Decision № 100543457, 13.10.2021, Commercial Court of Kyiv City

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2021Справа № 910/9166/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "АЗОТ"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 155 226,54 грн

Представники сторін:

від позивача: Блоха Я.М.,

від відповідача: Нікогосян О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "АЗОТ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" стягнення штрафних санкцій у розмірі 155 226,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було порушено терміни доставки вагонів при виконанні перевезення за залізничними накладними у кількості 377 шт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 № 910/9166/21 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

29.06.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2021 відкрито провадження по справі № 910/9166/21, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи № 910/9166/21 призначено на 09.08.2021.

29.07.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому заявлено про надання останньому додаткового строку для подання доказів.

Ухвалою суду від 04.08.2021 встановлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" додатковий строк до 09.08.2021 для подання доказів - актів, складених про збільшення терміну доставки вантажу, зазначених у графі 49 поданих позивачем накладних.

04.08.2021 до суду від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2021 вказану заяву позивача задоволено.

09.08.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів.

11.08.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

06.09.2021 до суду від відповідача надійшли заперечення щодо поданих відповідачем доказів.

06.09.2021 до суду від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 вказану заяву позивача задоволено.

08.09.2021 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі з урахуванням поданих відповідачем актів загальної форми.

В судовому засіданні 15.09.2021 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання представника відповідача задовольнити, докази, що надійшли від відповідача до суду 09.08.2021, долучити до матеріалів справи.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти судове засідання на 13.10.2021.

07.10.2021 до суду від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 вказану заяву позивача задоволено.

В судовому засіданні 13.10.2021 представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 13.10.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.03.2020 Публічне акціонерне товариство "АЗОТ" електронним цифровим підписом підписало та направило Акціонерному товариству «Українська залізниця» заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 00203826/2020-001 від 19.03.2020.

Цього ж дня 24.03.2020 Акціонерне товариство «Українська залізниця» направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агрінол" повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 00203826/2020-001 від 24.03.2020, яким засвідчило прийняття від замовника Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, повідомило про присвоєння замовнику кодів: відправника/одержувача - 3323 та платника - 5633591 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером (надалі також - Договір).

