Decision № 119703055, 08.05.2024, Novomoskovskyi City-District Court of Dnipropetrovsk Oblast

Справа № 183/12577/23

№ 2/183/1083/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Аніськової А.В.,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Перещепинської міської ради в особі органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

Перещепинська міська рада в особі органу опіки та піклування звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила:

- позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/2 частин усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь особи чи закладу, де буде перебувати дитина, щомісячно та до досягнення нею повноліття.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на території Перещепинської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 проживає сім`я ОСОБА_3 : мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батька в свідоцтві про народження малолітнього записані відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

З 04.08.2021 року родина ОСОБА_1 , перебуває на обліку у відділенні соціальної роботи та соціальному супроводі, як така, що опинилася в складних життєвих обставинах.

Відповідачка мешкає зі своїм співмешканцем. Разом вони вживають алкогольні напої, не працюють. Мати зовсім не спілкується з сином, не бере участь в його вихованні, розвитку, лікуванні та взагалі в його житті. Після взаємодії дитини з вітчимом хлопчик стає нервовим. Зі слів дитини, він неодноразово був свідком побиття вітчимом мами, що негативно впливає на його розвиток, нервову систему та психологічний стан. Малолітній ОСОБА_2 займається жебракуванням, через те, що вдома ніколи немає продуктів харчування. Від постійних сварок хлопчик втікав до бабусі. До початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_2 навчався в Перещепинській гімназії «Родина» на цілодобовому перебуванні. За час очного навчання дитини у закладі мати жодного разу не відвідала сина, не телефонувала, не цікавилась долею сина, не приймала участі у його вихованні та утриманні.

З ОСОБА_1 постійно проводились індивідуальні бесіди, консультації, які були спрямовані на формування доброзичливих стосунків між матір`ю та дитиною, переконання у необхідності взаємопідтримки, формування навичок позитивного сімейного життя, планування сімейного бюджету, введення домашнього господарства, самоповаги, та відновлення пристойного соціального статусу. Відповідачка була попереджена про відповідальність за невиконання батьківських обов`язків.

В червні 2023 року родині було припинено надання соціального супроводу на підставі письмової відмови ОСОБА_1 , з результатом - не досягнуто позитивних змін.

Рішенням виконавчого комітету Перещепинської міської ради від 20.09.2023 року № 225, малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було влаштовано до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , Личківської сільської ради, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на період вирішення питання щодо подолання матір`ю дитини побутових проблем, з 20.09.2023 року строком на 3 місяці з моменту передачі дитини до сім`ї та з можливістю продовження дії договору про патронат над дитиною у разі необхідності.

Зазначені обставини позивач вважає такими, що свідчать про самоусунення матері за власною ініціативою від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї малолітньої дитини, яка без поважних причин залишила її без батьківської уваги та турботи, ігнорувала рекомендації працівників служби у справах дітей та соціальних фахівців. Поведінка матері відносно її дитини є свідомим нехтуванням своїми обов`язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення її батьківських прав стосовно її неповнолітнього сина ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 12 грудня 2023 року відкрито загальне позовне провадження по справі (а.с. 26).

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, звернулась до суду із клопотанням про розгляд справи за її відсутності, заявлені вимоги підтримала, наполягала на їх повному задоволенні, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідачка відзив на позов не подала, в судове засідання повторно не з`явилась, була повідомлена належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, причина неявки суду не відома, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи, за наявними у справі доказами.

Згідно з ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов до наступного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_2 , про що виконкомом Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області видано свідоцтво серії НОМЕР_1 , згідно якого батьками дитини значаться: ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с. 9).

Відповідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, відомості про батька в актовому записі про народження ОСОБА_2 записані зі слів матері у порядку ч.1 ст. 135 СК України (а.с. 14).

Як вбачається із довідки-характеристики від 03.11.2023 року складеної депутатом Перещепинської міської ради ОСОБА_7 , ОСОБА_1 за місцем проживання зарекомендувала себе з негативної сторони. Жінка разом зі своїм співмешканцем зловживають алкогольними напоями та ведуть аморальний спосіб життя, у зв`язку із чим сусіди вимушені постійно звертатися до органів національної поліції. Офіційного доходу члени родини не мають. До виконання своїх батьківських обов`язків ОСОБА_1 ставиться безвідповідально, її син ОСОБА_2 наданий сам собі, постійно голодний, занедбаний (а.с. 13).

