатку позовні вимоги визнала, однак в подальшому позицію змінила і заперечила проти визначення місця проживання дитини з батьком.

10. Представники третьої особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 при вирішенні справи по суті покладались на розсуд суду, зазначали, що у висновку органу опіки та піклування вказано, що доцільним є визначення місця проживання дитини з батьком.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

ІV. ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

11. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1).

12. Аналіз наведених положень матеріального та процесуального права свідчить про те, що об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц).

13. 11. В ч. 3 ст. 51 Конституції України зазначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

14. У ч. 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» законодавець визначив, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

15. У Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки №789-XII від 27 лютого 1991 року і набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3). Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч. 2 ст. 3). Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (ч. 1 ст. 9). Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ч. 1 ст. 18). Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ч. 1 і ч. ст. 27).

16. Як зазначено у ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку (ч. 1). Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ч. 2).

В силу ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього (ч. 1). Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків (ч. 2). Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3).

У відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1). Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами (ч. 2).

В силу ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів (ч. 1). Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч. 2). У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом (ч. 3).

17. Згідно ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками (ч. 2). Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (ч. 8). Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 9).

Законодавець у ст. 19 СК України визначив, що у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування (ч. 1). Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу (ч. 2). Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви (ч. 3). При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч. 4). Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5). Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6).

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою (ч. 1). Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (ч. 2).

В силу ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини (ч. 1). Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2). Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч. 3). Батьки зобов`язані поважати дитину (ч. 4). Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ч. 5).

Як зазначено у ч. 1 ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч. 2). Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч. 3).

За приписами ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (ч. 1). Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини (ч. 2).

Законодавець у ст. 159 СК України визначив якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод (ч. 1). За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору (ч. 3).

У ч. 1 ст. 160 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

В силу ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

У відповідності до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

18. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

19. Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат.

Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Системний аналіз міжнародних правових норм та норм національного законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.

20. Тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема:

особисті якості батьків (моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності);

відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (встановлення повного чи часткового виконання батьківських обов`язків, наявність причин що впливають на виконання батьківських обов`язків; встановлення, чи враховують мати/батько інтереси дитини, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною);

можливість створення дитині належних умов для виховання і розвитку (наявність самостійного доходу, належних житлових умов у кожного із батьків);

стан здоров`я дитини (наявність хвороб у дитини, що потребують посиленого догляду, наявність у батьків навичок щодо надання первинної медичної допомоги);

стан безпеки дитини (можливість створення дитині безпечних умов для життя та розвитку) тощо.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Таким чином, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

21. Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини (постанова Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 189/68/20).

22. Законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у виховані дитини.

Так, у випадку якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом.

Таким чином, законодавством встановлена варіативність вирішення цього питання, тобто батьки можуть його вирішити у судовому порядку або звернутися до відповідного органу опіки і піклування.

Якщо хтось із батьків не погоджується із рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини до суду. У цьому випадку законодавство не вимагає окремого оскарження рішення органу опіки та піклування, оскільки частиною третьою статті 159 СК України встановлено, що суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

V. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

23. 03 серпня 2016 року сформована інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №64937937 згідно якої власником житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 .

24. ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Хмельницькому народилася ОСОБА_5 , її батьками є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

25. 20 грудня 2023 року Летичівською селищною радою Хмельницького району Хмельницької області видані довідки за змістом яких ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає по АДРЕСА_2 , до складу його сім`ї входять: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - дружина, зареєстрована, але фактично не проживає; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - дочка, яка знаходиться на його утриманні за місцем проживання, він сам опікується дитиною.

26. 20 грудня 2023 року Вербецькою гімназією Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області видана довідка про те, що ОСОБА_5 є ученицею 2 класу, активну участь у шкільному житті доньки бере батько ОСОБА_1 , підтримує контакт зі школою та вчителями, цікавиться успішністю, відвідує батьківські збори та позакласні заходи, до школи приводить та забирає.

27. 15 січня 2024 року ОСОБА_2 у заяві зазначила, що проживала разом зі своїм чоловіком та донькою по АДРЕСА_1 , сімейне життя не склалося, не проживає з ними давно - з весни 2023 року, вона не має постійного працевлаштування та житла, змушена була залишити дитину на виховання та проживання разом з батьком. Планує приймати участь у вихованні дитини та в майбутньому можливо забрати до себе.

