ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
______________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"14" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/81/24
За позовом: заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси (вул. Отамана Головатого, 89, м. Одеса, 65003, код ЄДРПОУ Одеської обласної прокуратури 03528552) в інтересах держави в особі Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) (пр. Берестейський, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 41886120); Південного офісу Держаудитслужби (вул. Канатна, 83, м. Одеса, код ЄДРПОУ 40477150)
За участю третіх осіб на стороні позивачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20992104); Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (01135, м. Київ, пр. Берестейський, 14, код ЄДРПОУ 37472062)
До відповідачів: Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (вул. Люстдорфська дорога, 140а, м. Одеса, 65114, код ЄДРПОУ 38017026); Товариства з обмеженою відповідальністю «Теком-Лізинг» (вул. Сабанєєв міст, буд.5/7, м. Одеса, 65082, код ЄДРПОУ 33509465)
про визнання недійсним договору та стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Корчевський М.Ю.
Представники сторін:
Від прокуратури: Ейсмонт І.С. згідно посвідчення;
Від позивача: Адміністрація судноплавства - не з`явився;
Південний офіс Держаудитслужби - не з`явився;
Від третьої особи: Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України Федорова О.В. в порядку самопредставництва;
Південне міжобласне територіальне відділення АМКУ - не з`явився;
Від відповідача: КП «Морська пошуково-рятувальна служба» - Лисецька О.О.- на підставі довіреності №7 від 01.01.2024р., Поліщук І.О. - в порядку самопредставництва;
ТОВ «Теком-Лізинг» - Івлева Ю.С. - на підставі ордера серії ВН №1318137 від 07.02.2024р.
В засіданні брали участь:
Від прокуратури: Ейсмонт І.С. згідно посвідчення;
Від позивача: Адміністрація судноплавства - не з`явився;
Південний офіс Держаудитслужби - не з`явився;
Від третьої особи : Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України Федорова О.В. в порядку самопредставництва;
Південне міжобласне територіальне відділення АМКУ - не з`явився;
Від відповідача: КП «Морська пошуково-рятувальна служба» - Поліщук І.О.- в порядку самопредставництва;
ТОВ «Теком-Лізинг» - Івлева Ю.С.- на підставі ордера серії ВН №1318137 від 07.02.2024р.
Суть спору: Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) та Південного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Казенного підприємства (далі - КП) «Морська пошуково-рятувальна служба» та Товариства з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ) «Теком-Лізинг» про визнання недійсним договору №5-В-17 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017р, укладеного між КП «Морська пошуково-рятувальна служба» та ТОВ «Теком-Лізинг», а також стягнення з ТОВ «Теком-Лізинг» на користь КП «Морська пошуково-рятувальна служба» 9 848 768 грн 76 коп. з подальшим стягненням цієї суми з КП «Морська пошуково-рятувальна служба» в дохід держави.
Ухвалою суду від 08.01.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/81/24, залучено до участі у справі як третю особу на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.02.2024р.
Ухвалою суду від 08.02.2024р. залучено до участі у справі як третю особу на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, підготовче засідання відкладено на 05.03.2024р.
04 березня 2024р. до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про вступ у справу як третьої особи відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в обґрунтування якої ОСОБА_1 зазначає, що в провадженні Вищого антикорупційного суду знаходиться кримінальна справа №991/2018/20 з розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №42017000000000461 від 16.12.2017р. по обвинуваченню ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України у зв`язку із укладанням Договору №5-В-17 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017р. між КП «Морська пошуково-рятувальна служба» та ТОВ «Теком-Лізинг». При цьому, прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури не заявляв цивільного позову у кримінальній справі про визнання недійсним Договору №5-В-17 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017р.
За таких обставин, ОСОБА_1 вважає, що предмет спору у справі №916/81/24 безпосередньо впливає на права, обов`язки та інтереси ОСОБА_1 та на можливу перекваліфікацію обвинувачення у справі №991/2018/21.
Ухвалою суду від 05.03.2024р. призначено підготовче засідання на 14.03.2024р.
13 березня 2024р. до суду від заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 про вступ у справу як третьої особи, у яких прокурор зазначив, що підставою залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору є обґрунтоване припущення, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі. Але, ОСОБА_1 не обґрунтовано, яким саме чином рішення у справі №916/81/24 може сплинути на її права та обов`язки щодо сторін у справі.
14 березня 2024р. до суду від КП «Морська пошуково-рятувальна служба» надійшли заперечення проти заяви про залучення третьої особи, у яких відповідач зазначив, що заявниця жодним чином не обґрунтувала, яким чином результати розгляду справи №916/81/24 випливають на її права та обов`язки та інтереси, зокрема, не вказала яке саме конкретне право, обов`язок чи законні інтереси можуть виникнути, змінитися або бути припиненими з моменту прийняття судового рішення.
Ухвалою суду від 14.03.2024р. закрито підготовче провадження у справі №916/81/24, призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 03.04.2024 р.
Крім того, протокольною ухвалою від 14.03.2024р. судом було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вступ у справу як третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Відмовляючи у задоволенні клопотання суд виходив з того, що відповідно до ч.1 ст.50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Отже, підставою залучення особи до участі у справі як третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору є саме наявність підстав вважати, що рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін.
ОСОБА_1 просила суд залучити її до участі у справі №916/81/24 як третю особу яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - КП «Морська пошуково-рятувальна служба», але жодним чином не обґрунтувала, яким саме чином та на які саме її права або обов`язки може вплинути рішення суду у справі №916/81/24 щодо КП «Морська пошуково-рятувальна служба».
Сама по собі наявність в провадженні Вищого антикорупційного суду кримінальної справи №991/2018/20 жодним чином не свідчить про наявність підстав для залучення ОСОБА_1 до участі у справі №916/81/24.
Ухвалою суду від 03.04.2024р. відкладено розгляд справи на 25.04.2024р. Ухвалою суду від 25.04.2024р. відкладено розгляд справи по суті на 14.05.2024р.
Представник прокуратури у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті позовні вимоги підтримує, наполягає на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві, відповідей на відзиви, що надійшли до суду 30.01.2024р., 02.04.2024р., запереченнях на заяву про застосування строків позовної давності, що надійшли до суду 30.01.2024р., запереченнях на додаткові пояснення ТОВ «Теком-Лізинг», що надійшли до суду 13.03.2024р.
Позивач - Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), свою позицію виклав у поясненнях, що надійшли до суду 07.02.2024р.
Позивач - Південний офіс Держаудитслужби, явку свого представника у судові засідання не забезпечив. Згідно заяви, що надійшла до суду 19.01.2024р. позивач просив суд розглядати справу за відсутності свого представника. Свою позицію щодо позову позивач виклав у поясненнях, що надійшли до суду 19.01.2024р.
Третя особа на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, свою позицію виклала у поясненнях, що надійшли до суду 08.02.2024р. та заяві, що надійшла до суду 22.03.2024р.
Третя особа на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, участь свого представника у судові засідання не забезпечила. Позицію щодо позову третя особа виклала у поясненнях, що надійшли до суду 17.01.2024р. У заяві, що надійшла до суду 07.02.2024р. просила суд розглядати справу за відсутності свого представника.
Відповідач - ТОВ «Теком-Лізинг», проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 22.01.2024р., заяві про застосування строків позовної давності, що надійшла до суду 22.01.2024р., додаткових письмових поясненнях, що надійшли до суду 05.03.2024р., 03.04.2024р. запереченнях на відповідь на відзив, що надійшли до суду 16.02.2024р.
Відповідач - КП «Морська пошуково-рятувальна служба», проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 24.01.2024р.
Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси у позовній заяві, що подана в інтересах держави в особі Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) та Південного офісу Держаудитслужби, зазначив, що КП «Морська пошуково-рятувальна служба» 09.12.2016 р. в електронній системі закупівель опубліковано оголошення стосовно проведення відкритих торгів з публікацією англійською мовою із закупівлі послуги з оперативного лізингу автомобілів (пікап) та мікроавтобусів (9 пасажирських місць включаючи водія) (ідентифікатор публічної закупівлі UА-2016-12-09-002217-b), доступне за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2016-12-09-002217-b.
Очікувана вартість предмета закупівлі становила 19 200 000 грн.
Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб`єктами господарювання: ТОВ «Теком-Лізинг», ТОВ «Європейський лізинговий альянс», що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій.
Рішенням тендерного комітету № 3-2 (77.11.1) допущено до участі в аукціоні тендерні пропозиції двох учасників закупівлі: ТОВ «Теком-Лізинг» і ТОВ «Європейський лізинговий альянс», у зв`язку із чим електронною системою закупівель автоматично створено форму реєстру отриманих тендерних пропозицій цих учасників.