З 04.08.2021 року родина ОСОБА_1 перебувала на обліку у відділі соціальної роботи та соціального супроводу сімей, що опинилися в складних життєвих обставинах. Фахівцями з соціальної роботи надавалась гуманітарна допомога, у вигляді продуктів харчування, одягу, побутової хімії, проводилась індивідуальна консультативна робота із матір`ю дитини стосовно необхідності належного, відповідального ставлення останньої до виховання й розвитку сина, забезпечення його базових потреб, ведення домашнього господарства, планування сімейного бюджету, тощо.

Однак, у червні 2023 року відповідачка від соціального супроводу родини відмовилась.

ОСОБА_1 неодноразово була попереджена про адміністративну відповідальність за невиконання своїх батьківських обов`язків, про що свідчить офіційне попередження начальника служби у справах дітей від 22 жовтня 2021 року та заяви самої ОСОБА_1 від 12.10.2021 року та 13.05.2023 року, в яких відповідачка також обіцяє відповідально ставитися до виховання і догляду за своєю дитиною, не залишати його без нагляду, не зловживати алкогольними напоями, створити належні побутові умови для проживання (а.с. 16, 17).

18 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до начальника служби у справах дітей із заявою, в якій просила влаштувати її малолітнього сина ОСОБА_2 до патронатної родини на виховання у зв`язку із складними життєвими обставинами на період вирішення нею побутових проблем (а.с. 12).

20 вересня 2023 року за рішенням № 225 виконавчого комітету малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 передано до патронатного вихователя ОСОБА_4 на період вирішення питання подолання матір`ю складних життєвих обставин строком на 3 місяці з можливістю продовження дії договору про патронат у разі необхідності (а.с. 10).

Між тим, по завершенню визначеного строку мати не вчинила жодних дій, щоб повернути сина ОСОБА_2 додому.

Аналіз всіх поданих позивачем письмових доказів свідчить про те, що відповідачка свідомо ухиляється від своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з п. 15, 16, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 р. №3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття та ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

Виключний перелік підстав позбавлення батьківських прав, визначений ст. 164 Сімейного кодексу України. Мати (батько) можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона (він):

- не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини й протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

- ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини;

- жорстоко поводяться з дитиною;

- є хронічними алкоголіками або наркоманами;

- вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

- засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України, такий перелік має виключний характер. Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати системний та постійний характер, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних матір та батька. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку в особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікую і відповідальністю своїх батьків, і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Конвенції Про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради № 789-XII від 27 лютого 1991 року встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Під час судового розгляду справи знайшло своє підтвердження, що відповідачка, не дивлячись на численні спроби соціальних робітників донести до неї важливість материнської турботи та піклування для її малолітньої дитини, свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, визначених ст. 150 СК України, відносно сина ОСОБА_2 .

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 76 ЦПК України, докази встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до п.4 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

В свою чергу, відповідачкою по справі суду не надано жодного належного та допустимого в розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України доказу на спростування обставин, викладених в позові.

11 жовтня 2023 року рішенням виконавчого комітету Перещепинської міської ради № 232 затверджено висновок органу опіки та піклування Перещепинської міської ради, яким постановлено за доцільне позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 21, 22-23).

Аналізуючи викладене, суд виходячи з якнайкращого забезпечення прав, свобод та інтересів дитини, приходить до висновку, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітнього сина обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

- стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

- стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

- наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки сина;

- наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

- інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не можу бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до закону, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони у шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі змін матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них.

Частиною 2 ст. 166 СК України передбачено, що особа, позбавлена батьківських прав не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини, а суд одночасно з позбавленням батьківських прав може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Таким чином, суд вважає за доцільне стягнути з відповідачки аліменти на користь закладу (особи), де буде знаходитись дитина, у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця та до досягнення дитиною повноліття.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 89, 141, 259, 264, 265, 280 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Перещепинської міської ради в особі органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно її малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь особи чи закладу, де буде перебувати дитина, на утримання дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 21.07.2023 року та до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позову, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Перещепинська міська рада в особі органу опіки та піклування, код ЄДРПОУ 04338463, адреса: вул. Шевченка,буд. 43, м. Перещепине, Новомосковського району, Дніпропетровської області, 51200;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Сорока О.В.