Постанова № 98047432, 02.07.2021, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/271/21 Номер провадження: 3/365/86/21

ПОСТАНОВА

іменем України

02 липня 2021 року смт. Згурівка

Суддя Згурівського районного суду Київської області ХИЖНИЙ Р. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 справу про адміністративне правопорушення за адміністративним матеріалом, який надійшов від Броварського районного управління поліції ГУНП в Київській області щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків суду невідомий,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Суддею встановлено, що 16.05.2021 року о 16 год. 50 хв. по вул. Незалежності, 10 в смт. Згурівка Броварського району Київської області, водій ОСОБА_2 керував автомобілем «ВАЗ 2105» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння: порушення мови, зіниці очей не реагують на світло, обстановка, яка не відповідає дійсності. Від проходження огляду на стан наркотичного сп”яніння в медичному закладі водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Своїми діями особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 вчинив відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Прокурор, повідомлений про розгляд справи з огляду на рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2016 року у справі «Карелін проти Росії» щодо визнання порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині неупередженості суду через відсутність сторони звинувачення у справі про адміністративне правопорушення, а також з огляду на повноваження прокурора, визначені статтею 250 КУпАП, на розгляд справи не з`явився, що не перешкоджає розгляду.

В судові засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисник Костенко О.М. систематично не з`являлись, такі неявки мали місце з трьох засідань три рази – 11.06.2021 року, 22.06.2021 року та 02.07.2021 року. При цьому, захисником тричі подавались заяви про відкладення, з посиланням на необхідність ознайомлення з матеріалами справи. При цьому, матеріали справи містять у собі усього 23 аркуші, та крім самого адміністративного матеріалу, що надійшов від органу поліції, містять у собі лише конверти, розписки, заяви (клопотання) захисника та документи, що підтверджують його повноваження. Також у заяві від 22.06.2021 року захисник посилається на неможливість явки в судове засідання, проте доказів поважності причини такої неявки суду не надає. 30.06.2021 року захисником було подано до суду клопотання про витребування з КНП «Згурівська ЦРЛ» інформації чи має можливість вказана медична установа проводити медичні огляди на стан наркотичного сп`яніння. Проте, в протоколі дії ОСОБА_2 кваліфіковані саме, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, а тому заявлене захисником клопотання розцінюється як необґрунтоване. Ще більш необґрунтованим вказане клопотання виглядає в контексті того, що ОСОБА_2 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в КНП Броварська БКЛ БРР БМР.

Суддя розцінює неявки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника, а також подання захисником заяв на ознайомлення та витребування доказів, як намагання затягнути розгляд справи до закінчення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На необхідність дотримання судами розумних строків розгляду неодноразово звертав увагу у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (рішення ЄСПЛ від 16.09.2010 року у справі "Вітрук проти України" рішення ЄСПЛ від 12.03.2009 року у справі "Вергельський проти України", рішення ЄСПЛ від 06.09.2005 року у справі "Павлюлінець проти України").

Суддя вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника, оскільки їх неявка не перешкоджає розглянути справу відповідно до положення ч. 2 ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно п. 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Винність ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 080063, який підписаний ОСОБА_2 (а.с.3), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.4), актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якими зафіксовано відмову ОСОБА_2 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в умовах медичного закладу, в якому зафіксована відмова водія від проходження медичного огляду та який ним підписаний, факт відмови посвідчений свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.5). ОСОБА_2 видано посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 06.07.2015 року. Посвідчення водія вилучено в порядку ст. 265-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому, будь-яких доказів на спростування відмови ОСОБА_2 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння сторона захисту не надала.

В судовому засіданні було встановлено, що дане правопорушення було вчинено ОСОБА_2 , який винен в його вчиненні, підлягає адміністративній відповідальності, пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин судом не встановлено, майнова шкода не заподіяна.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність пом”якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин, суддя вважає за необхідне накласти на правопорушника ОСОБА_2 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнути з правопорушника судовий збір в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.40-1,130,245,268 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Постанова набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Постанова судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня вручення такої постанови.

Постанова про накладення адміністративного стягнення може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

СУДДЯ Р. В. ХИЖНИЙ