Рішення № 98968793, 03.08.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.08.2021 Справа № 905/550/21

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Корецькій А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтеплоенергомонтаж» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 6, офіс 307; код ЄДРПОУ 39400838)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест» (84500, Донецька область, місто Артемівськ, вулиця Кірова, будинок 19; код ЄДРПОУ 32688883)

про стягнення 376 242,55 гривень,-

за участі представників сторін:

від позивача: Жукова Л.А., адвокат за довіреністю 28/07-21 від 28.07.2021

від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтеплоенергомонтаж» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест», в якому просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтеплоенергомонтаж» заборгованість за виконанні роботи у розмірі 187 044,80 гривень;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтеплоенергомонтаж» пеню за прострочення здійснення розрахунку за виконані роботи за Договором № 17-10-СТЕМ від 03.11.2017 у сумі 164 345,51 гривень та штраф у розмірі 24 852,24 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору підряду №17-10-СТЕМ від 03.11.2017 в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.

Ухвалою суду від 21.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/550/21, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, судове засідання призначено на 19.05.2021. Позивачу встановлено у строк для надання суду належним чином завіреної копії претензії № 297 від 23.10.2020 та копії конверта, в якому надсилалася ця претензія на адресу відповідача, із зазначенням адреси отримувача та довідки про причини невручення поштового відправлення, та описом вкладення. Встановлено строк сторонам для надання суду заяв по суті справи, доказів, які мають значення для вирішення спору по суті.

До суду 29.04.2021 від представника відповідача надійшла заява, в якій останній просить суд, враховуючи ціну позову, обсяг та характер доказів, що підлягають збиранню та дослідженню, здійснювати розгляд справи №905/550/21 в порядку загального позовного провадження.

До суду 11.05.2021 надійшло клопотання про долучення доказів у справі, зокрема, витребувана ухвалою суду від 21.04.2021 копія претензії з доказами відправлення останньої відповідачу.

Ухвалою суду від 19.05.2021 задоволено клопотання представника відповідача, яке надійшло на адресу суду 29.04.2021, вирішено здійснювати розгляд справи №905/550/21 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 08.06.2021, встановлено строк сторонам для надання суду заяв по суті справи, доказів.

Ухвалою суду від 08.06.2021 відкладено підготовче засідання на 29.06.2021, встановлено строк сторонам для надання суду заяв по суті справи, доказів.

На електронну пошту суду 29.06.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, у зв`язку з тим, що між нею та її клієнтом (відповідачем) договір про надання правової допомоги укладено лише 25.06.2021, відтак, їй, як представнику відповідача, необхіден час для ознайомлення з позовною заявою та написання відзиву.

Ухвалою суду від 29.06.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/550/21 на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 20.07.2021 та встановлено строк сторонам для надання суду заяв по суті справи, доказів, які мають значення для правильного вирішення спору по суті.

На електронну пошту суду 12.07.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про застосування строку позовної давності до заявлених позивачем вимог про стягнення пені та штрафу.

Крім того, 12.07.2021 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження протиправних дій позивача, які полягали у здійсненні останнім перешкод для належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором.

На електронну пошту суду 20.07.2021 від представника позивача надійшло клопотання про проведення засідання, призначеного на 20.07.2021 без його участі.

Положеннями частини 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Означене клопотання, яке надійшло на електронну пошту суду 20.07.2021, не скріплено кваліфікованим електронним підписом, що підтверджується довідкою Господарського суду Донецької області від 20.07.2021 №04-18/5625.

Заяви, клопотання без накладення КЕП, не можуть вважатися оригіналом документа, так як у суду не вбачається можливості ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.

Від представника відповідача 20.07.2021 на електронну пошту суду надійшли наступні документи:

- пояснення, в яких останній звернув увагу суду, що позивачем не надано Довідку ф.КБ-3, що з врахуванням положень п.4.2.1. та п.6.1 спірного договору надає право відповідачу не проводити оплату, доки позивач не надасть відповідні документи;

- клопотання про зменшення пені до 99% на підставі ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України, з додатками, фінансовими звітами підприємства відповідача.

Ухвалою суду від 20.07.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 03.08.2021.

У судовому засіданні 03.08.2021 представник позивача наполягав на задоволенні вимог в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві

Представник відповідача не з`явився. Про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, в інший спосіб своєї позиції на довів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті заявлених вимог за наявними у ній документами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд –

В С Т А Н О В И В

03 листопада 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтеплоенергомонтаж» (далі – Підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест» (далі – Замовник, відповідач) був укладений Договір № 17-10-СТЕМ.

Відповідно до умов Договору, Підрядник зобов`язався за завданням Замовника на свій ризик, із основних матеріалів і обладнання Замовника та власних допоміжних матеріалів, в строки, в об`ємах і за ціною, узгодженими Сторонами у Додатках до Договору, виконати будівельно-монтажні роботи» (далі – Роботи), відповідно до вимог Договору, Технічної та Проектної документації, а Замовник зобов`язувався надати Будівельний майданчик, передати матеріали Замовника та Обладнання, прийняти від Підрядника належним чином виконані Роботи і оплатити їх за ціною, за процедурою і згідно з строками, визначеними Договором. Роботи за Договором виконувалися у

Назва об`єкту виконання робіт: енергоблок ст.№10 ДТЕК БУРШТИНСЬКА ТЕС (далі – Об`єкт).

Розташування Об`єкту: м. Бурштин Івано-Франківської області, 77112, Україна.

Роботи виконуються у рамках реконструкції котлоагрегату ТП-100А ТКЗ і допоміжного обладнання енергоблоку №10, які є частиною загального обсягу робіт з реконструкції енергоблоку ст. №10 ДТЕК БУРШТИНСЬКА ТЕС, згідно договору №594-ЭН від 16.01.2017, який укладено між ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» та ТОВ «ЕЛЕКТРОНАЛАДКА» (надалі - Кінцевий замовник) (п.п.1.2.-1.4.).

Згідно з п.1.5. Результатом Робіт є виконані згідно з умовами Договору будівельно-монтажні роботи на Об`єкті.

Відповідно до пункту 4.1 договору оплата робіт за договором здійснюється шляхом перерахування Замовником коштів на поточний рахунок Підрядника у наступному порядку:

Пункт 4.1.1. 1-й етап. Замовник сплачує передоплату у розмірі 20% (двадцяти відсотків) від ціни Договору протягом 10 (десяти) робочих днів з дати початку виконання Робіт та одержання належним чином оформленого оригіналу рахунку від Підрядника.

Пункт 4.1.2. 2-й етап. З моменту коли вартість Актів виконаних робіт за ф. КБ-2В, довідки ф. КБ-3 перевищить розмір передоплати, Замовник сплачує грошові кошти Підряднику в розмірі 100% вартості Актів виконаних робіт за ф. КБ-2В, довідки ф. КБ-3 на протязі 30 календарних днів від дати підписання обома Сторонами відповідних Актів та надання рахунку Підрядника.

Відповідно до умов пункту 8.1. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань за Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену Законодавством і Договором.

У разі порушення Замовником строків здійснення оплати виконаних Робіт, Замовник, на письмову вимогу Підрядника, перераховує на поточний рахунок Підрядника неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення. Затримка Замовником строків оплати виконаних Підрядником Робіт внаслідок затримки фінансування за відповідні роботи зі сторони Кінцевого замовника не вважається порушенням строків здійснення оплати Замовником. У разі порушення Замовником строків здійснення оплати виконаних Робіт понад 30 (тридцяти) календарних днів, Замовник додатково сплачує Підряднику штраф у розмірі 5% (п`яти відсотків) від вартості не здійсненної оплати (п. 8.22. Договору).

У п.11.4. Сторони встановили, що до вимог про стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені) у зв`язку з порушенням Замовником строків оплати за виконані Роботи встановлюється строк позовної давності тривалістю 3 (три) роки. Строк нарахування Підрядником Замовнику штрафних санкцій за Договором не обмежуються 6 (шістьма) місяцями з моменту, коди зобов`язання мало бути виконане, у зв`язку з чим штрафні санкції підлягають нарахуванню за весь період порушення зобов`язання.

Згідно з п.12.1. Договір набуває чинності з моменту підписання Замовником і Підрядником і діє до 31.12.2017, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами всіх взятих на себе зобов`язань, включаючи Гарантійні зобов`язання Підрядника.

