Рішення № 98932508, 12.08.2021, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа 237/4065/20

Номер провадження 2/237/325/21

РІШЕННЯ

Іменем України

11.08.21 року м. Курахове Донецької області

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Сметаняка О.Я.,

за участю:

секретаря судового засідання Бурховецької К.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Курахове цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 17.03.2016 року у розмірі 37616,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву б/н від 17.03.2016 року, згідно якої отримав кредит у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку, яка додається до позову. В подальшому, розмір кредитного ліміту збільшився до 11000 гривень, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті htpp://privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

При встановленні та зміні кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4. Договору, на підставі яких відповідач погодився на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Пунктом 1.1.3.2.4. Договору передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору.

Отже, між сторонами був укладений договір, за яким у кредитора виник обов`язок інформувати позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Договору, а у позичальника відповідно отримання виписки про стан і здійснення операції по карткових рахунках (п. 1.1.2.1.5).

За п. 2.1.1.5.5. Договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

У разі незгоди зі змінами Умов та Правил або Тарифів клієнт має право надати банку заяву про розірвання договору та погасити виниклу перед банком заборгованість, у тому числі і заборгованість, що утворилася протягом 30 днів з моменту повернення Карток, виданих Держателю і його Довіреним особам (п. 2.1.1.5.4 Договору).

Також відповідач зобов`язаний згідно п. 2.1.1.5.7 Договору слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, а у разі невиконання зобов`язань за Договором, згідно п. 2.1.1.5.6, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту, простроченого кредиту, оплатити винагороду банку.

Окрім того, п. 2.1.1.12.6.1 Договору передбачена сплата позичальником пені в розмірі зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування, а відповідно до п. 2.1.1.12.10 Договору банк вправі вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань при невиконанні боржником обов`язків за Договором.

На порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка станом на 05.10.2020 року складає 37616,55 гривень, з яких: 26291,50 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 26291,50 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 11275,05 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 – грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 50,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 гривень - нарахована комісія.

З урахуванням вищенаведеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості у розмірі 37616,55 грн. та 2102 грн. судових витрат (а.с 1-5).

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» про час та місце судового розгляду повідомлений в установленому законом порядку, до судового засідання повторно не прибув. У відповіді на відзив, на задоволенні позову наполягав. Звернув увагу, що відповідачу було відкрито картковий рахунок та надано кредитку картку «Універсальна» № НОМЕР_1 . ОСОБА_1 зобов`язувався виконувати Умови та правила надання банківських послуг, користувався кредитним рахунком, зокрема, поповнював готівкою у банкоматі кредитну картку, розраховувався у торговельній мережі, після чого належним чином зобов`язання не виконував (а.с. 5, 98, 118, 128-139, 178, 195, 198-199, 206, 208, 215, 222-223, 228-231).

При розгляді справи відповідач ОСОБА_1 вимоги позивача визнав частково, зазначив, що у березні 2016 року він підписав заяву анкету із позивачем. Йому було надано картку для виплат та картку «Універсальна» З тарифами обслуговування даної картки його не ознайомили. Анкета-заява підписана ним не містила жодних умов кредитного договору у вигляді відповідальності за несплату процентів, пені та нарахування штрафів. Користувався кредитним лімітом встановленим банком, розраховувався за надані йому послуги. У зв`язку із затримкою виплати заробітної плати зобов`язання своєчасно не виконував. Не заперечував щодо стягнення з нього заборгованості за тілом кредитом у розмірі 26291,50 грн., про що також зазначив у відзиві на позов та заяві. (а.с. 99-111, 121-126, 227).

Суд, вивчивши письмові докази долучені до матеріалів справи встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до витягу зі Статуту банку, погодженого НБУ 06.09.2019 року, позивач є правонаступником публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" (а.с. 73-76).

Згідно із фотокопією анкети - заяви, 17.03.2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого відомості про кредитну картку відсутні, розмір кредитного ліміту не встановлений, порядок і строк повернення кредиту відсутній, також анкета – заява не містить умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Заявник погоджується з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами та правилами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився та згоден з договором про надання банківських послуг, зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 13).

До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна Contract», 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Gold» 55 днів пільгового періоду», що відповідачем не підписані, та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, в т.ч. розміщені на сайті позивача (а.с. 14-69).

При цьому, судом, в ході розгляду справи здійснено огляд змісту розділу 2.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному веб - сайті АТ КБ «Приватбанк», а саме: розділу 2.1.1 таких Умов на сторінках 1433-1463 повного договору станом на 01.03.2016 року, клопотання про огляд якого було заявлено позивачем суду першої інстанції, та не було підтверджено правомірність нарахування банком пені та прострочених відсотків через порушення зобов`язання позичальником внаслідок відсутності таких умов договору.

За розрахунком банку, заборгованість відповідача по за вказаним договором на 05.10.2020 року складає 37616,55 гривень, з яких: 26291,50 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 26291,50 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 11275,05 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 – грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 50,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 гривень - нарахована комісія.

Із вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом проводилося наступним чином: з 01.06.2016 року - 3,60 % на рік; з з 01.08.2020 року - 3,50 % на рік (а.с. 8-13).

З довідки про видачу кредитних карт відповідачу ОСОБА_1 слідує, що він згідно кредитного договору № б/н отримав картку 09.10.2015 року № НОМЕР_1 зі строком дії до 10/19 року (а.с. 12, 153, 163, 173, 187).

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування картки відповідача слідує, що ОСОБА_1 з 17.03.2016 року встановлено кредитний ліміт 0,00 грн., який 16.06.2016 року збільшено до 2000 грн., з 30.10.2017 року збільшено до 5000 грн., з 07.02.2018 року збільшено до 11000 грн. та з 19.12.2019 року кредитний ліміт становить 0,00 грн. (а.с. 11).

З виписки по кредитним рахункам відповідача встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами Банку, зокрема, придбавав побутові та продовольчі товари, пальне, поповнював мобільні номери телефонів, знімав гроші у банкоматі, поповнював рахунок готівкою та періодично здійснював погашення заборгованості, починаючи з 17.03.2016 року по 21.07.2021 року (а.с. 77-83, 149-152, 156-172, 185-186, 228-230).

Положеннями ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 264 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 1, 7 ст. 80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона (підприємець) взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками.

У анкеті - заяві позичальника від 17.03.2016 року кредитний ліміт не встановлений, процентна ставка не зазначена, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що АТ КБ «Приватбанк» заявляючи позовні вимоги про стягнення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за простроченим тілом кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками та пенею.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25.03.2016 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна Contract», 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Gold» 55 днів пільгового періоду», а також на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

Проте, наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт не підписаний відповідачем, а тому в силу вищенаведених вимог ст. ст. 207, 1055 ЦК України він не є укладеним у письмові формі правочином відповідного виду і не може визначати правовідносини сторін кредитного договору.

В той же час, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, і зокрема, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (а.с. 19-76).

При цьому, суд враховує що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщений на сайті: www.privatbank.ua, який міститься в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами справи 17.03.2016 року, оскільки протилежні висновки суперечили б вищенаведеним вимогам ч. ч. 1, 2 ст. 207, ст. 1055 ЦК України про письмову форму договору.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (17.03.2016 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (03.11.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в Постанові від 03 липня 2019 р. (Номер судового провадження: 14-131цс19), суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження із споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Таким чином, заперечення відповідача ОСОБА_1 у цій частині позову є такими, що заслуговують на увагу, а вимоги позивача про стягнення заборгованості за простроченими відсотками в сумі 11275,05 грн. такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення нарахованої пені.

Як вже зазначалось вище, уанкеті - заяві позичальника від 17.03.2016 року кредитний ліміт не встановлений, процентна ставка не зазначена, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Разом із цим, положеннями ст. 2 Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 зареєстрований з 17.10.2005 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.70, 91).

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р село Богоявленка відноситься до населеного пункту, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований в населеному пункті, де проводилась антитерористична операція, на підставі ст. 2 Закону № 1669-VІІ він має бути звільнений від сплати пені, нарахованої на основну суму заборгованості із зобов`язань.

Висновок суду узгоджується з правовою позицією, яка була викладена Верховним Судом України в постанові від 13 березня 2017 року у справі за № 6-2879цс16.

Отже Банк безпідставно нарахував і вимагає стягнути з відповідача пеню у розмірі 50 грн. за кредитним договором, проте повинен був скасувати пеню, нараховану на основну суму зобов`язань за кредитним договором б/н від 17.03.2016 року.

Таким чином, заперечення відповідача ОСОБА_1 у цій частині позову є такими, що заслуговують на увагу, а вимоги позивача про стягнення нарахованої пені у розмірі 50,00 грн. такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Укладений між сторонами кредитний договір від 17.03.2016 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

За змістом положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, довідкою про видачу карток, випискою по кредитним рахункам за період 17.03.2016 року по 01.08.2020 року, встановлено, що ОСОБА_1 отримав кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком дії до 10/19 року, його кредитний ліміт збільшувався до 11000 грн., у зв`язку із чим відповідач користувався кредитними коштами Банку, зокрема, придбавав побутові та продовольчі товари, пальне, поповнював мобільні номери телефонів, знімав гроші у банкоматі, поповнював рахунок готівкою та періодично здійснював погашення заборгованості, починаючи з 17.03.2016 року по 21.07.2021 року (а.с. 11-12, 77-83, 149-153, 156-173, 185-187, 228-230).

За таких обставин, суд визнає належним і допустимим доказом у справі виписку по кредитному рахунку, так як у виписці відображаються всі операції за картковим рахунком відповідача ОСОБА_1 , в тому числі, маються відомості щодо встановленого розміру кредитного ліміту, його зміну, зняття грошових коштів клієнтом та погашення ним заборгованості, а з довідки про отримання карток вбачається факт доведеності отримання відповідачем кредитної картки та користування нею і кредитними коштами, оскільки тільки йому було відомо ПІН-коди.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитом в цій частині підлягають задоволенню, а тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 26291,50 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1469,16 грн. (2102,00 грн. х 26291,50 грн. : 37616,55 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за договором про надання банківських послуг № б/н від 17.03.2016 року у розмірі 26291,50 гривень та судові витрати у розмірі 1469,16 гривень.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Мар`їнський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

позивач Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", код ЄДРПОУ 14360570, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1

Повне судове рішення складено 12.08.2021 року.

Суддя О.Я. Сметаняк