Decision № 103123013, 04.02.2022, Zhytomyr Circuit Administrative Court

Approval Date
04.02.2022
Case No.
240/7963/21
Document №
103123013
Form of legal proceedings
Administrative
State Coat of Arms of Ukraine

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2022 року м. Житомир справа № 240/7963/21

категорія 111030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Майстренко Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча Компанія "Комфорт-Буд" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча Компанія "Комфорт-Буд" з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 15.04.2021:

- №00040610701, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 60957,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 6096,00 грн.;

- №00040620701, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 457181,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 45718,00 грн.;

- №00040210713, яким визначено суму податкового зобов`язання з військового збору у розмірі 1927,59 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2663,69 грн. та нараховано пеню у сумі 189,31 грн.;

- №00040220713, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб, утриманого із доходу найманих працівників та порушення порядку оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, у розмірі 28207,65 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 44678,40 грн. та нараховано пеню у сумі 2908,31 грн.

У позовній заяві позивач зазначив, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. Стосовно нарахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору зазначає, що із характеру понесених витрат, виду діяльності ТОВ "Управляюча Компанія "Комфорт-Буд" вбачається, що у даному випадку мало місце придбання товарів (робіт, послуг) на користь підприємства за рахунок власних коштів у зв`язку з виконанням дорученої роботи (трудової функції) за вказаний період, а тому дохід у вигляді компенсації за придбані товари (роботи, послуги) не є доходом для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором, за умови доцільності та обґрунтованості здійснених таким працівником витрат.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позову. ГУ ДПС у Житомирській області зазначає, що для підтвердження фактичного здійснення господарських операцій Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності зі встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку. Натомість, позивачем не підтверджено первинними документами дані податкового обліку.

Ухвалою суду від 15.06.2021 заяву відповідача про розгляд справи в загальному позовному провадженні задоволено та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що доводи відповідача про дефектність первинних документів - видаткових накладних, у яких відсутня розшифровка підпису особи, яка прийняла товар від імені позивача, та відповідно відпустила його від контрагента, є безпідставними, а ці недоліки - несуттєвими. У видаткових накладних є печатка підприємства, що дає можливість ідентифікувати, що поставлений товар отримано саме цим підприємством. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати учасника відповідних правовідносин.

Ухвалою суду від 14.09.2021 закрито підготовче провадження і призначено адміністративну справу до судового розгляду.

Суд протокольною ухвалою від 30.11.2021 перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Житомирській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Управляюча Компанія "Комфорт-Буд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 по 30.09.2020 та дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 20.01.2016 по 30.09.2020, за результатами якої складено акт від 25.03.2021 №3808/06-30-07-01/40223320.

Проведеною перевіркою встановлено, зокрема, такі порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. .134, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), ст. 3, ст. 4 та ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями), Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (зі змінами та доповненнями), у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 457181,00 грн. за 2018 рік;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету, на 60957,00 грн.;

- п. 19, п. 20, п. 24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 року №148 (зі змінами та доповненнями, а саме: відсутні достовірні розрахункові документи встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція), що підтверджує факт витрачених коштів (вартість оплачених послуг, придбаних товарів), які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів, на загальну суму 128502,89 грн.;

- пп. 164.1.2, п. 164.1, п. 164.5, ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, п. 168.1 ст. 168, п. 170.9 ст. 170, пп. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 28207,65 грн.

- п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення", п. 162.1 ст. 162, пп. 164.1.1 п. 164.1, пп. 164.2. п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 170.9 ст. 170, пп. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано військового збору за ставкою 1,5% у сумі 1927,59 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, які і оскаржуються позивачем.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, які склались між сторонами, судом встановлено таке.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Житомирській області від 15.04.2021 №00040620701, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 457181,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 45718,00 грн., а також №00040610701, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 60957,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 6096,00 грн., суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як свідчать матеріали справи, підставами для прийняття вказаних рішень слугував висновок відповідача про завищення позивачем собівартості реалізованої продукції за 2018 рік по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 за рахунок віднесення до собівартості товарно-матеріальних цінностей, отриманих від контрагента, на загальну суму 2306560,00 грн.

