Рішення № 98488228, 22.07.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2021 року Справа № 480/4024/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4024/21 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Недригайлівської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Недригайлівської селищної ради, і просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Недригайлівської селищної ради щодо неприйняття рішення за клопотанням ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Недригайлівської селищної ради Роменського району Сумської області;

- зобов`язати Недригайлівську селищну раду розглянути клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Недригайлівської селищної ради Роменського району Сумської області та прийняти рішення, відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Також позивач просить зобов`язати Недригайлівську селищну раду подати звіт про виконання рішення суду у строк один місяць з дня набрання чинності рішенням по цій справі.

Свої вимоги мотивує тим, що позивачем, в інтересах ОСОБА_2 , направлено клопотання (з необхідними додатками) до Недригайлівської селищної ради щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Недригайлівської селищної ради Роменського району Сумської області, проте відповіді (рішення) на вказану заяву позивач не отримав. На адвокатський запит представника позивача відповідач повідомив, що клопотання позивача було винесене на розгляд 69 сесії 7 скликання та на 70 сесію 7 скликання, але за результатами голосування рішення не було прийнято.

З такою позицією суб`єкта владних повноважень позивач не згоден та вважає, що депутатами була допущена бездіяльність, оскільки розгляд заяви позивача має завершитись її задоволенням або мотивованою відмовою у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Ухвалою суду від 18.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 27.05.2020 до Недригайлівської селищної ради, у відповідності до вимог Земельного Кодексу України, позивачем надіслане клопотання, яке було отримано селищною радою 10.07.2020 вх. № 1018. За результатами розгляду клопотання був підготовлений відповідний проект рішення «Про надання дозволу громадянці ОСОБА_2 на розроблення просту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» та розміщений на сайті селищної ради 21.07.2020 з подальшим винесенням цього питання на розгляд ради. Даний проект рішення був винесений на розгляд 70 сесії 7 скликання (27 серпня 2020 року) і розглянутий, але за результатами голосування рішення не було прийнято.

Відповідно до Форми 1-ВПГ по результатах поіменного голосування «Про надання дозволу громадянці ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» встановлено, що на засіданні зареєстровано 17 депутатів з 26, з яких утрималось 18 осіб (в томі числі селищний голова), за результатами голосування рішення не прийнято, оскільки не отримало відповідної підтримки з боку депутатів селищної ради. Так як, 22.11.2019 між приватним підприємством «Червонослобідське -2» та Недригайлівською селищною радою укладений договір оренди землі за результатами земельних торгів (які відбулись 22.11.2019) на земельну ділянку, на приватизацію якої звернувся позивач, з орендною платою в розмірі 101,2190 відсотків від визначеної нормативно грошової оцінки земельної ділянки, а саме 250249,90 гривень у рік. Договір укладено строком на 7 років.

Селищною радою після отримання клопотання позивача від 27.05.2020 та опрацювання його у визначеному порядку і у спосіб був підготовлений відповідний проект рішення «Про надання дозволу громадянці ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» який не був підтриманий повноважним депутатським корпусом селищної ради і як результат рішення не було прийнято.

Тобто, з боку селищної ради було вжито всі необхідні дії, а саме прийнято і опрацьовано клопотання та подано до розгляду відповідний проект рішення про надання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а депутатським корпусом селищної ради який був повноважний для розгляду цього питання у відповідності до наданих повноважень було розглянуто даний проект.

Наголошує, що недоречною є також вимога зобов`язати розглянути селищну раду повторно клопотання від 27.05.2020, оскільки дане клопотання було опрацьовано і розглянуто в порядок і спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Недригайлівської селищної ради із клопотанням від 27.05.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Недригайлівської селищної ради Роменського району Сумської області (а.с. 30).

За результатами розгляду вищевказаного клопотання, Недригайлівською селищною радою був підготовлений проект рішення «Про надання дозволу громадянці ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», який був винесений на розгляд сесії 7 скликання Недригайлівської селищної ради і розглянутий, але за результатами голосування рішення не було прийнято у зв`язку з недостатністю голосів депутатів селищної ради, що підтверджується результатами відкритого поіменного голосування (а.с.43-53).

