Decision № 10903948, 19.08.2010, Commercial Court of the Autonomous Republic of Crimea

Approval Date
19.08.2010
Case No.
292.1-2010
Document №
10903948
Form of court proceedings
Economic
State Coat of Arms of Ukraine

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

19.08.2010Справа №2-18/292.1-2010 За позовом - Науково виробничого підприємства “Исар - ВК” (95001, м. Сімферополь, вул. С.Ценського, 22, оф.4).

До відповідачів - 1. Кримської республіканської установи “Центральний музей Тавріди” (95011, м. Сімферополь, вул. Гоголя, 14);

2. Головного управління Державного казначейства України в Автономній республіці Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 19)

Про стягнення 36997,87 грн. суми 3% річних, 150458,99 грн. суми інфляції та спонукати ГУ Державного казначейства України в АР Крим провести списання зазначених сум

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача Бакаєв С.М. представник, довіреність від 01.09.2009р.

Від відповідача-1 Гнездов О.В. представник, довіреність від 08.02.2010р.

Від відповідача-2 Єфремов А.Б. представник, довіреність від 28.12.2009р.

З участю прокуратури не зявився

Суть спору: Науково виробниче підприємство “Исар-ВК” звернулося до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Кримської республіканської установи “Центральний музей Тавріди” та Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим про стягнення індексу інфляції за весь час прострочення виконання рішення суду від 18.10.2001 р. у сумі 253903 грн. 70 коп., стягнути 3% річних за весь час прострочення виконання рішення суду від 18.10.2001 р. у сумі 65353 грн. 33коп. та спонукати ГУ Державного казначейства України в АР Крим провести списання зазначених сум.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням ГС АР Крим від 18.10.2001р, яке набрало законної сили, був задоволений позов НПП “Исар-ВК” до Кримського республіканського краєзнавчого музею Міністерства культури АР Крим та було стягнуто 304440 грн. 85 коп. заборгованості, 1700,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Але сума, яка була стягнена з КРУ “Центральний музей Тавриди”, який являється правонаступником Кримського республіканського краєзнавчого музею Міністерства культури АР Крим, погашена частково - у розмірі 304440 грн. 85 коп. лише 26.12.2008р., що стало підставою для звернення позивача із позовною заявою до суду.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, яким просить суд у задоволені позовних вимог відмовити. Також зазначає, що оскільки музей являється комунальним закладом, який фінансується з бюджету АР Крим, тому самостійно виконати рішення суду не міг, тоді як примусове списання коштів було здійснено лише у 2008 році, коли було перевиконання прибуткової частини бюджету, тому як раніше ці кошти у бюджет не закладалися. Більш того, а ні виконавчою службою, а ні стягувачем не здійснювалися ніякі дії по виконанню судового рішення.

Рішенням господарського суду АР Крим від 31.03-23.04.2009 у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав відсутності вимоги кредитора про стягнення інфляційних та річних, оскільки момент настання виконання зобовязання зі сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми залежить від наявності вимоги кредитора, тобто направлення (вручення) боржникові такої вимоги.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.05.2009 року до участі у справі в якості іншого відповідача було залучено Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим.

Постановою від 23.06.2009 Севастопольського апеляційного господарського суду рішення від 31.3-23.4.2009 господарського суду Автономної Республіки Крим скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено частково. Стягнено з Кримської республіканської установи "Центральний музей Тавриди" на користь Науково-виробничого підприємства "Исар - ВК" 3% річних у сумі 36997,87 грн. та 143 737,49 грн. інфляційних витрат, 2711,02 грн. державного мита та 67,26 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Не погоджуючись з постановою Кримська республіканська установа "Центральний музей Тавриди" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просила її скасувати, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 613, ч. 3 ст. 267 Господарського кодексу України, ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2009 року постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2009 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.3-23.4.2009 у справі № 2-2/1102-2009 скасовані. Справа була направлена на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

Справі привласнений № 2-18/292.1-2010 і її розгляд доручений судді господарського суду АР Крим Осоченко І.К.

29.12.2009р. до Вищого господарського суду України надійшла касаційна скарга НВП “Исар - ВК” на постанову від 25.11.2009р. у справі № 2-2/1102-2009, у звязку з чим справа була направлена до Вищого господарського суду України.

09.02.2010р. до суду надійшло повідомлення Прокуратури АР Крим про вступ у справу прокурора для представництва інтересів держави, в порядку ст. 29 Господарського процесуального кодексу України.