Сторонами укладені додатки до договору, які є його невід`ємною частиною:

Додаток №1 Графік виконання Договору,

Додаток № 2 Кошторисна документація

Додаток № 3 Специфікація обладнання Замовника.

Додатковою угодою від 14.12.2017 змінено п.4.1.1 Договору та викладено у наступній редакції:

« 4.1.1. 1-й етап Замовник сплачує передоплату у розмірі 200 000,00 (двісті тисяч) гривень з урахуванням ПДВ протягом 10 (десяти) робочих днів з дати початку виконання Робіт та одержання належним чином оформленого оригіналу рахунку від Підрядника.».

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

За приписами статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов`язковим до виконання.

На виконання своїх зобов`язань за договором позивач приступив до виконання ремонтних робіт 13 листопада 2017 року.

Як зазначає позивач, на дату початку виконання робіт відповідачем передоплата, передбачена п.4.1.1. договору, здійснена не була. Рахунок на здійснення попередньої оплати наданий позивачем відповідачеві 18.12.2017 за №9.

Таким чином, передоплата за договором повинна була проведена до 02.01.2018 включно.

Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

27 грудня 2017 року був підписаний Акт проміжної здачі виконаних робіт з реконструкції Котлоагрегату ст.№10А згідно з яким за період з 13.11.2017 по 25.12.2017 був проведений такий обсяг робіт:

Монтаж трубопроводів ф159х16 мм - 8,253т.

Монтаж трубопроводів ф108х9 мм - 2,836 т.

Демонтаж трубопроводів ф 159х16 мм - 3,005 т.

Монтаж трубопроводів ф159х16 мм (відбір труб та доставка до місця монтажу 3,0 т.) – 20%

Монтаж трубопроводів ф108х9 мм (відбір труб та доставка до місця монтажу 1,0 т.) - 20%.

Між сторонами договору 26.06.2018 підписано Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 497 044,80 гривень.

Акт приймання-здачі виконаних робіт підписаний уповноваженими представниками сторін.

Позивачем 26.06.2018 у встановленому законом порядку зареєстрована податкова накладна.

Відповідачу був наданий рахунок №23 від 02.07.2018 на оплату виконаних робіт на суму 497 044,80 гривень.

Отже, з урахуванням п. 4.1.2. договору виконані роботи мали бути оплачені відповідачем до 01.08.2018 включно.

Прийняті за Актом №1 від 26.06.2018 роботи були частково оплачені в розмірі 310 000,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями:

№2899 від 09.11.2018 на суму 150 000,00 гривень;

№3111 від 07.12.2018 на суму 100 000,00 гривень;

№480 від 26.02.2019 на суму 60 000,00 гривень;

В платіжних дорученнях у призначенні платежу міститься посилання на рахунок №23 від 02.07.2018, що свідчить про фактичне отримання відповідачем означеного рахунку.

Позивачем направлялась претензія №1/10-297 від 23.10.2020 відповідачеві щодо погашення заборгованості та штрафних санкцій.

Вказана претензія була повернута службою поштового зв`язку АТ «Укрпошта» з приміткою «за закінченням терміну зберігання». Відповідач також заперечив факт отримання претензії.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проте надсилав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів із зазначенням на підставі чого має бути звільнений від господарсько-правової відповідальності, а також пояснення, в яких виклав свою правову позицію щодо правомірності затримки оплати за виконані роботи.

Аналізуючи подані заперечення у відповідних заявах, суд виходить з такого.

Відповідачем надано суду копії листів-заяв ТОВ «Енергоінвест»:

№3178 від 22.12.2017 за змістом якого повідомлялось, що позивач у справі, який є субпідрядником ТОВ «Електроналадка», без узгодження використовувало лебідку ТОВ «Енергоінвест». В результаті чого лебідка вийшла з ладу та перебуває в неробочому стані;

№3181 від 22.12.2017 та №3207 від 26.12.2017, в яких повідомлялось про невелику, на думку ТОВ «Енергоінвест», кількість працівників позивача на Об`єкті, що могло призвести до зриву строків виконання робіт;

№3235 від 29.12.2017, в якому повідомлялось про відсутність працівників позивача на Об`єкті що могло призвести до зриву строків виконання робіт;

№3234 від 29.12.2017, за змістом якого повідомлялось, що позивач у справі, який є субпідрядником ТОВ «Електроналадка», без узгодження використовувало інвентарні ліса ТОВ «Енергоінвест». В результаті чого вказані ліса пошкоджено;

№74 від 12.01.2018 та 886 від 23.04.2018 щодо використання позивачем сталевого листа, який відповідач вимагав негайно повернути на робочу площадку.