У січні-березні 2021 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснило перевезення порожніх залізничних вагонів одержувачу - Приватному акціонерному товариству "АЗОТ" по таким залізничним накладним: №№ 42655340, 44584019, 44674364, 47042999, 34534040, 46909099, 44644839, 44651800, 44666790, 44666808, 34876730, 44730067, 34674226, 34682112, 34682120, 34682138, 34682153, 34682161, 34682179, 34682260, 34686956, 34686964, 34686998, 34687004, 34687012, 34687020, 38326039, 44560944, 44560977, 44577120, 38404570, 38413357, 38413365, 38428926, 46572517, 46615092, 46615100, 46615118, 34778258, 34778282, 42314245, 44610806, 44620664, 44621506, 38497996, 34805978, 34805929, 42512582, 34834861, 34834879, 34834887, 34836718, 42502112, 42564559, 42569236, 42569244, 46909859, 46909867, 34829739, 34829747, 34829754, 34829762, 34829770, 34829788, 34829796, 34829804, 34833640, 34833806, 34833822, 34833830, 34833848, 34833855, 34833863, 34833871, 38585105, 44664597, 34840793, 34840843, 34840884, 34841031, 44644573, 34857359, 34857425, 34857433, 34878256, 34876763, 47095013, 47095047, 34908392, 34908442, 42816355, 44716264, 44716272, 34943316, 34944942, 34932673, 34932764, 34942318, 38743928, 34951186, 34951293, 34955955, 34966788, 34966960, 34955989, 34960906, 34961359, 44751709, 44764835, 44775484, 44775492, 34942151, 34943266, 34973313, 34973446, 44775443, 38809919, 34973453, 4986299, 34988139, 34988253, 34988360, 34988592, 38817706, 40011231, 40011249, 42952077, 42981431, 40036568, 40036857, 42981407, 42981415, 42981423, 32030678, 44794154, 34980151, 44824860, 44835742, 32079394, 32112500, 47654579, 44855112, 38926952, 38930921, 40406662, 47452537, 47452552, 47735048, 32112963, 32112989, 38997359, 40399156, 40410474, 47553524, 32149197, 32154460, 32156259, 32162554, 32162984, 32170490, 39015631, 32149056, 32157067, 32157158, 32157612, 40506123, 44915544, 32136913, 32157778, 44895324, 45009719, 32211450, 40698045, 45050853, 45050879, 45050887, 45013653, 45037728, 45796927, 42979377, 40010936, 40139701, 34987248, 47428453, 47501010, 40034142, 47527783, 44815231, 44815348, 40342560, 40342578, 47654637, 47668959, 47679899, 47679915, 47679956, 47770177, 47795183, 47795224, 52980596, 47788864, 40449050, 40510836, 40514366, 40577777, 40577785, 32184236, 47860978, 40633729, 40633794, 47655790, 40602104, 40602195, 40602294, 40641409, 32226094, 40724296, 32211708, 32215071, 44730067, 44824910, 32117764, 32167330, 32258827, 32287948, 32287989, 45228632, 32291395, 32326274, 43009570, 32329419, 45008653, 43058858, 41091174, 45339488, 45339520, 45347614, 45347754, 45463064, 45463072, 45463080, 32383374, 41131798, 32386005, 32400681, 32400699, 32400715, 39367842, 32411076, 32412447, 32419996, 32420515, 32420549, 39408810, 41209156, 39436480, 39436514, 45590148, 45590155, 32452203, 53381984, 53382016, 53382024, 39370630, 45634615, 39429303, 39471990, 39480215, 39480223, 39480231, 45680485, 41346743, 41364480, 41365123, 41395856, 32482242, 45740388, 45748134, 45754884, 45785748, 39464144, 39464151, 39560511, 39560537, 39560545, 39560552, 39623582, 40128654, 39677877, 41833591, 39658497, 39658505, 39677869, 36977885, 39677893, 39678305, 43246693, 43265461, 41899683, 41021114, 41125709, 40949893, 41642760, 41645979, 41827528, 32238081, 32238149, 40754665, 40773558, 40813552, 40813628, 44997195, 39187661, 40947194, 40942666, 32348708, 32351256, 32360695, 32360711, 40992067, 32344871, 32358699, 32367716, 32372120, 32396988, 41061177, 32384869, 32387409, 32385270, 32412595, 41137381, 32384232, 32412603, 32424798, 32424814, 32424822, 41214412, 32472581, 41375767, 41342452, 45638582, 41363532, 53415899, 32453910, 32521726, 32513459, 32513467, 32513475, 32513483, 45809613, 45774510, 41444761, 32550097, 32559544, 43202449, 32612665, 43207331, 43208222, 43221506, 45942364, 45978723, 41570730, 41670936, 43215425, 43218221, 41716770, 41758269, 32639049, 43238054, 32643900, 32643918, 43263003, 32670069, 32680167, 46025136, 41821497, 41860503.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач порушив терміни доставки вантажу за вказаними накладними, визначені ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, оскільки доставив його пізніше за нормативно визначений строк, у зв`язку з чим просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" 155 226,54 грн штрафу на підставі ст. 116 Статуту залізниць України.

У відзиві на позов відповідач зазначив про допущення позивачем помилки у розрахунку та наявність у 6 накладних відомостей про акти загальної форми.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, зокрема, таке: позивач не надав досильних накладних по основних накладних №№ 44644839, 44651800, 44730067, 38413365, 38585105, 44764835, 38809919, 40011249, 32112963, 40128654, а тому необґрунтованою є сума штрафу в цій частині у розмірі 7769,64 грн; по залізничним накладним №№ 47655790, 44730067, 45013653, 45037728, 45008653, 41021114 прострочення терміну доставки сталося через технічну несправність вагонів, а тому необґрунтованою є сума штрафу в цій частині у розмірі 3039,68 грн; по деяким залізничним накладним прострочення терміну доставки вантажу сталося не з вини залізниці, про що складено акти загальної форми, тому необґрунтованою є сума штрафу в цій частині у розмірі 41 932,46 грн; по залізничній накладній № 45796927 сплинув строк позовної давності для звернення до суду, тому необґрунтованою є сума штрафу в цій частині у розмірі 187,49 грн. Також до відзиву долучено відповідачем заяву про зменшення розміру штрафних санкцій на 80% від суми, що підлягає стягненню.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною 6 статті 306 Господарського кодексу України, відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі також - Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (пункт 2 Статуту).

На підставі Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (пункт 5 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Пунктами 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (частина 1 статті 313 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до пункту 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктом 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на __число __місяць" (п.2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів).

Терміни доставки для вагонних відправок застосовуються при перевезенні вантажів, для яких надані окремі вагони та при перевезенні порожніх власних і орендованих вагонів (п.2.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів).

Згідно з пунктом 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Відповідно до пункту 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 04.04.2012 №01-06/420/2012 нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

При з`ясуванні підстав для застосування до відповідача, як перевізника, відповідальності за порушення термінів доставки у виді штрафу у розмірі 155 226,54 грн судом за кожною накладною перевірено: дата прийняття вантажу до перевезення; дата доставки вантажу; терміну доставки вантажу; часу затримки видачі вантажу; відстань між станціями відправлення та станціями призначення; розмір провізної плати; наявність об`єктивних обставин, які спричинили порушення термінів доставки вантажу, за наслідками чого встановлена часткова необґрунтованість розміру заявлених вимог.

З наявних у матеріалах справи залізничних накладних, зокрема, з графи 20, вбачається, що надані до перевезення вагони є порожніми, перебувають у приватній власності (третіх осіб, а не відповідача) та перевозяться на своїх осях.

Суд зазначає, що порожні приватні (власні) вантажні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою перевізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному у накладній.

Відповідно до частини 2 статті 313 ГК України перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом.

Як було зазначено вище за умовами пункту 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.

Згідно з пунктом 116 Статуту залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Пунктом 2.9 Правил встановлено у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.

Отже, виходячи з приписів чинного законодавства, Залізниця звільняється від відповідальності за порушення терміну доставки вантажу, якщо таке порушення сталося не з її вини.

Суд погоджується з відповідачем щодо збільшення терміну доставки вагонів за залізничними накладними №№ 47655790, 45013653, 45037728, 45008653, 41021114 через їх перебування за цими перевізними документами в ремонті у звязку з технічною несправністю, відповідальність за що лежить на власнику вагонів, яким залізниця не є.

На підтвердження таких обставин відповідачем надано до суду повідомлення форми ВУ-23М, акти загальної форми, дефектні відомості, звернення власників вагонів (ТОВ «Ніка Транс Логістика», ТОВ «Лемтранс») з проханням про ремонт. Крім того, у графі 49 вказаних залізничних накладних зроблені відповідні відмітки.

Так, суд вважає правильним розрахунок відповідача, за яким, з урахуванням збільшення терміну доставки вантажу, по накладній № 47655790 сума штрафу становить 187,49 грн, а тому має бути зменшена на 374,98 грн; по накладній № 45013653 сума штрафу становить 108,85 грн, а тому має бути зменшена на 217,70 грн; по накладній № 45037728 підстави для нарахування суми штрафу 326,55 грн відсутні, оскільки прострочення терміну доставки становить менше 2 діб; по накладній № 45008653 підстави для нарахування суми штрафу 326,55 грн відсутні, оскільки прострочення терміну доставки становить менше 2 діб; по накладній № 41021114 сума штрафу становить 82,27 грн, а тому має бути зменшена на 164,54 грн.

