Рішення № 99623293, 14.09.2021, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/2845/21

Провадження № 2/539/977/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі: головуючого судді – Даценка В.М.,

секретаря – Ковтун І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Лубенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Лубенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

У позові вказав, що 27.02.2008 року між ОСОБА_1 та Публічним Акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» було укладено кредитний договір № 567-04-088-2 відповідно якого останній надав ОСОБА_1 споживчий кредит в сумі 25 000 гривень на термін до 27.02.2011 року під 25.00 відсотків річних із кінцевим строком повернення 27.02.2011 року.

Протягом терміну кредитування позивач в графік сплати кредиту не вклався внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед ПАТ «Банк «Київська Русь». 23.12.2011р. банк звернувся до Лубенського міськрайонного суду з позовною заявою до позивача про стягнення заборгованості, яку суд 23.01.2012 року задовольнив в повній мірі і стягнув з ОСОБА_1 28 571,92 грн боргу та 317,37 грн судового збору.

09.02.2012 року Лубенським міськрайонним судом було видано виконавчий лист по стягненню зазначених коштів, після цього позивач продовжував сплачувати борг та за його розрахунком погасив його в повному обсязі.

З 2013 року по даний час позивач від ПАТ «Банк «Київська Русь» повідомлень про наявність заборгованості не отримував.

В червні 2021 року позивач дізнався, що постановою державного виконавця Лубенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) 09.06.2021 року було відкрито виконавче провадження ВП № 65740396 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 2112 виданого 21.01.2021 року про стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості в розмірі 20 494,92 гривень, з яких:

- заборгованість за тілом кредиту 17 833,51 грн.,

- заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами і комісією 2 611,41 грн..

- витрати, пов`язані з вчинення виконавчого напису нотаріусом 50,00 грн.

Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження ВП № 65740396, доступними матеріалами нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису № 2112 від 21.01.2021 року, вважаю, що виконавчий напис 2112 від 21.01.2021 року вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, а тому прохає суд визнати виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №2112, за кредитним договором № 567-04-088-2 від 27.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 21.01.2021 року, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості в розмірі 20 494,92 гривень (сума боргу за договором кредиту в розмірі 20 454.92 гривень та 50 гривень витрат за вчинення виконавчого напису) таким, що не підлягає виконанню. Стягнути з відповідача всі судові витрати.

У судове засідання представник позивача та позивач не з`явилися, звернулися до суду з клопотанням, прохаючи розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Заяву-клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не визнають, прохають стягнути їх в повному розмірі.

Відповідач у судове засідання представника не направив, прохає розглядати справу за його відсутності. Надіслав суду заяву про визнання позову, що стосується визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача в зв`язку з цим 50% судового збору. Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, вважають їх завищеними та такими, що не відповідають даній категорії справ. Прохають зменшити розмір витрат на правничу допомогу з 5000грн. до 1025грн. та відмовити в їх стягненні.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., відповідно до ст.128 Цивільного процесуального кодексу України, був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини своєї неявки у судове засідання не повідомив.

Третя особа – Лубенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми)відповідно до ст.128 Цивільного процесуального кодексу України, був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини своєї неявки у судове засідання не повідомив

У зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, судом, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, не здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, беручи до уваги думку учасників процесу, суд вважає за необхідне позов задовольнити з наступних підстав.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Саме така правова позиція сформульована в постанові ВСУ від 05 липня 2017 року за результатами касаційного перегляду цивільної справи №754/9711/14-ц.

Водночас, відповідно до ч.1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, суд обмежений у можливостях перевірки доказів, окрім тих, що подані сторонами по справі, інакше це буде порушенням принципу диспозитивної цивільного судочинства.

При вирішенні даного спору суд виходитиме з позиції достатності доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, як це передбачено ст.80 ЦПК України.

Судом встановлено, що постановою від 09.06.2021 року державним виконавцем Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), відкрито виконавче провадження ВП №65740396 на виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу №2112 від 21.01.2021 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» заборгованість в розмірі 20494, 92 гривень (а.с.11).

Відповідно до п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 р. № 1172, в разі стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин , для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Водночас, відповідачем не надано жодних доказів нотаріусу на підтвердження безспірності заборгованості та не обґрунтовано період стягнення заборгованості, який перевищує встановлений для вчинення виконавчого напису.

Крім цього, позивач взагалі заперечує наявність боргових зобов`язань перед Публічним Акціонерним товариством «Банк «Київська Русь», а відповідно і перед ТОВ «Фінпром маркет», який згідно виконавчого напису (а.с.9), є його правонаступником.

Зважаючи на те, що цивільно-правовий спір є наслідком передусім неправомірності вимог ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» суд вважає, що в даному випадку товариство є належним відповідачем по справі.

При цьому, суд враховує роз`яснення викладені в постанові Пленуму ВССУ РЦКС «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року №2, згідно якої питання про визначення складу учасників у справах цієї категорії та процесуального статусу нотаріуса має вирішуватися залежно від того, що є предметом оскарження.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» та ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Тому, беручи до уваги вищевикладене, 50% судового збору сплаченого при поданні позову позивачем, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а 50 % судового збору повернути позивачу з державного бюджету.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст.137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 ст.137 ЦПК України.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст.137 ЦПК України).

З викладеного вбачається, що суд вправі зменшувати розмір витрат на правову допомогу, але лише в разі заявлення іншою стороною клопотання про їх неспівмірність. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.03.2018 (справа №907/357/16).

Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, оскільки справа не є складною та відноситься до категорії малозначних і доводи наведені в позовній заяві, ґрунтуються на загально відомих висновках, які зазначені в постановах Великої Палати ВСУ, і практику за категорією таких справ слід вважати установленою. Саме такі висновки покладені в основу позовної заяви, а тому гонорар адвоката в розмірі 5000грн. не відповідає критеріям співмірності. Крім того, вартість адвокатських послуг є значно завищеною порівняно з іншими витратами на адвокатські послуги в аналогічних справах. Отже, розмір витрат на правничу допомогу підлягають зменшенню до 1025грн.

Суд, беручи до уваги вищевикладене, приходить до наступного висновку, згідно позиції ВС України у постанові від 14.11.2018р. №753/15687/15 «При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.»

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що наявний в матеріалах справи попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу складений представником позивача, адвокатом Садовим В.В. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі 5000 грн., адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Тому, виходячи з критерію розумності, обґрунтованості, співмірності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1000 грн. витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2-13, 81, 141, 247, 264, 265, 280 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ЄДРПОУ 43311346, адреса: м. Ірпінь, вул. М.Стельмаха, 9А, оф. 204), треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович ( адреса: м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5), Лубенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми)( адреса: м. Лубни, вул. Я. Мудрого, 17/1) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню- задовольнити.

Визнати виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №2112, за кредитним договором № 567-04-088-2 від 27.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 21.01.2021 року, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості в розмірі 20 494,92 гривень (сума боргу за договором кредиту в розмірі 20 454.92 гривень та 50 гривень витрат за вчинення виконавчого напису) таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на користь ОСОБА_1 1000 гривень витрат на правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на користь ОСОБА_1 50% сплаченого судового збору в розмірі 454 грн.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Лубенському районі Полтавської області, код 37710415, повернути ОСОБА_1 50% судового збору в розмірі 454 ( чотириста п`ятдесят чотири) гривні по цивільній справі №539/2845/21, який було сплачено, згідно квитанції №09-10763400/С від 09.07.2021р. відділення «Лубенське управління АТ «Полтава-банк». Оригінал квитанції знаходить в матеріалах цивільної справи.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду В.М. Даценко