Ухвала суду № 95215955, 01.03.2021, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18274/13-ц

Провадження № 4-с/352/5/21

УХВАЛА

01 березня 2021 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді – Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Кукула О.С.

за участю: представника скаржника ОСОБА_1 ,

приватного виконавця Витвицького В.В.,

представника заінтересованої особи ПАТ «Укрсиббанк» Матвійчука М.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 на дії приватного виконавця,-

В С Т А Н О В И В:

04.02.2021 року до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області надійшли матеріали скарги ОСОБА_2 на дії приватного виконавця Витвицького Володимира Васильовича.

Скаргу мотивовано тим, що оцінку майна проведено з порушенням вимог чинного законодавства України, так як приватним виконавцем не було забезпечено особистий огляд предмету оцінки суб`єктом оцінювання. Крім того вартість майна, вказана у звіті від 19.11.2020, є заниженою, що підтверджується проведеними власником майна оцінками. Вважає, що дії приватного виконавця з проведення оцінки та з передачі арештованого майна – нежитлового приміщення площею 90,6 м.кв., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на реалізацію є протиправними. Крім того просив суд поновити строк звернення із скаргою, навівши причини його пропуску.

Ухвалою суду від 05.02.2021 року поновлено строк звернення до суду та відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії приватного виконавця.

Ухвалою суду від 09.02.2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення стягнення відмовлено.

Приватний виконавець Витвицький В.В. подав суду заперечення на скаргу в якій зазначив, що ОСОБА_2 протягом 5 років не виконує судові рішення про стягнення з нього заборгованості за кредитними зобов`язаннями, що на його думку, свідчить про недобросовісну поведінку скаржника. Вказав, що звіт про оцінку майна від 19.11.2020, відповідає вимогам чинного законодавства України, що підтверджується висновком експерта від 25.01.2021. Зазначив, що суб`єкт оцінювання здійснив особистий огляд нерухомого майна ззовні, а зайти всередину приміщення не вдалось можливим так як останнє було зачиненим. Звернув увагу суду, що ним в постанові про відкриття виконавчого провадженнях та викликах до приватного виконавця неодноразово зазначалось про необхідність ОСОБА_2 забезпечити доступ до приміщення та подати декларацію про майновий стан, про обов`язок з`явитись на виклик до приватного виконавця, проте жодна із дій скаржником не виконана.

Боржник в судовому засіданні скаргу підтримав, просив її задовольнити. Вказав, що нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 має значно більшу вартість ніж зазначено суб`єктом оцінювання у звіті про оцінку від 19.11.2020. Відтак вважає, що вищевказане нерухоме майно не може бути реалізоване на прилюдних торгах, так як це призведе до порушення його майнових прав.

Представник боржника звернув увагу суду, що висновок експерта від 25.01.2021 року не може бути прийнятий до уваги, так як останній по своїй суті є рецензуванням, в той же час судовий експерт ОСОБА_3 не є особою, що могла проводити рецензування звіту про оцінку, так як не відповідає встановленим чинним законодавством України вимогам до рецензентів. Крім того вказав, що в звіті про оцінку майна від 19.11.2020 року застосовано коефіцієнт ліквідності, а тому суб`єктом оцінювання визначено не ринкову, а ліквідаційну вартість майна.

Представник стягувача в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечив. Вказав, що приватним виконавцем дії проведено у чіткій відповідності із вимогами законодавства України. Звернув увагу суду, що твердження скаржника про не проведення суб`єктом оцінювання особистого огляду нежитлового приміщення не відповідають дійсності, так як останній виїжджав за адресою знаходження майна та оглядав його.

В судовому засіданні приватний виконавець Витвицький В.В. просив в задоволенні скарги відмовити, так як нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не було реалізовано з перших прилюдних торгів у зв`язку з відсутністю покупців на нього. Дана обставина свідчить, що зазначена у оцінці вартість майна не є низькою. Крім того вказав, що боржник був обізнаний з фактом відкриття виконавчого провадження однак жодного разу до нього на виклик не з`явився, будь-яких відомостей про майно, доходи, майнові права та документи не надав, вільного доступу всередину приміщення не забезпечив, що безумовно свідчить про його недобросовісну поведінку, яка спрямована на невиконання судових рішень.

