Рішення № 98263254, 13.07.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/12969/19

Провадження № 2/638/1042/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретаря Подосокорської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

23.08.2019 до Дзержинського районного суду міста Харкова звернувся позивач з зазначеним позовом. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2019 передано в провадження судді Омельченко К.О. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2021 справу передано в провадження судді Семіряд І.В.

В обґрунтування позову зазначено, що між СП «Український мобільний зв`язок», що було перейменовано зі зміною типу та назви в АТ «МТС Україна» та з 23.05.2017 змінило назву на ПрАТ «ВФ Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання полуг мобільного зв`язку №1045496/1.10658388 від 24.01.2003, телефон № НОМЕР_1 . Згідно з умов договору абонетну надано особовий рахунок, на підставі якого здійснюються розрахунки за надані послуги. Позивачем здійснено фактичні дії щодо виконання догвоору в повному обсязі, відповідач зобов`язався своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги на умовах визначених договором, а також сплачувати авансові внески до моменту фактичного використання попереднього авансу. Позивачем на адресу відповідача надіслано рахунок №1857690795 від 31.08.2016 за послуги, що були надані за період з 01.08.2016 по 31.08.2016. Згідно з рахунку було нараховано 14500 грн 80 коп. з урахуванням оподаткування ПДВ та збором в Пенсійний фонду. Вказана заборгованість виникла внаслідок використання мобільного інтернету 02.08.2016. Згідно даними вбачається користування мобільного інтернету на території Болгарії. У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з ОСОБА_1 14500 грн 80 коп та витрати зі сплати судового збору.

06.07.2021 відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що позивачем не надано допустимих та достовірних доказів надання телекомунікаційних послуг на загальну суму 14500,80 грн. Між нею та позивачам було укладено договір , за умовами якого позивач надає послуги в межах України , за номером НОМЕР_1 . Міжнародний телефонний зв`язок здійснюється з країнами за вибором позивача. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримала пакет UМС - 90 копійка та наступні послуги UМС- сім`я, міжнародна лінія, прямий номер, проте, згідно цього договору ОСОБА_1 не замовляла послуг міжнародного роумінгу, інтернету та позивачем ця обставина не спростована. Станом на 01.08.2016 відповідачем внесено аванс у сумі 300 грн за користування телекомунікаційними послугами на рахунок UМС. Між тим, вже ввечері 02.08.2016 UМС було припинено надання послуг за договором без будь-яких повідомлень, у зв`язку з чим три тижні ОСОБА_1 знаходилась без мобільного зв`язку з Болгарії. 25.08.2016 після повернення в Україну відповідач звернулась до UМС задля роз`яснення ситуації, їй повідомлено, що виникла заборгованість за користування послуги «Мобільний GРRS інтернет» на загальну суму 14684,99 грн. ОСОБА_1 написала листа на ім`я позивача з повдіомленням про те, що заборгованість вважає незаконною, оскільки не було надано жодної послуги. У відповідь отримала листа, з якого вбачається, що користування послугою «Мобільний GРRS інтернет» є підтвердженою. У зв`язку з чим відповідач просила відмовити у задоволені позову.

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся з заявою про розгляд справи за відсутності позивача.

Відповідач ОСОБА_1 звернулась з завою про розгляд справи за її відсутності, проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволені.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що між СП «Український мобільний зв`язок», що було перейменовано зі зміною типу та назви в АТ «МТС Україна» та з 23.05.2017 змінило назву на ПрАТ «ВФ Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг мобільного зв`язку №1.10658388/1045496 від 24.01.2003, телефон № НОМЕР_1 .

Відповідно до умов договору обрано тарифний пакет UМС - 90 копійка та замовлено додаткові послуги послуги UМС- сім`я, міжнародна лінія, прямий номер.

Як вбачається з наданої позивачем довідкової інформації про надані послуги мобільного номеру НОМЕР_2 02.08.2016 о 20-02-26 ОСОБА_1 користувалась мобільним інтернетом на території Болгарії.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У статтях 1, 32, 37 ЗУ «Про телекомунікації» визначено, що абонент - це споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі; оператор телекомунікацій - суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж.

Споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на: державний захист своїх прав; вибір виду та кількості телекомунікаційних послуг; безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій вичерпної інформації щодо змісту, якості, вартості та порядку надання телекомунікаційних послуг; оскарження неправомірних дій операторів, провайдерів телекомунікацій шляхом звернення до суду та уповноважених державних органів; відмову від оплати телекомунікаційної послуги, яку вони не замовляли.

Правовими основами діяльності операторів, провайдерів телекомунікацій є пріоритет інтересів споживачів телекомунікаційних послуг, що кореспондує загальному змісту законодавства про захист прав споживачів.

Статтею 39 ЗУ «Про телекомунікації» визначено, що оператори телекомунікацій зобов`язані: здійснювати діяльність у сфері телекомунікацій відповідно до законодавства; надавати споживачам вичерпну інформацію, необхідну для укладення договору, а також щодо телекомунікаційних послуг, які вони надають; вести достовірний облік телекомунікаційних послуг, що надаються споживачеві.

Відповідно до вимог частин 1 та 9 ст.15 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.

Статтею 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

У пункті 3 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ №295 від 11 квітня 2012 року (далі - Правила), наведено ряд визначень, відповідно до яких: послуги рухомого (мобільного) зв`язку - це послуги, які надаються оператором рухомого (мобільного) зв`язку і під час отримання яких кінцеве обладнання абонента може вільно переміщатися в межах телекомунікаційної мережі такого оператора або його роумінг-партнера із збереженням абонентського номера або мережевого ідентифікатора споживача.

Договором про надання послуг вважається правочин, укладений між споживачем і оператором, провайдером, за яким оператор, провайдер зобов`язується на замовлення споживача надавати послуги, а споживач - їх оплачувати (якщо інше не передбачено договором).

Згодою споживача є волевиявлення, виражене споживачем у будь-який спосіб, у тому числі вчинення дій, які можуть бути зафіксовані обладнанням оператора, провайдера (голосове, текстове повідомлення, використання сигналів тонового набору тощо).

Роумінгом, у розумінні Правил, є послуга, яка забезпечує можливість абонентові одного оператора рухомого (мобільного) зв`язку отримувати послуги в мережі іншого оператора із збереженням початкової реєстрації абонента в телекомунікаційній мережі свого оператора, а роумінг-партнери - оператори, що уклали договір про роумінг.

Таким чином, за наявності замовленої абонентом послуги міжнародного роумінгу, телекомунікаційні послуги в мережах іноземних операторів надаються абонентові в тому ж самому обсязі, що і у мережі ПрАТ «ВФ Україна».

Припинення надання послуг - остаточне припинення оператором, провайдером надання споживачеві послуг внаслідок припинення дії чи зміни умов договору в частині скорочення переліку послуг, а також у випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 14 Правил надання послуг здійснюється у разі: 1) укладення договору відповідно до основних вимог, встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації; 2) їх оплати споживачем. Надання програмної послуги абонентові здійснюється на підставі угоди, укладеної між абонентом і провайдером такої послуги відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та інших нормативно-правових актів.

Згідно п.15 Правил до укладення договору оператор, провайдер зобов`язаний безоплатно надати споживачеві для ознайомлення вичерпну інформацію про зміст, якість, вартість та порядок надання послуг, зокрема: тарифи, тарифні плани на послуги із зазначенням мінімального строку їх дії, пільги з надання та оплати послуг; умови і порядок оплати послуг; перелік країн, з якими організований міжнародний телефонний зв`язок та в яких надається роумінг; порядок розгляду звернень споживачів.

Зазначена інформація повинна надаватися споживачеві у доступній формі шляхом розміщення у місцях продажу послуг, пунктах колективного користування, довідково-інформаційних, сервісних службах оператора, провайдера, на його веб-сайті. Крім того, на вимогу споживача може надаватися інша інформація про надання послуг відповідно до законодавства.

У п.35 Правил зазначено, що споживачі під час замовлення та/або отримання послуг мають право на: вибір виду та кількості послуг та відмову від оплати послуги, яку вони не замовляли.