Крім того, суд погоджується з відповідачем, що позивачем до розрахунку штрафу двічі включено розрахунок по №44730067 за 3 вагона на суму 1222,02 грн (в розрахунку з 01.01.2021 по 31.01.2021 та в розрахунку з 01.02.2021 по 28.02.2021), проте вагон № 58863945 (провізна плата 1357,80 грн.) відчеплено з причини по зменшенню ваги поїзда (відповідна відмітка міститься відомості вагонів), а досильна накладна позивачем на вагон не надана. Отже, по накладній №44730067 штраф розраховується за 2 вагони та становить 814,68 грн., в той час як позивачем загалом нараховано штраф (з урахуванням подвійного обчислення) на суму 2 444,04 грн. Отже, сума штрафу за зазначеною накладною має бути зменшена на 1 629,36 грн.

З урахуванням наведеного, безпідставним є нарахування позивачем суми штрафу за зазначеними накладними №№ 47655790, 45013653, 45037728, 45008653, 41021114, 44730067 у загальному розмірі 3039,68 грн.

Також суд погоджується з відповідачем про те, що позивачем неправомірно розраховано штраф по 147 залізничних накладних, оскільки не враховано акти загальної форми, вказівка на які міститься у цих залізничних накладних в графі 49, та які свідчать про право залізниці на збільшення терміну доставки.

Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Відповідно до п. 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажу у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці, в також інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктами 2, 3 Правил складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, передбачені обставини, на засвідчення яких складаються комерційні акти та акти загальної форми. Так, зокрема, комерційні акти складаються, в тому числі для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Крім того, з як вбачається з матеріалів справи в процесі перевезення вантажу була тимчасова перерва в перевезенні внаслідок введення карантину згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 та наявності конвенційних заборон.

У зв`язку із зазначеною перервою в перевезенні строк доставки вантажу було збільшено за 147 залізничними накладними, а саме: №№ 42979377, 40010936, 10139701, 47501010, 40034142, 47527783, 44815231, 44815348, 43342560, 40342578, 47654637, 47668959, 47679899, 47679915, 47679956, 47770177, 47795182, 47795224, 52980596, 47788864, 40449050, 40577777, 40577785, 47860978, 40602104, 40602195, 40602294, 40641409, 40724296, 44824910, 42655340, 44674364, 46909099, 44666790, 44666808, 46572517, 46615092, 46615100, 46615118, 42314245, 44610806, 44620664, 44621506, 42512582, 42564559, 42569236, 42569244, 46909859, 46909867, 44664597, 44644573, 47095013, 47095047, 44716264, 44716272, 44751709, 44775484, 44775492, 44775443, 40011231, 42952077, 42981431, 40036568, 40036857, 42981407, 42981415, 42981423, 44794154, 44824860, 44835742, 47654579, 44855112, 40406662, 40399156, 40410474, 47553524, 40506123, 44915544, 45009719, 40698045, 45050853, 45050879, 45050887, 45228632, 43009570, 43058858, 41091174, 45339488, 45339520, 45347614, 45347754, 45463064, 45463072, 45463080, 41131798, 41209156, 45590148, 45590155, 53381984, 53382016, 53382024, 45634615, 45680485, 41346743, 41364480, 41365123, 41395856, 45740388, 45748134, 45754884, 45785748, 43246693, 43265461, 41125709, 41642760, 41645979, 41827528, 40813552, 40813628, 44997195, 40942666, 40992067, 41061177, 41137381, 41214412, 41342452, 45638582, 41363532, 53415899, 45809613, 45774510, 41444761, 43202449, 32612665, 43207331, 43208222, 43221506, 45942364, 45978723, 46025136, 43215425, 43218221, 43238054, 43263003, 41670936, 41821497, про що складено акти загальної форми, які подані відповідачем в матеріали справи, та відмітки про які міститься у цих залізничних накладних у їх графі 49.