Стосовно ФОП ОСОБА_1 відповідач, досліджуючи договір купівлі-продажу, акти звіряння, накладні на отримання ТМЦ, товарно-транспортні накладні, не визнає правомірність сформованої собівартості, посилаючись на те, що видаткова накладна від 26.12.2018 №26/12-2 на загальну суму 705450,00 грн., видаткова накладна від 27.12.2018 №27/12-7 на загальну суму 702400,00 грн., видаткова накладна від 28.12.2018 №28/12-11 на загальну суму 337109,76 грн., видаткова накладна від 30.11.2018 №30/11-2 на загальну суму 315600,00 грн., видаткова накладна від 21.11.2018 №21/11-1 на загальну суму 246000,00 грн. є дефектними, оскільки у цих документах відсутні розшифрування підпису і посади особи, яка відвантажила та отримала товар.

Стосовно ПП "Шеріфф" відповідач не визнає собівартості отриманих послуг на загальну суму 233335,00 грн. та сформованого за наслідками отримання таких послуг податкового кредиту у сумі 46666,67 грн. у зв`язку з тим, що вони не підтверджені відповідними первинними документами. Такий висновок відповідач обґрунтовує дефектністю актів наданих послуг, зокрема, зазначає про відсутність розшифрування підпису особи, яка надавала та отримувала послуги перевезення. Товарно-транспортні накладні не було надано до перевірки.

Оцінюючи зазначені аргументи відповідача як підстави, які б доводили законність оскаржуваних рішень, судом враховується таке.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п. 5, 6, 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 цього ж Закону).

Законодавчо встановлений мінімум обов`язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів визначено у абзацах 1-7 частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до яких первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати суб`єкта господарювання, який приймав участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо (ч. 3 цієї ж статті).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 глави 1 та пунктом 2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідно із пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити, як найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

У свою чергу, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.

Доводи відповідача про дефектність видаткових накладних, у яких відсутні розшифровки підпису особи, яка прийняла товар від імені позивача та відповідно відпустила від контрагента, є безпідставними, а ці недоліки не є такими, що вказують на відсутність факту здійснення господарських операцій.

Як правильно зазначає позивач, у видаткових накладних є печатка підприємства, що дає можливість ідентифікувати, що поставлений товар отримано саме цим підприємством. Печатка відноситься до даних, які дають змогу ідентифікувати учасника відповідних правовідносин.

Надані позивачем до матеріалів справи оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 по контрагенту ФОП ОСОБА_1 , картка цього рахунку, платіжні доручення також дозволяють підтвердити здійснення цих господарських операцій, про що свідчить факт оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, їх рух у виробництво, наявність факту розрахунку з постачальником. Сукупність наданих доказів не дозволяє суду ставити під сумнів доводи позивача, що підписуючи документи, які не визнаються контролюючим органом, представниками сторін господарських взаємовідносин виступали керівник ТОВ "Управляюча Компанія "Комфорт-Буд" та ФОП ОСОБА_1 як приватний підприємець особисто.

Відповідно до частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Як визначено, частиною п`ятою статті 65 Господарського кодексу України керівник підприємства має право без доручення діяти від імені підприємства.

Отже, відсутність розшифровки підпису особи (прізвища, ініціалів, посади) у видаткових накладних (товарно-транспортних накладних) не робить цей документ нечинним.

Крім того, податковий орган не ставить під сумнів оприбуткування позивачем товару від ФОП ОСОБА_1 за період, що перевірявся, та його використання у власній господарській діяльності Товариства з метою отримання прибутку, а обґрунтовує свою позицію виключно дефектом форми документа. Таких аргументів недостатньо для висновку про відсутність господарської операції як події, що впливає на формування показників податкового обліку.

Судом також враховується, що безпосередньо ФОП ОСОБА_1 підтверджено факт відвантаження товарно-матеріальних цінностей позивачу, про що контролюючому органу 09.04.2021 було надано копії відповідних первинних документів.

Отже, на підтвердження факту реальності операцій зі згаданим контрагентом позивач надав необхідні докази, якими є видаткові накладні, оборотно-сальдова відомість, картка рахунку 631, платіжні доручення, які у повній мірі підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з цим контрагентом.

Верховним Судом у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі №160/3055/19 висловлено правову позицію, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Також, Верховний Суд у вказаній постанові звертає увагу та враховує те, що відповідно до сталої судової практики (постанови Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 805/686/17-а, від 12 липня 2019 року у справі № 808/109/18, від 9 липня 2019 року у справі № 810/1762/16 тощо) сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

За обставин, які склались у даній справі, суд критично оцінює доводи контролюючого органу про відсутність первинних документів для підтвердження господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 .

Суд вважає, що наданих позивачем документів достатньо для підтвердження факту реального здійснення господарських операцій, а правова позиція контролюючого органу не є виправданою.