Наведені листи, за твердженням відповідача, підтверджують порушення позивачем умов договору №17-10-СТЕМ від 03.11.2017 (які саме пункти договору порушено не вказано), а тому є підстави для застосування ч.3 ст.219 ГК України.

Доказів надсилання/вручення вищевказаних листів позивачеві матеріали справи не містять.

Також, матеріали справи не містять доказів передачі відповідачем лісів, лебідки або металевого листа позивачу для виконання робіт за актом приймання-передачі або в інший спосіб, доказів пошкодження відповідних матеріалів тощо.

Розділами 5 та 8 договору передбачено обов`язок позивача вживати заходів щодо збереження переданого йому обладнання та матеріалів, а також відповідальність з пошкодження або знищення матеріалів як то відшкодування їх вартості та збитків (п.п.8.5.-8.9. договору).

Тобто відповідач не був позбавлений можливості вимагати відшкодування вартості пошкоджених матеріалів та завданих цим збитків в претензійному або судовому порядку.

Кількість працівників підрядника, яка має постійно перебувати на робочому майданчику також сторонами договору не узгоджувалась.

Пунктом 8.12. договору передбачено відповідальність Підрядника за порушення строків виконання робіт.

Також, у п.8.23. сторони узгодили, що сума нарахованих штрафних санкцій і компенсацій може утримуватися Замовником за рахунок коштів, що підлягають оплаті Підрядникові, при здійсненні платежу останньому за цим Договором з разі направлення Підряднику не пізніше ніж за 3 (три) робочих дні до дня здійснення платежу факсограми (листа, електронного листа) з повідомленням про розмір суми, що має утримуватися, та її розрахунку, і будь-яких інших додаткових претензійних дій від Замовника не вимагається.

Відповідних доказів нарахування та утримання нарахованих штрафних санкцій за рахунок коштів, що підлягають оплаті Підрядникові, при здійсненні платежу останньому за договором відповідачем суду не надано.

У поясненнях №1-19.07.2021 від 19.07.2021 ТОВ «Енергоінвест» посилається на передбачене п.4.2. договору його право на затримку здійснення оплати у випадку не подання Підрядником (позивачем) повного пакету документів визначеного п.4.2.1. договору.

Так, відповідач вказує про неотримання від позивача довідки за формою КБ-3.

Натомість, у матеріалах справи наявні Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2018 року за формою КБ-2в та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2018 року за формою КБ-3 підписані, у тому числі, з боку Замовника (відповідача), що спростовує наведені у поясненнях доводи (а.с. 133-135).

Крім того, відповідачем здійснювались оплата виконаних робіт.

Відповідач за виконані роботи в повному обсязі не розрахувався, доказів зворотного суду не надав, а тому залишок вартості неоплачених робіт в сумі 187 044,80 гривень є його боргом.

Сукупність вищевикладених обставин та матеріали справи спростовують наявні заперечення відповідача, що, в свою чергу, тягне за собою їх відхилення та залишення поза увагою суду, а також розцінюються як намагання витлумачити законодавство виключно на свою користь та ухилитися від цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Як випливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої в постановах № 6-49цс12 від 06.06.2012; № 6-40цс11 від 14.11.2011, правовідношення, в якому боржник зобов`язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціну договору, є грошовими зобов`язаннями.

За несвоєчасну оплату відповідачем виконаних робіт позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 164 345,51 гривень за період з 02.08.2018 по 15.03.2021 та штраф у розмірі 24 852,24 гривень.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 8.22. договору визначено, що у разі порушення Замовником строків здійснення оплати виконаних Робіт, Замовник, на письмову вимогу Підрядника, перераховує на поточний рахунок Підрядника неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення. Затримка Замовником строків оплати виконаних Підрядником Робіт внаслідок затримки фінансування за відповідні роботи зі сторони Кінцевого замовника не вважається порушенням строків здійснення оплати Замовником. У разі порушення Замовником строків здійснення оплати виконаних Робіт понад 30 (тридцяти) календарних днів, Замовник додатково сплачує Підряднику штраф у розмірі 5% (п`яти відсотків) від вартості не здійсненної оплати.

