Рішення № 96070220, 05.04.2021, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/129/21

Провадження № 2/345/224/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.04.2021 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Онушканича В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і без проведення судового засідання цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Позов мотивує тим, що 23.03.2015 року між ПАТ КБ “Приватбанк” та відповідачем по справі було укладено договір, згідно якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між нею і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до п.2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг договір діє на потязі 5 років з дня його підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Незважаючи на взяті на себе за договором зобов`язання, ОСОБА_1 належним чином не виконує умови договору, у зв`язку із чим станом на 08.10.2020 року заборгованість по кредиту становить 18613,58 грн., з яких 14582,16 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 4031,42 грн. – заборгованість за простроченими відсотками. Оскільки погасити заборгованість в добровільному порядку відповідач відмовляється, позивач просить стягнути дану суму з відповідача, а також судові витрати.

Відповідач подала відзив на позов. Проти позовних вимог заперечує у повному обсязі. Вказує, що дійсно отримала в АТ КБ «Приватбанк» банківську картку для отримання заробітної плати. Анкету-заяву заповнював працівник банку і сам вписав бажаний кредитний ліміт. Відповідач хоч і не заперечує факту отримання картки, проте заперечує факт отримання грошей за цією карткою або будь-якого іншого її використання для розрахунків. Розрахунок заборгованості, який поданий позивачем, не відповідає дійсності і є одностороннім арифметичним відображенням певних сум позивачем і не підтверджує існування тих чи інших фінансових операцій.

Відповідач наголошує, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які додані до позову, то вони не можуть розповсюджуватися на відповідача, оскільки останньою не підписані. А тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Щодо строків позовної давності, відповідач зазначає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості охоплюють період часу, починаючи з 23.03.2015 року по 08.10.2020 року, тобто позивачем пропущені строки звернення до суду про стягнення заборгованості з 23.06.2015 року по 28.10.2017 року. Тобто строк позовної давності сплив у березні 2018 року, в той час як позивач звернувся із вказаним позовом до суду в жовтні 2020 року. За таких обстави включення для обрахування заборгованості, яка мала місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону. Тому відповідач просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача подав відповідь на відзив. Щодо форми кредитного договору, представник позивача зазначає, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згідний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які разом із цією заявою складають договір банківського обслуговування. Окрім цього зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення із чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. Тобто в даному випадку зміст кредитного договору зафіксований в декількох документах: заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Укладення кредитного договору таким чином не суперечить чинному законодавству.

Представник позивача наголошує, що з моменту оформлення кредитного договору пройшло 5 років, позичальник в бак не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що вона знала про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодилася, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював.

Банк надав до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності карки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором. Розрахунок заборгованості є належним доказом по справі, відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Також представник позивача наголошує, що твердження відповідача, що в матеріалах справи відсутні докази ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг не відповідають дійсним обставинам справи. З матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, а тому вимоги позовної заяви підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно строку позовної давності, представник позивача зазначає, що кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії карки. Відповідно до Правил користування карткою строк дії карки вказано на лицевій стороні карки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк пере випущеної картки до останнього дня 11.2023 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 24.12.2020 року – до спливу строку позовної давності. У зв`язку із цим обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Тому представник позивача просить позов задоволити у повному обсязі.

Відповідач своїм правом подати заперечення не скористалася.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 23.03.2015 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписала анкету-заяву для отримання кредиту (а.с.15).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (23.03.2015 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (11.01.2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість за користування кредитними коштами.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з

ОСОБА_1 ПАТ КБ «Приватбанк» було дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону – споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку не містять підпису відповідача, то суд вважає, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 23.03.2015 року, шляхом підписання заяви-анкети.

В анкеті-заяві позичальника від 23.03.2015 року відсутні умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 4031,42 грн. заборгованості за відсотками (а.с.12) - задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Ч.5 ст.261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. З тлумачення цієї норми слідує, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта (боржника), що свідчать про визнання боргу. До таких може відноситися лист, зміст якого свідчить, що боржник визнає існування боргу і бажає відновити погашення боргу.

У постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 3-269гс16 зроблено висновок, що «до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій».

У постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 вказано, що «відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою».

З виписки за кредитним договором №б/н від 23.03.2015 року (а.с.67-70) вбачається, що відповідач в період з 23.03.2015 року по 12.10.2020 року активно користувалась кредитною картою, в тому числі здійснювала погашення заборгованості. Зокрема, 02.06.2020 року відповідачем поповнено картковий рахунок на суму 195,00 грн. Такі дії відповідача з виконання зобов`язання, з урахуванням вимог ч.1 ст.264 ЦПК України, свідчать про переривання перебігу позовної давності. Тому вимоги відповідача про застосування до позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» строку позовної давності є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Водночас при дослідженні судом розрахунків заборгованості (а.с.7-12) та виписки по картковому рахунку (а.с.67-70) встановлено, що позивачем за користування кредитними коштами нараховувалися відсотки та пеня за порушення строків виконання зобов`язання, що як вказувалося вище, суперечить умовам кредитного договору, оскільки в анкеті-заяві від 13.08.2012 року відсутні умови щодо нарахування відсотків та пені, а Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору. З наведених вище причин неможна вважати погодженими й умови щодо покладення на відповідачку суми страхових витрат, зарахованих позивачем до тіла кредиту, що вбачається з виписки з особового рахунку.

Зміст виписки із карткового рахунку позичальника із детальним описом фінансових операцій підтверджує обсяг фактично отриманої позичальником суми та автоматичне списання банком суми простроченої заборгованості, а також списання нарахованих ним відсотків за користування кредитом і нарахованої суми неустойки, тоді як відомості про те, що позичальник визнавав такі умови, приймав та їх виконував зазначені матеріали не містять.

Таким чином, для правильного вирішення справи, необхідно розрахувати розмір коштів, якими відповідач скористувалася в якості тіла кредиту в період з 23.03.2015 року по 12.10.2020 року для розрахунків за придбання товарів та послуг, а також які кошти знімалися нею в якості готівки. В даному випадку, за вищевказаних обставин до тіла кредиту не будуть враховуватися не погоджені підписом відповідачки розміри процентів, комісії , штрафів, пені, страхових виплат.

Суд звертає увагу, що долучений позивачем розрахунок заборгованості є одностороннім арифметичним розрахунком, не містить об`єктивної інформації щодо погашення заборгованості за кредитом і не може вважатися належним доказом на підтвердження реальної заборгованості відповідача за тілом кредиту.

Водночас доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджується Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року. Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри, як, зокрема, особові рахунки та виписки з них. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 57, п. 59, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75).

Отже, судом самостійно проведено аналіз виписки по рахунку ОСОБА_1 на підставі договору №б/н від 23.03.2015 року, та встановлено, що за період з 23.03.2015 року по 12.10.2020 року витрати ОСОБА_1 на придбання товарів, послуг, поповнення рахунків мобільних телефонів, зняття готівки у банкоматах складають 29 333,69 грн., а саме:

-15.03.2016 року – 608,51 грн.;

-10.04.2016 року – 150,66 грн.;

-12.04.2016 року – 102.34 грн.;

-17.04.2016 року – 85,53 грн.;

-22.04.2016 року – 143,44 грн.;

-26.04.2016 року – 212,00 грн.;

-24.06.2016 року – 448,69 грн.;

-27.06.2016 року – 51,55 грн.;

-28.06.2016 року – 40,04 грн.;

-30.06.2016 року – 61,78 грн.;

-12.07.2016 року – 113,01 грн.;

-13.07.2016 року – 120,85 грн.;

-15.07.2016 року – 82,23 грн.; 52,90 грн;

-16.07.2016 року – 62,01 грн.;

-28.07.2016 року – 159,71 грн.;

-30.07.2016 року – 172,38 грн.;

-01.08.2016 року – 115,90 грн.; 42,44 грн.;

-13.08.2016 року – 146,56 грн.;

-24.08.2016 року – 90,95 грн.;

-31.08.2016 року – 151,45 грн.;

-02.09.2016 року – 135,88 грн.; 73,23 грн.;

-03.09.2016 року – 218,25 грн.;

-27.09.2016 року – 11,11 грн.; 55,98 грн.;

-05.10.2016 року – 164,45 грн.;

-13.10.2016 року – 117,74 грн.;

-05.11.2016 року – 115,86 грн.;

-25.02.2017 року – 21,33 грн.;

-10.03.2017 року – 95,83 грн.;

-23.03.2017 року – 6,06 грн.;

-31.03.2017 року – 194,35 грн.;

-01.04.2017 року – 73,92 грн.;

-03.04.2017 року – 126,27 грн.;

-19.04.2017 року – 41,16 грн.;

-20.04.2017 року – 152,95 грн.; 74,60 грн.;

-13.05.2017 року – 187,08 грн.; 345,71 грн.; 126,10 грн.;

-16.05.2017 року – 86,82 грн.;

-17.05.2017 року – 125,55 грн.; 163, 79 грн.;

-18.05.2017 року – 298,17 грн.;

-20.05.2017 року - 81,36 грн.;

-22.05.2017 року – 108,14 грн.; 119,97 грн.;

-30.05.2017 року – 217,74 грн.;

-01.06.2017 року – 226,72 грн.;

-03.06.2017 року – 225,43 грн.;

-05.06.2017 року – 37,82 грн.; 126,50 грн.;

-06.06.2017 року – 96,70 грн.;

-15.06.2017 року – 25,27 грн.;

-24.06.2017 року – 192,57 грн.; 19,40 грн.;

-30.06.2017 року – 280,92 грн.;

-01.07.2017 року – 253,24 грн.;

-02.07.2017 року – 119,88 грн.;

-01.09.2017 року – 312,48 грн.;

-04.09.2017 року – 183,53 грн.;

-21.11.2017 року – 95,79 грн.;

-22.11.2017 року – 112,82 грн.;

-02.02.2018 року – 209,22 грн.;

-05.02.2018 року – 189,16 грн.;

-21.02.2018 року – 78,59 грн.;

-25.02.2018 року – 36,95 грн.; 13,38 грн.;

-12.03.2018 року – 17,98 грн.;

-25.03.2018 року – 212,00 грн.;

-29.03.2018 року – 24,38 грн.;

-10.04.2018 року – 289,35 грн.; 37,50 грн.;

-11.04.2018 року – 530,00 грн.;

-12.04.2018 року – 212,00 грн.;

-21.04.2018 року – 52,68 грн.;

-30.04.2018 року – 86,52 грн.;

-01.05.2018 року – 225,70 грн.;

-07.05.2018 року – 212,00 грн.;

-08.05.2018 року – 135,67 грн.; 83,25 грн.; 16,69 грн.; 23,26 грн;

-16.05.2018 року – 200,73 грн.;

-20.05.2018 року – 136,86 грн.;

-25.05.2018 року – 238,13 грн.;

-31.05.2018 року – 225,99 грн.;

-02.06.2018 року – 21,21 грн.; 58,25 грн.; 109,14 грн.;

-03.06.2018 року – 74,36 грн.;

-04.06.2018 року – 26,83 грн.; 189,03 грн.;

-05.06.2018 року – 68,00 грн.; 169,95 грн.;

-06.06.2018 року – 70,33 грн.;

-07.06.2018 року – 212,00 грн.; 106,63 грн.;

-12.06.2018 року – 58,58 грн.;

-20.06.2018 року – 27,20 грн.;

-22.06.2018 року – 151,72 грн.;

-23.06.2018 року – 79,18 грн.; 18,08 грн.;

-27.06.2018 року – 26,11 грн.;

-01.07.2018 року – 68,05 грн.;

-02.07.2018 року – 52,75 грн.;

-03.07.2018 року – 93,00 грн.;

-04.07.2018 року – 109,70 грн.;

-05.07.2018 року – 212,00 грн.;

-06.08.2018 року – 107,00 грн.;

-25.04.2019 року – 212,00 грн.;

-01.05.2019 року – 163,24 грн.;

-03.05.2019 року – 164,13 грн.;

-04.05.2019 року – 294,91 грн.;

-06.05.2019 року – 151,70 грн.;

-09.05.2019 року – 95,95 грн.; 27,90 грн.; 34,89 грн.; 53,70 грн.;

-11.05.2019 року – 118,39 грн.; 212,00 грн.;

-18.05.2019 року – 135,99 грн.; 133,10 грн.;

-20.05.2019 року – 311,28 грн.;

-22.05.2019 року – 10,99 грн.; 34,27 грн.;

-24.05.2019 року – 79,83 грн.;

-25.05.2019 року – 359,30 грн.;

-26.05.2019 року – 233,75 грн.;

-31.05.2019 року – 61,35 грн.;

-06.06.2019 року – 54,98 грн.;

-07.06.2019 року – 186,50 грн.;

-08.06.2019 року – 366,52 грн.; 194,10 грн.;

-15.06.2019 року – 72,72 грн.;

-20.06.2019 року – 772,50 грн.;

-23.06.2019 року – 37,50 грн.; 136,04 грн.;

-01.07.2019 року – 77,77 грн.; 72,72 грн.; 11,11 грн.;

-13.07.2019 року – 79,37 грн.;

-17.07.2019 року – 212,00 грн.; 127,76 грн.; 214,69 грн.;

-17.09.2019 року – 8115,00 грн.;

-25.09.2019 року – 87,87 грн.;

-18.10.2019 року – 624,00 грн.;

-22.10.2019 року – 87,87 грн.;

-21.11.2019 року – 87,87 грн.;

-24.11.2020 року – 77,77 грн.; 87,87 грн.

Поповнення рахунку та автоматичне погашення заборгованості за цей період складають 29673,16 грн., а саме:

-05.04.2016 року – 609,00 грн.;

-05.05.2016 року – 694,00 грн.;

-08.07.2016 року – 602,00 грн.;

-27.07.2016 року – 431,00 грн.;

-29.08.2016 року – 750,00 грн.;

-07.09.2016 року – 75,00 грн.;

-27.10.2016 року – 100,00 грн.;

-28.11.2016 року – 150,00 грн.;

-15.01.2017 року – 200,00 грн.;

-17.02.2017 року – 100,00 грн.;

-13.04.2017 року – 200,00 грн.;

-27.04.2017 року – 300,00 грн.;

-09.06.2017 року – 100,00 грн.;

-21.06.2017 року – 150,00 грн.;

-20.07.2017 року – 210,00 грн.;

-29.08.2017 року – 250,00 грн.;

-29.08.2017 року – 110,00 грн.;

-09.10.2017 року – 40,00 грн.;

-13.10.2017 року – 175,88 грн.;

-26.10.2017 року – 251,14 грн.;

-27.11.2017 року - 10,00 грн.;

-28.11.2017 року – 231,42 грн.;

-26.12.2017 року – 35,00 грн.;

-09.01.2018 року – 40,00 грн.;

-11.01.2018 року – 180,09 грн.;

-26.01.2018 року – 10,00 грн.;

-29.01.2018 року – 254,83 грн.;

-27.02.2018 року – 255,23 грн.;

-08.04.2018 року – 284,36 грн.;

-27.04.2018 року – 309,24 грн.;

-27.05.2018 року – 135,00 грн.;

-29.05.2018 року – 221,22 грн.;

-23.06.2018 року – 498,00 грн.;

-26.07.2018 року – 25,00 грн.;

-27.07.2018 року – 474,12 грн.;

-26.08.2018 року – 5,00 грн.;

-27.08.2018 року – 518,10 грн.;

-26.09.2018 року - 20,00 грн.;

-10.10.2018 року – 100,00 грн.; 406,87 грн.;

-29.10.2018 року – 550,72 грн.;

-28.11.2018 року – 519,89 грн.;

-24.12.2018 року – 500,00 грн.;

-27.12.2018 року – 20,32 грн.;

-16.01.2019 року – 550,00 грн.;

-14.02.2019 року – 550,00 грн.;

-15.03.2019 року – 550,00 грн.;

-25.04.2019 року – 510,00 грн.;

-16.05.2019 року – 511,00 грн.;

-18.06.2019 року – 700,00 грн.;

-01.07.2019 року – 62,04 грн.;

-12.07.2019 року – 670,00 грн.;

-04.09.2019 року – 50,00 грн.;

-10.09.2019 року – 1000,00 грн.;

-10.09.2019 року – 697,31 грн.;

-16.09.2019 року – 8115,00 грн.;

-18.10.2019 року – 725,00 грн.;

-18.10.2019 року – 200,00 грн.;

-20.11.2019 року – 720,00 грн.;

-26.11.2019 року – 25,76 грн.;

-26.12.2019 року – 37,50 грн.;

-13.01.2020 року – 712,20 грн.;

-16.03.2020 року – 1550,00 грн.;

-02.06.2020 року – 195,00 грн.;

-02.08.2020 року – 111,85 грн.;

-27.08.2020 року – 258,25 грн.;

-11.09.2020 року – 69,82 грн.

Отже, відповідачем фактично в повному обсязі погашено заборгованість за тілом кредиту, а саме отримано 29333,69 грн. та погашено 29673,16 грн. А тому вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.

За таких обставин, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 526, 536, 549, 572, 589, 1054 ЦК України, ст.ст. 81, 263 - 265 ЦПК України,

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 05.04.2021 року.

Суддя