У повній мірі наведені висновки стосуються і господарських взаємовідносин позивача (Вантажоодержувача) з ПП "Шеріфф" (Перевізник), стосовно яких судом встановлено факт укладення 01.10.2018 договору №1, за яким Перевізник зобов`язується доставити автомобільним транспортом довірений йому відправником вантаж до пункту призначення і видати його Вантажоодержувачу, а Вантажоодержувач зобов`язується сплатити винагороду за перевезення Вантажу, передбаченого цим договором.

Виконання цього договору підтверджується долученими до матеріалів справи доказами: оборотно-сальдовою відомість по рахунку 631 по контрагенту ПП "Шеріфф", карткою цього рахунку, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, актами надання послуг, які у сукупності дозволяють підтвердити здійснення цих господарських операцій.

Крім того, ПП "Шеріфф" за наслідками наданих позивачу послуг було зареєстровано податкові накладні на загальну суму 280000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 46666,67 грн. Дані податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН та на їх підставі позивачем сформовано податковий кредит.

Невизнання податкового кредиту відповідач обґрунтовує дефектністю актів наданих послуг, зокрема, зазначає про відсутність розшифрування підпису особи, яка надавала та отримувала послуги перевезення. Як вже було зазначено, дані недоліки є несуттєвими та такими, що не спростовують здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Описані в акті перевірки недоліки при складенні актів надання послуг не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит, сформований за наслідками господарських операцій з придбання послуг перевезення, а сукупність наявних у матеріалах справи та досліджених судом доказів дозволяє зробити висновок про реальність такої господарської діяльності позивача.

Судом також встановлено, що висновок про порушення п. 44.1 ст.44, ст. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200-1 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на 14290,00 грн., пов`язаний з тим, що на думку відповідача, даний податковий кредит не підтверджений податковими накладними та іншими первинними документами, а саме:

- за жовтень 2017 року ТОВ "Компанія "Купол" відобразило по взаємовідносинах з позивачем ПДВ у сумі 750,00 грн.;

- за грудень 2017 року ПП "Будпроект Україна" відобразило по взаємовідносинах з позивачем ПДВ у сумі 9536,48 грн.;

- за червень 2018 року TOB "AB Метал Груп" відобразило по взаємовідносинах з позивачем ПДВ у сумі 519,83 грн.;

- за жовтень 2018 року ТОВ "ТД Світ кераміки" відобразило по взаємовідносинах з позивачем ПДВ у сумі 2922,91 грн.

- за червень 2019 року ТОВ "БТК-Центр Комплект" відобразило по взаємовідносинах з позивачем ПДВ у сумі 560,76 грн.

Оскільки контрагенти позивача декларували податкові зобов`язання з податку на додану вартість у меншій сумі або взагалі не декларували, відповідач вважає, що позивачем безпідставно сформовано власний податковий кредит на суму 14290,00 грн.

З даного приводу судом враховується, що частиною 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Абзацом 3 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За Податковим кодексом України достатнім засобом підтвердження відповідного податкового кредиту, який не потребує додатково ще будь-якого підтвердження, є зареєстрована податкова накладна від продавця, тобто зареєстрована податкова накладна від покупця є за законом виключним засобом підтвердження відповідного податкового кредиту.

ТОВ "Управляюча компанія Комфорт-Буд" сформувало свій податковий кредит за наслідками господарських операцій зі згаданими контрагентами виключно на підставі зареєстрованих податкових накладних, що не заперечується відповідачем, а відтак система адміністрування ПДВ має гарантовано забезпечувати належну сплату податку на додану вартість, який має бути наперед внесений до системи чи підтверджений визнаним податковим кредитом.

Відтак, порушення податкової дисципліни, допущені постачальниками позивача, не можуть бути розцінені як підстави для позбавлення платника податку права на податковий кредит, позаяк контролюючий орган не надав доказів про обізнаність позивача щодо такої поведінки його контрагентів та злагодженості дій між ними.

Суд вважає доречними посилання позивача на пункт 86.1 статті 86 ПК України, яким передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Контролюючий орган в ході проведення перевірки одного платника податків може зробити висновки щодо його контрагента - іншого платника податків, про порушення таким платником податків вимог податкового законодавства на підставі довідки зустрічної звірки або акту перевірки, проведеної щодо контрагента.

В акті перевірки відсутні будь-які посилання на довідки зустрічної звірки або акти перевірок ТОВ "Компанія "Купол", ПП "Будпроект Україна", TOB "AB Метал Груп", ТОВ "ТД Світ кераміки", ТОВ "БТК-Центр Комплект".

Таким чином, аргументи контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту за цим епізодом є неспроможними, а податкове повідомлення-рішення у цій частині таким, що не ґрунтується на вимогах Закону.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2021 №00040220713, яким Товариству визначено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, утриманого із доходу найманих працівників, та порушення порядку оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, то судом встановлено, що визначення основної суми грошового зобов`язання у розмірі 28207,65 грн. пов`язано з такими обставинами справи.

Так, перевіркою правильності оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк, встановлено випадки надміру витрачених коштів, отриманих платником податку від працедавця під звіт та не повернутих у встановлений строк.

У порушення вимог п. 19, п. 20, п. 24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 №148 (зі змінами та доповненнями) у позивача відсутні достовірні розрахункові документи встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція), що підтверджує факт витрачених коштів (вартість оплачених послуг, придбаних товарів), які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 128502,89 грн.

Між сторонами немає спору щодо розміру цієї суми, узагальнені дані про яку відображені на 27-28 сторінках акта перевірки, а тому суд не вдається до описання конкретних обставин звітування працівником про використання коштів, виданих на відрядження, або під звіт, яких встановлено 37 випадків та стосовно яких у позивача немає розрахункових документів встановленої форми та змісту.

Спір стосується кваліфікації цієї суми як бази для нарахування податку на доходи фізичних осіб, оскільки відповідач за порушення порядку оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк, у сумі 128502,89 грн. донарахував податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18% з врахуванням коефіцієнту 1,2195 у розмірі 28207,65 грн. Позивач же вважає, що допущене порушення є виключно порушенням касової дисципліни, а тому відсутні правові підстави для донарахування ПДФО з цих сум, оскільки усі кошти були витрачені директором Товариства на господарські потреби підприємства.

У цій частині суд погоджується з висновками контролюючого органу про застосування приписів Податкового кодексу України до спірних правовідносин та кваліфікації витрачених коштів, отриманих платником податку під звіт та не повернутих у встановлений строк, як суми, що включається до загального оподатковуваного доходу та є базою для оподаткування цих сум податком на доходи фізичних осіб.

Так, відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з п. 164.1.2 цієї статті загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу (пп. 164.2.11 цієї ї статті).

Відповідно до п. 164.5 ст. 164 під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт

Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (п. 167.1 ст. 167 ПК України).

Відповідно до п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Таким чином, законодавцем однозначно передбачено, що у разі, коли не підтверджені документально витрати відображені в авансовому звіті, вони набувають статусу надміру витрачених, та їх оподатковують на підставі пп. 164.2.11 ПК України, визначаючи базу оподаткування із застосуванням негрошового коефіцієнта з п. 164.5 ПК України.

У цій частині висновки контролюючого органу про наявність підстав для нарахування податку на доходи фізичних осіб є законними та обґрунтованими, а тому суд не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2021 №00040220713 в частині визначення основної суми грошового зобов`язання у розмірі 28207,65 грн.

Судом також враховується, що поясненнями головного бухгалтера Товариства від 18.03.2021 №80 також підтверджено факт неоподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку під звіт та не повернутих у встановлений строк, а саме ненарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

У той же час, судом встановлено, що відповідно до розрахунку до цього податкового повідомлення-рішення (а.с. 186, т. 4) за описане порушення підлягали нарахуванню штрафна санкція у сумі 1686,59 грн. та пеня у сумі 4355,49 грн. Внаслідок технічної помилки до оскаржуваного рішення штрафні санкції у сумі 1686,59 грн. внесені до колонки "пеня", а пеня у сумі 4355,49 грн. внесена до колонки "штрафні санкції".

Відповідач вважає, що недотримання окремих елементів форми спірного рішення є несуттєвим, оскільки це не призведе до зміни загальних сум здійснених донарахувань, а тому перевага має надаватися змісту, а не формі.

Суд не може погодитись з такою тезою відповідача, оскільки вона суперечить ст. 67 Конституції України, за якою кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням фінансових санкцій за порушення правил оподаткування зі зміною видів відповідальності призведе до їх обліку у сумах, визначених з порушенням встановленого порядку, що є неприпустимим. Відтак, оскільки суд визнає незаконним та безпідставним відображення пені у складі штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням №00040220713, позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування у частині застосування штрафних санкцій у сумі 2668,90 грн. (4355,49 грн. - 1686,59 грн.), які за своєю суттю є пенею, підлягають задоволенню.

Решта донарахованих згідно цього податкового повідомлення-рішення сум штрафних санкцій у розмірі 40322,91 грн. та пені у сумі 1221,72 грн. є наслідком порушення у періоді з 01.01.2017 по 30.09.2020 строків сплати податку до бюджету.

У цій частині факти виявлених порушень визнаються позивачем та не спростовуються ним.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до пп. 16.1.4, п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Оскільки позивачем визнається факт сплати податку з доходів фізичних осіб з порушенням встановлених строків, будь-яких заперечень щодо розрахунку застосованих фінансових санкцій за це порушення ним не наводиться, судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2021 №00040220713 у частині застосування таких санкцій.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 15.04.2021 №00040210713, яким нараховано військовий збір, застосовано штрафні санкції та нараховано пеню, судом враховується таке.

Відповідно до Закону України від 31.07.2014 №1621-VII "Про внесення змін до ПК України та деяких інших законодавчих актів України" підрозділу 10 розділу XX "Інші перехідні положення" ПК України доповнено п. 16-1 та запроваджено військовий збір, платниками якого є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу, а саме: фізичні особи - резиденти (нерезиденти), які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, та податкові агенти.

Відповідно до пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку встановленому ст. 168 ПК України за ставкою, визначеною пп. 1.3 цього пункту (1,5%).

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПК України, а серед них - усі доходи, зазначені в п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Як було зазначено, сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження чи під звіт і не повернених у встановлені законодавством строки, є об`єктом обкладення ПДФО на підставі пп. 164.2.11 ПК України. Тому вона обкладається й військовим збором.

Отже, оподатковуваний дохід у вигляді надміру витрачених коштів для ПДФО та військового збору визначається однаково.

За результатами перевірки донараховано військового збору за ставкою 1,5% у сумі 1927,59 грн., яке визнається судом законним, зважаючи на висновки, викладені стосовно правомірності визначення відповідачем основної суми зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб.

При цьому, судом також встановлено, що відповідно до розрахунку до цього податкового повідомлення-рішення (а.с. 187, т. 4) за описане порушення підлягали нарахуванню штрафна санкція у сумі 115,26 грн. та пеня у сумі 297,64 грн. Внаслідок технічної помилки до оскаржуваного рішення штрафні санкції у сумі 115,26 грн. внесені до колонки "пеня", а пеня у сумі 297,64 грн. внесена до колонки "штрафні санкції".

З цього приводу суд дійшов аналогічного висновку про неможливість визнання законним рішення суб`єкта владних повноважень, в якому змінені види відповідальності платника податку шляхом відображення у відповідних графах сум, які не підтверджуються документально. Відтак, оскільки суд визнає незаконним та безпідставним відображення пені у складі штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням №00040210713, позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування у частині застосування штрафних санкцій у сумі 182,38 грн. (297,64 грн. - 115,26 грн.), які за своєю суттю є пенею, підлягають задоволенню.

Решта донарахованих згідно цього податкового повідомлення-рішення сум штрафних санкцій у розмірі 2366,05 грн. та пені у сумі 74,05 грн. є наслідком порушення у періоді з 01.01.2017 по 30.09.2020 термінів сплати збору до бюджету, яке не заперечується позивачем, а тому суд також відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи викладене, судом встановлено наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжного доручення від 27.04.2021 №3871 позивачем під час звернення з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у загальній сумі 14353,48 грн., який підлягає розподілу відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 КАС України

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча Компанія "Комфорт-Буд" (м. Житомир, вул. Комерційна, 4, офіс 219, 10019, код ЄДРПОУ 40223320) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Ю. Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 44096781) задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 15.04.2021:

- №00040610701, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 60957,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 6096,00 грн.;

- №00040620701, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 457181,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 45718,00 грн.;

- №00040210713 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 182,38 грн.;

- №00040220713 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2668,90 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча Компанія "Комфорт-Буд" сплачений судовий збір у сумі 7176,74 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене 04.02.2022.

Суддя Н.М. Майстренко

Часті запитання

Який тип судового документу № 103123013 ?

Документ № 103123013 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 103123013 ?

Дата ухвалення - 04.02.2022

Яка форма судочинства по судовому документу № 103123013 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 103123013 ?

В Zhytomyr Circuit Administrative Court
Previous document : 103123011
Next document : 103123015