Суд зазначає, що за вказаними накладними позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф у загальному обсязі 45 785,13 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, є надзвичайною та невідворотною обставиною, що об`єктивно унеможливлює виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (обставиною непереборної сили).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

З урахуванням повних діб прострочення доставки вантажів за вказаними накладними, відповідні штрафи, нараховані позивачем за порушення термінів доставки безпідставно, оскільки вказані затримки відбулися не з вини відповідача.

За розрахунком відповідача, не спростованим позивачем, розмір штрафу за накладними №№ 42979377, 40010936, 47501010, 40034142, 47860978, 42314245, 44610806, 44664597, 44775492, 42952077, 42981407, 42981415, 42981423, 44794154, 41137381, 41214412, 40754665, 46025136 зменшено та розраховано в загальній сумі 3852,67 грн, а за рештою з описаних вище накладних штраф відсутній.

Отже, з урахуванням викладеного, нарахований позивачем штраф має бути зменшений на 41 932,46 грн.

Щодо доводів відповідача про неподання позивачем досильних накладних по основних накладних №№ 44644839, 44651800, 44730067, 38413365, 38585105, 44764835, 38809919, 40011249, 32112963, 40128654 як підставу для відмови у нарахуванні за ними штрафних санкцій, суд зазначає таке.

Відповідно до п. «в» ст. 130 Статуту залізниць України, право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі прострочення доставки вантажу - одержувач за умови пред`явлення накладної.

У п. 35 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, видача вантажу, що перевозиться за досильними перевізними документами, провадиться:

частина вантажу, яка прибула з основною накладною, видається за цією накладною з комерційним актом на ту частину вантажу, що не прибула;

частина вантажу, яка прибула з досильним документом, видається на підставі основної накладної та комерційного акта, при цьому комерційний акт у одержувача забирається. Про видачу вантажу одержувачу станцією зазначається в основній накладній, досильному перевізному документі та комерційному акті.

Остаточний розрахунок провізних платежів та зборів проводиться за основною накладною. Збори та платежі, що виникли з причин, не залежних від залізниці, під час перевезення вантажу за досильним перевізним документом та не зазначені в основній накладній, вказуються в досильному перевізному документі та стягуються з одержувача на станції призначення з наданням йому копій досильного перевізного документа та акта загальної форми, що засвідчує ці обставини.

У разі прибуття частини вантажу з досильним перевізним документом раніше від прибуття вантажу з основною накладною видача цієї частини вантажу проводиться за досильним перевізним документом, у якому одержувач після перевірки маси вантажу зазначає про одержання вантажу та зобов`язання зарахування одержаної частини вантажу до основної відправки.

У разі прибуття з досильним перевізним документом всього вантажу станція на підставі квитанції про приймання вантажу складає копії накладної й дорожньої відомості замість утрачених, і оформлення видачі провадиться у порядку, встановленому цими Правилами. У разі відсутності квитанції станція призначення надсилає запит до станції відправлення, яка повідомляє їй всі необхідні відомості для складання копій перевізних документів.

Зважаючи на викладене, суд погоджується з відповідачем та зазначає, що у випадку, якщо частина вантажу (у цьому спорі - вагони) перевозиться за досильними перевізними документами, при зверненні до суду з позовом про стягнення штрафу позивач має подавати окрім основних також і досильні накладні, які мають оцінюватися судом в сукупності з основними на предмет строку доставки вантажу.

Однак, до відповіді на відзив позивач долучив досильні накладні № 40261323 (основна накладна № 40011249), № 40228207 (основна накладна № 38809919), № 44789477 (основна накладна № 44764835), № 42747873 (основна накладна № 44651800), № 42747881 (основна накладна № 44644839), № 40624652 (основна накладна № 32112963), № 38477071 (основна накладна № 38413365), № 34881805 (основна накладна № 38585105), № 41451873 (основна накладна № 40128654), які прийняті судом, а тому суд відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій за цими відправками.