Тендерна пропозиція ТОВ «Теком-Лізинг» становила 16 336 264 грн 89 коп., а ТОВ «Європейський лізинговий альянс» - 16 415 983 грн 57 коп.
Упродовж аукціону розмір пропозицій учасників не змінювався.
Ураховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ТОВ «Теком-Лізинг», електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.
Рішенням засідання тендерного комітету КП «Морська пошуково-рятувальна служба», оформленим протоколом засідання від 27.01.2017р. № 5-2, вирішено визнати переможцем і акцептувати пропозицію ТОВ «Теком-Лізинг», яка відповідала кваліфікаційним критеріям і технічним вимогам та мала ціну 16 336 264 грн 89 коп.
Цим же рішенням тендерного комітету вирішено укласти з указаним учасником договір про закупівлю.
У зв`язку з викладеним, електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.
Як зазначає прокурор, 07.02.2017р. між КП «Морська пошуково-рятувальна служба» та «Теком-Лізинг» укладено Договір про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту № 5-В-17, згідно з умовами якого ТОВ «Теком-Лізинг» (Лізінгодавець) передає, а КП «Морська пошуково-рятувальна служба» (Лізінгоодержувач) отримує в платне строкове користування на умовах оперативного лізингу автотранспорт: мікроавтобус Volksvagen Т6 Caravelle LR SAKSONIA 2.0 TDI 140PS, автомобіль типу пікап Volksvagen Amarok DoubleCab RANCHO 2.0 TDI 180PS 8A, мікроавтобус Volksvagen T6 Kombi LR CITY 2/0 I TDI 140PS, автомобіль типу пікап Volksvagen Amarok DoubleCab rodeo 2.0 TDI 140PS 6G - чотири одиниці.
Згідно з п. 1.3. Договору вартість майна, що передається в лізинг, становить 9 719 023 грн, в тому числі ПДВ 1619 837 грн 17 коп.
Пунктом 1.4. Договору визначений строк лізингу - 36 місяців. Перебіг строку лізингу починається з дати підписання сторонами Акта приймання- передачі майна.
Згідно з п. 6.1. Договору вартість договору складалась із суми всіх лізингових платежів за Договором та становила 16 336 264 грн 89 коп., у тому числі ПДВ - 2 722 710 грн 81 коп.
Відповідно до п. 6.2. Договору розмір, порядок і строки оплати лізингових платежів встановлюються даним Договором та Графіком оплати лізингових платежів, який наведений у Додатку № 2 до цього Договору та є його невід`ємною частиною.
Пунктом 6.4. Договору передбачено що, розрахунки проводяться щомісячно на підставі оригіналу рахунку Лізингодавця, який надається Лізингоодержувачу не пізніше 05 числа місяця, наступного за звітним. Планові лізингові платежі сплачуються відповідно до Графіка оплати лізингових платежів (Додаток № 2 до даного Договору), але не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Лізингові платежі в будь-якому разі не підлягають поверненню Лізингоодержувачу, за винятком випадків визначених законом.
За п. п. 10.1., 10.2. Договору після закінчення строку лізингу та після сплати останнього лізингового платежу, передбаченого цим Договором, сторони підписують Акт звірки розрахунків, у якому, за відсутності взаємних претензій, фіксується закінчення строку лізингу. Лізингоодержувач зобов`язаний повернути майно Лізингодавцю протягом 3 (трьох) календарних днів після закінчення строку лізингу та підписати Акт про повернення Майна.
Додатковою угодою № 1 від 28.07.2017р. до Договору №5-В-17 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017р. сторони погодили виключити з тексту п. 1.1. Договору слова «Мікроавтобус Volksvagen Т6 Kombi LR CITY 2.0 I TDI 140PS». Крім того, виклали п. 1.3 Договору у такій редакції: «Вартість майна, що передається в лізинг, становить 8 450 386 грн, в тому числі ПДВ 1 408 394 грн 67 коп.» та виклали у новій редакції п. 6.1 Договору, а саме: «Вартість договору складається із суми всіх лізингових платежів за Договором та становить 14 415 345 грн 25 коп., у тому числі ПДВ - 2 402 557 грн 53 коп.
Також, викладено у новій редакції Додаток № 1, Додаток № 2 до Договору.
За п. 6 додаткової угоди №1 до Договору сторони вирішили передачу мікроавтобуса Volksvagen Т6 Kombi LR CITY 2.0 I TDI 140PS (номер кузову НОМЕР_1 7948) здійснити за актом приймання-передачі протягом 3 днів з моменту підписання даної Додаткової угоди.
Інші умови договору залишені без змін.
Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю, сформованого в електронній системі закупівель 07.09.2018р., сума оплати за договором складає 9 848 768 грн 76 коп.
Прокурор зазначає, що за інформацією отриманою окружною прокуратурою в порядку ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від АБ «Південний», за період з 07.02.2017р. по 31.03.2020р. між «Теком-Лізинг» (код СДРПОУ 33 509465) та КП «Морська пошуково-рятувальна служба» (код СДРПОУ 3 8017026) наявні розрахунки у розмірі 9 848 768 грн 76 коп. на виконання Договору № 5-В-17 від 07.02.2017р..
Але, як зазначає прокурор, Рішенням Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (на даний час Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України) від 12.12.2019р. № 65/41-р/к визнано, що ТОВ «Теком-Лізинг» та ТОВ «Європейський Лізинговий Альянс» вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендерів (торгів) шляхом узгодження ними своїх дій під час підготовки та участі у закупівлі за державні кошти, проведеної, зокрема, КП «Морська пошуково-рятувальна служба», а саме: закупівля ДК 021:2015: 99999999-9 Не визначено CPV: 99999999-9 ДК 016:2010: 77.11.1 Послуги щодо оренди та лізингу автомобілів і маловантажних автотранспортних засобів (оголошення про проведення торгів опубліковано на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель https://prozorro.gov.ua/, ідентифікатор закупівлі - UA-2016- 12-09-002217-b).
У Рішенні Адміністративна колегія Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України дійшла висновку, що допущені до аукціону учасники цієї закупівлі під час підготовки документації для участі тендері діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та пропозиції поза конкурентними засадами. Узгодивши свою поведінку, ТОВ «Теком-Лізинг» і ТОВ «Європейський Лізинговий Альянс» усунули змагальність між собою, а отже, спотворили підсумки проведених КП «Морська пошуково-рятувальна служба» торгів, порушивши його право на отримання найбільш ефективного для себе результату.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.11.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2021р. у справі № 916/103/20, позовні вимоги ТОВ «Теком-Лізинг» було задоволено частково, визнано недійсними пункти 1, 2, 4,5, 7, 8 резолютивної частини Рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/41-р/к від 12.12.2019р., в решті вимог відмовлено.
Проте, постановою Верховного Суду від 19.05.2021 р. касаційна скарга Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України була задоволена частково, рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2020 та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 скасовані із переданням справи на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.12.2021р. у справі № 916/103/20 позов ТОВ «Теком-Лізинг» до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ТОВ «Європейський лізинговий альянс», про визнання частково недійсним Рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/41-р/к від 12.12.2019р. та скасування рішення в частині, що стосується ТОВ «Теком-Лізинг», задоволено частково.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 916/103/20 від 21.11.2022р. задоволено апеляційну скаргу Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2021р. у справі № 916/103/20 скасовано частково, у позові ТОВ «Теком-Лізинг» відмовлено.
Ухвалою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 31.01.2023р. у справі №916/103/20 касаційну скаргу ТОВ «Теком-Лізинг» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 916/103/20 від 21.11.2022р. повернуто скаржнику.
При цьому, як зазначає прокурор, судом апеляційної інстанції у постанові від 21.11.2022р. встановлено, що дії позивача (ТОВ «Теком-Лізинг») і третьої особи, що не заявляє самостійним вимог на предмет спору на стороні позивача (ТОВ «Європейський лізинговий альянс»), а саме спільне подання тендерних документів на торги (з використанням одних ІР адрес); спільні особливості електронних файлів; синхронність дій у часі під час завантаження файлів в електронну систему закупівель; пов`язаність відповідачів через третіх осіб; спільне подання податкової звітності (з використанням одних ІР адрес); постійний обмін інформацією між відповідачами, зокрема, шляхом використання спільних засобів зв`язку; здійснення відповідачами господарської діяльності за однією адресою; погодження між відповідачами своїх цінових пропозицій; схоже оформлення документів відповідачів та синхронність їх формування; попередня домовленість щодо участі відповідачів в одних і тих же торгах та технічна участь одного з відповідачів - свідчать про узгодженість поведінки між указаними учасниками.
Крім того, прокурор зазначив, що 15.01.2021р. рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/88/20 задоволено частково позов ТОВ «Європейський лізинговий альянс», визнано недійсними пункти 1, 3, 4, 6, 7, 9 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.12.2019р. № 65/41-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу» в частині стосовно ТОВ «Європейський лізинговий альянс» (ідентифікаційний код - 38760210).
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 апеляційну скаргу Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 15.01. 2021р. у справі №916/88/20 залишено без змін.
Проте, постановою Верховного Суду від 23.09.2021р. касаційну скаргу Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2021р. та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2021р. у справі №916/88/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.12.2021р. у справі № 916/88/20 позов ТОВ «Європейський лізинговий альянс» до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «Теком-Лізинг», про визнання протизаконними та протиправними дій, та про визнання частково недійсним і скасування Рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.12.2019р. № 65/41-р/к - залишено без розгляду, у зв`язку із подачею такої заяви позивачем.
Враховуючи зазначене, прокурор вважає, що ТОВ «Теком-Лізинг» і ТОВ «Європейський лізинговий альянс» під час підготовки документації для участі у тендері (торгах), проведеному КП «Морська пошуково рятувальна служба», діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі». Унаслідок узгодженості поведінки товариств право на укладення договору за результатами торгів одним з учасників (ТОВ «Теком-Лізинг») одержано не на конкурентних засадах, чим спотворено результати торгів.
Прокурор зазначив, що антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. При цьому, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» одним із видів антиконкурентних узгоджених дій є узгоджені дії, що стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Узгоджений характер дій ТОВ «Теком-Лізинг» указує як на усвідомлення ним їх протиправності (порушення цими діями правил здійснення господарської діяльності), так і на передбачуваність і бажання настання наслідків від них (усунення конкуренції з метою протиправного отримання права на укладення договору). Вольова спрямованість антиконкурентних узгоджених дій зазначеного підприємства свідчить про їх умисність.
Щодо підстав для визнання недійсним Договору про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017 № 5-В-17 прокурор посилається на загальні положення ст.ст. ст. 202, 203, 215 Цивільного кодексу України та крім того, зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 228 цього Кодексу у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.
Також прокурор зазначив, що ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України регламентовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Посилаючись на постанову Верховного Суду від 20.03.2019р. у справі № 922/1391/18, прокурор зазначив, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.
Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.
Як зазначив прокурор, аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018р. у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018р. у справі №911/1023/17, від 17.04.2018р. у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018р. у справі № 911/639/17, від 09.07.2019р. у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021р. у справі № 910/114/19, від 15.12.2021р. у справі № 910/6271/17 від 13.01.2022 р. у справі № 908/3736/15.
Також в обгрунтування позову прокурор зазначив, що до загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).
У постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 Верховний Суд зазначив, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
При цьому, ч. 5 ст. 13 Цивільного кодексу України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.
Статтями 1,4 Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що конкуренція - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно - господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.
Учасники процедур закупівлі, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом (ч. 5 ст. 5 Закону).
За таких обставин, прокурор вважає, що порушення ТОВ «Теком-Лізинг» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного КП «Морська пошуково- рятувальна служба», не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.
Ураховуючи зазначене, прокурор вважає, що в діях ТОВ «Теком-Лізинг» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Враховуючи все викладене, прокурор вважає, що Договір №5-В-17про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017р., укладений за підсумками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ «Теком-Лізинг», на підставі ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.
Щодо застосування наслідків недійсності Договору № 5-В-2017 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017р. прокурор зазначив, що згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Договір № 5-В-2017 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017р. оспорюється з підстав його невідповідності вимогам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме у зв`язку з їх невідповідністю інтересам держави та суспільства за наявності умислу ТОВ «Теком-Лізинг».
Згідно з ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Ураховуючи наявність умислу лише у ТОВ «Теком-Лізинг» як сторони оспорюваного Договору № 5-В-2017 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017р., прокурор вважає, що у даному випадку, одержані ТОВ «Теком-Лізинг» 9 848 768 грн 76 коп. за цим правочином повинні бути повернуті КП «Морська пошуково- рятувальна служба» як іншій стороні договору, а отримані останнім за рішенням суду кошти - стягуватися в дохід держави.
Щодо строків позовної давності прокурор зазначив, що відповідно до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У свою чергу ст. 258 Цивільного кодексу України не встановлює спеціальної позовної давності до вимог про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності.
При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
Прокурор вважає, що про факт вчинення ТОВ «Теком-Лізинг» антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення результатів тендеру, проведеного КП «Морська пошуково-рятувальна служба», могло стати відомо лише з рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України) від 12.12.2019р. № 65/41-р/к у справі № 15-02/2019 та з урахуванням постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2022р. у справі № 916/103/20, якою задоволено апеляційну скаргу Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2021р. у справі № 916/103/20 скасовано частково, у позові ТОВ «Теком-Лізинг» відмовлено.
Таким чином, прокурор вважає, що строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання недійсними Договору №5-В-17 про надання послуг оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017р. та застосування наслідків його недійсності почав свій перебіг з указаної дати, а тому не пропущений.
Щодо представництва прокуратурою інтересів держави прокурор зазначив, що відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 4 зазначеної статті визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»).
Як зазначив прокурор, системне тлумачення положень ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019р. у справі № 923/35/19, від 23.07.2020р. у справі № 925/383/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Прокурор зазначив, що бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
При цьому, прокурор звернув увагу на те, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору вважає, що достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Отже, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Крім того, прокурор зазначив, що Україна є Державою - учасницею Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції, прийнятої на 58 сесії Генеральної Асамблеї ООН 31.10.2003р., яка для України набрала чинності 01.01.2010 р. у зв`язку із її ратифікацією Законом України від 18.10.2006р. № 251-У.
У сфері державних закупівель та управління державними фінансами (ч. 1 ст. 9 Конвенції) кожна Держава-учасниця вживає згідно з основоположними принципами своєї правової системи необхідних заходів для створення належних систем закупівель, які ґрунтуються на прозорості, конкуренції та об`єктивних критеріях прийняття рішень і є ефективними.
Також, як зазначає прокурор, для поступової інтеграції України до ЄС та розвитку України в цілому важливою є Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, розділ IV якої присвячений торгівлі та суміжним питанням. Цю Угоду, яка для України набрала чинності 01.09.2017р., ратифіковано Законом України від 16.09.2014 р. № 1678-V1I.
У зазначеній Угоді сторони визначили внесок прозорого, недискримінаційного, конкурентного і відкритого тендерного процесу у сталий економічний розвиток і встановили за свою мету ефективне, взаємне і поступове відкриття відповідних ринків закупівель (ст. 148).
Відповідно до ст.254 Угоди сторони визнають важливість вільної та неспотвореної конкуренції у торговельних відносинах, а також те, що антиконкурентні господарські дії та операції потенційно можуть спотворити належне функціонування ринків та загалом зменшити позитивні наслідки лібералізації торгівлі. Тому Сторони домовилися, що певні практики та операції, як визначено їхнім відповідним законодавством про конкуренцію, є несумісними із цією Угодою тією мірою, якою вони можуть вплинути на торгівлю між Сторонами.
До таких практик та операцій віднесено угоди, узгоджені дії суб`єктів господарювання та рішення об`єднань суб`єктів господарювання, метою або наслідками яких є перешкоджання, обмеження, спотворення чи суттєве послаблення конкуренції на території будь-якої зі Сторін (ст. 254(а) Угоди).
При цьому Україна та Сторона ЄС забезпечують застосування законодавства про конкуренцію, яке ефективно протидіє діям та операціям, зазначеним у статті 254(a) (ч. 1 ст. 255 Угоди).
Прокурор зазначив, що цей позов має на меті комплексний захист інтересів держави, порушених унаслідок укладення спірного Договору №5-В-17про надання послуг оперативного лізингу від 07.02.2017р.
Щодо органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносини прокурор зазначив, що на час проведення процедури закупівлі та укладення оспорюваного Договору про надання послуг оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017р. КП «Морська пошуково-рятувальна служба» належало до сфери управління Міністерства інфраструктури України. Проте, на даний час КП «Морська пошуково-рятувальна служба» належить до сфери управління Державної служби морського та річкового транспорту України (Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України).
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 р. № 212 Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури і який реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства.
Згідно з п. 3 вказаного Положення основними завданнями Адміністрації судноплавства є, зокрема, реалізація державної політики у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства, здійснення державного нагляду у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства.
