Рішення № 99567103, 26.08.2021, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/299/21

2/0187/245/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2021 р. смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Говоруха В.О., за участі секретаря судового засідання Боняк О.О., розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

04.03.2021 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області звернувся представник АТ КБ «ПриватБанк» Гребенюк О.С. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи його тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 18.02.2019 та підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. На підставі договору про надання банківських послуг банком відкрито відповідачу кредитний рахунок із встановленим на нього кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Ознайомившись з умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 28.12.2019 відповідач отримав у користування кредитну картку типу: преміальна картка world elit з кредитним лімітом до 400 000 грн. У порушення умов договору відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного внесення платежів за договором не виконав, внаслідок чого станом на 11.01.2021 року утворилася заборгованість у розмірі 146349,09 грн, яка складається з: 131863,87 грн - заборгованість за кредитом, в тому числі: 1110670,17 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 20 193,70 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5538,12 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 8947,10 – заборгованість за простроченими відсотками.

За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 18.02.2019 року у розмірі 146349,09 грн. та судові витрати у розмірі 2270,0 грн..

Ухвалою судді від 31.03.2021 відкрито провадження у вказаній справі та визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

21.05.2021 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнав. Свою позицію аргументував тим, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Також зазначив, що позивачем було самостійно списано відсотки за користування кредитом у розмірі 161 123,79 грн., що перевищує вказану у позовній заяві заборгованість за тілом кредиту. Крім того, позивачем не було направлено відповідачу вимогу про дострокове погашення заборгованості, у зв`язку з чим він не мав об`єктивної можливості її виконати. Враховуючи, що позивач не скористався досудовим порядком врегулювання спору, що передбачений ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування», відповідач вважає, що у суду відсутні підстави для задоволення позову щодо дострокового стягнення коштів.

10.06.2021 від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив до позовної заяви, відповідно до якої представник наполягає на задоволенні позовних вимог. У відповіді зазначено, що сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови, відповідач отримав картку, користувався отриманими коштами та частково сплачував заборгованість за договором. Той факт, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання, свідчить про те, що він знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за кредитним договором. Вважає, що розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом у справі, оскільки відповідачем не спростований, зокрема судовою економічною експертизою. Заходи досудового врегулювання спору позивачем не проводилися, оскільки законом не встановлена їх обов`язковість для спірних правовідносин.

В судове засідання позивач та представник відповідача не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що 18/.02.2019 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі якої отримав кредитну картку, на яку зараховано суму кредитного ліміту.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , розмір кредитного ліміту з 27.04.2018 становив 175 000 грн., а потім поступово зменшувався та 28.12.2020 становив 140 810,97 грн..

Відповідно до п. 2.1.1.4.6 Умов та правил надання банківських послуг, копія яких міститься в матеріалах справи, у разі порушення Клієнтом зобов`язань з погашення заборгованості перед Банком протягом 90 днів з моменту виникнення таких порушень - змінити умови кредиту, встановивши термін повернення кредиту дев`яносто першого дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту і вимагати від Клієнта повернення кредиту, сплати винагороди, комісії та відсотків за його використання, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі. При цьому згідно ст.ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, строк виконання яких не настав, вважається, що термін наступив в 91-й день з моменту настання порушення зобов`язань Клієнта з погашення заборгованості по кредиту. На цю дату Клієнт зобов`язується повернути Банку суму Кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його використання, в повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором.

Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором станом на 11.01.2021 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 146349,09 грн, яка складається з: 131863,87 грн - заборгованість за кредитом, в тому числі: 1110670,17 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 20 193,70 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5538,12 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 8947,10 – заборгованість за простроченими відсотками.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).

Споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої зазначеної статті у відповідній редакції).

10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).

Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, також Закон України «Про захист прав споживачів».

Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).

Відповідно до копії паспорту споживчого кредиту та виписки за особистим рахунком, що міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 отримував грошові кошти та витрачав їх на споживчі потреби.

Частиною 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Наведені приписи дають підстави вважати про застосування обов`язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

У п. 63 висновку щодо застосування норм права, що міститься в Постанові Великої Палати Верховного Суду (справа 638/13683/15-ц від 26.05.2020) зазначено, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується стягнення коштів за таким договором.

Враховуючи, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року містила положення про застосування обов`язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року на ці відносини почала поширюватися частина 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що вищезазначена правова позиція Великої Палати Верховного Суду (справа 638/13683/15-ц від 26.05.2020), яка стосувалася аналогічних правовідносин, що виникли до10 червня 2017 року є релевантною для даної судової справи та може бути застосована в частині наслідків для кредитора в разі не виконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.

Матеріали справи не містять доказів здійснення позивачем заходів досудового врегулювання спору, і при цьому сам представник позивача у відповіді на відзив підтвердив їх не проведення.

З урахуванням зазначеного, у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" необхідно відмовити саме з тих підстав, що позивачем порушено обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по оплаті судового збору суд залишає за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення буде складено 3 вересня 2021 року.

Суддя: В. О. Говоруха