Водночас, суд зазначає, що позивачем не подано до суду досильного перевізного документа до основної накладної № 44730067, що позбавляє суд можливості перевірити дату прибуття відчепленого вагону № 58863945 на станцію призначення та відповідно прострочення відповідачем терміну доставки, що було вже враховано судом раніше по тексту рішення та визначено відповідну суму штрафу за накладною № 44730067 без урахування прострочення по вагону № 58863945.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності по залізничній накладній № 45796927 суд зазначає таке.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частини 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Статутом залізниць України регламентується, зокрема порядок перевезення вантажів залізницею і відповідно до ст. 136 Статуту залізниць України, позови до залізниць можуть бути пред`явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред`явлення претензії, з визначенням певних умов, обставин, підстав та строку його обчислення.

Статтею 315 Господарського кодексу України передбачено певні особливості обчислення строків позовної давності за договором перевезення.

Згідно ч. 2, 3 ст. 315 Господарського кодексу України претензії щодо сплати штрафів можуть пред`являтися протягом сорока п`яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію щодо сплати штрафу і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом сорока п`яти днів.

Відтак, положення ст. 134, 136 Статуту залізниць України підлягають застосуванню у системному зв`язку з положенням ст. 315 Господарського кодексу України і таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого ч. 3 ст. 315 Господарського кодексу України для відповіді на претензію.

Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов`язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності, в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред`явлення претензії і строку її розгляду (ч. 2, 3 ст. 315 Господарського кодексу України ) незалежно від того, чи пред`являлася відповідна претензія до перевізника.

Отже, шестимісячний термін для пред`явлення даного позову до Залізниці має обраховуватись упродовж 6 місяців, після спливу 45-ти денного строку, передбаченого для пред`явлення претензії та 45-ти денного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями ст. 315 Господарського кодексу України та ст. 134, 136 Статуту залізниць України, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору

За таких обставин враховуючи дату видачі вантажу відповідно до накладної № 45796927 - 26.02.2020, шестимісячний термін для пред`явлення позовних вимог за нею сплив у листопаді 2020 року.

Позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва 03.06.2021, що підтверджується відбитком штемпеля поштового відділення зв`язку на описі вкладення конверту, в якому надійшла до суду позовна заява.

Разом з тим, відповідно до положень п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Спеціальний строк позовної давності, до якого віднесено, зокрема, строк на пред`явлення позовів перевізника до вантажоодержувача, передбачено загальною статтею ст.258 Цивільним кодексом України, яка наявна у вказаному переліку. Норми чинного законодавства не містять будь-яких обмежень щодо застосування вказаної норми до правовідносин, де перевізником є Залізниця, а також будь-яких обмежень щодо дати початку перебігу такого строку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.

Враховуючи, що закінчення строку позовної давності припало на строк періоду карантину, який на даний час продовжено, суд вважає, що строк позовної давності щодо позовних вимог за накладною № 45796927 не сплинув в силу п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція щодо застосування п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України міститься у постанові Верховного Суду від 06.05.2021 у справі №903/323/20.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 80%, мотивовану складним економічним станом останнього та відсутністю доказів завдання позивачу збитків у зв`язку з порушенням термінів доставки вантажу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України №6-100цс14 від 03.09.2014.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Враховуючи, що відповідачем в обґрунтування своїх вимог та заперечень не надано суду належних доказів щодо поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а також не надано доказів намагання уникнути або мінімізувати випадки порушення термінів доставки вантажу, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу.

Згідно з частинами 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи принцип змагальності сторін, суд доходить висновку про обґрунтованість штрафу у розмірі 110 254,40 грн (155 226,54 грн - 3039,68 грн - 41 932,46 грн) та необхідність часткового задоволення позовних вимог. В іншій частині позову необхідно відмовити з викладених вище підстав.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на правову допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "АЗОТ" (вул. Героїв Холодного Яру, 72, м. Черкаси, 18028, ідентифікаційний код 00203826) штраф у розмірі 110 254,40 грн та судовий збір у розмірі 1653,82 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 25.10.2021

Суддя Т. Ю. Трофименко