Вислухавши боржника, представників стягувача та боржника, приватного виконавця, дослідивши матеріали скарги, матеріали цивільної справи №344/18274/13-ц, матеріали виконавчого провадження №62677610, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області за №344/18274/13-ц від 22.10.2014 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк», 103 870,49 дол. США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 31.10.2013 становило 830 236,86 грн. заборгованості за кредитним договором та 3 441 грн. судових витрат, а всього 833 677,86 грн.

10.03.2015 року на виконання рішення суду було видано виконавчий лист.

29.07.2020 постановою приватного виконавця Витвицького В.В. відкрито виконавче провадженні №62677610 з виконання виконавчого листа №344/18274/13-ц, виданого 10.03.2015 року.

Того ж дня разом із вищевказаною постановою про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника надіслано виклик приватного виконавця, яким боржника було зобов`язано з`явитися до приватного виконавця та надати пояснення за фактом невиконання виконавчого листа, достовірні відомості про доходи, кошти, майно, майнові права. Дані документи були отримані ОСОБА_2 17.08.2020.

В подальшому приватним виконавцем було повторно надіслано на адресу боржника виклик приватного виконавця від 28.09.2020, яким в тому числі було зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити доступ до нежитлового приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 .

07.10.2020 приватним виконавцем Витвицьким В.В., в присутності представника заставодержателя здійснено опис та арешт майна боржника за адресою: АДРЕСА_1 , про що винесено відповідну постанову. Копія даної постанови отримана скаржником 13.10.2020 року.

Постановою приватного виконавця від 26.10.2020 року для проведення оцінки залучено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_4

19.11.2020 року ФОП ОСОБА_4 складено звіт про незалежну оцінку майна відповідно до якого вартість майна боржника за адресою: АДРЕСА_1 становить 825 137 грн. без ПДВ.

Судом встановлено, що жодних документів та інформації ОСОБА_2 приватному виконавцю не надавав та на виклики не з`являвся.

В судовому засіданні встановлено, що вимога приватного виконавця від 28.09.2020 теж залишилась невиконаною, в тому числі ОСОБА_2 не забезпечено доступ до нежитлового приміщення.

Крім того в судовому засіданні боржник суду пояснив, що до приватного виконавця не з`являвся так як вважає, що такий обов`язок у нього відсутній як і будь-які відносини із ОСОБА_5 . Вказав, що у нього існують виключно договірні відносини із АТ «УкрСиббанк».

На переконання суду, така поведінка ОСОБА_2 беззаперечно свідчить про недобросовісну поведінку боржника, яка спрямована на умисне невиконання рішення суду.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства - обов`язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід`ємною частиною правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).)

При цьому, суд зазначає, що після того як АТ «УкрСиббанк» звернуло виконавчий документ до примусового виконання, а виконавець відкрив виконавче провадження, позивач і відповідач у цивільній справі набули відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» статусу стягувача і боржника. Одночасно, у боржника незалежно від його волі виникають відносини із приватним чи державним виконавцем у даному виконавчому провадженні з метою виконання судового рішення.

Разом з тим, суд зазначає, що недобросовісна поведінка боржника не може бути підставою для порушення виконавцем чи суб`єктом оцінювання вимог чинного законодавства при здійсненні своїх повноважень.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються, ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин 1 -3 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Згідно частини п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

При цьому, суд враховує, що у своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна.

Залучивши суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, виконавець діяв відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та, відповідно до положень цього ж Закону, визначив ціну продажу майна згідно зі складеним звітом про оцінку майна.

Судом встановлено, що дії приватного виконавця щодо оцінки майна відповідали положенням частин першої - третьої, п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Відтак, скарга в частині оскарження дій приватного виконавця Витвицького В.В. до задоволення не підлягає.

Стосовно визнання протиправною оцінки майна від 19.11.2020 суд зазначає наступне.

Так, правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно з частиною 4 статті 3 цього Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина 1 статті 12 Закону України № 2658-III).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Одночасно суд залишає без уваги твердження приватного виконавця щодо неможливості оскарження звіту про оцінку майна в судовому порядку з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18) зроблено висновок, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Стосовно твердження приватного виконавця щодо пропуску ОСОБА_2 строку оскарження звіту про оцінку майна від 19.11.2020 року суд зазначає, що дане питання було вирішено при відкритті провадження за скаргою та поновлено строк на звернення до суду. Відтак, з урахуванням принципу res judicata суд позбавлений можливості повторного розгляду питань, які вже були предметом розгляду та по яких постановлено судові рішення, що набрали законної сили.

Одночасно відповідно до статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні» замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Пунктом 51 Національного стандарту № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), передбачено ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки.

Пунктом 56 зазначеного Національного стандарту № 1 передбачено, що звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити, зокрема, відомості про особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки).

Зі змісту спірного звіту про оцінку майна вбачається, що суб`єкт господарювання виготовив його на підставі технічного паспорту та матеріалів фотофіксації об`єкту. Також у звіті зазначено, що на дату оцінки власник не надав доступу до внутрішнього приміщення магазину, а останнє було зачинено про що надано фото. З огляду на зазначене, умовно стан внутрішніх оздоблювальних і санітарно-технічних умов приміщення вказано як такі, що знаходиться в задовільному стані.

В той же час, в судовому засіданні встановлено, що власник майна був належним чином повідомлений про необхідність забезпечення доступу до нежитлового приміщення магазину, проте у наданому звіті про оцінку міститься фотозйомка об`єкта оцінки, який був зачинений шляхом розміщення колодки на вхідних дверях, а відтак в суду наявні докази перешкоджання доступу до об`єкту оцінювання.

Крім того суду зазначає, що твердження скаржника щодо нездійснення особистого огляду приміщення спростовується наявними в матеріалах спірного звіту про оцінку майна фото, здійсненими суб`єктом оцінювання. Крім того у звіті про оцінку від 19.11.2020 зазначено дату огляду об`єкту - 26.10.2020. Доказів протилежного скаржником та його представником не наведено.

Відтак дана обставина не є підставою для визнання звіту про оцінку протиправною.

Однак, суд приймає до уваги посилання представника скаржника на визначення у звіті про оцінку ліквідаційної вартості нерухомого майна з огляду на наступне.

Порядок реалізації арештованого майна, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5 (далі - Порядок).

У цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: стартова ціна лота - початкова ціна продажу лота, яка дорівнює вартості майна, що виставляється на електронних торгах (торгах за фіксованою ціною), визначеній відповідно до законодавства; ціна продажу лота - фактична ціна реалізації лота на торгах.

Реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до визначення понять, які вживаються у Національному стандарті N 1 (далі - Стандарт) який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав (далі - майно) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна, ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу;

строк експозиції - строк, протягом якого об`єкт оцінки може бути виставлений для продажу на ринку з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною і тривалість якого залежить від співвідношення попиту та пропонування на подібне майно, кількості потенційних покупців, їх купівельної спроможності та інших факторів;

ліквідаційна вартість - вартість, яка може бути отримана за умови продажу об`єкта оцінки у строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості.

При цьому Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 28 Стандарту ліквідаційна вартість може бути застосована виключно у випадках, коли інше не передбачене законодавством. Більш того, з пунктів 11, 18 Стандарту вбачається, що вибір бази оцінки майна, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості, залежить від мети, з якою проводиться така оцінка, однак визначення ринкової вартості майна презюмується.