28. 15 січня 2024 року складено акт обстеження умов проживання по АДРЕСА_1 на підставі заяви ОСОБА_1 з метою визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 згідно якого умови проживання добрі, в будинку чисто, тепловий режим дотримано, кімнати облаштовані меблями та побутовою технікою, базові потреби задоволено. Дитина проживає в одній кімнаті із батьком, має ліжко для сну, місце для навчання, забезпечена одягом, взуттям, іграшками, телефоном. Зі слів батька і доньки з`ясовано, що мати за цією адресою не проживає тривалий час. Займається вихованням та забезпеченням батько. Матір спілкується із дитиною періодично.

29. 25 січня 2024 року виконавчим комітетом Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області прийнято рішення №16 «Про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком» згідно з яким: 1) визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_2 із дитиною.

30. 25 січня 2024 року рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області (справа №678/1760/23, провадження №2-678-111/24), яке набрало законної сили 27 лютого 2024 року, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , зареєстрований 08 червня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Летичівського районного управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис №24 (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 , яке видане 08 червня 2013 року).

31. 07 лютого 2024 року КНП «Летичівська багатопрофільна лікарня» Хмельницького району Хмельницької області видана довідка ОСОБА_1 , жителю с. Вербка, згідно якої він не перебуває у психіатра під динамічним спостереженням і за період останніх п`яти років не звертався по психіатричну допомогу.

32. Міністерством внутрішніх справ України сформовано повний витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» згідно якого ОСОБА_1 на території України станом на 07 лютого 2024 року до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

33. 09 лютого 2024 року комісією старостату с. Вербка Летичівської селищної ради Хмельницької області складено акт обстеження домогосподарства ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 і встановлено, що за вказаною адресою проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , умови проживання задовільні.

34. 09 лютого 2024 року Летичівською селищною радою Хмельницького району Хмельницької області видана довідка-характеристика згідно якої ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується виключно позитивно.

35. 09 лютого 2024 року Фермерським господарством «Золота рибка 2022» видані довідки ОСОБА_1 в тому, що він працює на посаді тракториста машиніста сільськогосподарського виробництва, за основним місцем роботи з 01 жовтня 2022 року по теперішній час, з посадовим окладом 9000,00 грн. на місяць, за місцем роботи характеризується виключно позитивно.

36. 16 травня 2024 року виконавчим комітетом Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області прийнято рішення №97 «Про надання висновку про доцільність / недоцільність визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком» (додаток №1) і за змістом висновку орган опіки та піклування Летичівської селищної ради вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

VІ. МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

37. Із досліджених доказів випливає, що у період з 08 червня 2013 року по 27 лютого 2024 року (день набрання рішенням суду про розірвання шлюбу законної сили) ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували в шлюбі у якому у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_5 , дитина на даний час проживає з батьком ОСОБА_1 , який створив належні умови для проживання дитини, офіційно працює, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, на обліку в психіатра не перебуває, не судимий.

38. У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтвердила, що донька проживає із батьком ОСОБА_1 , оскільки вона проживає з іншим чоловіком у м. Хмельницькому, постійної роботи не має і планує найближчим часом їхати на заробітки у Польщу. Водночас, восени 2024 року планує повернутись в Україну, винаймати житло у м. Хмельницькому, влаштуватись на роботу і бажає, щоб дитина проживала із нею.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні визнала, що їй відомо про рішення виконавчого комітету Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області №16 від 25 січня 2024 року яким визначено місце проживання її малолітньої доньки ОСОБА_5 із батьком ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , вона вказане рішення не оскаржувала, з ним погодилась, його виконує, адже на даний час не може самостійно забезпечити своїй дитині належні умови проживання, дитина проживає з батьком приблизно з осені 2023 року, вона бачиться з дитиною періодично, спілкуються по телефону.

39. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 визнав, що відповідач ОСОБА_2 не чинить йому перешкод у спілкуванні з дитиною, вона виконує рішення органу опіки та піклування від 25 січня 2024 року, він не звертався до будь-яких органів щодо не виконання матір`ю дитини вказаного рішення.

