Рішення № 96201188, 25.03.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/10073/20

Провадження № 2/752/2372/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

25 березня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова Ольга Іванівна, приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюк Віктор Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, -

в с т а н о в и в:

у травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача АТ «Банк Форвард», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова О.І., приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюк В.С., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Т.Л., в якому просила суд визнати:

-виконавчий напис № 3688 від 09.09.2019 року приватного нотаріуса ІМНО Кондратюка В.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 25 926,28 грн., таким, що не підлягає виконанню;

-виконавчий напис № 2277 від 31.08.2019 року приватного нотаріуса КМНО Разумової О.І. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 39 228,37 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивувала тим, що з ПАТ «Банк Руский Стандарт» 21.02.2012 року підписала лише заяву про укладення договору про надання та використання кредитної картки, котру і отримала у банку згідно вказаної заяви, інша кредитна картка взагалі прийшла поштою у 2011 році, а жодних інших кредитних договорів не укладала. Також вказала, що оспорювані виконавчі написи вчинено без всіх необхідних документів для цього, які вимагаються законом, в період часу, коли законодавством не було передбачено можливості вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, за заборгованістю, яка не є безспірною, та поза межами трирічного строку позовної давності.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 28.05.2020 року відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін на 26.10.2020 року та витребувано у приватного нотаріуса ІМНО Кондратюка В.С. та приватного нотаріуса КМНО Разумової О.І. належним чином завірені копії виконавчого напису № 3688 від 09.09.2019 року та виконавчого напису № 2277 від 31.08.2019 року відповідно (а.с. 30-31).

Ухвалою від 28.05.2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 3688 від 09.09.2019 року приватного нотаріуса ІМНО Кондратюка В.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 25 926,28 грн., на підставі якого відкрито виконавче провадження № 60277513, й на підставі виконавчого напису № 2277 від 31.08.2019 року приватного нотаріуса КМНО Разумової О.І. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 39 228,37 грн., на підставі якого відкрито виконавче провадження № 60601223 (а.с. 32-34).

Ухвалою від 26.10.2020 року розгляд справи відкладено на 25.03.2021 року та витребувано у приватного нотаріуса ІМНО Кондратюка В.С. та приватного нотаріуса КМНО Разумової О.І. належним чином завірені копії виконавчого напису № 3688 від 09.09.2019 року та виконавчого напису № 2277 від 31.08.2019 року відповідно (а.с. 44-45).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова О.І. пояснення на позов не подав, надала заяву про розгляд справи за її відсутності через неможливість прибуття в судове засідання з поважної причини (декретна відпустка) та документи на виконання ухвал від 28.05.2020 року та 26.10.2020 року.

Третя особа - приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюк В.С., пояснення на позов не подав, документи на виконання ухвал від 28.05.2020 року та 26.10.2020 року не надав.

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф Т.Л.) пояснення на позов не подала.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Щодо визнання виконавчого напису № 3688 від 09.09.2019 року приватного нотаріуса ІМНО Кондратюка В.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 25 926,28 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава14 Закону України «Про нотаріат» та Глава16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.

Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п. п. 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

При цьому ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року по справі № 640/2704/16-ц (провадження № 61-9125св 18).

З матеріалів справи вбачається, що 10.10.2019 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. відкрито виконавче провадження № 60277513 за виконавчим написом приватного нотаріуса ІМНО Кондратюка В.С № 3688 від 05.09.2019 року, котрим стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованість в розмірі 25 926,28 грн. (а.с. 15-16).

28.05.2020 року та 26.10.2020 року судом було витребувано від приватного нотаріуса ІМНО Кондратюка В.С. належним чином завірені копії виконавчого напису № 3688 від 09.09.2019 року та копії документів, на підставі яких останній було вчинено.

З матеріалів справи вбачається, що від приватного нотаріуса ІМНО Кондратюка В.С. жодних заяв чи копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис № 3688 від 09.09.2019 року на виконання ухвал суду про витребування доказів надано не було.

Відповідно до Глави 16 п. 3.1. Порядку № 296 «Умови вчинення виконавчого напису» нотаріус вчиняє виконавчі написи:

1.якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Крім того, як зазначає позивач, вона не має будь-яких зобов`язань перед відповідачем АТ «Банк Форвард», підтверджених нотаріально посвідченою угодою, що свідчить про відсутність підстав для вчинення 09.09.2020 року приватним нотаріусом ІМНО Кондратюком В.С. виконавчого напису № 3688 про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 25 926,28 грн.

Доказів в підтвердження того, що ОСОБА_1 має якісь зобов`язання перед АТ «Банк Форвард» відповідач не надав. Доказів в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на спростування позиції ОСОБА_1 не надав.