У разі коли у нормативно-правових актах з оцінки майна, договорі на проведення оцінки майна або ухвалі суду не зазначається вид вартості, який повинен бути визначений у результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

Відповідно до пунктів 19, 28, 29 Стандарту до неринкових видів належить в тому числі ліквідаційна вартість.

У разі продажу майна у строк, який є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, переважно визначається його ліквідаційна вартість, якщо інше не передбачено законодавством. Для використання ліквідаційної вартості як бази оцінки необхідно проводити додаткове дослідження відповідності умов продажу об`єкта оцінки, для якого проводиться оцінка, типовим для ринку умовам продажу подібного майна. Визначення ліквідаційної вартості здійснюється на основі інформації щодо подібних угод з подібним майном.

Одним із способів визначення ліквідаційної вартості є застосування до визначеної ринкової вартості об`єкта оцінки знижувальних коефіцієнтів у порядку, встановленому законодавством, з метою стимулювання попиту потенційних покупців до придбання об`єкта оцінки.

Під час встановлення ліквідаційної вартості оцінювач повинен додатково визначити ринкову вартість об`єкта оцінки та зазначити у звіті про оцінку майна свої застереження щодо використання результатів такої оцінки.

Так, судом при дослідженні звіту встановлено, що оцінювачем при визначенні вартості майна визначена не ринкова, а саме ліквідаційна вартість майна, що підтверджується таким.

Як вбачається із п.5.3.1. звіту про оцінку майна оцінювачем у зв`язку з продажем майна у строк, який є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, здійснено коригування об`єкта оцінки на умови продажу. Зокрема, зазначено, що визначити ліквідаційну вартість можна застосувавши до ринкової вартості об`єкта оцінки знижувального коефіцієнту, тому оцінювач для коригування вартості майна використовує понижуючий коефіцієнт на умови продажу (КНУП) (а. звіту 13).

В подальшому при використанні порівняльного підходу для визначення вартості майна оцінювачем було застосовано понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,87 (а. звіту 19).

Таким чином з вищевказаного слідує, що для визначення ринкової вартості рухомого майна з використанням порівняльного підходу вартість майна визначалась шляхом коригування вартості об`єктів – аналогів на понижуючий коефіцієнт на умови продажу, який є коефіцієнтом ліквідності, що зазначено самим же оцінювачем у п.5.3.1. звіту, а, в свою чергу, застосування коефіцієнта ліквідності перетворює ринкову вартість на ліквідаційну.

Проте, при передачі майна на реалізацію має бути визначена саме ринкова вартість майна, як початкова.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 914/85/18.

Крім того суд не приймає до уваги наданий приватним виконавцем висновок експерта від 25.01.2021 року, оскільки останній містить суперечності у змісті. Зокрема у тексті неодноразово вказано, що експертом продовиться то рецензування, то експертиза, а відтак неможливо встановити чим саме по своїй суті є даний документ: висновком експерта чи рецензією, що як наслідок, унеможливлює використання даного документа як доказу по справі.

Відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги скаржника про визнання протиправною оцінки майна згідно із звітом від 19.11.2020 року, виконаним суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 .

Одночасно суд вважає такою, що не підлягає до задоволення вимогу ОСОБА_2 щодо зобов`язання приватного виконавця зняти з реалізації на прилюдних торгах нежитлове приміщення магазину, як таку, що є передчасно заявленою. Зокрема, якщо виконавець у разі визнання звіту про оцінку майна протиправною не зніме вказане майно із реалізації у скаржника з того моменту виникне право на оскарження таких дій у судовому порядку.

З урахуванням вищевикладеного скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 447-453 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_2 на дії приватного виконавця задовольнити частково.

Визнати протиправною оцінку майна – нежитлового приміщення загальною площею 90,6 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно із звітом від 19.11.2020 року, виконаним суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 .

В задоволенні скарги в іншій частині відмовити.

Згідно з ст.261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала складена в повному обсязі 01.03.2021 року.

Суддя Гриньків Д.В.