25.02.2010р. ухвалою Верховного суду України було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 25.11.2009р. у справі № 2-2/1102-2009.

01.04.2010р. до господарського суду Автономної Республіки Крим повернулись матеріали справи № 2-18/292.1-2010.

06.04.2010р. ухвалою господарського суду провадження у справі було поновлено.

20.04.2010р. у судовому засіданні від сторін було заявлено клопотання відповідно до ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив клопотання сторін та продовжив строк розгляду справи.

17.06.2010р. на виконання ухвали господарського суду від 20.04.2010р., у судовому засіданні представник позивача надав суду письмові пояснення. Суд залучив надані пояснення до матеріалів справи.

15.06.2010р. у судовому засіданні відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності. Суд залучив заяву відповідача до матеріалів справи.

16.08.2010р. у судовому засіданні представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якої просить стягнути з КРЗ «Центральний музей Тавриди» 36997,87 грн. суми 3% 150458,99 грн. суми інфляції та спонукати ГУ Державного казначейства України в АР Крим провести списання зазначених сум

Суд вважав можливим прийняти до свого розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду АР Крим по справі № 2-1/19604-2001 за позовом Науково виробничого підприємства “Исар - ВК” до Кримського Республіканського Краєзнавчого музею Міністерства культури АР Крим про стягнення 346639, 55 грн. позов був задоволений частково: стягнуто на користь Науково виробничого підприємства “Исар - ВК” 304440, 85 грн. заборгованості, яка складається із 172347, 08 грн. основного боргу з врахування інфляційної суми та 3 % річних, 1700,00 грн. держмита та 69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншої частині позову відмовлено.

У судовому засіданні 18.10.2001 року, коли судом була оголошена резолютивна частина рішення були присутні як представник позивача, так і представник відповідача.

Таке рішення набрало законної чинності враховуючи те, що воно ні в апеляційному, ні в касаційному порядку не переглядалося.

Враховуючи, що повний текст такого рішення був підписаний суддею 20.11.2001 року, 29.11.2001 року судом по справі № 2-1/19604-2001 був виданий наказ на примусове виконання судового рішення.

22.01.2002 року позивач звернувся до господарського суду АРК з заявою про видачу дублікату приказу по справі № 2-1/19604-2001 в звязку з його втратою.

Ухвалою господарського суду АР Крим по справі № 2-1/19604-2001 (2-1/6082.1-2002) позивачу був виданий дублікат наказу на примусове виконання рішення суду.

07.02.2002 року державним виконавцем ВДВС Центрального району м. Сімферополя Стоцьким П.В. була розглянута заява про прийняття для примусового виконання наказу господарського суду АРК по справі № 2-1/19604-2001 та винесена Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження. Свою Постанову державний виконавець мотивував тим, що накази про стягнення коштів виконуються через установи банка.

21.02.2002 року позивач звернувся до господарського суду АР Крим з заявою про зміну порядку та засобу виконання судового рішення по справі № 2-1/19604-2001.

21.05.2002 року така заява позивача була судом задоволена, про що судом прийнята ухвала та виданий новий наказ від 21.05.2002 року про звернення стягнення на майно відповідача.

03.03.2003 року ВДВС Центрального району м. Сімферополя була винесена Постанова про закінчення виконавчого провадження в звязку з тим, що згідно ст.. 32 Закона України «Про державний бюджет на 2003 рік», виконання рішень, прийнятих державним органом, який відповідно до закону має право на його застосування, про стягнення коштів з рахунків, на яких враховується кошти державного бюджету України, виконується Державним казначейством України.

Згідно такої Постанови ВДВС Центрального району м. Сімферополя приказ на примусове виконання рішення по справі № 2-1/19604-2001 був скерований держвиконавцем до відділу державного казначейства в АР Крим.

07.03.2007 та 24.07.2007 року позивач направив на адресу Управління держказначейства в АР Крим запити відносно виконання наказу господарського суду по справі 2-1/19604-2001, на які була отримана відповідь, что такий наказ до Управління держказначейства в АР Крим не надходив.

Враховуючи дані обставини, 29.10.2007 року позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з заявою про видачу дублікату наказу.

Враховуючи, що дублікат наказу може бути виданий тільки в продовж строку дії оригіналу наказу, господарський суд АР Крим, вважаючи, що строк дії такого наказу для його предявлення для примусового виконання ще не стік, задовольнив таку заяву позивача, про свідчить ухвала суду від 06.12.2007 року по справі № 2-1/6082.1-2002, яка не була оскаржена.

