№ 119739050, 13.06.2024, Tsentralnyi District Court of Mykolayiv City

490/3487/24 від13.06.2024

н\п 3/490/2034/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2024року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Лященко В.Л., при секретарі Спінчевській Н.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Управління патрульної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,

- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

30 березня 2024року об 20 годині 00 хвилин, громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив стосовно своєї матері ОСОБА_2 умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме: ображав нецензурною лайкою, штовхав потерпілу, чим міг завдати шкоди психічному та фізичному здоров`ю, таким чином вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату та час судового засідання повідомлялась належним чином.

Дослідивши всі зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.268 КупАП України, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Зважаючи на викладені обставини, ОСОБА_1 належно сповіщався про час і місце розгляду справи, був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не подавав письмових заперечень проти протоколу, пояснень та доказів, до суду не з`явився, його поведінка свідчить про не бажання брати участь у розгляді справи. Проте, подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Розгляд справи у розумні строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов`язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.

Відтак, суд відповідно до вимог ст.280 КУпАП України, вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів на підставі яких можливо розглянути справу та винести рішення, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.245 КУпАП України, та розгляду справи в межах строків, які передбачені ст.38 КУпАП України.

Відповідно до змісту вимог ст.245 КУпАП, завданням судді при розгляді справи про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими засобами.

Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Частиною 1 статті 173-2 КУПАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Вина ОСОБА_1 у скоєні вказаного адміністративного правопорушення підтверджена дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №746707 від 30 березня 2024, відповідно до якого громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив стосовно своєї матері ОСОБА_2 умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме: ображав нецензурною лайкою, штовхав потерпілу, чим міг завдати шкоди психічному та фізичному здоров`ю, таким чином вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру;

- рапортом інспектора від 30.03.2024, на лінію 102 надійшло повідомлення від заявниці ОСОБА_2 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , її син ОСОБА_1 вчиняє стосовно неї домашнє насильство, а саме б`є та не впускає до будинку. Прибувши за вказаною адресою, факт домашнього насильства підтвердився;

- заявою та поясненнями потерпілої ОСОБА_2 згідно яких, просить прийняти міри до її сина ОСОБА_1 , який вчинив стосовно неї дії фізичного та психологічного характеру, а саме: ображав нецензурною лайкою, штовхав, чим завдав останній психологічного страждання та фізичного болю;

- терміновим заборонним приписом, яким ОСОБА_1 заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 5 діб, оскільки ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру стосовно потерпілої ОСОБА_2 .

Дослідивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП - домашнє насильство стосовно своєї матері ОСОБА_2 , тобто умисне вчинення дій психологічного та фізичного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному та фізичному здоров`ю потерпілої.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення судом не встановлено. При накладенні стягнення суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини.

На підставі вище викладеного, суд вважає, що відповідно до мети адміністративного стягнення, яке застосовується до особи з метою її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП), необхідним та достатнім для його виправлення буде застосування до ОСОБА_1 міри адміністративного стягнення у виді мінімального штрафу, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн.

Згідно ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

У відповідності з цією статтею, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі, встановленому законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40-1, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 170 (сто сімдесят) грн.

Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів - Миколаївське ГУК/Централ. р н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37992030, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача - UA688999980313040106000014483, Код класифікації доходів бюджету 21081100.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605.60 грн. (шістсот п`ять грн. шістдесят коп.) на розрахунковий рахунок UA798999980313131206000014483, отримувач Миколаїв.ГУК/Централ.р-н/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37992030, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), призначення платежу - судовий збір (ДСА 050).

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

У разі несплати правопорушником штрафу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, з правопорушника у порядку примусового виконання стягується подвійний розмір штрафу, у відповідності до ст. 308 КУпАП.

Суддя В.Л.Лященко