Рішення № 98185604, 07.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2021 року м. Київ № 640/15571/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1. Управління патрульної поліції у місті Києві,

2. Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

про визнання протиправним та касування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до управління патрульної поліції у місті Києві (далі по тексту - відповідач 1, УПП у м. Києві), Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі по тексту - відповідач 2, ДПП Нацполіції), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 16 липня 2019 року №35 УПП у м. Києві про притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора роти №3 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Гужву К.В.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на порушення строків винесення оскаржуваного наказу та на відсутність факту вчинення дисциплінарного проступку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 09 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/9368/19 за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження) на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачами подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що вони не погоджуються із заявленими позовними вимогами, оскільки за насліками проведеного службового розслідування відносно позивача встановлено вчинення дисциплінарного проступку, яке виразилося у невиході на службу без поважних причин та, як наслідок, винесено оскаржуваний наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляду суворої догани.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

Наказом УПП у м. Києві від 16 липня 2019 року №35 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лейтенанта поліції ОСОБА_1 » за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України «Про національну поліцію», підпунктів 1, 2 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», що виразився у невиході на службу без поважних причин 07, 08 та 20 квітня 2019 року, керуючись пунктом 3 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», інспектору роти №3 батальйону №3 полку №2 (з обслуговування лівого берега) управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанту поліції ОСОБА_1 оголошено сувору догану.

Зазначений наказ винесено за результатами проведеного службового розслідування, яке призначене наказом УПП у м. Києві від 13 червня 2019 року №79 «Про призначення службового розслідування», результати якого оформлені висновком службового розслідування, призначеного з метою встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни інспектором роти №3 батальйону №3 полку №2 (з обслуговування лівого берега) УПП у м. Києві ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_1 , що виразилось у невиході на службу без поважних причин 07 та 20 квітня 2019 року, затвердженого начальником управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Ю. Зозулею.

Вважаючи наказ відповідача протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VІІІ).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №580-VІІІ, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону №580-VІІІ, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

За змістом частини першої статті 59 Закону №580-VІІІ, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 18 Закону №580-VІІІ, поліцейський, поміж іншого, зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Відповідно до пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09 листопада 2016 року №1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський, зокрема, повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що в силу положень частини першої статті 64 Закону №580-VІІІ особа, яка вступає на службу в поліцію, складає Присягу на вірність Українському народові.

Аналіз тексту Присяги поліцейського є підставою для висновку, що в основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання.

Відповідно до частин першої та другої статті 19 Закону №580-VІІІ у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України «Про Дисциплінарний статут» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), відповідно до статті 1 якого, службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента країни і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, як: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

З аналізу вказаних норм суд робить висновок, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є невиконання або неналежне виконання поліцейським дисципліни шляхом недотримання конкретних актів законодавства та наказів і інших відомчих нормативно-правових актів.

Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно з частиною першою статті 15 Дисциплінарного статуту, проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

Відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Позивач, як на одну з підстав для скасування оскаржуваного наказу, посилається на порушення відповідачем місячного строку проведення службового розслідування.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як свідчать матеріали справи службове розслідування відносно позивача призначено наказом від 13 червня 2019 року №79, результати якого оформлені висновком від 09 липня 2019 року. Тобто, в силу положень статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування відносно позивача вважається завершеним 09 липня 2019 року та, відповідно, проведеним у межах місячного строку.

При цьому, оскаржуваний наказ, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення суворої догани датований 16 липня 2019 року. Проте, строк винесення наказу не враховується до загального строку проведення службового розслідування.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо порушення строків проведення службового розслідування не знайшли свого документального та нормативного підтвердження під час судового розгляду справи.

Щодо виявлених під час проведення службового розслідування порушень, суд зазначає таке.

Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування регулюються Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807 (далі по тексту - Порядок №893).

Проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків (пункт 1 розділу V Порядку №893).

Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку №893, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Згідно з пунктом 2 розділу VІ Порядку №893, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Відповідно до статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 1 розділу VII Порядку №893, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Статтею 18 Дисциплінарного статуту визначено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Зміст оскаржуваного наказу свідчить, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України «Про національну поліцію», підпунктів 1, 2 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», що виразився у невиході на службу без поважних причин 07, 08 та 20 квітня 2019 року.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Згідно підпунктів 1, 2 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки.

Відповідно до частини першої - третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Судом встановлено, що наказом начальника УПП у м. Києві сержанта поліції Ю.Зозулі від 13 червня 2019 року №79 призначено службове розслідування з метою повної, усебічної та об`єктивної перевірки причин та обставин можливого порушення службової дисципліни позивачем, що виразилось у відсутності на службі без поважних причин 07 та 20 квітня 2019 року.

Дисциплінарною комісією встановлено, що до начальника УПП у місті Києві із рапортом звернувся командир роти №3 батальйону №3 полку №2 (з обслуговування лівого берега) УПП ум. Києві ДПП старший лейтенант поліції Гамасенко О.Ю. , в якому доповів, що 18 березня 2019 року позивач був звільнений від служби у зв`язку із погіршенням стану здоров`я та направлений на консультацію до лікаря ДУ ТМО МВС України; наступного дня, 19 березня 2019 року ОСОБА_1 повідомив, що перебуває на лікарняному та до служби не став; до служби приступив 23 квітня 2019 року. за час відсутності надав наступні документи: листок непрацездатності АДХ №024793, відповідно до якого звільнявся від роботи з 19 березня 2019 року по 27 березня 2019 року, довідка №029417 про тимчасову непрацездатність поліцейського, видана 30 березня 2019 року про звільнення від служби до 05 квітня 2019 року, довідка з Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва про те, що 07 квітня 2019 року о 23:30 ОСОБА_1 звертався за медичною допомогою, довідка №151, видана ДУ ТМО МВС України по місту Києву про те, що 08 квітня 2019 року з 12:50 по 13:05 позивач знаходився на прийомі у лікаря, довідка №029786 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної Гвардії України від 09 квітня 2019 року про звільнення від служби до 19 квітня 2019 року, довідка, видана ПП «ГНГ-К» про те, що 20 квітня 2019 року позивач був на прийомі у стоматолога. У ході службового розслідування було встановлено, що відповідно до графіку чергувань несення служби працівниками УПП у м. Києві ДПП 07 квітня 2019 року, батальйон №3 заступав у денну зміну, тобто згідно дислокації з 08:00 до 20:00. Проте, у довідці з Центра екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва вказано, що ОСОБА_1 звертався за медичною допомогою 07 квітня 2019 року о 23:30. Отже вказана інформація свідчить про те, що на службі 07 квітня 2019 року з 08:00 до 20:00 позивач був відсутній без поважних причин. Разом з тим, у ході службового розслідування встановлено, що відповідно до графіку чергувань несення служби працівниками Упп у м. Києві ДПП 20 квітня 2019 року, батальйон №3 заступав на нічну зміну, тобто згідно дислокації з 20:00 (20 квітня 2019 року) до 08:00 (21 квітня 2019 року); необхідно звернути уваги, що довідка б/н видана ОСОБА_1 приватним підприємством «ГНГ-К» про те, що 20 квітня 2019 року останній був на прийомі у стоматолога; відповідно до розкладу вказана стоматологічна клініка здійснює прийом з 09:00 до 20:00, інформація про це зазначена на офіційному сайті закладу. Отже, з вищевказаного можна зробити висновок, що для виходу на службу у нічну зміну 20 квітня 2019 року позивача мав достатньо часу, але цього не зробив, тому дана довідка не підтверджує відсутності на службі з поважних причин.

При цьому, позивач у наданих до службової перевірки поясненнях вказав на правомірність своїх дій та зазначив, що 07 квітня 2019 року не вийшов на службу через загострення больового синдрому хронічного остеохондрозу та впродовж дня не міг підвестися, ближче до вечора викликав швидку допомогу; щодо невиходу на службу 20 квітня 2019 року вказав, що через сильний зубний біль вимушений був звернутися до найближчої стоматології до знайомого лікаря; діяв на підставі частини другої статті 95 Закону України «Про Національну поліцію».

Також у висновку вказано, що довідка №151, видана ДУ ТМО МВС України по місту Києві про те, що 08 квітня 2019 року з 12:50 до 13:05 позивач знаходився на прийомі у лікаря та інші, зазначені вище довідки, підтверджують лише факт звернення позивача до закладів охорони здоров`я, та не містять жодної інформації про звільнення від служби чи госпіталізацію, що могла б підтвердити перебування поліцейського у невідкладному стані.

Відповідно до підпунктів 1.1, 1.2 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я 13 листопада 2001 року №455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за №1005/6196 (далі по тексту - Інструкція №455) тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п.1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16. 6.6, а саме:

1.13 у разі втрати листка непрацездатності за рішенням ЛЛК лікувально-профілактичного закладу, в якому його видано, видається новий листок непрацездатності з позначкою «дублікат» на підставі довідки з місця роботи про те, що за період тимчасової непрацездатності виплата допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю не здійснювалась;

2.7. особам, направленим фельдшером здоров пункту під час робочої зміни до лікувально-профілактичного закладу, листок непрацездатності видається з моменту звернення у здоров пункт у разі визнання їх тимчасово непрацездатними. Особам, не визнаним тимчасово непрацездатними, лікарем лікувально-профілактичного закладу видається довідка довільної форми з позначкою про час звернення до лікувально-профілактичного закладу, а у випадку, коли працівник звертався у здоров пункт в нічну зміну, видається листок непрацездатності з часу звернення у здоров пункт до закінчення робочої зміни.

