log in
ENG
Єдиний державний реєстр судових рішень
Р І Ш Е Н Н Я№ 127/32062/23
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2023 р. м.Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючої судді Медяної Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Міністерсво соціальної політики України, російська федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення,
в с т а н о в и в :
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи - Міністерство соціальної політики України, російська федерація, в якій просив встановити юридичний факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
Заява мотивована тим, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України введено воєнний стан з 24.02.2022 року.
14.07.2022 був здійснений ракетний удар збройними силами російської федерації по місту Вінниця.
Три ракети влучили в будівлю з офісними приміщеннями. Від ударів постраждали також Будинок офіцерів та розташовані неподалік житлові будинки.
Внаслідок атаки загинули 27 осіб, поранено 202, безвісті зникло 8 осіб. Серед загиблих батько заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вінницькою обласною прокуратурою розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022020000000128 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2ст. 438 КК України. У межах вказаного досудового розслідування встановлено факт загибелі ОСОБА_2 внаслідок ракетного обстрілу, що підтверджено довідкою, виданою управлінням СБУ у Вінницькій області 29.09.2023 року.
Встановлення даного факту потрібно заявнику для отримання права на звернення до міжнародних гуманітарних організацій.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.10.2023 заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. (а.с.17)
У судове засідання заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Лещенко С.В. не з`явилися, проте представник заявника адвокат Лещенко С.В. надала заяву, в якій зазначила, що просить розглядати дану справу у відсутність заявника та його представника, вимоги заяви підтримує, просить її задовольнити.
Представники заінтересованих осіб -Міністерства соціальної політики України, російської федерації - у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду повідомлялись завчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення повісток, листів до посольства російської федерації в Україні у зв`язку з припиненням його роботи на території України. Судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняється судовим імунітетом.
До таких висновків на основі аналізу норм права та фактичних обставин дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 року у справі № 308/9708/19, від 18.05.2022 року у справі № 428/11673/19, а також Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12.05.2022 року у справі № 635/6172/17.
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.
Дослідивши матеріали заяви, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. ст.1,2 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Статтею 3 Конституції Українивизначено: людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини (ст. 27 Конституції України).
Згідно ст. 2 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України "Про правовий режим воєнного стану"Президентом України виданийУказ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Також, аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав російську федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Проте, станом на час ухвалення цього судового рішення, російська федерація не виконала приписів (вимог) ні Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року, ні наказу Міжнародного суду ООН від 16 березня 2022 року, та продовжує військову агресію проти України та військові злочини проти цивільного населення та цивільних об`єктів у порушення норм міжнародного права, зокрема Статуту ООН, Женевських Конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу I 1977 року до них.
Факти збройної (військової) агресії російської федерації відносно України, окупації частини території України, є загальновідомими, закріпленими на державному рівні на підставі нормативно-правових актів, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами частини третьоїстатті82 ЦПК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження виданого 22.03.1990 міським відділом РАЦС м. Вінниця (а.с.10)
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №79-Г виданого 16.07.2022 Відділом судово-медичної експертизи трупів Вінницького обласного бюро СМЕ, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як зазначено в даному свідоцтві, смерть настала внаслідок воєнних операцій. Хвороба, що призвела до смерті - сполучена травма тіла. Ушкодження внаслідок військових дій, вибухів та осколків. (а.с.8)
Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 20.07.2022 Вінницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Вінниця. (а.с.7)
Відповідно до листа Управління Служби безпеки України у Вінницькій області від 29.09.2023 року № 53/6/7-2306 ві, громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув внаслідок отриманих поранень за фактом здійснення 14.07.2022 військовослужбовцями зс рф ракетного удару по Будинку Офіцерів в м. Вінниця, досудове розслідування якого проводиться слідчим відділом УСБ України у Вінницькій області у кримінальному провадженні № 22022020000000128 від 14.07.2022. (а.с.9)
Підставою для звернення до суду з даною заявою є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між загибеллю ОСОБА_2 та військовою агресією російської федерації, що можливо лише в судовому порядку, тому при розгляді вказаної заяви суд застосовує відповідні нормиЦПК України.
Питання щодо можливості встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю особи і збройною агресією російської федерації неодноразово розглядалось Верховним Судом.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду № 490/6057/19-ц від 05.12.2022 року наведено відступ від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 липня 2020 року у справі № 711/7922/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року у справі№ 707/52/17, в якій суд за аналогічних обставин дійшов протилежного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першоїстатті 255 ЦПК України.
Так, відповідно до частин першої та другоїстатті 315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту, в тому числі, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
В судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.
Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що крім положень, які виконуються в мирний час, ця Конвенція застосовується в усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. В усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується в усіх випадках часткової або повної окупації території держави однієї з Високих Договірних Сторін, навіть якщо цій окупації не чиниться жодний збройний опір. Хоча одна з держав, які перебувають у Конвенції може не бути учасницею цієї Конвенції, держави, які є її учасницями, залишаються зобов`язаними нею у своїх взаємовідносинах. Крім того, вони зобов`язані Конвенцією стосовно зазначеної держави, якщо остання приймає та застосовує її положення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та ІІІереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другоїстатті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина другастатті 3 Конституції України). Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року К» 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечитиКонституціїі законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення й мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Краска проти Швейцарії» від 19 квітня 1993 року визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Від встановлення факту смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Вінниці внаслідок збройної (військової) агресії російської федерації проти України залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як члена сім`ї загиблого. Тобто, відповідний юридичний факт має індивідуальний характер, оскільки породжує правові наслідки лише для заявника, а саме: отримання статусу жертви міжнародного збройного конфлікту з подальшим отриманням членами сім`ї загиблої допомоги від гуманітарних організацій та можливості звернення членів сім`ї загиблої до міжнародних судів із відповідними вимогами тощо.
Враховуючи наведені обставини і норми Закону, оцінюючи надані докази в їх сукупності, а також те, що Законом не визначено іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між загибеллю людини та військовою агресією рф, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення підлягає задоволенню.
Керуючись ст.81, 247,263-265,315,317,319, 430 ЦПК України, суд,
в и р і ш и в:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Міністерсво соціальної політики України, російська федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити юридичний факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.
Учасники справи:
Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Заінтересована особа Міністерство соціальної політики України, код ЄДРПОУ 37567866, місцезнаходження: м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10;
Заінтересована особа держава російська федерація в особі посольства російської федерації в Україні, 03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 27.
Суддя
