Decision № 102932910, 02.02.2022, Bilotserkivskyi City-Raion Court of Kyiv Oblast

Approval Date
02.02.2022
Case No.
357/14572/21
Document №
102932910
Form of court proceedings
Civil
Companies listed in the text of the court document
State Coat of Arms of Ukraine

Справа № 357/14572/21

2/357/572/22

Категорія 17

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 лютого 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на наступні обставини.

29.10.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №302921964 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого позичальнику, ОСОБА_1 , було надано кредит в сумі 7690,00 грн.

28.11.2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» на підставі Договору факторингу №28/1118-01 було відступлено право вимоги за Кредитним договором на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс».

03.01.2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» на підставі Договору факторингу №20190103 було відступлено право вимоги за Кредитним договором на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

20.10.2021 року з Єдиного реєстру боржників та Автоматизованої системи виконавчих проваджень ОСОБА_1 стало відомо, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис про стягнення з нього коштів на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Савенком Ю.О. за заявою стягувача 13.10.2021 року відкрито виконавче провадження № 67132268.

Відповідно до змісту Виконавчого напису, його вчинено на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» доповнено перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.».

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів № 662 від 26.11.2014. Тому, рішення прийняті на підставі вказаного нормативно-правового акту, не можуть вважатись законними.

Посилання на зазначену постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 міститься на сайті Верховної Ради України за адресою розміщення постанови Кабінету Міністрів № 662 від 26.11.2014, як зміна до її редакції.

У пункті 83 постанови від 21.09.2021 року по справі № 910/10374/17 Велика Палата Верховного Суду зробила наступний висновок: «Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса».

Отже, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., було вчинено Виконавчий напис без будь-яких на те законних підстав, посилаючись на нечинні положення постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

На підставі Указу Президента України Про часткову мобілізацію від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про часткову мобілізацію від 17.03.2014 № 1126-VII, в Україні з 18.03.2014 розпочався особливий період, який діє по даний час.

Також, з приводу неможливості нарахування процентів, штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань свою позицію оприлюднив Національний банк України на своїй офіційній сторінці 20.02.2020 р. де зазначається, що 14.02.2020 р. НБУ «надіслав банкам додаткове роз`яснення щодо виконання ними вимог законодавства України, а саме - не нараховування процентів, штрафів та пені за кредитами для професійних військових та контрактників із початку особливого періоду (із 18 березня 2014 року), а для мобілізованих військових - із дати їх мобілізації».

Правові позиції щодо незаконності стягнення з військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів штрафних санкцій, штрафів та пені у зв`язку з невиконанням зобов`язань під час дії особливого періоду, також містяться в рішеннях Верховного Суду.

Позивач ОСОБА_1 є військовослужбовцем та перебуває на службі у військовій частині А2167, що підтверджується довідками, доданими до позовної заяви.

Як вбачається з Виконавчого напису, з ОСОБА_1 стягуються проценти в розмірі З 317,28 грн, які в силу положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», не можуть бути нараховані та стягнені з позивача, оскільки останній з дня укладення Кредитного договору та до цього часу має статус військовослужбовця. Окрім того, особливий період не закінчився.

Отже, Виконавчий напис вчинено без врахування того, що проценти, які в ньому зазначені, не можуть бути стягнені з позивача.

Просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №43993, вчинений 18.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 302921964 від 29.10.2018р., а саме 7 689, 57 гривень за тілом кредиту, 3 317,28 гривень - за нарахованими відсотками та 50,00 гривень плати за вчинення виконавчого напису, що разом становить 11 056,85 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Судові витрати стягнути на користь позивача ( а. с. 1-5 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2021 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 28 ) та матеріали передані для розгляду.

Приватний виконавець має право вчиняти виконавчі дії на всій території України, при цьому, відповідно до положень ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», місцем виконання буде вважатися місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, або місце знаходження його майна.

Дана позиція відображена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.10.2020 р. у справі № 263/14171/19 (провадження № 61-21991св19).

Встановлено, що з 02.04.2020 року зареєстрована адреса місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ., що підтверджується копією довідки Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради від 02.04.2020 року.