06.03.2008 року ухвалою Господарського суду АР Крим по справі № 2-1/6082.1-2002 була задоволена заява Центрального ВДВС Симферопольського ГУЮ в АРК від 21.02.2008 року про заміну сторони її правонаступником: проведена заміна боржника Кримський республіканський краєзнавчий музей на Кримський республіканський заклад “Центральний музей Тавриди”.

28.12.2008 року рішення Господарського суду АР Крим по справі № 2-1/19604-2001 було частково виконано: позивачу була перерахована сума у розмірі 304440, 85 грн.

Як свідчать письмові пояснення відповідача 2 від 23.07.2010 року № 22-02/2855 (а/с 108 т. 2) відповідно до Порядку обліку зобовязань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженого наказом ДКУ від 09.08.2004 року № 136 зі змінами реєстрація зобовязань та фінансових зобовязань для перерахування коштів у сумі 304440, 85 грн. з рахунку КРУ «Центральний музей Тавриди» НВП «Исар ВК» за капітальний ремонт музею проводилась на підставі н а к а з у Господарського суду АРК від 06.12.2007 р. № 2-1/6082.1 2002 за КЕКВ 2133.

Підставою для перерахування коштів з реєстраційного рахунку № 35414001001306 КРУ «Центральний музей Тавріди» відповідно до Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 04.11.2002 року № 205 зі змінами було платіжне доручення від 26.12.2008 р. № 575 на суму 304440, 85 грн. за п і д п и с а м и к е р і в н и к а та г о л о в н о г о б у х г а л т е р а установи.

26.02.2009 року Науково виробниче підприємство “Исар-ВК” звернулося до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Кримської республіканської установи “Центральний музей Тавріди” та Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим про стягнення індексу інфляції за весь час прострочення виконання рішення суду від 18.10.2001 р. у сумі 253903 грн. 70 коп., стягнути 3% річних за весь час прострочення виконання рішення суду від 18.10.2001 р. у сумі 65353 грн. та спонукати ГУ Державного казначейства України в АР Крим провести списання зазначених сум.

В процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги, що підтверджується його заявою від 16.08.2010 року, яка була прийнята судом до свого розгляду, згідно якої остаточні позовні вимоги Науково виробничого підприємства “Исар - ВК” складають: стягнути з КРЗ «Центральний музей Тавриди» 36997,87 грн. суми 3% 150458,99 грн. суми інфляції та спонукати ГУ Державного казначейства України в АР Крим провести списання зазначених сум.

Вивчивши матеріали даної справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, при цьому суд виходить з наступного:

Згідно статті 598 Цивільного Кодексу України Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобовязання ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог позивача.

За відсутності інших підстав припинення зобовязання, передбачених договором або законом, зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобовязання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, виконання якого не здійснено, н е п р и п и н я є зобовязальних правовідносин сторін договору й не звільняє відповідача 1 як боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання та не позбавляє боржника 1 від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на стягнення сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність судового рішення про стягнення боргу за відсутності реального виконання боржником свого зобовязання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін.

Суд не може погодитися з твердженням відповідача про відсутність його вини у невиконанні судового рішення, оскільки відповідач не був позбавлений можливості погашення своєї заборгованості перед позивачем в д о б р о в і л ь н о м у порядку, не чикаючи застосування мір примусового характеру.

Як вже було зазначено судом у своєму рішенні, стягнення заборгованості було проведено на підставі платіжного доручення л и ш е від 26.12.2008 р о к у № 575 на суму 304440, 85 грн. за п і д п и с а м и к е р і в н и к а та г о л о в н о г о б у х г а л т е р а установи.

Що стосується періоду стягнення інфляційної суми та 3 % річних, то позивач просить їх стягнути за період з листопада 2001 року по декабрь 2008 року.

Відповідач при новому розгляді справи, надав суду Заяву від 15.07.2010 року про застосування строків позовної давності (а/с 82 т. 2).

Враховуючи Заяву відповідача про застосування строку позовної давності, суд зауважує:

Дійсно, ч.2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за в е с ь ч а с п р о с т р о ч е н н я, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 256 ЦК України Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК України встановлює, що Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому суд вважає, що такі позовні вимоги у частині стягнення інфляційної суми та 3% річних, заявлені по даній справі, обмежується 3 річним строком позовної давності.