40. У судовому засіданні представник органу опіки та піклування ОСОБА_4 повідомила, що рішення органу опіки та піклування від 25 січня 2024 року є обов`язковим до виконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а висновок органу опіки та піклування від 16 травня 2024 року має рекомендаційний характер.

Скарг про невиконання ОСОБА_2 рішення від 25 січня 2024 року не надходило.

41. Зазначене свідчить, що фактично ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ще до розірвання шлюбу узгодили між собою, що дитина буде проживати із батьком.

Фактично із пояснень ОСОБА_1 вбачається, що для належного оформлення такої домовленості із ОСОБА_2 і наявності офіційного документа про це він звернувся до органу опіки та піклування, який прийняв рішення від 25 січня 2024 року №16 і визначив місце проживання їх спільної малолітньої доньки ОСОБА_5 із ним, як батьком.

Однак ОСОБА_5 , незважаючи на рішення органу опіки та піклування від 25 січня 2024 року, яке є обов`язковим до виконання в силу ч. 2 ст. 19 СК України та яке ніхто не ставить під сумнів і виконує, через місяць (26 лютого 2024 року) звернувся вже до суду з аналогічним проханням, щоб ще й судом було визначено місце проживання дитини із ним.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача ОСОБА_1 на те, що він не надав належних і допустимих доказів того, що мати дитини ОСОБА_2 не виконує рішення органу опіки та піклування від 25 січня 2024 року і чинить спроби змінити місце проживання дитини.

У позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що в телефонному режимі ОСОБА_2 неодноразово повідомляла, що має намір забрати доньку до себе.

Дійсно, у судовому засіданні ОСОБА_2 висловила такі твердження, однак при цьому вона зазначила, що виконує рішення органу опіки та піклування від 25 січня 2024 року, намір змінити місце проживання дитини вона реалізує в законний спосіб шляхом звернення до органу опіки та піклування для зміни рішення від 25 січня 2024 року і лише за умови наявності довгострокової оренди житла та стабільної роботи.

Із цих доводів відповідача слідує, що вона бажає підтримувати зв`язок зі своєю дитиною і забезпечити їй належні умови для її життя та розвитку у майбутньому.

42. Отже, побоювання ОСОБА_1 , що ОСОБА_2 забере у нього дочку ОСОБА_5 і переїде з нею проживати в інше місце мають характер припущення, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати рішення (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд також звертає увагу позивача ОСОБА_1 на те, що законодавець у ст. 162 СК України визначив правові наслідки протиправної поведінки одного з батьків або іншої особи при визначенні місця проживання малолітньої дитини.

43. Ці обставини свідчать про те, що на час вирішення судом справи по суті та ухвалення рішення суду відсутні підстави вважати, що зі сторони відповідача ОСОБА_2 має місце порушення прав позивача ОСОБА_1 або їх невизнання.

Враховуючи зазначене, підстав для задоволення позовних вимог немає.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

44. З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, враховуючи те, що позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність порушеного права позивача зі сторони відповідача, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

VІІІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

45. Враховуючи те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, підстав для розподілу судових витрат між сторонами немає.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 10, 12, 13, 42, 43, 48, 49, 76-83, 89, 128, 141, 247, 258-259, 263-265, 272-273, 280-284, 351-355 ЦПК України,

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 14 червня 2024 року.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Іванівці Літинського району Вінницької області, зареєстрований по АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , тел. ( НОМЕР_3 , інші засоби зв`язку відсутні, електронний кабінет відсутній.

ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: адвокат Поплавська Неля Миколаївна, місцезнаходження: вул. Шевченка 64, офіс 12 місто Хмельницький, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_5 , тел. ( НОМЕР_5 , відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відсутні.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Свічна Летичівського району Хмельницької області, зареєстрована по АДРЕСА_3 , фактично проживає по АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , тел. ( НОМЕР_7 , інші засоби зв`язку відсутні, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету невідомі.

ТРЕТЯ ОСОБА: Летичівська селищна рада, як орган опіки та піклування, місцезнаходження: вул. Героїв Крут, 2/1 селище Летичів Хмельницького району Хмельницької області, поштовий індекс 31500, код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04404548, тел. (03857) 2-05-20, 2-02-15, 9-14-50, електронна пошта: rada@letychivotg.gov.ua, наявний електронний кабінет.

Суддя І.Б. Ходоровський