Рішення № 99896124, 24.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2021 р. Справа№200/8076/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ: 43142826; 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003940721 та №00023950721 від 05.03.2021.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 15 лютого 2021 року співробітниками ГУ ДПС в Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.07.2020, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 13.03.2013 по 30.07.2020, про що складено акт №972/05-99-07-21/ НОМЕР_1 . Перевіркою встановлено, що позивачем занижений чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 138 282,36 грн., у тому числі у 2017 році на суму 47246,55 грн., у 2018 році на суму 52754,54 грн., у 2019 році на суму 30 785,15 грн., у 2020 році на суму 7496,12 грн., в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, належного до сплати до бюджету на загальну суму 24890,83 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 8504,38 грн., за 2018 рік на суму 9495,82 грн., за 2019 рік на суму 5541,33 грн., за 2020 рік на суму 1349,30 грн., а також занижена база нарахування єдиного внеску самозайнятої особи на загальну суму 61422,84 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 37281.10 грн., за 2018 рік на суму 24141,74 грн., в результаті чого донараховано єдиного внеску на загальну суму 13513,02 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 18201,84 грн., за 2018 рік на суму 5311,18 грн.

Однак, на думку позивача, при проведенні перевірки відповідачем не були розглянуті акти звірки між нею та постачальниками, зі змісту яких вбачається відсутність заборгованості між контрагентами. Вважає, що в її діях відсутні порушення податкового законодавства, оскільки саме контрагентами не були передані квитанції про оплату товару позивачу.

З урахуванням наведеного, вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.07.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.09.2021 у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про розгляд справи за правилами загального провадження відмовлено.

Відповідачем через відділ діловодства та документообігу суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 05.03.2021 позивачу визначені податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 27 379,91 грн., в тому числі основного платежу 24890,83 грн., штрафних санкцій 2489,08 грн. (податкове повідомлення - рішення №00023940721 від 05.03.2021), по військовому збору в сумі 2281,65 грн., в тому числі основного платежу 2074,23 грн., штрафних санкцій 207,42 грн. (податкове повідомлення - рішення №00023950721 від 05.03.2021). Вказані рішення отримані ОСОБА_1 особисто 09.03.2021. Зазначає, що факт ненадання в повному обсязі первинних документів на придбання та продаж товару (накладні по придбанню товару, видаткові накладні, ТТН, виписок із банку тощо ) підтверджує правильність висновків акту перевірки, які позивачем не заперечувалися. Крім того, зауважує, що акт звірки розрахунків не є первинним документом бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а є лише технічним документом, за яким бухгалтерії суб`єктів господарювання зводять бухгалтерський облік операцій, а тому він не є належною підставою, що підтверджує факт виконання будь-яких господарських операцій.

За таких обставин вважає, що податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , до 30.07.2020 (дата проведення державної реєстрації припинення) була зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця з 13.03.2013, номер запису 2 272 000 0000 002781. Види діяльності за КВЕД: 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (а.с. 7).

Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області у правовідносинах з фізичними та юридичними особами, в тому числі пов`язаними із контролем за повнотою нарахування та сплати податків, обов`язкових платежів, реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб`єктів владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п.79.2 ст.79 ПК України, Закону України від 08 липня 2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», наказу ГУ ДПС у Донецькій області від 04.02.2021 № 76-П, рішення про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем від 30.07.2020 № 22720060002002781, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності ОСОБА_1 , згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.07.2020, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 13.03.2013 по 30.07.2020.

Повідомлення та копія наказу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки отримані ОСОБА_1 05.02.2020, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією розписки № 11 від 04.02.2021 (а.с. 133).

Під час перевірки встановлені наступні порушення:

- підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 138 282,36 грн., у тому числі у 2017 році на суму 47 246,55 грн., у 2018 році на суму 52 754,54 грн., у 2019 році на суму 30 785,15 грн., у 2020 році на суму 7 496,12 грн., у зв`язку з чим контролюючим органом донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, належного до сплати до бюджету на загальну суму 24 890,83 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 8 504,38 грн., за 2018 рік на суму 9495,82 грн., за 2019 рік на суму 5 541,33 грн., за 2020 рік на суму 1 349,30 грн.;

- підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано військового збору, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 2 074,23 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 708,70 грн., за 2018 рік на суму 791,32 грн., за 2019 рік на суму 461,77 грн., за 2020 рік на суму 112,44 грн.

- пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI, пункту 3 розділу III, підпункту 1 пункту 4 розділу IV Інструкції № 449, в результаті чого занижена база нарахування єдиного внеску самозайнятої особи на загальну суму 61422,84 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 37281,10 грн., за 2018 рік на суму 24141,74 грн., у зв`язку з чим донараховано єдиного внеску на загальну суму 13513,02 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 8201,84 грн., за 2018 рік на суму 5311,18 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 15.02.2021 №972/05-99-07-21/ НОМЕР_1 .

На підставі вказаного акту посадовими особами Головного управління ДПС у Донецькій області прийняті податкове повідомлення - рішення №000239407 від 05.03.2021 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 27 379,91 грн., в тому числі основного платежу - 24890,83 грн., штрафних санкцій - 2489,08 грн., та податкове повідомлення-рішення №00023950721 від 05.03.2021 по військовому збору в сумі 2281,65 грн., в тому числі основного платежу - 2074,23 грн., штрафних санкцій - 207,42 грн. (а.с. 8-9).

Податкові повідомлення рішення №00023950721 та № 00023940721 від 05.03.2021 отримані ОСОБА_1 особисто 09.03.2021.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Суд звертає увагу, що надані позивачем до позовної заяви акти звірки взаємних розрахунків: станом на 31.12.2017 між ПП «Науково-виробнича фірма «Поіск» та ОСОБА_1 ; станом на 31.12.2018 між ПП «Науково-виробнича фірма «Поіск» та ОСОБА_1 ; станом на 31.12.2019 між ПП «Науково-виробнича фірма «Поіск» та ОСОБА_1 ; №871 від 15.04.2021 між ПМП «Лоцмен» та ФОП ОСОБА_1 ; №870 від 15.04.2021р. між ПМП «Лоцмен» та ФОП ОСОБА_1 ; за 3 квартал 2018 року між ТОВ «Тедіс Україна» та ОСОБА_1 не були надані позивачем контролюючому органу під час проведення перевірки, що також підтверджується актом відповідача від 15.02.2021 № 972/05-99-07-21/ НОМЕР_1 , один примірник якого позивач отримала 16.02.2021.

Інформації щодо наявності у позивача зазначених актів звірки на час проведення перевірки і бажання та запропонування їх надання контролюючому органу матеріали справи не містять.

Згідно пояснень ОСОБА_1 від 16.02.2021, наданих на ім`я в.о. начальника ГУ ДПС у Донецькій області, з порушеннями, викладеними в акті перевірки, позивач була повністю згодна. Зазначила, що первинні документи, а саме чеки на оплату за придбання товару нею втрачені (а.с. 132).

Предметом спору в даній справі є правомірність прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень за відсутності обставини дослідження актів звірки взаємних розрахунків, при цьому суд зауважує, що спір щодо правильності донарахованих сум податкових зобов`язань між сторонами відсутній.

Приймаючи рішення по суті спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Пунктом 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (пп.49.18.4).

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Відповідно до пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 30.07.2020 прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань міститься запис № 22720060002002781, що стало підставою для проведення перевірки.

Статтею 79 ПК України передбачені особливості проведення документальної невиїзної перевірки, зокрема п. 79.1 та п. 79.2 передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як встановлено судом з матеріалів справи, копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 04.02.2021 № 76-П та письмове повідомлення від 04.02.2021 № 11/10/05-99-07-21 вручено позивачу під розписку 05.02.2021 (а.с. 133).

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що відповідачем не порушено порядку та строки проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, що також не заперечується позивачем і не є спірним питанням у даній справі.

Стосовно порушення вимог пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п.п. 177.1, 177.2, 177.4 ст.177 ПК України в частині заниження чистого оподатковуваного доходу, суд зазначає наступне.

При проведенні перевірки, згідно наданих ОСОБА_1 первинних документів (книги обліку доходів та витрат, товарних накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків, чеків РРО), податковим органом встановлено, що ОСОБА_1 до вартості придбаних товарів, що реалізовані, включених до додатка Ф2 податкової декларації про майновий стан і доходи, віднесені витрати, які не підтверджені чеками РРО або квитанціями про оплату товару у 2017 році на суму 47 246,55 грн., у 2018 році на суму 52 754,54 грн., у 2019 році на суму 30 785,15 грн., у 2020 році на суму 7 496,12 грн.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, а саме:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (п.п.177.4.1 п. 177.4 ст.177 ПК України);

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розд. IV ПК України);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп. 177.4.2 п. 177.4 ст. 177 ПК України ); суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (пп. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПК України).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 та п. 177.4 ст. 177 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати (п.177.10 ст.177 ПК України).

Форма Книги та порядок її ведення, що ведуть фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування, затверджена наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 5 Порядку записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід. У графі 6 «Сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)» Книги відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня.