Тому , враховуючи, що рішення суду було виконано лише 28.12.2008 року, позивач з врахуванням 3 річного строку позовної давності мав можливість стягнути з відповідача інфляційну суму та 3 % річних лише за період з 28.12.2005 року по 28.12.2008 року.

Але с такою вимогою позивач звернувся до суду лише 26.02.2009 року, про свідчить штамп суду на першому аркуші позовної заяви, тому така вимога може бути задоволена судом лише за період з 26.02.2006 року по 28.12.2009 року.

За такий період інфляційна сума складає 78073, 22 грн.;

3% річних 14703, 81 грн.

Саме ці суми і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. В задоволенні іншої частини позову про стягнення суд відмовляє.

Що стосується доводу відповідача відносно того, що судом по справі № 2-1/19604-2001 року була винесена ухвала про зміну порядку та способу виконання судового рішення, то суд зауважує, що така ухвала стосувалася саме зміни порядку та способу в и к о н а н н я судового рішення, а саме рішення суду від 18.01.2001 року є незмінним.

Що стосується другої вимоги позивача - спонукати ГУ Державного казначейства України в АР Крим провести списання зазначених у позові сум, то суд зауважує,що відповідно до статті 14 Цивільного Кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Суд зауважує, що відсутні правові підстави разом у рішенні стягувати грошові кошті і спонукати орган власних повноважень провести їх списання.

Позивач не довів суду докази та і не міг їх довести, відносно того, що між позивачем та відповідачем 2 існує спір відносно списання таких сум , докази того, що відповідач 2 дійсно уклоняється від списання таких сум.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати суд відносить на сторони пропорційно розміру задоволених вимог на підставі ст. 49 ГПК України.

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на таке:

Згідно п. 6 листа Вищого Господарського суду України від 13.08.2008 року № 01 8/482 зазначено, що факт зменшення ціни позову обовязково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Відповідно до пункту 4.2 Розяснень Вищого Арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-/78 «Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України» доведено, що якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, держав не мито у цій частині не повертається.

При розгляді даної справи позивач у процесі її розгляду фактично зменшив розмір своїх позовних вимог у частині стягнення суми, про що судом зазначалося у ухвалі про прийняття Заяви про уточнення (фактичне зменшення) позовних вимог, а також остаточно відображено судом в описовій частині даного рішення по справі.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошена судом у судовому засіданні 19.08.2010 року.

Повний текст рішення підписаний суддею 20.08.2010 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Кримської республіканської установи “Центральний музей Тавріди” (95011, м. Сімферополь, вул. Гоголя, 14, ОКПО 02219613) на користь Науково виробничого підприємства “Исар - ВК” (95001, м. Сімферополь, вул. С.Ценського, 22, оф.4, ОКПО 19187107) інфляційну суму 78073,22 грн., 3% річних 14703,81 грн., держмито 927,77 грн. та 34,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після вступу рішення у законну силу.

3.В інший частині позову відмовити.

4.Стягнути з Науково виробничого підприємства “Исар - ВК” (95001, м. Сімферополь, вул. С.Ценського, 22, оф.4, ОКПО 19187107) в доход державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) держмито 85,00 грн.

Видати наказ після вступу рішення у законну силу.

5.Повернути Науково виробничому підприємству “Исар - ВК” (95001, м. Сімферополь, вул. С.Ценського, 22, оф.4, ОКПО 19187107) з державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) 0,42 грн. зайве сплаченого державного мита.

6.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.

Часті запитання

Який тип судового документу № 10903948 ?

Документ № 10903948 це Decision

Яка дата ухвалення судового документу № 10903948 ?

Дата ухвалення - 19.08.2010

Яка форма судочинства по судовому документу № 10903948 ?

Форма судочинства - Economic

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 10903948 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Data about the court decision No. 10903948, Commercial Court of the Autonomous Republic of Crimea

The court decision No. 10903948, Commercial Court of the Autonomous Republic of Crimea was adopted on 19.08.2010. The procedural form is Economic, and the decision form is Decision. On this page, you will find important information about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find important information easily.

The court decision No. 10903948 refers to case No. 292.1-2010

This decision relates to case No. 292.1-2010. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment:


Our system allows searching by various criteria, such as region or court name. In addition, detailed customisation in the personal account is possible, which significantly speeds up the process of searching for information. That allows you to productively save time when obtaining the necessary information from the register of court decisions and other official sources.

Previous document : 10903946
Next document : 10903950