2.16. захворювання студентів вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації та учнів професійно-технічних навчальних закладів засвідчується довідкою форми №095/о.

2.17 довідка довільної форми, засвідчена підписом головного лікаря і печаткою лікувально-профілактичного закладу, видається особам, які проходять обстеження: з приводу встановлення причинного зв`язку захворювання з умовами праці, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України; за направленням слідчих органів, прокуратури і суду.

2.18 довідка довільної форми, засвідчена підписом завідувача відділення та печаткою лікувально-профілактичного закладу видається: у разі тимчасової непрацездатності громадян, які шукають роботу, і безробітних, враховуючи період їх професійної підготовки та перепідготовки; особам, які проходять обстеження в лікувально-профілактичних закладах за направленням військових комісаріатів; особам, які проходять додаткове наркологічне обстеження в умовах стаціонару; особам, які проходять діагностичне обстеження в закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, за відсутності ознак тимчасової непрацездатності.

2.19 особам, які самостійно звернулись по консультативну допомогу, видається довідка довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідченим печаткою лікувально-профілактичного закладу, з обов`язковим зазначенням часу проведеної консультації.

2.20 особам, які перебувають під арештом та проходять судово-медичну експертизу, листок непрацездатності не видається.

3.4 якщо дитина продовжує хворіти, то особі, яка здійснює догляд за дитиною, після закінчення максимального терміну листка непрацездатності, передбаченого законодавством України, видається довідка за формою, встановленою МОЗ України.

3.16 для догляду за хворим старше 14 років, який знаходиться на стаціонарному лікуванні, згідно з висновком ЛКК про необхідність індивідуального догляду, видається довідка довільної форми, засвідчена підписом головного лікаря та печаткою лікувально-профілактичного закладу.

6.6 жінкам, які не підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, видається довідка форми №147/о.

Таким чином, довідка з Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва про те, що 07 квітня 2019 року о 23:30 ОСОБА_1 звертався за медичною допомогою, довідка №151 не підтверджує поважність відсутності на службі 07 квітня 2019 року, оскільки в ній не зазначено, що позивач визнаний тимчасово непрацездатним, а також у зв`язку з тим, що довідка видана 07 квітня 2019 року о 23:30, у той час як відповідно до графіку чергувань несення служби працівниками УПП у м. Києві ДПП 07 квітня 2019 року, батальйон №3 заступав у денну зміну, тобто згідно дислокації з 08:00 до 20:00.

Довідка №151, видана ДУ ТМО МВС України по місту Києву про те, що 08 квітня 2019 року з 12:50 по 13:05 позивач знаходився на прийомі у лікаря також не є належним доказом поважності відсутності позивача на службі 08 квітня 2019 року, оскільки у ній не зазначено, що позивач визнаний тимчасово непрацездатним, а лише зафіксовано факт звернення позивача до лікаря та проведення консультації протягом 15 хвилин.

Довідка б/н видана ОСОБА_1 приватним підприємством «ГНГ-К» про те, що 20 квітня 2019 року останній був на прийомі у стоматолога також не є належним доказом поважності відсутності позивача на службі 20 квітня 2019 року, оскільки у ній не зазначено, що позивач визнаний тимчасово непрацездатним, відсутній час звернення позивача. Крім того, у ході службового розслідування встановлено, що відповідно до графіку чергувань несення служби працівниками УПП у м. Києві ДПП 20 квітня 2019 року, батальйон №3 заступав на нічну зміну, тобто згідно дислокації з 20:00 (20 квітня 2019 року) до 08:00 (21 квітня 2019 року); відповідно до розкладу вказана стоматологічна клініка здійснює прийом з 09:00 до 20:00, інформація про це зазначена на офіційному сайті закладу.

Інших доказів на підтвердження поважності відсутності позивача на службі у спірні дати матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів поважності відсутності позивача на службі 07, 08 та 20 квітня 2019 року, суд дійшов висновку, що відповідачами доведено правомірність та обґрунтованість застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення суворої догани.

Таким чином, доводи позивача не знайшли свого документального та нормативного підтвердження під час судового розгляду справи, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п`ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати не підлягають розподілу

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач-1 - Управління патрульної поліції у місті Києві (код ЄДРПОУ 40108646, 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 9);

Відповідач-2 - Департамент патрульної поліції Національної поліції України (крод ЄДРПОУ 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3).

Суддя Н.А. Добрівська