В зв`язку з тим, що позивач заперечує укладення кредитного договору, отже, між сторонами є спір з приводу зобов`язання, отже суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги і цій частині обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

Щодо визнання виконавчого напису № 2277 від 31.08.2019 року приватного нотаріуса КМНО Разумової О.І. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 39 228,37 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Судом установлено, що 31.05.2019 року приватним нотаріусом КМНО Разумовою О.І. на підставі ст. ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку та підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, запропоновано звернути стягнення з громадянки України ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 94196446 від 26.12.2011 року, укладеним нею із ПАТ «Банк Руский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», по заборгованості за період з 01.11.2017 року по 30.01.2018 року в розмірі 38 378,37 грн., 850,00 грн. за вчинення виконавчого напису, а всього на загальну суму 39 228,37 грн.

Положеннями ст. ст. 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

За ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України.

Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595.

У відповідності зі ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. п. 1, 3 гл.16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року до зазначеного Переліку внесено зміни, відповідно до яких, серед іншого, Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та п.2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, п. 2 змін, що вносяться до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Отже, на момент вчинення приватним нотаріусом КМНО Разумовою О.І. оспорюваного виконавчого напису норма чинного законодавства про можливість вчинення виконавчих написів в безспірному порядку на підставі кредитних договорів, що не посвідчені нотаріально, була скасована.

При зверненні до суду позивач вказувала про те, що жодних нотаріальних договорів з відповідачем не укладала, з матеріалів, наданих приватним нотаріусом на виконання ухвал від 28.05.2020 року та від 26.10.2020 року вказане також не вбачається.

Крім того, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи 26.12.2011 року позивач кредитних договорів не укладала, що також вбачається з документів, на підставі яких вчинено оспорюваний виконавчий напис. Згідно останні позивач 24.12.2011 року здійснила оферту ПАТ «Банк Руский Стандарт» укласти з нею кредитний договір.

Враховуючи викладене, на думку суду, вбачається, що нотаріус не мав повноважень на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі в силу відсутності у нього таких повноважень.

Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника.

В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Перед вчиненням виконавчого напису, стягувач зобов`язаний був на адресу боржника надіслати письмове повідомлення про порушення зобов`язання.

Матеріали справи не мітять даних про те, що повідомлення було надіслано боржнику, так і було отримане останньою.

Докази в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження зворотного в розпорядження суду не надано.

Доказів того, що при вчиненні напису нотаріус отримував від банку первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки тощо), відповідачем також не надано, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми процентів, зазначені у написі, є безспірними.

Надані приватним нотаріусом Розумовою О.І. виписки по особовим рахункам вказаних висновків суду не спростовують, з огляду на їх початок лише з 21.06.2012 року, в той час як виконавчий напис стосувався договору від 26.12.2011 року.

До того ж, надана відповідачем при зверненні до нотаріуса для вчинення виконавчого напису виписка по особовому рахунку не містить підпису уповноваженої особи, яка її оформила. При цьому банком не наведено підстав, з урахуванням яких виписка з рахунку оформлена у відповідній формі без підпису уповноваженої особи, через що остання до уваги судом не приймається.

Таким чином, нотаріус при вчиненні спірного напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом.

На спростування зазначених обставин будь-яких доказів в порушення вимог ст. 81 УЦПК України з боку відповідача надано не було.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом, та дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами, враховуючи, що договір було укладено 26.12.2011 року, здійснив виконавчий напис на правочині, на підставі якого законодавство не дає можливості вчинення такої нотаріальної дії.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не доведено у встановленому законом порядку, що є обов`язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту його правомірної поведінки, не спростовано тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові. Розглядаючи справу, суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження своїх заперечень. Своїми правами, визначеними ст. ст. 43, 84 ЦПК України відповідач також не скористався, клопотань про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України не заявляв.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги стосовно визнання виконавчого напису № 2277 від 31.08.2019 року таким, що не підлягає виконанню, також обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1 681,60 грн., оскільки позивач звільнена від сплати останнього відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-89, 133, 137, 141, 258, 263-265, 270-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова Ольга Іванівна, приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюк Віктор Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню -задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 3688 від 09.09.2019 року приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 25 926,28 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Визнати виконавчий напис № 2277 від 31.08.2019 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової Ольги Іванівни про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 39 228,37 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» в дохід держави судовий збір в розмірі 1 681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 копійок).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

Відповідач - Акціонерне товариство «Банк Форвард», код ЄДРПОУ 34186061, адреса: вул. Саксаганського, буд. 105, м. Київ, 01032;

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова Ольга Іванівна, адреса: вул. Ямська, буд. 72, оф. 211, м. Київ, 03150;

Третя особа - приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюк Віктор Станіславович, адреса: вул. Мечнікова, буд. 103, оф. 15, м. Ірпінь Київської області, 08205;

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна, адреса: вул. Поправки Юрія, буд. 6, оф. 15, м. Київ.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко