Рішення № 95358980, 25.02.2021, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/80/2021

Справа № 537/2291/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.02.2021 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі

головуючого судді – Мурашової Н.В.,

за участю секретаря – Должаніци В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів

в с т а н о в и в:

06.07.2020 року Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила стягнути із ОСОБА_1 на їх користь безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , площею 100 кв.м. (кадастровий номер 5310436500:09:004:0553) в сумі 26206,85 грн. за період з 30.05.2017 р. по 01.02.2020 року включно та судові витрати по сплаті судового збору. В обґрунтування позову Кременчуцька міська рада Полтавської області зазначила, що відповідачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу належить нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 . Дане приміщення розташоване на земельній ділянці, яка знаходиться у комунальній власності, загальною площею 100 кв.м., кадастровий номер 5310436500:09:004:0553, за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 не оформила належним чином право користування земельною ділянкою, що належить Кременчуцькій міській раді Полтавської області, на якій розташоване належне їй нерухоме майно. Так, у період з 30.05.2017 року по 01.02.2020 року відповідач використовував земельну ділянку площею 100 кв.м. без правовстановлюючих документів, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою доходу від орендної плати за землю, відповідно до положень ст.125, 126, 120, 206 Земельного Кодексу України. Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Тому ОСОБА_1 , як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути їх власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України. Розмір коштів, безпідставно збережених ОСОБА_1 , внаслідок не укладання договору оренди земельної ділянки за період з 30.05.2017 року по 01.02.2020 року, з врахуванням витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, становить 26206,85 грн. За таких обставин Кременчуцька міська рада звернулася до суду за захистом майнових прав з позов про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5310436500:09:004:0553.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.09.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.01.2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача Кременчуцької міської ради Полтавської області не з`явився в судове засідання, хоча був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Надав письмову заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позов підтримав в повному обсязі. Зазначив, що відбулася зміна в назві юридичної особи з «Кременчуцька міська рада Полтавської області» на «Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області». Не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням. Проте ОСОБА_1 не повідомила причини неявки, не зверталася із заявою про відкладення розгляду справи до суду.

В установлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надала, тому відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В відповідності до ст.280 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30.05.2017 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Роженко Л.М., зареєстрованого в реєстрі за №729. Даний факт підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.06.2020 року за №212242926 (а.с.7).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.07.2020 року за номером НВ-0005188682020, земельна ділянка площею 0,0100 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлового приміщення будівлі магазину, кадастровий номер: 5310436500:09:004:0553, місце розташування: АДРЕСА_2 , власність: комунальна, інформація про власника: Кременчуцька міська рада Полтавської області. Відомості про оренду: Орендар – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , площа земельної ділянки переданої в оренду: 0,0100 гектарів, дата державної реєстрації речового права: 13.09.2016 року, строк дії речового права: 15 років (а.с.11-14).

ОСОБА_1 не укладала з Кременчуцькою міською радою Полтавської області договір оренди земельної ділянки кадастровий номер: 5310436500:09:004:0553, місце розташування: АДРЕСА_2 , після оформлення 30.05.2017 року права власності на нерухоме майно, розташоване на вказаній земельній ділянці.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Таким чином, усі землі комунальної власності в межах м. Кременчук Полтавської області належать територіальній громаді міста. Управління земельними ділянками комунальної власності здійснює Кременчуцька міська рада Полтавської області.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Суд установив, що відповідач ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, право власності зареєстровано 30.05.2017 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Роженко Л.М. та зареєстрованого в реєстрі за №729. Нерухоме майно ОСОБА_1 розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в комунальній власності Кременчуцької міської ради.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не укладала договір оренди земельної ділянки з Кременчуцькою міською радою Полтавської області, державна реєстрація такого права не проводилася, а отже відсутні і докази належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ОСОБА_1 . Таким чином, відповідач користується даною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відтак суд вважає, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки Кременчуцької міської ради зберігла у себе кошти, які мала заплатити за користування нею, зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).

За таких обставин суд вважає слушними позовні вимоги Кременчуцької міської ради Полтавської області, після зміни назви Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про стягнення з власника нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне їй нерухоме майно.

Вирішуючи питання про суму безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів за користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування нежитлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , суд виходив з наступного.

В ст.79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка, на якій розташоване нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , була сформована з 16.02.2016 року саме площею 0,0100 гектарів та їй присвоєно кадастровий номер 5310436500:09:004:0553, тобто протягом усього періоду, зазначеному у позові.

На підтвердження сформованості земельної ділянки Кременчуцькою міською радою надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з датою її державної реєстрації, схему земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за вище вказаною адресою загальною площею 100 м2 .

Оцінивши подані суду докази, суд вважає доведеним, що відповідач ОСОБА_1 користується земельною ділянкою саме площею 100 м2, кадастровий номер 5310536500:09:004:0553, за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташоване належне відповідачу на праві власності нерухоме майно, тобто як і попередній власник вказаного нерухомого майна ОСОБА_2 , з яким раніше було укладено договір оренди земельної ділянки.

Суд встановив обставини правомірного володіння і використання відповідачем ОСОБА_1 належного їй нерухомого майна – нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що само по собі свідчить про фактичне використання відповідачем спірної земельної ділянки кадастровий номер 5310536500:09:004:0553 площею 100 м2, за адресою: АДРЕСА_1 , сформованої як об`єкт цивільних прав, позаяк відповідач не надав жодних доказів на підтвердження формування за зазначеною адресою земельної ділянки меншою чи більшою площею для експлуатації та обслуговування вказаної нежитлової будівлі.

До аналогічних висновків у подібній справі прийшов ВС у постанові від 29.05.2020 року по справі №922/2843/19.

Суд вважає, що виконаний позивачем Кременчуцькою міською радою розрахунок суми безпідставно збережених відповідачем ОСОБА_1 коштів за користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування нежитлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , проведений з врахуванням вихідних даних (коефіцієнтів та нормативної грошової оцінки земельної ділянки), зазначених у Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.11.2019 р., виконаного ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, рішенні Кременчуцької міської ради Полтавської області від 21.04.2011 року «Про внесення змін до рішення міської рад від 23 вересня 2008 року «Про орендну плату за землю в м. Кременчук».

До аналогічних висновків у подібній справі прийшов ВС у постанові від 17.03.2020 року по справі №917/353/19.

За таких обставин суд вважає слушними позовні вимоги Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення з власника нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне їй нерухоме майно, за період з 30.05.2017 року по 01.02.2020 року в розмірі 26206,85 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області є законними та обґрунтованими, тому суд вважає за необхідне їх задовольнити.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на судовий збір в розмірі 2102 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 13, 19,76,77,81, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою кадастровий номер: 5310436500:09:004:0553, місце розташування: АДРЕСА_1 , в період з 30 травня 2017 року по 01 лютого 2020 року в сумі 26206 (двадцять шість тисяч двісті шість) грн. 85 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області судові витрати на судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Інформація про сторони:

позивач: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, ЄДРПОУ 24388300, місцезнаходження: Полтавська обл., м. Кременчук, площа Перемоги, буд.2;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складений 04.03.2021 року.

Суддя Крюківського районного суду

м. Кременчука Полтавської області Н.В. Мурашова