Decision № 103456851, 21.02.2022, Tokmatskyi Raion Court of Zaporizhzhia Oblast

328/373/22

21.02.2022

2-о/328/11/22

РІШЕННЯ

Іменем України

21 лютого 2022 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Новікової Н.В., секретар судового засідання Похвалітова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в окремому провадженні цивільну справу №328/373/22 адвоката Проніної Анастасії Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: Краматорський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),

про встановлення факту смерті ,-

встановив:

Адвокат Проніна А.І., в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою, в якій просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Російська Федерація, Орловська область, Знаменівський район, с. Локно, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Старобешеве, Старобешівського району у віці 67 років.

Заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Старобешеве, Старобешівського району Донецькій області. Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Заявник ОСОБА_1 та її представник адвокат Проніна А.І. у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомлено.

Представник заінтересованої особи - Краматорського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомлено.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у тому числі фактів смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України).

Суд встановив, що заявниця ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦПК України заявник є суб`єктом звернення з зазначеною заявою.

З метою отримання свідоцтва про смерть в Україні, заявник звернулася до Краматорського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), але у проведенні державної реєстрації смерті їй відмовили, у зв`язку з тим, що надане нею свідоцтво про смерть від 14.09.2021 року НОМЕР_1 , видане Ленінським відділом ДРАЦС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки, видане на території, де органи влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що підтверджується відмовою у проведенні державної реєстрації смерті від 14.02.2022 №22.16-66-487.

Для підтвердження факту смерті ОСОБА_2 заявницею надані лікарське свідоцтво про смерть №268 від 11.09.2021 та свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки 14.09.2021 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

До складу тимчасово окупованої території України, визначеної Верховною Радою України, входять тимчасово окуповані території України, особливий правовий режим яких встановлено відповідно до Законів України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII від 15 квітня 2014 року, а також «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» №1680- VII від 16 вересня 2014 року та постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17 березня 2015 року. Селище міського типу Старобешево входить до складу тимчасово окупованої території.

Відповідно ст. 1, 3 Закону №1207-VII тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно зі ст.18 Закону №1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Згідно з вимогами частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: (1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; (2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Відповідно до глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5, підставою для державної реєстрації смерті є: (а) лікарське свідоцтво про смерть (форма N 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); (б) фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545 (далі - фельдшерська довідка про смерть); (в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; (ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; (д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; (е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги, та зокрема можуть бути встановлені на підставі письмових доказів.

Вирішуючи питання щодо допустимості та належності доказів у сенсі глави 5 ЦПК України, суд приймає до уваги досліджені у судовому засіданні лікарське свідоцтво про смерть та свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , які хоч і не є офіційними документами, що створюють самі по собі правові наслідки, однак, на думку суду, можуть слугувати джерелом тих фактичних даних, що у сукупності дають суду можливість дійти висновку, що його смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт. Старобешево Старобешівського району Донецької області.

Приймаючи до уваги вказані докази, суд виходить з того, що незважаючи на ситуацію, яка склалася у країні, медичні заклади у зв`язку із специфікою роботи, повинні надавати медичну допомогу будь-яким особам, і у будь-якій ситуації, отже, у тому становищі, у якому опинився заявник, вона була позбавлена можливості отримати офіційні документи щодо смерті ОСОБА_2 , а тому звертаючись до суду, надала усі можливі докази, які могла надати у цій ситуації. Смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Надане заявницею свідоцтво про смерть, видане Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки 14.09.2021 року, не може бути прийняте органом державної реєстрації актів цивільного стану у якості підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , отримати свідоцтво про його смерть заявником неможливо, а тому необхідно застосувати інші механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту прав, свобод і законних інтересів заявника.

Згідно з ч.1 ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право» , законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», згідно з якими якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

У Рішенні Європейського Суду по справі «Кипр проти Турції» від 10 травня 2001 року (у п. 93 Суд нагадує, що в своєму Консультативному Висновку по Намібії Міжнародний Суд заявив наступне (1971 ICJ Reports, p. 56, § 125): «Загалом непризнання північно-африканської адміністрації цієї Території не повинно привести позбавлення народу Намібії вигод від міжнародної співпраці. Зокрема в той час як дії офіційного характеру, які здійснюються урядом Північної Африки від імені або по відношенні Намібії після спливу відомого мандата, являються незаконними та такими, що не мають сили, ця неспроможність не може бути розповсюджена на такі дії, як наприклад реєстрація народження, смерті, шлюбу, наслідки подібних дій можуть бути проігноровані в погіршення мешканців цієї Території ».

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Відповідно до ч.2 ст.319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Згідно з ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 має для заявника юридичне значення, так як дозволяє реалізувати права, які виникли після його смерті.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що обставини, викладені заявником у заяві в обґрунтування своїх вимог є достовірними, підтверджені письмовими доказами, сумніву у суду не викликають і вважаються судом доведеними, у зв`язку із чим заява підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч.4 ст.317, п.8 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.12, 13, 81, 89, 263-265, 317, 319 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву адвоката Проніної Анастасії Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: Краматорський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Локно Знаменського району Орловської області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт. Старобешево, Старобешівського району Донецької області, Україна.

Допустити рішення до негайного виконання.

Копію рішення негайно надіслати до Краматорського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Реквізити учасників справи:

Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_2 .

Представник заявника - адвокат Проніна Анастасія Ігорівна, місце знаходження: вул. Катеринича, 14, м. Краматорськ, Донецька область, 84301;

Заінтересована особа - Краматорський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), місцезнаходження: вул. Паркова, буд. 10, м. Краматорськ, Донецька область, 84301, код ЄДРПОУ 24450860.

Суддя: