Рішення № 96403158, 16.04.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17386/20

Провадження № 2/344/1743/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Домбровської Г.В.,

секретаря Лукинів І.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 (надалі - «Відповідач»), в якому просив стягувати з ОСОБА_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі, а саме: на утримання дочки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 7 000 грн., на утримання сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 6 000 грн. щомісячно, до досягнення дітьми повнолітті, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Відповідачем не надається в належному розмірі в добровільному порядку матеріальна допомога на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із матір`ю.

Як зазначено в позовній заяві, з 2007 року ОСОБА_1 перебував з ОСОБА_2 у шлюбі, у якому народились діти та перебувають на його утриманні та вихованні.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29.10.2020 року шлюб між сторонами розірвано, неповнолітніх дітей залишено на проживанні з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач, яка проживала з неповнолітніми дітьми в квартирі його батьків, два роки назад покинула дітей та виїхала за межі області, з того часу жодного разу не приїжджала та повністю відсторонилася від вихованні та матеріального утримання дітей.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03.09.2020 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2 .

Оскільки утримання дітей такого віку потребують значних коштів, а Відповідач не бере участі у вихованні та утриманні дітей, Позивач звернувся до суду з даним цивільним позовом.

Представником позивача подано заяву про розгляд справи у їх відсутності, просила задоволити позовні вимоги.

Представником відповідача подано до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, при винесенні рішення просила врахувати відзив на позов.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення Позивача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 2007 року, у якому у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із батьком, за рішенням Івано-Франківського міського суду від 29.10.2020 року про розірвання шлюбу між сторонами ( а.с.11-12).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03.09.2020 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2 . ( а.с.13-15).

Відповідач через канцелярію суду подала відзив на позов, в якому просила позовні вимоги задовольнити частково, стягувати з неї аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн., на неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі 1500 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття, оскільки позивач, скориставшись тим, що відповідач змушена була поїхати на роботу за межі Івано-Франківської області, так як Позивач офіційно не працює з 2014 року, подав заяву про розірвання шлюбу, а місце проживання дітей було визначено з батьком без її згоди. Відповідач у відзиві на позов зазначає, що Позивач заблокував її номери телефонів та заборонив спілкуватися з дітьми, отримувати речі, які вона передавала дітям, тобто вона виконувала свої батьківські обов`язки щодо утримання своїх неповнолітніх дітей до тих пір, поки позивач не заборонив їй спілкуватися з ними, звертає увагу суду, що вона не має постійного заробітку, оскільки в умовах карантинних обмежень Ковід 19 він є мінливим та невеликим, тому просить суд позовні вимоги задовольнити частково.

Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» ).

Частиною 2 статті 150 Сімейного кодексу України (надалі - «СК України») визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (частина 1 статті 180 СК України).

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов`язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку.

Як зазначив в позовній заяві Позивач, станом на сьогоднішній день неповнолітні діти перебувають на його утриманні, в той же час Відповідач, як б мати дітей, участі у їх утриманні та вихованні не приймає.

Враховуючи вищевикладене, враховуючи те, що Відповідач не має офіційного місця роботи, Позивач просить стягувати з Відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей, які проживають з батьком: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 7 000 грн., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 6 000 грн., щомісячно до досягнення ними повноліття.

Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 статті 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 2 статті 182 СК України визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з пунктами 17, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів» «за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно».

Порядок визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі визначено статтею 184 СК України.

Так, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період (частина 1 статті 184 СК України).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного законодавства України, виходячи з інтересів неповнолітніх дітей, Суд дійшов висновку про доцільність стягування з Відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 2000 грн. на кожну дитину відповідного віку до досягнення ними повноліття з моменту звернення до суду з цим позовом до досягнення дітьми повноліття, оскільки даний розмір аліментів відповідає інтересам дітей, а також відповідає обов`язку матері на утримання дітей.

При визначенні розміру аліментів Суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дітей, зокрема те, що діти проживають разом з Позивачем. Також Судом враховано, що Відповідач є працездатною особою і спроможна платити аліменти на утримання неповнолітніх дітей. Доказів, які б спростовували вищевказане, Відповідачем Суду подано не було, а Судом таких обставин не встановлено.

Визначений Судом розмір аліментів у розмірі 2000 гривень на кожну дитину відповідного віку до досягнення ними повноліття за висновком Суду, є обґрунтованим та доцільним з точки зору віку, стану здоров`я та матеріального становища дітей, а також з точки зору стану здоров`я, матеріального становища та сімейних обставин Відповідача.

Суд звертає увагу на те, що на момент розгляду справи в суді, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень;

дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень;

Відповідно до вимог статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи матеріальне становище сторін та те, що обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, інтереси дітей при визначенні розміру аліментів, розмір витрат на утримання дітей, виходячи з принципів розумності та справедливості, потреби дитини у розвитку, Суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково та стягувати з Відповідача на користь Позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно в розмірі по 2000 грн. на кожну дитину відповідного віку

до досягнення ними повноліття, з моменту звернення до суду з цим позовом з 16 грудня 2020 року до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.182 СК України обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів: стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 454 гривні 00 копійок судового збору в дохід держави.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст. 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», ст. 11, 88 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст. ст. 174, 263-265, Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,- задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно в розмірі по 2000 (дві тисячі) гривень на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 16 грудня 2020 року до досягнення дітьми повноліття.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок UА 988999980313111206000009612, отримувач коштів ГУК в Івано-Франківській області ТГ Івано-Франківськ, 22030101, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37951998, Казначейство України (ЕАП) судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири ) гривні 00 коп.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Домбровська Г.В.

Повний текст рішення складено і підписано 16.04.2021 року.