Відповідно до Статуту, затвердженого наказом в.о. голови Державної служби морського та річкового транспорту України 22.07.2021р. № 383 КП «Морська пошуково-рятувальна служба» є державним унітарним підприємством і діє як казенне підприємство. Підприємство створене у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011р. № 1069, засноване на державній власності та належить до сфери управління Державної служби морського та річкового транспорту України (Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України).
Згідно із п.п. 4.1, 4.2 Статуту майно підприємства становлять оборотні та необоротні активи, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є державною власністю і належить йому на праві оперативного управління.
Відповідно до п. 6.1 Статуту управління підприємством здійснює Уповноважений орган управління.
Пунктом 7 Статуту визначено, що Уповноважений орган управління в частині фінансово-господарської діяльності підприємства відповідно до покладених на нього завдань зокрема, затверджує стратегічний план розвитку підприємства відповідно до наданих підприємством пропозицій та здійснює контроль за його виконанням; затверджує річні фінансові та інвестиційні плани підприємства та здійснює контроль за їх виконанням у встановленому порядку; проводить моніторинг фінансової діяльності, зокрема виконання показників фінансових планів підприємства та вживає заходів до поліпшення його роботи та інше відповідно до Статуту.
Виходячи з зазначеного та з урахуванням ст. 73, 76 Господарського кодексу України прокурор дійшов висновку, що Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) має повноваження здійснювати контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства, в тому числі щодо законності проведених закупівель за бюджетні або власні кошти, прийнятих за результатами таких закупівель рішень та контроль за ефективністю використання бюджетних або власних коштів при укладенні господарських договорів. У свою чергу, Договір №5-В-17 про надання послуг оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017р. укладено за наслідками проведеної казенним підприємством закупівлі, його оплата здійснювалась за рахунок власних коштів підприємства. Однак, такі кошти в будь-якому випадку є державною власністю.
Крім того, прокурор зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Моніторинг закупівель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (ч. 1 ст. 8 указаного Закону).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ч. 1 ст. 2 Закону).
При цьому, на підставі п. п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016р. №43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (п. п. 1, 3 п. 3 Положення).
Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства, а саме :звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (абз. 1, 3 пп. 9 п. 4 Положення).
Згідно з пп. 20 п. 6 Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Таким чином, на думку прокурора, саме Держаудитслужба наділена повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016р. № 266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби. Відповідно до п. 1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно з додатком 1 утворюються як юридичні особи публічного права.
Прокурор зазначає, що на території Одеської області повноваження здійснює Південний офіс Держаудитслужби, який і є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у цих спірних правовідносинах.
Як зазначає прокурор, Суворовська окружна прокуратура м. Одеси на виконання вимог абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», листом від 10.07.2023р. № 53- 5808ВИХ-23 повідомила Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) про існування порушення інтересів держави від укладення Договору №5-В-17 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017р. за наслідками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ «Теком-Лізинг». Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.
У відповідь на зазначений лист Адміністрація судноплавства повідомила, що на момент проведення закупівлі UА-2016-12-09- 002217-b КП «Морська пошуково рятувальна служба» належала до сфери управління Міністерства інфраструктури України та інформація щодо проведеної процедури закупівлі у Адміністрації судноплавства відсутня.
По суті запиту щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави Адміністрація судноплавства відомостей не надала.
Таким чином, незалежно від причин незвернення до суду Адміністрації судноплавства факт цього незвернення свідчить про те, що вказаний орган не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.
Крім того, Суворовська окружна прокуратура м. Одеси листом від 10.07.2023р. №53-5820ВИХ-23 повідомила Південний офіс Держаудислужби про існування порушення інтересів держави від укладення Договору № 5-В-17 про надання послуг оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017р. за наслідками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ «Теком-Лізинг». Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.
Листом від 04.08.2023р. № 151531-17/3564-2023 Південний офіс Держаудитслужби повідомив, що контроль за дотриманням КП «Морська пошуково-рятувальна служба» законодавства у сфері закупівель, зокрема, під час закупівлі послуг з оперативного лізингу автомобілів, Південний офіс Держаудитслужби здійснив під час проведення фінансового аудиту діяльності КП «Морська пошуково-рятувальна служба» за період з 01.01.2016р. по 31.10.2018р., що викладено в аудиторському звіті від 22.02.2019р. №05-14/3.
Однак, з урахуванням того, що вказаний аудиторський звіт було направлено до Національного антикорупційного бюро України та долучено до матеріалів кримінального провадження № 42017000000000461 від 16.02.2017р., Південний офіс Держаудитслужби посилаючись на ст. 222 КПК України та таємницю досудового розслідування, не має правових підстав для надання його копії. Вказаним листом повідомлено, що дослідження зазначеного питання під час проведення інших заходів державного фінансового контролю (моніторинг закупівель, перевірка закупівель) Південний офіс Держаудитслужби не здійснював.
Таким чином, прокурор дійшов висновку, що Південний офіс Держаудитслужби не вжив жодних заходів із захисту порушених інтересів держави, не призначив перевірку фактів, викладених у листі окружної прокуратури, не звернувся до суду з необхідним позовом, а також не проінформувала про заплановані заходи задля усунення порушень указаних інтересів конкретні строки їх вжиття.
Враховуючи викладене, прокурор вважає, що унаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними і у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду цього позову.
Позивач - Державна служба морського і внутрішнього транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) у своїх поясненнях зазначила, що відповідно до п.1 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022р. №212, Служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-премєр-міністра з відновлення України Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури, і який реалізовує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства.
Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022р. №212 перейменовано Державну службу морського та річкового транспорту України (Морську адміністрацію) на Державну службу морського і внутрішнього транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства).
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.03.2022р. №201-р «Про передачу цілісних майнових комплексів казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» та Державного підприємства «Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту «ЧорноморНДІпроект» до сфери управління Міністерства інфраструктури передано цілісні майнові комплекси КП «Морська пошуково-рятувальна служба» та Державного підприємства «Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту «ЧорноморНДІпроект» із сфери управління Державної служби морського та річкового транспорту України.
Відтак, як зазначив позивач, ані на момент укладання оспорюваного Договору, ані на момент подачі позовної заяви до суду КП «Морська пошуково-рятувальна служба» не належить до сфери управління Державної служби морського і внутрішнього транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства).
Позивач - Південний офіс Держаудитслужби, у поясненнях зазначив, що Державна аудиторська служба України відповідно до п.п1,7 постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2016р. №43 є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (ст.2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»).
За ч.4 ст.7 Закону України «Про державні закупівлі» Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування (ч.1 ст.5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»).
Рішення про початок моніторингу процедури закупівлі приймає керівник органу державного фінансового контролю або його заступник (або уповноважена керівником особа) за наявності однієї або декілька підстав (ч.2 ст.8 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Згідно п.п1 п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2013р. №631 перевірки закупівель проводяться за письмовим рішенням керівника органу державного фінансового контролю або його заступника за наявності однієї з таких підстав, виникнення потреби у документальній та фактичній перевірці питань, які не можуть бути перевірені під час моніторингу процедури закупівлі, а саме, зокрема, стану виконання умов договору, внесення змін до нього, в тому числі вимог щодо якості, кількості (обсягів) предмета закупівлі, ціни договору.
Позивач зазначив, що Південним офісом Держаудитслужби під час державного фінансового аудиту діяльності КП «Морська пошуково-рятувальна служба» за період з 01.01.2016р. по 31.10.2018р. досліджувалося питання виконання Договору № 5-В-17 про надання послуг оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017р., укладеного за процедурою закупівлі UA-2016-12-09-002217-b. За результатами було складено аудиторський звіт від 22.09.2019р. №05-14/3, який долучено до матеріалів кримінального провадження №42017000000000461 від 16.02.2017р.
Як повідомив позивач, інші заходи державного фінансового контролю у КП «Морська пошуково-рятувальна служба» не проводились. Заходи, на які уповноважені органи державного фінансового контролю відповідно до п.п.8,10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснюються за результатами проведених відповідних заходів державного фінансового контролю.
Третя особа на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, у своїй заяві зазначила, що відповідно до п.1 Положення про Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30.06.2015р. №460 (із змінами) Міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України.
Відповідно до Статуту КП «Морська пошуково-рятувальна служба» дане казенне підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури.
При цьому, джерелом фінансування Договору № 5-В-17 про надання послуг оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017р. були кошти підприємства, бюджетні кошти на фінансування цього Договору не виділялися. Процедура закупівлі здійснювалася через спеціальний електронний майданчик та більшість процесів відбувались автоматично, КП «Морська пошуково-рятувальна служба» не знало і не могло знати про недобросовісність учасників закупівлі. Отже, в діях КП «Морська пошуково-рятувальна служба» вина відсутня.