Пунктом 11.4. Сторони встановили, що строк нарахування Підрядником Замовнику штрафних санкцій за Договором не обмежуються 6 (шістьма) місяцями з моменту, коди зобов`язання мало бути виконане, у зв`язку з чим штрафні санкції підлягають нарахуванню за весь період порушення зобов`язання.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (стаття 3 ЦК України).

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями частин другої та третьої статті 6 та частини першої статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В контексті вищевказаних норм закону свобода договору є однією з основоположних засад приватноправового регулювання, що знаходиться в одному ряду з іншими загальними засадами, такими як неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; визнання і недоторканності права власності; свобода підприємницької діяльності; судовий захист цивільних прав та інтересів тощо.

Свобода договору передбачає, зокрема, неприпустимість примусу щодо вступу у договірні відносини та можливість сторін вільно визначати умови (зміст) договору, який вони укладають.

Зміст будь-якого цивільно-правового договору складають його умови (пункти). Відповідно до принципу свободи договору, сторони договору на власний розсуд визначають його зміст і формують його конкретні умови, якщо тільки зміст якої-небудь умови імперативне не визначений законом чи іншими правовими актами.

Переважна більшість цивільно-правових норм, зокрема тих, що визначають умови договорів, мають диспозитивний характер, що означає, що сторони в договорі можуть відступити від їх змісту і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Тобто, при укладанні договору сторони вільні у визначенні умов договору, в тому числі стосовно видів відповідальності за порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань, і ніхто не має право втручатися у правовідносини, які виникли між двома суб`єктами господарювання.

З огляду на викладені положення законодавства сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою визначили види штрафних санкцій, розмір та порядок їх нарахування за порушення господарського зобов`язання, що є їх правом.

Як зазначалось вище, оплата виконаних робіт мала бути проведена відповідачем у відповідності з п. 4.1.2. договору - до 01.08.2018 включно.

Відтак, з 02.08.2018 виникло прострочення платежу.

Враховуючи те, що судом встановлено порушення відповідачем умов договору та невиконання грошового зобов`язання, погодження між сторонами умов про відповідальність у вигляді пені та штрафу, позивач має право на нарахування та стягнення означених штрафних санкцій.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок неустойки, штрафу), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним.

За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», розмір пені за порушення строків оплати, за період з 02.08.2018 по 15.03.2021 становить 164 005,75 гривень, з розрахунку:

за період з 02.08.2018 по 08.11.2018 на суму 497 044,80 = 48 043,12 гривень;

за період з 10.11.2018 по 06.12.2018 на суму 347 044,80 = 9 241,85 гривень;

за період з 08.12.2018 по 25.02.2019 на суму 247 044,80 = 19 492,85 гривень;

за період з 27.02.2019 по 15.03.2021 на суму 187 044,80 = 87 227,93 гривень.

Заявлені до стягнення 339,76 гривень пені визнані судом необґрунтованими.

Розрахунок штрафу судом перевірено і визнано вірним, а тому сума штрафу підлягає стягненню в заявленому розмірі – 24 852,24 гривень.

Разом із тим, відповідачем у справі було заявлено про застосування позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц, № 522/2201/15-ц та № 522/2110/15-ц, від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17-ц.

Як зазначено вище, судом встановлено порушення відповідачем умов договору та невиконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим останній має право на нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу).

Частиною першою статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Так, у п.11.4. Сторони встановили, що до вимог про стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені) у зв`язку з порушенням Замовником строків оплати за виконані Роботи встановлюється строк позовної давності тривалістю 3 (три) роки.

Судом було встановлено, що прострочення платежу з оплати виконаних робіт виникло з 02.08.2018.

Позовна заява згідно поштової накладної подана до суду 28.04.2021, тобто в межах трирічного строку позовної давної давності, встановленого самими сторонами.

За таких обставин, заява про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 99%.

В обґрунтування зазначеного клопотання ТОВ «Енергоінвест» посилається на скрутне фінансове становище, на підтвердження чого надає звіти про фінансові результати підприємства за період з 2017 по 2020 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.

Тобто, обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення.

Аналіз вказаних норм права (місця їх розташування у кодексах, зв`язку з іншими нормами) дає підстави для висновку, що за змістом ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку, зокрема пеню, а не будь-яку іншу суму збитків. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст. ст. 549-552 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань.

Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.

Відтак, при вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Поняття «значно» та «надмірно», які використовуються ст. ст. 551 ЦК України та 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Стягнення збитків є окремою грошовою вимогою і може не заявлятися кредитором, оскільки це вимагає доведення їх складу та розміру з боку кредитора, тоді як для стягнення штрафних санкцій кредитору потрібно довести лише факт прострочення, а заперечення вини покладається на боржника (постанова Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19).

Якщо кредитором заявлено також вимогу про стягнення збитків у значенні ст. ст. 224, 225 ГК України, і доведено їх розмір, то така сума теж повинна братися судом до уваги при вирішення питання про зменшення розміру пені.

У цій справі предметом спору є стягнення залишку заборгованості з оплати виконаних робіт та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Оцінюючи чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступень виконання відповідачем зобов`язання та причини неналежного виконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, суд зазначає наступне:

- зобов`язання з оплати заборгованості виникло ще у серпні 2018 року;

- розмір виконаних робіт склав 497 044,80 гривень, з яких було оплачено 310 000,00 гривень (тобто 62,37%);

- останній платіж з погашення заборгованості був проведений у лютому 2019 року;

- розмір залишку заборгованості дорівнює сумі заявлених до стягнення штрафних санкцій (штрафу та пені);

- сторони добровільно, на власний розсуд погодили в договорі збільшений строк нарахування пені (понад 6 місяців) та строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій;

- відповідач не вжив жодних заходів щодо врегулювання порядку погашення заборгованості (не звертався до позивача з пропозиціями відстрочити або розстрочити оплату);

- ТОВ «Енергоінвест» дійсно зазнало значного зменшення прибутку у 2019-2020 роках;

- прибуток товариства відповідача у 2018 році, в якому мало бути виконано зобов`язання, найбільший порівняно з 2017, 2019-2020 роками.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Відповідачем не доведено, що причиною прострочення виконання грошового зобов`язанням є обставини, які перебувають поза його волею або ним вживались будь-які заходи для зменшення розміру нарахувань штрафних санкцій, однак, розмір пені є неспівмірним з наслідками порушення, не відповідає засадам розумності і справедливості, перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що така умова для зменшення розміру пені як неспівмірність розміру завданих кредитору збитків із розміром пені, передбачена ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, є наявною, а тому виникає необхідність зменшення суми пені, що підлягає стягненню.

Враховуючи ступінь виконання зобов`язання боржником, період прострочення у виконанні зобов`язання, фінансовий стан відповідача, майнові та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу суд вважає за доцільне зменшити суму стягуваної пені (обрахованої судом) на 40% до розміру 98 403,45 гривень.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Стосовно інших доводів та висновків, суд вважає, що на такі не слід давати детальної відповіді, з урахуванням мотивів, за яких суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

При цьому судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю (пропорційно розміру визнаного судом обґрунтованим), без урахування зменшення неустойки.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтеплоенергомонтаж» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест» про стягнення 376 242,55 гривень, з яких: 187 044,80 гривень основна заборгованість, 164 345,51 гривень пеня, 24 852,24 гривень штраф – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест» (84500, Донецька область, місто Артемівськ, вулиця Кірова, будинок 19; код ЄДРПОУ 32688883) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтеплоенергомонтаж» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 6, офіс 307; код ЄДРПОУ 39400838) 187 044,80 гривень заборгованості, 98 403,45 гривень пені, 24 852,24 гривень штрафу, 5 638,54 гривень судового збору.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 65 942,06 гривень – відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (пункт 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 03.08.2021 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.08.2021.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтеплоенергомонтаж» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 6, офіс 307; код ЄДРПОУ 39400838)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест» (84500, Донецька область, місто Артемівськ, вулиця Кірова, будинок 19; код ЄДРПОУ 32688883)

Суддя С.М. Фурсова