Відповідно до пунктів 27, 39 Правил оператори, провайдери зобов`язані повідомляти абонентові під час першої реєстрації його кінцевого обладнання в мережі роумінг-партнера для отримання міжнародного роумінгу про суму коштів на особовому рахунку абонента (за наявності технічної можливості), вартість послуг телефонного зв`язку з абонентами країни перебування та України, з передачі текстових повідомлень, доступу до Інтернету, а також додатково повідомляти абонентові, з яким укладений договір у письмовій формі, про технічну неможливість припинення надання послуг у разі відсутності коштів на його особовому рахунку.

Зі змісту договору, укладеного між сторонами, вбачається, що право користуватися передбаченими договором послугами за межами України виникає у випадку замовлення послуг міжнародного роумінгу.

Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленою у постанові від 13 березня 2019 року, за результатом розгляду справи № 607/7810/17.

Крім того, суд наголошує, що правовими основами діяльності операторів, провайдерів телекомунікацій є пріоритет інтересів споживачів, які під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на захист своїх прав; вибір виду та кількості телекомунікаційних послуг; безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій вичерпної інформації щодо змісту, якості, вартості та порядку надання телекомунікаційних послуг; оскарження неправомірних дій операторів, провайдерів телекомунікацій шляхом звернення до суду та уповноважених державних органів; відмову від оплати телекомунікаційної послуги, яку вони не замовляли.

Зазначені права споживачів телекомунікаційних послуг прямо кореспондують обов`язкам операторів щодо дотримання законодавства у процесі надання послуг; надання споживачам вичерпної інформації, необхідної для укладання договору, а також щодо телекомунікаційних послуг, які вони надають; ведення достовірного обліку телекомунікаційних послуг, що надаються споживачеві.

Відповідно до пункту 2.3 Основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, затверджених рішенням Національної комісії з питань регулювання зв`язку України від 26.03.2009 № 1420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.05.2009 за № 422/16438, забороняється включати до договору положення, що передбачають отримання та/або сплату споживачем послуг, які не є предметом договору або які він не замовляв.

Зматеріалів справи вбачається, що загальні умови та порядок надання послуг регламентуються Умовами користування, які розміщені на сайті «ВФ Україна».

Визначення умов та порядку надання послуг на підставі окремо розміщених на сайті Правил, які не були підписані споживачем під час укладання Договору, суд не вважає такими, що погоджені сторонами як складова Договору, оскільки відомості та ціни зазначені в них мають мінливий характер, змінюються одноособово держателем сайту, тому визначити, яка саме редакція діяла на момент укладання договору, є неможливим, а доказів їх незмінності ПрАТ «ВФ Україна» не надано.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували та свідчили про замовлення відповідачем послуги «Міжнародний роумінг», та про те, що споживачу було завчасно надано всю вичерпну інформацію про послугу, на підставі якої споживач її замовив.

Натомість, згідно наданої позивачем додаткової інформації про надані послуги, встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 було нараховано заборгованість за користування мобільним зв`язком у роумінгу.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази про те, що після перетину кордону на номер ОСОБА_1 були надіслані повідомлення про підключення споживача до послуги міжнародного роумінгу із зазначенням її вартості та вказано суму коштів на особовому рахунку абонента.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Суд вважає, що заявляючи таке клопотання про розгляд справи за її відсутності особа усвідомлює, погоджується та несе ризики неможливості вчасно відреагувати на обставини, які будуть з`ясовані в ході проведення судового засідання, надати відповідні пояснення та додаткові докази або ж заявити клопотання.

Таким чином, у ПрАТ «ВФ Україна» були відсутні будь-які правові підстави для нарахування відповідачу заборгованості за послуги поза межами пакету послуг.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх недоведеністю та безпідставністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 11, 12, 13, 19, 81, 133, 141, 158, 175, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 626, 628, 634, 638 ЦК України, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про телекомунікації», суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги - відмовити.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 13.07.2021.

Сторони:

Позивач- Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна», код ЄДРПОУ 14333937, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15,01601.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомо, зареєстрована АДРЕСА_1 .

СУДДЯ: І.В. СЕМІРЯД