Крім того, ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині А2167, яка дислокується у м. Біла Церква.

Отже, місцем виконання оскаржуваного виконавчого напису є місто Біла Церква Київської області.

Ухвалою судді від 03 грудня 2021 року постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі та постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 14 годину 30 хвилин 10 січня 2022 року. Одночасно, витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича належним чином завірені матеріали, які стали підставою для вчинення виконавчого напису від 18.05.2021 року за № 43993 ( а. с. 33-35 ).

24 грудня 2021 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову ( а. с. 39-41 ).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.12.2021 року, зазначена заява передана на розгляд головуючому судді Орєхову О.І. ( а. с. 45 ).

Ухвалою суду від 29 грудня 2021 року вжито заходи по забезпеченню позову, шляхом зупинення виконання ( стягнення ) на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 18 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрованого в реєстрі за № 43993 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» грошових коштів в розмірі 11 056,85 гривень, що здійснюється в межах виконавчого провадження № 67132268 ( а. с. 48-52 ).

23 грудня 2021 року за вх. № 60695 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволені позовних вимог ( а. с. 54-55 ).

Ухвалою суду від 10 січня 2022 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.02.2022 року ( а. с. 62-63 ).

В судове засідання позивач не з`явився, 02.02.2022 року за вх. № 4552 судом отримано заяву від представника позивача ОСОБА_2 , в якій останній просив суд розглянути справу без участі позивача та його представника за наявними у справі доказами. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі і наполягає на їх задоволенні. Просив стягнути судовий збір понесений при поданні позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

Відповідач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в судове засідання свого представника не направили, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення.

Однак, звертаючись до суду з відзивом на позовну заяву позивача, в прохальній частині просили розгляд справи здійснювати за відсутності позивача ( а. с. 55 на звороті ).

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся в законному порядку.

Однак, на адресу суд повернувся поштовий конверт, де працівниками пошти причина повернення вказана, як адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться ( ч. 1 ст. 131 ЦПК України ).

Тому, суд приходить до висновку, що третя особа приватний нотаріус з урахуванням норм законодавства був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки позивач та відповідач надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що 29.10.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №302921964 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого позичальнику, ОСОБА_1 , було надано кредит в сумі 7690,00 грн. ( а. с. 12-13 ).

25 листопада 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору № 302921964 від 29.10.2018 року ( а. с. 14 ).

Встановлено, що 28.11.2018 року товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» на підставі Договору факторингу №28/1118-01 було відступлено право вимоги за Кредитним договором на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс».

03.01.2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» на підставі Договору факторингу №20190103 було відступлено право вимоги за Кредитним договором на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ( а. с. 8-9 ).

18 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», якому ТОВ «Таліон Плюс» відступило право вимоги на підставі договору факторингу № 20190103 від 03 січня 2019 року, якому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2019 року за кредитним договором № 302921964 від 29.10.2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 ( а. с. 15 ).

Вказаним виконавчим написом запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», стягнувши з ОСОБА_1 за період з 03.04.2019 року по квітень 2021 року включно суму у розмірі: 7 689,57 грн. - заборгованість за по основному боргу ( тіло кредиту ); 3 317,28 грн. - заборгованість по відсоткам; 50 гривень - плата за вчинення виконавчого напису, загалом 11 056,85 грн.

13 жовтня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Савеннко Ю.О. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі виконавчого напису № 43993, виданого 18.05.2021 року приватним нотаріусом Остапенко Євгеном Михайловичем ( а. с. 17 ).

Звертаючись до суду з вищевказаним позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню позивач зазначає, що такий порушує її законне право на захист своїх законних прав та інтересів, оскільки вчинений з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів, так як нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, невідомо, який саме борговий документ надав банк на дослідження приватному нотаріусу, чи є вказаний документ оригіналом і які дані були надані банком нотаріусу щодо безспірності заборгованості, тобто було грубо порушено вимоги діючого Закону України «Про нотаріат» та інших актів законодавства України, а також проценти нараховані в порушення Указу Президента України Про часткову мобілізацію від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про часткову мобілізацію від 17.03.2014 № 1126-VII, в Україні з 18.03.2014 розпочався особливий період, який діє по даний час, а також, з приводу неможливості нарахування процентів, штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань свою позицію оприлюднив Національний банк України на своїй офіційній сторінці 20.02.2020 р. де зазначається, що 14.02.2020 р. НБУ «надіслав банкам додаткове роз`яснення щодо виконання ними вимог законодавства України, а саме - не нараховування процентів, штрафів та пені за кредитами для професійних військових та контрактників із початку особливого періоду (із 18 березня 2014 року), а для мобілізованих військових - із дати їх мобілізації».

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У статтях 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»).

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно п. 1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно п. 1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

У п. 10 "Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому, судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року, №1172 для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічна правова позиція міститься і в постанові КЦС ВС від 06.05.2020 № 320/7932/16-ц (61-38989св18).

В статті 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених ним позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У часник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідач надав відзив на позовну заяву позивача, однак жодного належного та допустимого доказу надання нотаріусу для вчинення виконавчого напису усіх необхідних для цього документів, що підтверджують безспірність заборгованості, зокрема і надіслання вимоги боржнику ( ОСОБА_1 ) про усунення порушень кредитних зобов`язань.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ухвалою судді від 03 грудня 2021 року, якою було постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі, одночасно, витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича належним чином завірені матеріали, які стали підставою для вчинення виконавчого напису від 18.05.2021 року за № 43993 ( а. с. 33-35 ).

Однак, такі матеріали не були отримані судом, а поштовий конверт з відповідною ухвалою повернувся до суду без виконання, причину повернення працівники пошти зазначили, як адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 10 ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України - у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Приймаючи до уваги те, що докази, витребувані судом, не надійшли від третьої особи та сам відповідач їх не надав, суд розглядає справу за наявними в ній доказами та визнає обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ.

Відповідно до ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.

Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

В постанові Верховного Суду (справа №310/9293/15ц від 23.01.2018 року) зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права в аналогічних правовідносинах дійшла Велика палата Верховного суду у постанові від 29.03.2019 року у цивільній справі №137/1666/16-ц.

В постанові Верховного суду від 29.01.2019 року у справі № 910/13233/17 зазначено, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що приватний нотаріус не переконався у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню, письмової вимоги про погашення заборгованості по кредитному договору він не отримував та для вчинення виконавчого напису потрібен оригінал нотаріального посвідчення договору, який відсутній.

У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

Так, для вчинення напису обов`язковою умовою є лише надіслання вимоги про усунення порушень кредитних зобов`язань і наявність відмітки поштового зв`язку про її відправлення, а не одержання. Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 127/15911/17.

Однак, з боку відповідача не було надано суду доказів, що ОСОБА_1 така вимога про усунення порушень кредитних зобов`язань направлялася.

Якщо боржника не було повідомлено про вимогу повернути заборгованість, це є самостійною підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 13.10.2021 року у справі № 554/6777/17-ц.

Отже, з боку відповідача не було виконано обов`язкову умову перед вчиненням виконавчого напису, тобто направлення ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень кредитних зобов`язань.

Так, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Отже, згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 18 травня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, нотаріус в день вчинення виконавчого напису - 18.05.2021 керувався пунктом Переліку, який був незаконним та не чинним, отже, нотаріус повинен був відмовити стягувачу у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18,провадження № 61-16749св19.

З боку відповідача не надано до суду жодного належного та допустимого доказу тому, що останній звертаючись до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису надав останньому для вчинення виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку.

Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: - перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі N 201/4198/17, від 27 серпня 2020 року у справі N 554/6777/17, від 19.03.2021р. у справі №750/3781/20 ).

Крім того, судом враховується, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Таким чином, слід встановити, чи були надані банком нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року № 6-158цс15.

Разом з тим, відповідач не надав до суду доказів подання приватному нотаріусу усіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості.

В свою чергу, позивач ОСОБА_1 заперечує розмір боргу.

