Ухвала суду № 98759129, 04.08.2021, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.08.2021 Справа № 908/2229/21

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Боєвої О.С., розглянувши заяву «Viber Media S.a.r.l» (Компанія «Вайбер Медіа»), Велике Герцогство Люксембург (представник заявника за довіреністю: адвокат Татомір Павло Ігорович (адреса для листування: АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову, подану до пред`явлення позову до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙБЕР НЕТ ЮА», код ЄДРПОУ 42146416 (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, буд. 69, кв. 94)

про зобов`язання припинити порушення авторських прав, зобов`язання припинити порушення прав на торговельні марки, стягнення компенсації та зобов`язання внести зміни до установчих документів,

Без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області 02.08.2021 засобами поштового зв`язку надійшла заява Viber Media (Вайбер Медіа), Велике Герцогство Люксембург, б/н від 29.07.2021 (вхід. № 155/08-11/21 від 02.08.2021), подана через представника заявника за довіреністю адвокатом Татомір П.І., про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 02.08.2021 здійснено автоматичний розподіл вказаної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер 908/2229/21 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

03.08.2021 до господарського суду надійшло доповнення до вказаної заяви про забезпечення позову б/н від 30.07.2021 (вхід. № 15864/08-08/21 від 03.08.2021), згідно з яким заявник просить суд додати до заяви документи, а саме: копію адвокатського запиту до ТОВ «ХОСТІНГ УКРАЇНА» та копію відповіді від ТОВ «ХОСТІНГ УКРАЇНА».

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 138 ГПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Перелік заходів забезпечення позову, викладений в пунктах 1-10 частини 1 ст. 137 ГПК України. За змістом п.п. 2, 4 ч. 1 цієї статті позов, зокрема, забезпечується: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).

В обґрунтування заяви зазначено наступне. Viber Media S.a.r.l (Вайбер Медіа) є юридичною особою створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства Люксембургу та має наступні права інтелектуальної власності на торговельні марки, які зареєстровані у встановленому законом порядку, зокрема:

- торговельна марка VIBER зареєстрована за міжнародною реєстрацією №1080874 від 01.02.2011 року, для послуг 38 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі - МКТП), зокрема надання телекомунікаційних послуг (Додаток №4);

- торговельна марка VIBER Connect.Freely зареєстрована за міжнародною реєстрацією №1172898 від 24.01.2013 року, для послуг 38 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі - МКТП), зокрема надання телекомунікаційних послуг (Додаток № 5).

Заявнику Viber Media S.a.r.l (Вайбер Медіа) стало відомо, що ТОВ "ВАЙБЕР НЕТ ЮА" зареєструвало і використовує доменне ім`я «viber.net.ua», що включає в себе відому торговельну марку «Viber», без дозволу або повноваження від компанії Viber Media S.a.r.l (Вайбер Медіа). Згідно з інформацією, отриманою через сервіс WHOIS, ТОВ «Хостінг Україна» надає послуги ТОВ "ВАЙБЕР НЕТ ЮА", як реєстратору доменного імені «viber.net.ua». 14.06.2021 адвокатом ОСОБА_1 був направлений адвокатський запит до ТОВ «Хостінг Україна» стосовно реєстранта доменного імені «viber.net.ua». 21.06.2021 була отримана відповідь від ТОВ «Хостінг Україна», в якій містилася інформація, що реєстрантом доменного імені «viber.net.ua» є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВАЙБЕР НЕТ ЮА" (Україна, 69063, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Горького, будинок 69, квартира 94; код ЄДРПОУ - 42146416). Отже, для захисту свого порушеного права заявником подано заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, оскільки ТОВ "ВАЙБЕР НЕТ ЮА”, яке є реєстрантом вищевказаного доменного імені, може здійснити дії щодо передачі його третім особам (переделегувати), здійснити будь-які інші дії, передбачені правилами доменного імені, що, в свою чергу і в разі невжиття заходів забезпечення позову, може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду. Сторона заявника Viber Media S.a.r.l (Вайбер Медіа), з огляду на вимоги статті 138 Господарського процесуального кодексу України, має намір і зобов`язується протягом десяти днів з дня винесення ухвали про забезпечення позову пред`явити позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙБЕР НЕТ ЮА» з наступними позовними вимогами:

- зобов`язати припинити порушення авторських прав, шляхом видалення об`єктів авторських прав, що належать ОСОБА_2 з веб-сайту, розміщеного за адресою: https://viber.net.ua/;

- зобов`язати припинити порушення прав на торговельні марки, що належать Вайбер Медіа, шляхом їх видалення з веб-сайту, розміщеного за адресою: https://viber.net.ua/, і зобов`язати здійснити переделегування доменного імені viber.net.ua на ім`я Viber Media S.a.r.l;

- стягнути компенсацію (точний розрахунок розміру компенсації буде визначено при подачі позову);

- зобов`язати ТОВ «ВАЙБЕР НЕТ ЮА» внести зміни в установчі документи ТОВ "ВАЙБЕР НЕТ ЮА", шляхом виключення позначення «ВАЙБЕР» з назви ТОВ «ВАЙБЕР НЕТ ЮА».

На підставі викладеного заявник у заяві про забезрпечення позову просить суд:

- заборонити ТОВ "ВАЙБЕР НЕТ ЮА" (Україна, 69063, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Горького, будинок 69, квартира 94; код ЄДРПОУ 42146416) вчиняти дії по переделегуванню доменного імені «viber.net.ua» на ім`я будь-яких осіб, а також здійснювати інші дії по внесенню змін до бази «Whois» щодо будь-яких даних реєстранта/власника доменного імені « ІНФОРМАЦІЯ_1 », реєстратора доменного імені «viber.net.ua» до набрання рішенням Господарського суду Запорізької області законної сили;

- заборонити ТОВ "ВАЙБЕР НЕТ ЮА" (Україна, 69063, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Горького, будинок 69, квартира 94; код ЄДРПОУ42146416) здійснювати дії з передачі (переделегування) доменного імені «viber.net.ua» і здійснювати дії з передачі (трансферу) доменного імені «viber.net.ua» іншому реєстратору до набрання рішенням Господарського суду Запорізької області законної сили;

- зобов`язати ТОВ «Хостінг Україна» (03067, місто Київ, вулиця Машинобудівна, будинок 35-А, код ЄДРПОУ 37595550) здійснити блокування внесення будь-яких змін до запису про доменне ім`я «viber.net.ua» до набрання рішенням Господарського суду Запорізької області законної сили.

Заявник зазначає, що обґрунтування необхідності прийняття забезпечення позову в даному випадку полягає в тому, що в разі неприйняття такого заходу це може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, а також складається в ефективності захисту і відновлення порушених, оспорюваних прав сторони позивача, для захисту яких Viber Media S.a.r.l (позивач) має намір звернутися до суду в подальшому.

Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд дійшов до висновку про необхідність їх передачі за вимогами виключної територіальної юрисдикції (підсудності) з наступних підстав.

В частині ч. 1 ст. 138 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За таких обставин, заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 1 цього Кодексу Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).

Главою 2 ГПК України визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію (параграф 1), інстанційну юрисдикцію (параграф 2) та територіальну юрисдикцію (підсудність) (параграф 3).

Частиною 1 статті 20 параграфу 1 ГПК України «Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів» визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГПК України Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема:

1) справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування;

2) справи у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуальної власності, визнання недійсними, продовження дії, дострокового припинення патентів, свідоцтв, інших актів, що посвідчують або на підставі яких виникають такі права, або які порушують такі права чи пов`язані з ними законні інтереси;

3) справи про визнання торговельної марки добре відомою;

4) справи у спорах щодо прав автора та суміжних прав, в тому числі спорах щодо колективного управління майновими правами автора та суміжними правами;

5) справи у спорах щодо укладання, зміни, розірвання і виконання договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, комерційної концесії;

6) справи у спорах, які виникають із відносин, пов`язаних із захистом від недобросовісної конкуренції, щодо: неправомірного використання позначень або товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу; збирання, розголошення та використання комерційної таємниці; оскарження рішень Антимонопольного комітету України із визначених цим пунктом питань.

В частині 1 розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України (в реакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15.12.2017), встановлено, що частина четверта статті 3, частини перша та друга статті 20 (в частині визначення юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності), частина третя статті 24, частина третя статті 25, частина дев`ята статті 31, частина друга статті 33, частина третя статті 253, частина перша статті 320 цього Кодексу (в частині права на подання заяви про перегляд судового рішення Вищого суду з питань інтелектуальної власності) вводяться в дію з дня, наступного за днем опублікування Головою Вищого суду з питань інтелектуальної власності у газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

В пункті 16 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України визначено, що до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В частині 4 статті 16 ГПК України (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом №2147-VIII від 03.10.2017) визначено виключну підсудність справ, а саме встановлено, що справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення. Справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет розглядаються господарським судом за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 №585 "Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади державної системи правової охорони інтелектуальної власності" ліквідовано Державну службу інтелектуальної власності, поклавши на Міністерство економічного розвитку і торгівлі завдання і функції з реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності.

В пункті 2 вказаної Постанови КМУ установлено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі є правонаступником Державної служби інтелектуальної власності, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Згідно з Постановою КМУ від 02.09.2020 № 829 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" Міністерство економічного розвитку і торгівлі перейменоване на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Постановою КМУ № 504 від 21.05.2021 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України перейменовано на Міністерство економіки України.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Міністерства економіки України (код ЄДРПОУ 37508596), є: м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 12/2.

Як слідує із заяви про забезпечення позову, з яким позивач має намір звернутися до господарського суду, та змісту наведених у ній відповідних позовних вимог, в даному випадку порушення майнових прав інтелектуальної власності, про які зазначає заявник, відбулось саме із використанням мережі Інтернет.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідна позовна заява, з якою заявник (позивач) має намір звернутися до суду, належить до підсудності Господарського суду міста Києва.

Згідно ж з приписами п.1 ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншому суду.

За таких обставин, заява про забезпечення позову, подана до пред`явлення позову, яка надійшла від Viber Media S.a.r.l (Вайбер Медіа), підлягає спрямуванню до Господарського суду м.Києва (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-в) за вимогами виключної підсудності (юрисдикції).

Частиною 3 ст. 31 ГПК України унормовано, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги – не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, матеріали заяви Viber Media S.a.r.l (Вайбер Медіа) про забезпечення позову до подання позовної слід направити за встановленою підсудністю до Господарського суду м. Києва протягом п`яти днів після закінчення строку на оскарження цієї ухвали, а в разі подання скарги – не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись ст. 31, ч. 1 ст. 138, ст. 234, п.16 ч.1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Передати заяву Viber Media S.a.r.l (Вайбер Медіа) про забезпечення позову б/н від 29.07.2021 та додані до неї документи (в тому числі заяву про доповнення до заяви про забезпечення позову б/н від 30.07.2021) за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-в).

Копію даної ухвали направити заявнику (представнику) та ТОВ «ВАЙБЕР НЕТ ЮА».

Ухвала підписана 04.08.2021.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її підписання в порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С.Боєва