На адвокатський запит представника позивача відповідач повідомив, що 31.07.2020 на 69 сесії 7 скликання та 27.08.2020 на 70 сесію 7 скликання селищної ради були розглянуті питання про надання громадянам дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, але за результатами голосування рішення не було прийнято (а.с.11).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначенні у статті 116 Земельного кодексу України.

Так, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

З огляду на це, позивач, який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст.118 Земельного кодексу України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У цій же частині статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу. Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту, а не листа.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання з приводу земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, питання щодо передачі земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства Недригайлівської селищної ради є повноваженнями селищної ради, що реалізовується шляхом розгляду на засіданнях селищної ради, за результатами яких приймаються рішення.

Судом встановлено, що 27.05.2020 позивач в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Недригайлівської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Недригайлівської селищної ради Роменського району Сумської області, однак жодного рішення за результатами розгляду вказаного клопотання відповідачем прийнято не було.

Суд зауважує, що відповідач, розглядаючи заяву позивача повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні.

При цьому, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинне оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення.

Відсутність належним чином оформленого рішення Недригайлівської селищної ради про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

З таких обставин має місце протиправна бездіяльність Недригайлівської селищної ради.

Посилання відповідача на те, що клопотання позивача розглядалось на пленарному засіданні селищної ради, проте рішення не було прийняте у зв`язку з відсутністю достатньої кількості голосів депутатів, суд не бере до уваги, оскільки сам лише факт розгляду клопотання не свідчить про виконання органом місцевого самоврядування обов`язку, покладеного на нього статтею 118 ЗК України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у частині шостій статті 118 ЗК України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Недригайлівської селищної ради прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Частиною десятою статті 118 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Недригайлівської селищної ради щодо не прийняття рішення за наслідками розгляду клопотання позивача від 27.05.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Недригайлівської селищної ради Роменського району Сумської області та зобов`язати Недригайлівську селищну раду повторно розглянути клопотання позивача від 27.05.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Недригайлівської селищної ради Роменського району Сумської області та прийняти рішення по вказаному клопотанню відповідно до чинного законодавства та з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Відповідно ст. 139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 908 грн.

Щодо клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 02.02.2021 у якому зазначено, що за складання позовної заяви та супроводження справи в суді першої інстанції клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі 10000 грн (а.с.18), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ПТ №2197 (а.с. 17), ордер на надання правової допомоги Серія ВІ №1041565 від 05.05.2021 (а.с.16), акт прийому-передачі наданих адвокатських послуг до договору від 02.02.2021 (а.с. 19).

Як вбачається із акта прийому-передачі наданих адвокатських послуг до договору від 02.02.2021 (а.с. 19) адвокатом були надані такі послуги: за складання позовної заяви та супроводження справи в суді першої інстанції - 10000 грн.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Враховуючи те, що у даній справі провадження було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, справа за даним позовом є незначної складності, для розгляду справи адвокат у судові засідання не з`являвся, надані адвокатом послуги зводилися виключно до формування позовної заяви, спірні правовідносини не новими у судовій практиці, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, про що свідчать зміст та обсяг позовної заяви, суд вважає розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

З огляду на викладене, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховує предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок відповідача витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 500 грн.

Щодо заяви позивача про зобов`язання відповідача у місячний строк надати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином вказаною статтею встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі, оскільки судове рішення є обов`язковим до виконання, у тому числі, в примусовому порядку, а за невиконання рішення суду передбачена відповідальність.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Недригайлівської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Недригайлівської селищної ради щодо не прийняття рішення за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 від 27.05.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Недригайлівської селищної ради Роменського району Сумської області.

Зобов`язати Недригайлівську селищну раду (41200, Сумська область, смт. Недригайлів, вул. Щебетунів, буд. 7, код ЄДРПОУ 04390110) розглянути клопотання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 27.05.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Недригайлівської селищної ради Роменського району Сумської області та прийняти рішення по вказаному клопотанню відповідно до чинного законодавства та з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Недригайлівської селищної ради (41200, Сумська область, смт. Недригайлів, вул. Щебетунів, буд. 7, код ЄДРПОУ 04390110) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 500 (п`ятсот) грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька