Ухвала суду № 97315883, 01.06.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

01 червня 2021 р. Справа № 120/1376/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі:

за позовом: Управління Держпраці у Вінницькій області (вул. Магістратська, б. 37, м. Вінниця, 21050)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «ТЕРЕЗИ» (вул. С.Зулінского, б. 46, м.Вінниця, 21022)

про: застосування заходів реагування у сфері державного нагляду

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 120/1376/21-а за позовною заявою Управління Держпраці у Вінницькій області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «ТЕРЕЗИ» (далі – відповідач) про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.05.2021 року провадження у справі закрито. Одночасно призначено судове засідання на 01.06.2021 року для вирішення питання про розподіл понесених судових витрат та надано позивачеві строк для подання заяви про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

28.05.2021 року за вх. № 30297/21 позивачем подано заяву, в якій він проcив відмовити у задоволенні вимог про розподіл витрат на правничу допомогу, з огляду на те, що усунення недоліків, зазначених у приписі, відбулося поза межами терміну, визначеного в приписі, а факти усунення стали відомі лише під час розгляду справи в судовому засіданні.

01.06.2021 року за вх. № 30734/21 та вх. № 30717/21 представниками сторін подані клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу у цій справі, суд керується такими мотивами.

Згідно з ч.6 ст. 143 КАС України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Так, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:

договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно із ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ч. 2 та 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до вимог ст. 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень доводить, що у разі відмови позивача від позову, судові витрати, понесені відповідачем, за його заявою стягуються із позивача. Але при цьому, підлягають враховуванню підстави, за яких позивач відмовився від позову, а також дослідження поданих стороною доказів (договорів, рахунків тощо) щодо підтвердження розміру понесених витрат. Тобто, компенсуванню підлягають тільки ті витрати, які документально підтверджені належними та допустимими доказами згідно вимог КАС України. На підтвердження цих обставин суду надаються договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших понесених стороною витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Такі документи повинні бути оформлені у визначеному законом порядку та відповідати критеріям належності, допустимості, достатності та достовірності. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування.

В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

З матеріалів справи, вбачається що витрати на правову допомогу складаються з консультування клієнта, узгодження правової позиції, вивчення нормативно-правової бази, підготовка пояснень до відзиву на позовну заяву, збору доказів по справі, підготовки інших процесуальних документів, участі у судових засіданнях у сумі 15 000 грн. 00 коп.

На підтвердження вказаних витрат відповідач надав суду договір про надання правової допомоги № 03/21-а/6 від 15.03.2021 року, додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 15.03.2021 року № 03/21-а/6, квитанція № 03/21-а/6/1 від 15.03.2021 року на суму 15 000 грн. 00 коп., акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 19.05.2021 року, детальний розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу від 18.05.2021 року, ордер серії АВ № 1011939 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

У цьому контексті суд вказує, що згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При чому, згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17, на підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором.

З цього приводу суд вказує, що у наданому відповідачем детальному розрахунку суми судових витрат на професійну правничу допомогу від 18.05.2021 року фактично не міститься розрахунку суми витрат, а лише вказано перелік наданих послуг (консультування клієнта, узгодження правової позиції, вивчення нормативно-правової бази, підготовка пояснень до відзиву на позовну заяву, збору доказів по справі, підготовки інших процесуальних документів, участь у судових засіданнях) та загальну суму витрат на правничу допомогу в 15 000 грн. 00 коп. Таким чином, вимоги чинного законодавства щодо оформлення детального опису робіт (наданих послуг) відповідачем на дотримано.

Крім цього, згідно клопотання про вирішення питання розподілу судових витрат від 30.03.2021 року представником відповідача зазначено, що представництво інтересів відповдача здійснюється адвокатами Юрченком Т.П. та Браславцем Я.Ю. на підставі договорів про надання правової допомоги від 15.03.2021 року за № 03/21-а/5 та № 03/21-а/6. Але до матеріалів справи представниками відповдача наданий лише договір про надання правової допомоги від 15.03.2021 року за № 03/21-а/6.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим…Суд повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також – чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

На переконання суду, стороною відповідача не надано належні та допустимі докази, що підтверджують реальність понесених витрат на правничу допомогу адвоката, а також надання тих послуг, з яких складаються понесені витрати, адже в матеріалах справи відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Такий стан речей безпосередньо суперечить приписам ст. 134 КАС України.

Додатково суд також зважає на те, що усунення відповідачем недоліків, зазначених у приписі, відбулося поза межами терміну визначеного в приписі, вже після звернення позивача до суду з даним позовом, тобто позивач відмовився від позову фактично внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність достатніх правових підстав для відшкодування відповідачеві витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 77, 90, 134, 139, 140, 143, 256, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «ТЕРЕЗИ» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Маслоід Олена Степанівна