Третя особа на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, у своїх поясненнях зазначила, що Рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.12.2019р. № 65/41-р/к у справі № 15-02/2019 є законним та відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст.22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є обов`язковим до виконання.
В ході розгляду справи №916/103/20 судом було встановлено, що учасники торгів ТОВ «Теком - Лізинг» та ТОВ «Європейський Лізинговий Альянс» винили порушення, передбачене п.1 ст.50, п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, що проводилися КП «Морська пошуково-рятувальна служба» відповідно до ідентифікатора закупівлі UA-2016-12-09-002217-b. За рішенням тендерного комітету КП «Морська пошуково-рятувальна служба» ТОВ «Теком -Лізинг» визнано переможцем, у зв`язку із чим з ним було укладено Договір № 5-В-17 про надання послуг оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017р.
Враховуючи те, що, на думку третьої особи, цей Договір суперечить інтересам держави та суспільства виходячи з Рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.12.2019р. № 65/41-р/к у справі № 15-02/2019 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.1.2022р. у справі №916/103/20, Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України вважає, що наявні підстави для задоволення позову прокурора.
Відповідач - ТОВ «Теком - Лізинг», проти позову заперечує, посилаючись на те, що зміст Договору № 5-В-17 про надання послуг оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017р. не суперечив інтересам держави і суспільства, а був спрямований на отримання у користування державним підприємство транспортних засобів для надання благ державі у вигляді здійснення пошуково-рятувальних дій за допомогою даних авто.
Так, відповідач зазначив, що для виконання умов Договору №5-В-17 від 07.02.2017 р. ТОВ «Теком - Лізинг» понесло відповідні витрати та придбало за Договорами купівлі-продажу шість транспортних засобів загальною вартістю 8 450 386 грн, витратило кошти на страхування (КАСКО) 2 роки - 929 542 грн 48 коп., страхування ТО - 13 518 грн 84 коп., реєстрацію - 130 509 грн 13 коп., оцінку 2 500 грн, амортизація за 2 роки склала 4 567 776 грн 26 коп. Загальна сума понесених витрат ТОВ «Теком-Лізинг», без врахування амортизаційних витрат, склала 9 526 456 грн 45 коп, що підтверджується Висновком експерта №1807/01 від 21.09.2018р. Хосонової О.С.
При цьому, як зазначає відповідач, КП «Морська пошуково-рятувальна служба» отримало у власність транспортні засоби загальною вартістю 4 929 391 грн 68 коп., не сплачувало подальше використання орендної плати (лізингового платежу) за користування транспортними засобами з вересня 2018 р., тим самим даним підприємством було збережено 9 495 968 грн 17 коп. державних коштів (залишок сплати лізингових платежів та вартість отриманого майна).
Виходячи з умов Договору оперативного лізингу, передача у власність об`єктів лізингу не передбачалась, оскільки договір має інший предмет, а саме надання послуг оперативного лізингу (оренди).
Тобто, як зазначає відповідач, ТОВ «Теком-Лізинг» добровільно передало у дар КП «Морська пошуково-рятувальна служба» транспортні засоби, враховуючи дотримання інтересів держави і суспільства.
При цьому, відповідач не погоджується з посилання прокурора на угоджений характер дій ТОВ «Теком-Лізинг» та усвідомлення ним їх протиправності (порушення цими діями правил здійснення господарської діяльності), так і на передбачуваність і бажання настання наслідків від них (усунення конкуренції з метою протиправного отримання права на укладення договору), умисність антиконкурентних узгоджених дій, та зазначає, що ТОВ «Теком-Лізинг» було в повному обсязі сплачено штраф у загальному розмірі 204 000 грн та пеню у розмірі 204 000 грн на виконання рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (Південне міжобласне територіальне відділення).
Відповідач також звертає увагу на те, що антиконкурентні узгодженні дії в момент проведення електронних торгів не є підставою визнання недійсності договору і відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та її види передбачена розділом VIII Закону "Про захист економічної конкуренції".
Державою в особі Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було застосовано адміністративний штраф до ТОВ «Теком-Лізинг» за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Рішенням адміністративної колегії встановлено у поведінці ТОВ «Теком-Лізинг» антиконкурентні узгодженні дії, які спотворюють результати торгів. У п. (126, 127) Рішення вказано, що погоджена поведінка між учасниками торгів усуває між ними змагальність, конкуренцію, і спотворюючи її об`єктивний результат - кращу пропозицію, порушує тим самим право замовника на отримання цієї пропозиції, на очікуваний замовником найбільш ефективний результат.
Таким чином, відповідач вважає, що результатом проведених електронних торгів є краща пропозиція. Порушення, які були допущені ТОВ «Теком-Лізинг» стосувалися узгодженості дій в момент надання пропозиції.
Також, ТОВ «Теком - Лізинг» зазначило, що в силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презумується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).
Відповідач також послався на позицію Верховного Суду, викладену у справі №910/4089/20, згідно якої ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Відповідач зауважив, що згідно п.п.3.7 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. До господарських договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства і спрямовані, зокрема, на: використання всупереч законові державної або комунальної власності; незаконне заволодіння, користування розпорядження (в тому числі відчуження) об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.ст. 14, 15 Конституції України); відчуження викраденого майна; виробництво і відчуження певних об`єктів, вилучених або обмежених у цивільному обігу (відповідні види зброї, боєприпасів, наркотичних засобів, іншої продукції, що має властивості, небезпечні для життя та здоров`я громадян, тощо); виготовлення і поширення літератури та іншої продукції, що пропагує війну, національну, расову чи релігійну ворожнечу; приховування від оподаткування доходів, інше ухилення від сплати податків; виготовлення чи збут підробних документів і цінних паперів; незаконне вивезення за кордон валютних коштів, матеріальних чи культурних цінностей; використання власного майна на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.
На думку відповідача, Договір, який було укладено за результатами закупівлі, не був направлений на порушення правового господарського порядку. ТОВ «Теком-Лізинг» не мало умислу завдання шкоди інтересам держави та суспільства. Кінцевим результатом даного правочину стало використання КП «Морська пошуково-рятувальна служба» автомобілів у свій господарській діяльності, будь-яка суперечливість інтересам держави не була завдана даним правочином.
Щодо застосування наслідків недійсності ТОВ «Теком-Лізинг» зазначило, що згідно зі ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідач вважає, що вимоги прокурора про застосування наслідків визнання правочину недійсним шляхом стягнення сплачених коштів викладене без достатніх правових підстав щодо застосування даної вимоги, адже, відповідачами було добровільно виконано умови договору, договір є припиненим, визнання його недійсним не призведе до необхідності застосування наслідків недійсності, оскільки відсутній умисел у сторін щодо недодержання вимоги відповідності правочину інтересам держави і суспільства.
Щодо строків позовної давності ТОВ «Теком-Лізинг» зазначило, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 Цивільного кодексу України).
Відповідач зазначає, що предметом даного позову є саме визнання Договору №5-В-17 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017 р. недійсним. Договір було укладено на підставі та за результатами оголошеної в електронній системі закупівлі КП «Морська пошуково - рятувальна служба» (ідентифікаційний код юридичної особи 3 8017026): відкриті торги з публікацією англійською мовою на закупівлю послуг ДК 021:2015:99999999-9 - Не визначено СРУ:99999999-9 ДК 016:2010: 77.11.1 - Послуги щодо оренди та лізингу автомобілів і маловантажних автотранспортних засобів (оголошення про проведення відкритих торгів, опубліковано на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель https://prozorro.gov.ua/, ідентифікатор закупівлі UA-2016-12-09-002217-b).
Згідно Закону України «Про публічні закупівлі» авторизований електронний майданчик - авторизована Уповноваженим органом інформаційно-телекомунікаційна система, яка має комплексну систему захисту інформації з підтвердженою відповідністю згідно із Законом України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", є частиною електронної системи закупівель та онлайн-сервісом, що забезпечує реєстрацію осіб, автоматичне розміщення, отримання і передання інформації та документів під час проведення закупівель, користування сервісами з автоматичним обміном інформацією, доступ до якого здійснюється за допомогою мережі Інтернет.
Тобто, інформація про розміщення пропозиції, укладання договору є загальнодоступною, тому заступник керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави, Південний офіс Держаудитслужби, Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту мали можливість отримати інформацію про оспорюваний Договір з моменту його укладання - з 07.02.2017 р.
Крім того, Південний офіс Держаудитслужби у своїй відповіді №7165-23 від 04.08.2023 р. зазначив, що 22.09.2019 р. було складено аудиторській звіт №05-14/3 щодо фінансового аудиту діяльності КП «Морська пошуково - рятувальна служба» за період з 01.01.2016р. по 31.10.2018 р., тим самим підтверджуючи, що їм було відомо про наявність даного договору.