Крім того, позивач заперечує і нараховані відсотки, посилаючись на порушення вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», яким визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Так, з оспорюваного виконавчого напису вбачається, що сума боргу складається, як з тіла кредиту у розмірі 7 689,57 грн. так і з заборгованості по відсоткам в розмірі 3 317,28 грн. ( а. с. 15 ).

Відповідно до Довідки від 17.09.2018 року за вих. № 1400, яка видана старшому лейтенанту ОСОБА_1 , 1973 року народження, останній дійсно призваний на ві1йськову службу за контрактом у Збройні Сили України з 19 вересня 2018 року строком на 5 років ( а. с. 20 ).

З довідки від 05.11.2021 року за вих. № 1680, виданої військовою частиною А2167 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині А2167 з 15.02.2019 року по теперішній час ( а. с. 23 ).

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

На підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 № 1126-VII, в Україні з 18.03.2014 розпочався особливий період, який діє по даний час.

Також, з приводу неможливості нарахування процентів, штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань свою позицію оприлюднив Національний банк України на своїй офіційній сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1 (https://bank.gov.ua/ua/news/all/pitannya-dnya-banki-ne-povinni- narahovuvati-viyskovim-protsenti-za-kreditami), де зазначається, що 14.02.2020 року НБУ «надіслав банкам додаткове роз`яснення щодо виконання ними вимог законодавства України, а саме - не нараховування процентів, штрафів та пені за кредитами для професійних військових та контрактників із початку особливого періоду (із 18 березня 2014 року), а для мобілізованих військових - із дати їх мобілізації».

Правові позиції щодо незаконності стягнення з військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів штрафних санкцій, штрафів та пені у зв`язку з невиконанням зобов`язань під час дії особливого періоду, також містяться в постановах Верховного Суду від 30.05.2018 (справа № 521/12726/16-ц) та від 11.12.2019 (справа № 199/2418/15-ц).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідач звертаючись до суду з відзивом на позов позивача ОСОБА_1 належних, допустимих та достатніх доказів в спростування доводів позивача не надав.

Отже, на думку суду, у даному випадку, виконавчий напис не може вважатися таким, що не потребує додаткового доказування, а відтак не підлягає примусовому виконанню у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Але, задоволення позову у цій частині не перешкоджає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернутися за стягненням зазначеної суми у судовому порядку.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

За встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Оскільки позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати, по оплаті судового збору у загальному розмірі 1 362 грн. ( судовий збір у розмірі 908 грн. за подання позовної заяви, а також судовий збір у розмірі 454 грн. за подачу заяви про забезпечення позову ), понесення яких позивачем документально підтверджено ( а. с. 6, 42 ).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 12, 19, 76, 77, 81, 128, 131, 141, 211, 247, 263-265, 273, 353-355 ЦПК України, ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 43993 від 18 травня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 302921964 від 29.10.2018 року на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості у розмірі 11 056,85 гривень таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 362 ( одну тисячу триста шістдесят дві ) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ( адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ: 35625014 );

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5 ).

Повний текст судового рішення виготовлено 02 лютого 2022 року.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов

Часті запитання

Який тип судового документу № 102932910 ?

Документ № 102932910 це Decision

Яка дата ухвалення судового документу № 102932910 ?

Дата ухвалення - 02.02.2022

Яка форма судочинства по судовому документу № 102932910 ?

Форма судочинства - Civil

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 102932910 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Information about the court decision No. 102932910, Bilotserkivskyi City-Raion Court of Kyiv Oblast

The court decision No. 102932910, Bilotserkivskyi City-Raion Court of Kyiv Oblast was adopted on 02.02.2022. The procedural form is Civil, and the decision form is Decision. On this page, you will find key data about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find necessary data conveniently.

The court decision No. 102932910 refers to case No. 357/14572/21

This decision relates to case No. 357/14572/21. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment:


Our platform enables searching by various criteria, such as region or court name. In addition, detailed customisation in the personal account is possible, which significantly speeds up the process of searching for information. That allows you to productively save time when obtaining the necessary information from the register of court decisions and other official sources.

Previous document : 102932909
Next document : 102932915