Рішення № 95343012, 04.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2021Справа № 910/20662/20Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Державного підприємства "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація"

до Державного підприємства "Укршахтгідрозахист"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву

про стягнення 76 669,44 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" до Державного підприємства "Укршахтгідрозахист" про стягнення 76 669,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди № 7997 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 14.12.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/20662/20, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

28.01.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.

11.02.2021 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли пояснення.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/20662/20 була надіслана на адреси учасників справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана представниками останніх, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.12.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Державним підприємством "Укршахтгідрозахист" (орендар) був укладений Договір оренди № 7997 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі також - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 194,8 м2 (на 2-му поверсі адміністративної будівлі літера А, кім. 12-17), розміщене за адресою: 03680, м.Київ, провулок Приладний, 2-а, інвентарний номер 1031001, реєстровий номер майна -39244468.2.ТЮСШББ089 (далі - Майно), що перебуває на балансі Державного підприємства "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" код ЄДРПОУ 39244468 (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31 липня 2017 року і становить 2354400,00 грн.

Згідно п. 1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

За приписами пунктів 3.1-3.3 Договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - жовтень 2017 року 36418,13 грн.

Орендна плата за листопад 2017 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за листопад 2017 року.

Орендна плата за грудень 2017 року сплачується Орендарем до 31.12.2017 шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (жовтень 2017) на індекс інфляції за листопад 2017 року та орієнтовний індекс інфляції за грудень 2017 року. Остаточний розрахунок за грудень 2017 року провадиться Орендарем на підставі акту взаєморозрахунків з Орендодавцем, який складається сторонами у січні 2018 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу (на їстві наданих ним актів, та рахунків) у співвідношенні 70 % та 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 14 грудня 2017 року до 14 листопада 2020 року включно, а по фінансовим зобов`язанням - до повного їх виконання. (п. 10.1 Договору в редакції Договору про внесення змін від 13.11.2020).

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар в свою чергу прийняв в оренду орендоване нерухоме майно за Актом приймання - передавання орендованого майна від 17.12.2017.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не було сплачено орендну плату балансоутримувачу з ПДВ за жовтень-грудень в загальній сумі 45 966,96 грн (за жовтень 2019 - 12730,20 грн. + ПДВ 2546,04 грн = 15276,24 грн; за листопад 2019 - 12819,32 грн. + ПДВ 2563,86 грн = 15383,18 грн; за грудень 2019 - 12756,28 грн. + ПДВ 2551,26 грн. = 15307,54 грн). Також відповідачем не було сплачено ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті з орендної плати, що перераховується до державного бюджету (70%) за жовтень-грудень 2019 року в загальній сумі 17 680,81 грн (за жовтень 2019 - 5745,53 грн; за листопад 2019 - 5982,35 грн; за грудень 2019 - 5952,93 грн). У зв`язку з цим позивач просить стягнути з Державного підприємства "Укршахтгідрозахист" основний борг у розмірі 63 647,77 грн, а також пеню у розмірі 6 678,79 грн, штраф у розмірі 1909,43 грн, 3% річних у розмірі 1943,91 грн та інфляційні в розмірі 2493,54 грн.

Відповідач в свою чергу погоджується, що ним не було сплачено орендну плату та ПДВ за спірний період, однак ця затримка сталася внаслідок затримки фінансування підприємства у другому півріччі 2019 року у зв`язку зі зміною головного розпорядника бюджетних коштів. Так, відповідач є неприбутковою установою, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, однак бюджетні кошти на оплату оренди нерухомого майна у жовтні-грудні 2019 році відповідачу виділені не були, що й унеможливило здійснення оплати за Договором. Також, відповідач вважає, що позивач не має права на цей позов, оскільки не є стороною Договору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Оскільки орендоване майно є державною власністю до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон), який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов`язаних з передачею державного та комунального майна в оренду.