За таких обставин, відповідач вважає, що прокурор пропустив без поважних причин строк звернення до суду з позовом, що відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України, є підставою для відмови у задоволенні позову.
Щодо правових підстав здійснення представництва прокурором ТОВ «Теком-Лізинг» зазначило, що в Законі України «Про прокуратуру» закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях. Таке представництво відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону здійснюється лише у випадках порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо: 1) захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, 2) відсутній компетентний орган.
Згідно з ч. 4 ст. 23 цього Закону наявність підстав для представництва має бути обгрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу; прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень; наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.
Відповідач зазначив, що предметом поданої справи є визнання Договору №5-В-17 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017 р. недійсним та застосування наслідків недійсності шляхом стягнення з ТОВ «Теком-Лізинг» на користь КП «Морська пошуково - рятувальна служба» 9 848 768 грн 16 коп., у звязку із чим відповідач вважає, що у даній справі представництво прокурора здійснюється не на користь держави, а на користь державного підприємства, на користь якого будуть стягнуті відповідні кошти в разі визнання договору недійсним.
У зв`язку із цим, посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду, наведений у постанові від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц, відповідач вважає, що позовні вимоги прокурора спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.
Крім того, відповідач зазначив, що Державна служба морського і внутрішньо водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) в разі наявності правових підстав має право особисто від свого імені звернутися з подібним позовом до суду, однак нею було надано відповідну відповідь від 08.08.2023 р., в якій було вказано про заборону втручання державних органів у господарську діяльність підприємства та про належність підпорядкування КП «Морська пошуково - рятувальна служба» на момент проведення закупівель Міністерству інфраструктури України.
Відповідно до ст. 7-1 Закону України "Про публічні закупівлі" Держаудитслужба здійснює моніторинг закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору та його виконання. За результатами моніторингу закупівлі складається висновок, в якому має міститься опис порушення та зобов`язання щодо усунення порушення.
Закупівлі також перевіряються органом державного фінансового контролю під час проведення інспектування, а також під час державного фінансового аудиту. Перевірки закупівель проводяться за письмовим рішенням керівника органу державного фінансового контролю або його заступника за наявності однієї з таких підстав: 1) виникнення потреби у документальній та фактичній перевірці питань, які не можуть бути перевірені під час моніторингу процедури закупівлі, а саме: стану виконання умов договору, внесення змін до нього, в тому числі вимог щодо якості, кількості (обсягів) предмета закупівлі, ціни договору.
Відповідач зауважив, що у п. 8 ч.1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Підпунктом 9 п. 4 Положення "Про Державну аудиторську службу України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016р. № 43 передбачено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема, звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що Південний офіс Держаудитслужби, Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту (Адміністрація судноплавства) за наявності правових підстав мали змогу самостійно звернутися до суду з відповідною позовною заявою, а у заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси відсутні правові підстави для здійснення представництва інтересів держави в даній справі.
Враховуючи все вищевикладене, ТОВ «Теком-Лізинг» вважає, що відсутні підстави визнання Договору №5-В-17 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017 р. недійсним та стягнення.
Відповідач - КП «Морська пошуково - рятувальна служба», проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.03.2022р. №201-р цілісний майновий комплекс КП «Морська пошуково - рятувальна служба» передано із сфери управління Державної служби морського та річкового транспорту до сфери управління Міністерства інфраструктури України, яке у подальшому перейменовано на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.
Відповідно до п.1.1 Статуту КП «Морська пошуково - рятувальна служба» підприємство є державним унітарним підприємством і діє як казенне підприємство.
Згідно п.1.2 Статуту підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.
За таких обставин, відповідач вважає, що прокурором невірно визначено позивачем у справі Державну службу морського та річкового транспорту.
Щодо визначення у якості позивача у справі Південного офісу Держаудитслужби відповідач зазначив, що відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
За ч.4 ст.7 Закону України «Про державні закупівлі» Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Згідно ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі» моніторинг процедури закупівлі - це аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, що кореспондує з приписами ст.8 Закону України «Про публічні закупівлі», якою передбачено, що моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.
Але, як зазначає відповідач, Договір №5-В-17 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017 р., на даний час вже припинив свою дію.
За таких обставин, відповідач вважає, що прокурор при подачі позову не обгрунтував наявність підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та помилково зазначив Південний офіс Держаудитслужби як орган уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Також відповідач зазначив, що підставою для укладання Договору №5-В-17 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017 р. була процедура публічних торгів UA-2016-12-09-002217-b, яка була здійснена у відповідності до чинного законодавства на час проведення такої закупівлі та укладення Договору, порушень у сфері закупівель ні підприємством, ні органом фінансового контролю не встановлено і будь-які підстави, визначені Законом України «Про публічні закупівлі» для відхилення тендерних пропозицій та/чи не укладення Договору у КП «Морська пошуково - рятувальна служба» були відсутні.
Договір №5-В-17 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017 р. виконано сторонами у повному обсязі та 05.09.2018р. він припинив свою дію.
Так, 05.09.2018р. КП «Морська пошуково - рятувальна служба» та ТОВ «Теком-Лізинг» уклали Договір №1-Б-18, за умовами якого ТОВ «Теком-Лізинг» безоплатно передало у власність КП «Морська пошуково - рятувальна служба», а останнє прийняло у дар шість автомобілів, а саме: автомобіль типу пікап Volksvagen Amarok DoubleCab rodeo 2.0 TDI 140PS, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль типу пікап Volksvagen Amarok DoubleCab rodeo 2.0 TDI 140PS, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобіль типу пікап Volksvagen Amarok DoubleCab rodeo 2.0 TDI 140PS, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; автомобіль типу пікап Volksvagen Amarok DoubleCab rodeo 2.0 TDI 140PS, реєстраційний номер НОМЕР_5 ; автомобіль типу пікап Volksvagen Amarok DoubleCab RANCHO 2.0 TDI 180PS, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; мікроавтобус Volksvagen Т6 Caravelle LR SAKSONIA 2.0 TDI 140PS, реєстраційний номер НОМЕР_7 .
Факт передачі-прийняття майна підтверджується актом приймання-передачі від 05.09.2028р., внаслідок чого на підставі п.1.2 Договору №1-Б-18 у КП «Морська пошуково - рятувальна служба» виникло право власності на це майно, яке зареєстроване в органах державної реєстрації, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу.
Відповідач зазначає, що укладення Договору №1-Б-18 стало підставою для укладання сторонами Заключного акту щодо виконання Договору №5-В-17 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017 р., яким сторони визнали цей Договір припиненим з 05.09.2018р. у зв`язку із поєднанням боржника і кредитора в одній особі та підтвердили виконання Договору лізингу на загальну суму 9 848 768 грн 76 коп.
Крім того, відповідач зазначив, що КП «Морська пошуково - рятувальна служба» за формою господарювання є державним унітарним підприємством, не є бюджетною організацією, і сплачені за Договором №5-В-17 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017 р. кошти є власними коштами підприємства, отриманими за результатами господарської діяльності.
Відповідач вважає, що у даному випадку у підприємства відсутні будь-які негативні наслідки від укладання оспорюваного договору, що свідчить про обрання прокурором способу захисту, який не є ефективним.
Розглянув матеріали справи, керуючись чинним законодавством України та заслухав пояснення учасників судового процесу, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що КП «Морська пошуково-рятувальна служба» 09.12.2016 р. в електронній системі закупівель опубліковано оголошення стосовно проведення відкритих торгів з публікацією англійською мовою із закупівлі послуги з оперативного лізингу автомобілів (пікап) та мікроавтобусів (9 пасажирських місць включаючи водія) (ідентифікатор публічної закупівлі UА-2016-12-09-002217-b), доступне за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2016-12-09-002217-b. Очікувана вартість предмета закупівлі становила 19 200 000 грн.
Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб`єктами господарювання: ТОВ «Теком-Лізинг», ТОВ «Європейський лізинговий альянс», що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій.
Рішенням тендерного комітету № 3-2 (77.11.1) допущено до участі в аукціоні тендерні пропозиції двох учасників закупівлі: ТОВ «Теком-Лізинг» і ТОВ «Європейський лізинговий альянс», у зв`язку із чим електронною системою закупівель автоматично створено форму реєстру отриманих тендерних пропозицій цих учасників.
Тендерна пропозиція ТОВ «Теком-Лізинг» становила 16 336 264 грн 89 коп., а ТОВ «Європейський лізинговий альянс» - 16 415 983 грн 57 коп. Упродовж аукціону розмір пропозицій учасників не змінювався.
Ураховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ТОВ «Теком-Лізинг», електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.
Рішенням засідання тендерного комітету КП «Морська пошуково-рятувальна служба», оформленим протоколом засідання від 27.01.2017р. № 5-2, вирішено визнати переможцем і акцептувати пропозицію ТОВ «Теком-Лізинг», яка відповідала кваліфікаційним критеріям і технічним вимогам та мала ціну 16 336 264 грн 89 коп.
Цим же рішенням тендерного комітету вирішено укласти з указаним учасником договір про закупівлю.
У зв`язку з викладеним, електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.
07 лютого 2017р. між КП «Морська пошуково-рятувальна служба» та «Теком-Лізинг» укладено Договір про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту № 5-В-17, згідно з умовами якого ТОВ «Теком-Лізинг» (Лізінгодавець) передає, а КП «Морська пошуково-рятувальна служба» (Лізінгоодержувач) отримує в платне строкове користування на умовах оперативного лізингу автотранспорт: мікроавтобус Volksvagen Т6 Caravelle LR SAKSONIA 2.0 TDI 140PS, автомобіль типу пікап Volksvagen Amarok DoubleCab RANCHO 2.0 TDI 180PS 8A, мікроавтобус Volksvagen T6 Kombi LR CITY 2/0 I TDI 140PS, автомобіль типу пікап Volksvagen Amarok DoubleCab rodeo 2.0 TDI 140PS 6G - чотири одиниці.
Згідно з п. 1.3. Договору вартість майна, що передається в лізинг, становить 9 719 023 грн, в тому числі ПДВ 1 619 837 грн 17 коп.
Пунктом 1.4. Договору визначений строк лізингу - 36 місяців. Перебіг строку лізингу починається з дати підписання сторонами Акту приймання - передачі майна.
Згідно з п. 6.1. Договору вартість договору складалась із суми всіх лізингових платежів за Договором та становила 16 336 264 грн 89 коп., у тому числі ПДВ - 2 722 710 грн 81 коп.
Відповідно до п. 6.2. Договору розмір, порядок і строки оплати лізингових платежів встановлюються даним Договором та Графіком оплати лізингових платежів, який наведений у Додатку № 2 до цього Договору та є його невід`ємною частиною.
Пунктом 6.4. Договору передбачено що, розрахунки проводяться щомісячно на підставі оригіналу рахунку Лізингодавця, який надається Лізингоодержувачу не пізніше 05 числа місяця, наступного за звітним. Планові лізингові платежі сплачуються відповідно до Графіка оплати лізингових платежів (Додаток № 2 до даного Договору), але не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Лізингові платежі в будь-якому разі не підлягають поверненню Лізингоодержувачу, за винятком випадків визначених законом.
За п. п. 10.1., 10.2. Договору після закінчення строку лізингу та після сплати останнього лізингового платежу, передбаченого цим Договором, сторони підписують Акт звірки розрахунків, у якому, за відсутності взаємних претензій, фіксується закінчення строку лізингу. Лізингоодержувач зобов`язаний повернути майно Лізингодавцю протягом 3 (трьох) календарних днів після закінчення строку лізингу та підписати Акт про повернення Майна.
Додатковою угодою № 1 від 28.07.2017р. до Договору №5-В-17 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017р. сторони погодили виключити з тексту п. 1.1. Договору слова «Мікроавтобус Volksvagen Т6 Kombi LR CITY 2.0 I TDI 140PS».
Крім того, виклали п. 1.3 Договору у такій редакції: «Вартість майна, що передається в лізинг, становить 8 450 386 грн, в тому числі ПДВ 1 408 394 грн 67 коп.» та виклали у новій редакції п. 6.1 Договору, а саме: «Вартість договору складається із суми всіх лізингових платежів за Договором та становить 14 415 345 грн 25 коп., у тому числі ПДВ - 2 402 557 грн 53 коп.
Також, викладено у новій редакції Додаток № 1, Додаток № 2 до Договору.
За п. 6 додаткової угоди №1 до Договору сторони вирішили передачу мікроавтобуса Volksvagen Т6 Kombi LR CITY 2.0 I TDI 140PS (номер кузову НОМЕР_8 ) здійснити за актом приймання-передачі протягом 3 днів з моменту підписання даної Додаткової угоди.
Інші умови договору залишені без змін.
Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю, сформованого в електронній системі закупівель 07.09.2018р., сума оплати за договором складає 9 848 768 грн 76 коп.
В ході розгляду справи судом встановлено, що КП «Морська пошуково-рятувальна служба» повністю сплачено на користь ТОВ «Теком-Лізинг» 9 848 768 грн 76 коп. на виконання Договору № 5-В-17 від 07.02.2017р.
Крім того, судом встановлено, що Договір №5-В-17 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017р. виконано сторонами у повному обсязі та 05.09.2018р. він припинив свою дію.
Так, 05.09.2018р. КП «Морська пошуково - рятувальна служба» та ТОВ «Теком-Лізинг» уклали Договір №1-Б-18, за умовами якого ТОВ «Теком-Лізинг» безоплатно передало у власність КП «Морська пошуково - рятувальна служба», а останнє прийняло у дар шість автомобілів, а саме: автомобіль типу пікап Volksvagen Amarok DoubleCab rodeo 2.0 TDI 140PS, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль типу пікап Volksvagen Amarok DoubleCab rodeo 2.0 TDI 140PS, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобіль типу пікап Volksvagen Amarok DoubleCab rodeo 2.0 TDI 140PS, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; автомобіль типу пікап Volksvagen Amarok DoubleCab rodeo 2.0 TDI 140PS, реєстраційний номер НОМЕР_5 ; автомобіль типу пікап Volksvagen Amarok DoubleCab RANCHO 2.0 TDI 180PS, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; мікроавтобус Volksvagen Т6 Caravelle LR SAKSONIA 2.0 TDI 140PS, реєстраційний номер НОМЕР_7 .
Факт передачі-прийняття майна підтверджується актом приймання-передачі від 05.09.2028р., внаслідок чого на підставі п.1.2 Договору №1-Б-18 у КП «Морська пошуково - рятувальна служба» виникло право власності на це майно, яке зареєстроване в органах державної реєстрації, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу.
При цьому, укладення Договору №1-Б-18 стало підставою для укладання сторонами Заключного акту щодо виконання Договору №5-В-17 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017 р., яким сторони визнали цей Договір припиненим з 05.09.2018р. у зв`язку із поєднанням боржника і кредитора в одній особі та підтвердили виконання Договору лізингу на загальну суму 9 848 768 грн 76 коп.
Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним Договору №5-В-17 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017р, укладеного між КП «Морська пошуково-рятувальна служба» та ТОВ «Теком-Лізинг», а також стягнення з ТОВ «Теком-Лізинг» на користь КП «Морська пошуково-рятувальна служба» 9 848 768 грн 76 коп. з подальшим стягненням цієї суми з КП «Морська пошуково-рятувальна служба» в дохід держави Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси, посилаючись на Рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України) від 12.12.2019р. № 65/41-р/к у справі № 15-02/2019, прокурор вважає, що зазначений правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, у зв`язку із чим, за наявності умислу ТОВ «Теком-Лізинг», наявні підстави для визнання недійсним Договору №5-В-17 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017р. та повернення всього одержаного ТОВ «Теком-Лізинг» іншій стороні за Договором - КП «Морська пошуково-рятувальна служба», із подальшим стягненням отриманого останнім в дохід держави на підставі ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
У ст.4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Положення ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1- 3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач самостійно визначає предмет, підстави позову, обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, зазначає суб`єктний склад у судовому процесі. Позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, суб`єктний склад цих конкретних спірних правовідносин, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.
Верховний Суд у постанові від 26.01.2022р. у справі №917/2041/20 зазначив, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Адже, рішенням суду має вирішуватись питання про захист визначених, конкретних прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, а не ілюзорних та абстрактних, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права.
Під час розгляду справи суд має перевірити вищевказане у розрізі доводів та доказів як позивачів так і відповідачів, з огляду на тягар доказування, ураховуючи принцип змагальності та диспозитивності, завдань господарського судочинства в цілому.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що оцінюючи належність обраного позивачем (прокурором) способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021р. у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021р. у справі №925/642/19, від 06.04.2021р. у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021р. у справі № 200/606/18, від 02.11.2021р. у справі № 925/1351/19, від 25.01.2022р. у справі № 143/591/20, від 23.11.2021р. у справі № 359/3373/16-ц, від 06.07.2022р. у справі № 914/2618/16 ).
Слід зауважити, що склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (аналогічний висновок викладено в постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023р. у справі №633/408/18, від 08.11.2023р. у справі №607/15052/16-ц ).
Як вбачається з тексту позовної заяви та пояснень представника прокуратури прокурор фактично просить застосувати такий спосіб захисту прав держави як одностороння реституція, що не передбачено нормами законодавства України, тоді як стягнення з відповідача- ТОВ «Теком -Лізинг» на користь відповідача - КП «Морська пошуково - рятувальна служба» грошових коштів, є помилковим, оскільки не відповідає положенням ГПК України в частині особи, яка має право вимоги позивача до особи, яка є боржником.
Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 15.03.2024р. у справі №904/192/22 погодилася з висновком судів попередніх інстанцій в тій частині, що застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину на користь позивача (Міністерства) при застосуванні запропонованої прокурором процесуальної конструкції, коли грошові кошти стягуються з відповідача-2 на користь відповідача-1, є помилковим, оскільки не відповідає положенням ГПК України, позаяк для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені кошти повинні повертатися (стягуватися) саме на користь держави.
Частиною 1 ст.216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Дійсно, двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто, при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 23.09.2021р. у справі № 904/1907/15).
Відповідно до ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога має бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину.
Однак, згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018р. у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018р. у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018р. у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 р. у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 р. у справі № 910/7122/17).
В постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020р. у справі № 761/26815/17 викладено висновок про те, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. За своєю суттю ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
На думку суду, подання прокурором позову в інтересах держави в особі Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) та Південного офісу Держаудитслужби позову про стягнення ТОВ «Теком-Лізинг» на користь КП «Морська пошуково-рятувальна служба» 9 848 768 грн 76 коп., одержаних за Договором №5-В-17 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017 р., не призведе до відновлення інтересів держави в особі Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) та Південного офісу Держаудитслужби, оскільки ці кошти мали би повертатися КП «Морська пошуково-рятувальна служба» як суб`єкту господарювання, а не в доход держави.
При цьому, слід зауважити, що відповідно до Статуту КП «Морська пошуково - рятувальна служба» підприємство є державним унітарним підприємством і діє як казенне підприємство, не є бюджетною організацією, і сплачені за Договором №5-В-17 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017 р. кошти є власними коштами підприємства, отриманими за результатами господарської діяльності.
Тобто, заявляючи вимоги про визнання недійсним Договору №5-В-17 та застосування наслідків недійсності такого правочину прокурор по суті намагається захистити Підприємство, хоча не має права вимагати стягнення на користь юридичної особи, яка не уособлює державу, за захистом інтересів якої позивач звернувся з цим позовом до суду, та є за обставинами, наведеними прокурором, організатором процедури закупівлі.
У постанові від 15.03.2024р. у справі №904/192/22 Об`єднана Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що застосування наслідків недійсності правочину на користь позивача, який не є стороною оспорюваного договору, наразі неможливе при застосуванні процесуальної конструкції, запропонованої прокурором, оскільки кошти підлягають стягненню з одного відповідача на користь іншого Підприємства як іншої сторони оспорюваного правочину, і, як наслідок, вказана одностороння реституція не відповідає положенням чинного законодавства, адже для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти мають повертатися (стягуватися) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету.
Об`єднана палата наголосила, що навіть у випадку визначення Підприємства позивачем, на користь якого на підставі ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України підлягали би стягненню грошові кошти, отримані Товариством за договором, задоволення такої вимоги не призвело би до ефективного захисту інтересів держави в особі Міністерства, адже неможливо відновити права та інтереси держави в особі відповідного органу, стягуючи при цьому кошти на користь юридичної особи, яка є самостійним суб`єктом господарювання, не уособлює державу.
Схожі висновки щодо застосування норм ст.45 ГПК України та ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України в подібних правовідносинах у сфері публічних закупівель викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2022 р. у справах №904/193/22 та № 904/180/22.
Отже, заявивши позовну вимогу про стягнення спірної суми грошових коштів з ТОВ «Теком - Лізинг» на користь КП «Морська пошуково-рятувальна служба», прокурор фактично звернувся за захистом інтересів не позивачів (Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) та Південного офісу Держаудитслужби), а відповідача - КП «Морська пошуково-рятувальна служба», за рахунок якого якраз має задовольнятися позов, як того вимагає ч. 4 ст.45 ГПК України.
При цьому, прокурором вказану позовну вимогу пред`явлено в інтересах відповідача - КП «Морська пошуково-рятувальна служба поза відносинами представництва інтересів держави, тобто всупереч положенням ч.ч. 3, 4 ст.53 ГПК України, за змістом яких прокурор у визначених законом випадках має звертатися до суду виключно в інтересах держави в особі уповноваженого державного органу чи органу місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень.
Таким чином, наявне фактичне звернення прокурора в інтересах КП «Морська пошуково-рятувальна служба» не відповідає викладеному в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021р. у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021р. у справі № 359/3337/16-ц, від 21.06.2023р. у справі №905/1907/21 і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021р. у справі №917/269/21, від 16.08.2022 р. у cправі № 905/820/21 висновку про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абз. 3 ч. 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватися з урахуванням положень абз. 1 ч. 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи, адже, за змістом положень ст.170 Цивільного кодексу України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні, комунальні підприємства чи підприємства об`єднань громадян, які не мають статусу суб`єкта владних повноважень.
Крім того, у постанові від 15.03.2024р. у справі №904/192/22 Обєднана Палата Верховного Суду наголосила, що чинним законодавством, а саме абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" не допускається звернення прокурора в інтересах держави в особі уповноваженого державного органу, який не є стороною оспорюваного правочину (заінтересована особа), з позовом про застосування наслідків недійсності правочину (реституції) шляхом стягнення грошових коштів на користь підприємства, об`єднання громадян як сторони правочину, яке (підприємство) не є суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах, але прокурором визначено одним із відповідачів у справі, оскільки в такому випадку прокурор фактично звертається до суду не в інтересах держави, а в інтересах суб`єкта господарювання поза відносинами представництва, що не відповідає висновку про заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, викладеному в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021р. у справі №911/2169/20, від 23.11.2021р. у справі №359/3337/16-ц, від 21.06.2023р. у справі № 905/1907/21.
У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 26.05.2023р. у справі № 905/77/21 зроблено висновок щодо застосування норм ч. 3 ст. 215, ч.ч. 1, 2 ст.216 Цивільного кодексу України, згідно з яким позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.
Слід зауважити, що наведені вище мотиви відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення спірної суми грошових коштів з ТОВ «Теком - Лізинг» на користь КП «Морська пошуково-рятувальна служба» пов`язані як з неефективністю обраного прокурором способу захисту своїх прав, так і з допущеним прокурором порушенням норм процесуального права шляхом його звернення за захистом інтересів не позивачів (Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) та Південного офісу Держаудитслужби), а відповідача - КП «Морська пошуково-рятувальна служба», за рахунок якого наразі має задовольнятися позов, як того вимагає ч.4 ст.45 ГПК України.
Оскільки обрання прокурором неналежного або неефективного способу захисту прав позивачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021р. у справі №916/1415/19, від 02.02.2021р. у справі №925/642/19, від 06.04.2021р. у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021р. у справі №200/606/18, від 23.11.2021р. у справі № 359/3373/16-ц), що в свою чергу виключає як необхідність надання судом оцінки будь-яким іншим аргументам, так і необхідність подальшого дослідження підстав для визнання недійсним Договору №5-В-17 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017 р. як оспорюваного правочину чи для встановлення його вірогідної нікчемності.
Таким чином, як зазначено вище, повернення спірної суми коштів КП «Морська пошуково-рятувальна служба» не відновлює права держави в особі позивачів - Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) та Південного офісу Держаудитслужби, а в межах заявлених позовних вимог не вбачається можливості застосування судом іншого ефективного способу захисту порушених прав держави, то в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з мотивів, наведених вище.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) та Південного офісу Держаудитслужби до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Теком-Лізинг» про визнання недійсним договору №5-В-17 про надання послуг з оперативного лізингу автотранспорту від 07.02.2017р, укладеного між Казенним підприємством «Морська пошуково-рятувальна служба» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теком-Лізинг», а також стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теком-Лізинг» на користь Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» 9 848 768 грн 76 коп. з подальшим стягненням цієї суми з Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» в дохід держави - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Повний текст рішення складено 24 травня 2024 р.
Суддя Н.В. Рога
The court decision No. 119261945, Commercial Court of Odessa Oblast was adopted on 14.05.2024. The procedural form is Economic, and the decision form is Decision. On this page, you will find important information about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find useful information easily.
This decision relates to case No. 916/81/24. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: