Рішення № 96216396, 13.04.2021, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа 237/3636/20

Номер провадження 2/237/252/21

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

13.04.21 року м. Курахове Донецької області

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Сметаняка О.Я.,

за участю:

секретаря судового засідання Бурховецької К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Курахове цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 29.01.2007 року у розмірі 12479,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву б/н від 29.01.2007 року, згідно якої отримав кредит у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку, яка додається до позову. В подальшому, розмір кредитного ліміту збільшився до 13000 грн., що підтверджується Довідкою про зміну мов кредитування.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

При встановленні та зміні кредитного ліміту Банк керувався п.п. 3.2., 3.3. Договору, на підставі яких відповідач погодився на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Отже, між сторонами був укладений договір, за яким позивач надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах кредитного ліміту, а позичальник зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору у вигляді щомісячних платежів.

На порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка станом на 30.06.2020 року складає 12479,65 гривень та складається з наступного: 8701,03 грн. - заборгованість за кредитом; 3691,61 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за комісією; 87,01 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

З урахуванням вищенаведеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості у розмірі 12479,65 грн. та 2102 грн. судових витрат (а.с 2-3).

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» про час та місце судового розгляду повідомлений в установленому законом порядку, до судового засідання не прибув, розгляд справи просив проводити за його відсутності, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення (а.с. 51, 54, 59, 62, 68).

Відповідач ОСОБА_1 про час та місце судового розгляду неодноразово повідомлявся в установленому законом порядку, в тому числі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (на сторінці Мар`їнського районного суду Донецької області) в порядку ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» від 12.08.2014 року № 1632-VII, до судового засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву не скористався, судова повістка, яка надсилалась боржнику повернулась до суду, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", а відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (а.с. 50, 52, 55, 56, 57, 60, 63, 69,70).

Відповідно до положень ст. ст. 280, 281 ЦПК України суд з письмової згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до витягу зі Статуту банку, погодженого НБУ 06.09.2019 року, позивач є правонаступником публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" (а.с. 30-31).

Згідно із фотокопією заяви, 29.01.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого відомості про кредитну картку відсутні, розмір кредитного ліміту не встановлений, порядок і строк повернення кредиту відсутній, також заява не містить умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Заявник погоджується з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 14).

До кредитного договору банк Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, в т.ч. розміщені на сайті позивача, що відповідачем не підписані (а.с. 15-24).

За розрахунком банку та згідно позову, заборгованість відповідача по кредиту станом на 30.06.2020 року становить 12479,65 гривень і складається з наступного:

- 8701,03 грн. - заборгованість за кредитом;

- 3691,61 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом;

- 0,00 грн. - заборгованість за комісією;

- 87,01 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором (а.с. 4-11).

Із вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом проводилося наступним чином: з 26.02.2007 року 36,00 % на рік; з 20.06.2019 року 0,00 % на рік (а.с. 4-11).

З довідки про видачу кредитних карт відповідачу ОСОБА_1 слідує, що він згідно кредитного договору № б/н отримав наступні картки: 30.01.2007 року № НОМЕР_1 зі строком дії до 01/10 року; 29.01.2009 року № НОМЕР_2 зі строком дії до 05/15 (а.с. 12).

З виписки по кредитним рахункам відповідача за період 26.02.2007 року по 07.11.2019 року слідує, що відповідач користувався кредитними коштами Банку, зокрема, шляхом зняття грошей, погашав заборгованість, поповнював готівкою свою картку, розраховувався за надані послуги, починаючи з 05.03.2007 року по 26.04.2018 року (а.с. 32-39).

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування картки відповідача слідує, що ОСОБА_1 26.02.2007 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 1500 грн., який з 27.12.2007 року збільшено до 3000 грн., з 26.09.2008 року збільшено до 8000 грн., з 28.10.2008 року зменшено до 3000 грн., з 25.03.2009 року збільшено до 5000 грн., з 26.01.2010 року зменшено до 1790 грн., з 22.02.2010 року до 1790 грн.; з 15.09.2010 року збільшено до 3000 грн.; з 28.09.2010 року збільшено до 13000 грн.; з 29.09.2010 року зменшено кредитний ліміт до 13000 грн.; з 10.12.2012 року зменшено до 11650 грн.; 19.02.2013 року зменшено до 10300 грн.; з 04.04.2013 року зменшено до 9570 грн.; з 11.12.2013 року зменшено до 8770 грн.; з 07.11.2019 року кредитний ліміт становить 0,00 грн. (а.с. 13).

Положеннями ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 264 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 1, 7 ст. 80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона (підприємець) взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України, визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що АТ КБ «Приватбанк» заявляючи позовні вимоги про стягнення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за тілом кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитом та пенею за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Проте, у заяві позичальника від 29.01.2007 року кредитний ліміт не встановлений, процентна ставка не зазначена, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а.с. 14).

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29.01.2007 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

Проте, позивачем до матеріалів позову не надано Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт з підписом відповідача ОСОБА_1 .

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, і зокрема, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (а.с. 15-24).

При цьому, суд враховує що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в тому числі і розміщений на сайті: www.privatbank.ua, який міститься в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами справи 29.01.2007 року, оскільки протилежні висновки суперечили б вищенаведеним вимогам ч. ч. 1, 2 ст. 207, ст. 1055 ЦК України про письмову форму договору.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (29.01.2007 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (30.09.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов та правил обслуговування не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в Постанові від 03 липня 2019 р. (Номер судового провадження: 14-131цс19), суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 29.01.2007 року шляхом підписання заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору зі ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Крім того, положеннями ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, де зазначено і місто Красногорівка (Красногрівська міська рада) Мар`їнського району Донецької області (п. 9).

Отже, з урахуванням наведених норм права, суд вважає, що позивач не вправі був нараховувати заборгованість за пенею, оскільки вищезазначеним законом встановлено заборону.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 3691,61 грн. та пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором в сумі 87,01 грн. задоволенню не підлягають.

В той же час, довідкою про видачу карток, випискою по кредитним рахункам за період з 26.02.2007 року по 07.11.2019 рік, встановлено, що ОСОБА_1 отримав кредитні картки зі строком дії до 01/10 року, до 05/15 року, йому було встановлено кредитний ліміт початковий кредитний ліміт у розмірі 1500 гривень, який в подальшому збільшився до 13000 грн., у зв`язку із чим відповідач користувався кредитними коштами Банку, зокрема, шляхом зняття грошей у відділеннях банку, погашав обов`язкові платежі, поповнював готівкою свою картку, починаючи з 05.03.2007 року по 26.04.2018 року (а.с. 32-39).

За таких обставин, суд визнає належним і допустимим доказом у справі виписку по кредитному рахунку, так як у виписці відображаються всі операції за картковим рахунком відповідача ОСОБА_1 , в тому числі, маються відомості щодо встановленого розміру кредитного ліміту, його зміну, зняття грошових коштів клієнтом та погашення ним заборгованості, а з довідки про отримання карток вбачається факт доведеності отримання відповідачем кредитних карток та користування ними і кредитними коштами, оскільки тільки йому було відомо ПІН-коди.

Статті 610, 611 ЦК України зазначають, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, і за порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Разом з тим, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 29.01.2007 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 8701,03 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитом в цій частині підлягають задоволенню, а тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 8701,03 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1465,55 грн. (2102,00 грн. х 8701,03 грн. / 12479,65 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-283, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 29.01.2007 року в розмірі 8701,03 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 8701 гривень 03 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» витрати по оплаті судового збору в розмірі 1465,55 гривень.

В іншій частині вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Мар`їнський районний суд Донецької області протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відомості про учасників справи:

позивач Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", код ЄДРПОУ 14360570, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ;

Повне судове рішення складено 13.04.2021 року.

Суддя О.Я. Сметаняк