За змістом частини першої статті 2 Закону, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, яке необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до пункту 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) для цілей оподаткування платником податку є, зокрема, будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно з пунктом 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

З числа об`єктів оподаткування відповідно до підпункту 196.1.15 пункту 196.1 статті 196 ПК України виключені операції з оплати орендної плати чи концесійного платежу за договорами відповідно оренди чи концесії цілісного майнового комплексу державного чи комунального підприємства (його структурного підрозділу), якщо орендодавцями чи концесієдавцями за договорами виступають органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, а платежі відповідно до закону зараховуються до Державного бюджету України або місцевого бюджету.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник ПДВ зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З поданих матеріалів судом встановлено, що на виконання умов договору орендодавець передав, а орендар в свою чергу прийняв в оренду орендоване нерухоме майно за Актом приймання - передавання орендованого майна від 17.12.2017, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками орендаря, орендодавця та балансоутримувача, скріплений їх печатками.

Заборгованість за зі сплати належної балансоутримувачу орендної плати за жовтень-грудень 2019 року підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №0000000121 від 31.10.2019 на суму 15 276,24 грн, №0000000136 від 30.11.2019 на суму 15383,18 грн, №0000000150 від 19.12.2019 на суму 15 307,54 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, у добровільному порядку.

Заборгованість за зі сплати належної балансоутримувачу суми ПДВ за жовтень-грудень 2019 року підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №0000000120 від 31.10.2019 на суму 5940,76 грн, №0000000135 від 30.11.2019 на суму 5982,35 грн, №0000000149 від 19.12.2019 на суму 5952,93 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, у добровільному порядку.

За наведених обставин суд доходить висновку, що в порушення зазначених норм Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України та умов Договору відповідач не виконав свої грошові зобов`язання за Договором у жовтні-грудні 2019 року з перерахування орендної плати позивачу у сумі 45 966,96 грн та сплати ПДВ у сумі 17 680,81 грн.

Однак, суд звертає увагу, що до матеріалів справи не було додано належних доказів та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості перед позивачем у розмірі 63 647,77 грн.

При цьому, суд розглянув та відхилив заперечення відповідача проти позову, з огляду на таке.

Згідно з вимогами частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Проте, згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, у розумінні частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №906/575/17, від 15.05.2018 у справі №918/619/17.

Крім того, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

При цьому, суд не приймає до уваги при вирішенні спору посилання позивача на п. 5.17 Договору, оскільки він суперечить названим нормам законодавства, висновкам Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, та фактично позбавляє позивача на отримання належних йому коштів, з огляду на те, що Головним управлінням казначейства знято з обліку бюджетні зобов`язання Державного підприємства "Укршахтгідрозахист" (лист № 07-08.10/414 від 14.01.2020).

Поряд з викладеним, суд звертає увагу, що Державне підприємство "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" як балансоутримувач є належним позивачем за цим позовом, оскільки саме на його користь в силу умов Договору у відповідача виник обов`язок сплачувати 30% орендної плати та ПДВ.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних у загальному розмірі 1943,91 грн та інфляційні втрати у розмірі 2493,54 грн з загальний період прострочення з 16.11.2019 по 22.12.2020.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013)

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі розмірі у зв`язку з правильністю та обґрунтованістю здійсненого розрахунку.

Щодо інфляційних суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню у загальному розмірі 6674,79 грн за загальний період прострочки з 16.11.2019 по 16.07.2020 та штраф у розмірі 1909,43 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Як встановлено у п. 3.7 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці. Орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості. (п. 3.8 Договору).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за період прострочення відповідача, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю у зв`язку з арифметичною правильністю та обґрунтованістю.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Укршахтгідрозахист" (пров. Приладний, 2-А, м. Кив, 03142, ідентифікаційний код 32442405) на користь Державного підприємства "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" (пров. Приладний, 2-А, м. Кив, 03142, ідентифікаційний код 39244468) борг у розмірі 63 647,77 грн, пеню у розмірі 6674,79 грн, штраф у розмірі 1909,43 грн, 3% річних у розмірі 1943,91 грн, інфляційні в розмірі 2493,54 грн та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

3. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 04.03.2021

Суддя Т. Ю. Трофименко