При цьому, оскільки виручкою фізичної особи - підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та негрошовій формі, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (у касу) або отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів, тобто застосовується касовий метод.

До складу витрат включаються тільки витрати, які пов`язані з отриманням доходу та підтвердженні відповідними документами про їх оплату.

Враховуючи викладене, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування має право включати до складу витрат, ті витрати, які були пов`язані з отриманням доходу у звітному періоді, згідно наданих до перевірки первинних документів на придбання та продаж товару (накладні по придбанню товару, видаткові накладні, ТТН, виписок із банку).

Отже, суд приходить до висновку, що платником податків (позивачем) в порушення підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за період, що перевірявся, завищені витрати, пов`язані з господарською діяльністю, на суму 138 282,36 грн., у тому числі у 2017 році на суму 47 246,55 грн., у 2018 році на суму 52 754,54 грн., у 2019 році на суму 30 785,15 грн., у 2020 році на суму 7 496,12 грн.

Разом з тим, суд відхиляє посилання позивача на відсутність надання відповідачем під час проведення перевірки оцінки актам звірки взаємних розрахунків позивача з постачальниками: станом на 31.12.2017 між ПП «Науково-виробнича фірма «Поіск» та ОСОБА_1 ; станом на 31.12.2018 між ПП «Науково-виробнича фірма «Поіск» та ОСОБА_1 ; станом на 31.12.2019 між ПП «Науково-виробнича фірма «Поіск» та ОСОБА_1 ; №871 від 15.04.2021 між ПМП «Лоцмен» та ФОП ОСОБА_1 ; №870 від 15.04.2021р. між ПМП «Лоцмен» та ФОП ОСОБА_1 ; за 3 квартал 2018 року між ТОВ «Тедіс Україна» та ОСОБА_1 , оскільки вони складені після проведення перевірки та не були предметом дослідження контролюючого органу.

Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є первинним документом у розумінні приписів Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а є лише зведеним обліковим технічним документом, за яким відділи бухгалтерського обліку суб`єктів господарювання звіряють бухгалтерський облік господарських операцій.

Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

При цьому, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.

Однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Оскільки інформація, відображена в актах звірки, наданих позивачем до позовної заяви, не підтверджена первинними документами, акти складені після проведення перевірки та не були предметом дослідження контролюючого органу, суд погоджується з доводами відповідача, що вони не є належними доказами відсутності податкових зобов`язань позивача з податку на доходи фізичних осіб і військового збору за визначені контролюючим органом спірні періоди здійснення позивачем господарської діяльності.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено порушення позивачем пп. 164.1.3 п.164.1 ст. 164, п.п. 177.1, 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого ним занижений чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 138 282,36 грн., у тому числі у 2017 році на суму 47 246,55 грн., у 2018 році на суму 52 754,54 грн., у 2019 році на суму 30 785,15 грн., у 2020 році на суму 7 496,12 грн., у зв`язку з чим відповідачем правомірно донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, належного до сплати до бюджету на загальну суму 24890,83 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 8504,38 грн., за 2018 рік на суму 9495,82 грн., за 2019 рік на суму 5541,33 грн., за 2020 рік на суму 1349,30 грн.

Стосовно порушення вимог пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України в частині донарахування військового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 161 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з пп. 1.1 п. 161 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу, зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Підпунктом 1.2 п. 161 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України визначено, що об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 цього пункту.

Таким чином, вбачається, що позивач є платником військового збору та зобов`язаний його задекларувати та сплатити у розмірі 1,5% від отриманого доходу.

Оскільки судом встановлена правомірність донарахування позивачеві податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, належного до сплати до бюджету на загальну суму 24890,83 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 8504,38 грн., за 2018 рік на суму 9495,82 грн., за 2019 рік на суму 5541,33 грн., за 2020 рік на суму 1349,30 грн., донарахування позивачеві зобов`язання зі сплати військового збору, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 2 074,23 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 708,70 грн., за 2018 рік на суму 791,32 грн., за 2019 рік на суму 461,77 грн., за 2020 рік на суму 112,44 грн. є також правомірним.

Пунктом 123.1. ст. 123 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що фактичний розмір донарахованих штрафних (фінансових) санкцій, який визначено спірними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідає вимогам п. 123.1 ст. 123 ПК України.

Таким чином, враховуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що при прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

При цьому, суд наголошує на тому, що спірними рішеннями позивачеві не визначались зобов`язання зі сплати пені та єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією №0.0.2175196938.1 від 25.06.2021, позивач за подання адміністративного позову сплатив 908,00 грн. судового збору.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено і підписано 24 вересня 2021 року.

Суддя С.В. Ушенко