Вирок № 95198629, 01.03.2021, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/3325/17

1-кп/215/35/21

Вирок

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Науменко Я.О.,

за участю: секретаря Махоні Н.Ю.,

прокурорів Остапенка С.А., Давиденко В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Севостьянової І.Г.,

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника потерпілих Радченка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області кримінальне провадження за №12016040760002095 (об`єднане), яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.09.2016 за ч. 1 ст. 125 КК України та 20.07.2017 за ч. 2 ст. 125 КК України, у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Баку, Азербайджан, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, пенсіонера, який на обліках у лікаря-нарколога та лакаря-психіатра не перебуває, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

ВСТАНОВИВ:

11.09.2016 приблизно о 18.00 годині ОСОБА_1 перебував у себе вдома за адресою: АДРЕСА_1 та почувши голос своєї дружини ОСОБА_4 про допомогу вибіг на вулицю за територію свого домоволодіння, де побачив свою сусідку ОСОБА_2 . Не розібравшись у ситуації, яка склалася між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , на ґрунті неприязних відносин у ОСОБА_1 раптово виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 ..

В цей же день, приблизно о 18.05 годині, ОСОБА_1 , перебуваючи біля свого домоволодіння за вищевказаною адресою, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, діючи з метою умисного спричинення тілесних ушкоджень завдав ОСОБА_2 один удар лівим кулаком своєї руки в обличчя у верхню губу. Діючи далі з єдиним умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 , ОСОБА_1 схопив своєю рукою ОСОБА_2 за праве передпліччя та викрутив його у протилежний бік.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 завдав ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді: синця - по зовнішній поверхні нижньої третини правого передпліччя; садна - по зовнішній поверхні правої губи від центру та праворуч, які відносяться до легких тілесних ушкоджень як такі, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше шести днів.

Ці умисні дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження.

Крім того, 11.09.2016 приблизно о 18.05 годині ОСОБА_1 , перебуваючи біля свого домоволодіння АДРЕСА_1 у ході сварки з ОСОБА_2 та спричинення їй тілесних ушкоджень, побачив сестру ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , яка прийшла їй на допомогу. В цей час і місці у ОСОБА_1 на ґрунті неприязних відносин раптово виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 ..

В цей же день, приблизно о 18.10 годині, ОСОБА_1 , перебуваючи біля свого домоволодіння за вищевказаною адресою, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, діючи з метою умисного спричинення тілесних ушкоджень схопив ОСОБА_3 своєю рукою за волосся та штовхнув її об вхідні ворота свого домоволодіння. Після чого ОСОБА_1 , діючи з єдиним умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , схопив її правою рукою за горло, а долонею лівої руки наніс один прямий удар в обличчя в область носу. Потім ОСОБА_1 долонею своєї лівої руки спричинив ОСОБА_3 ще один прямий удар в обличчя в область носу. Після чого, ОСОБА_1 , тримаючи своєю рукою ОСОБА_3 за волосся, шляхом поштовху її голови об вхідні ворота свого домоволодіння наніс їй приблизно 3-4 удари.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 завдав ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: перелом кісток спинки носу, струс головного мозку, садна обличчя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я.

Ці умисні дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч.2 ст.125 КК України за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження, яке викликало короткочасний розлад здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину не визнав. Пояснив, що у вересні 2016 року він із своєю дружиною ОСОБА_4 прибирали на городі, а потім за територією свого домоволодіння. До них підійшла ОСОБА_3 із зрізаною ним гілкою і спитала, що це таке. Саме через ці зрізані гілки виник конфлікт. Потім ОСОБА_3 позвала ОСОБА_2 .. Через те, що ОСОБА_3 стояла позаду ОСОБА_4 , він намагався її відвинути від ОСОБА_3 , штовхнувши останню до паркану у лоб. Потім він підійшов до своєї дружини, але ОСОБА_3 витягнула свої руки у неї з-за спини і пошкрябала йому обличчя. ОСОБА_2 в цей час стояла навпроти нього метрах у півтора, спиною до дороги. Він зробив крок, щоб відштовхнути ОСОБА_2 з метою припинення скандалу, при цьому її не бив, а зробив несильний поштовх, бо вона не впала. Потім прийшов сусід ОСОБА_6 і припинив конфлікт. Після цього всі розійшлись. Вказав, що нікого не бив і ні на кого не кричав.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні показала, що зараз із сусідом ОСОБА_1 неприязні стосунки, проте до конфлікту були нормальні. 11 вересня, у неділю вона поверталась після роботи додому. При цьому на вулиці вона привіталася з ОСОБА_4 , яка сиділа навприсядки біля своєї хвіртки. Але та піднялась та закричала, щоб ОСОБА_7 ( ОСОБА_1 ) брав скоріше мобільний, щоб записати, що вона говорить. Намагаючись пройти біля їх воріт, де стояв візок із сміттям вона за щось зачепилася. В цей час із свого двору вибіг ОСОБА_1 і викрикуючи нецензурні слова та погрози став її бити. Вона почала ховатися за ОСОБА_4 , яка ставши руки в боки, відпихала її ліктями в сторону своїх воріт. Але ОСОБА_1 з криками та погрозами став їй наносити по черзі кулаками та долонями удари у голову, незважаючи на те, що вона намагалась заховатись за ОСОБА_4 та прикривала себе правою рукою, бо в лівій у неї був пакет. Зліва з`явилась її сестра ОСОБА_3 та потягнулась до пакету, що вона тримала у своїх руках, при цьому вона крикнула їй, щоб та пішла звідси. Вона побачила як ОСОБА_1 схопив правою рукою ОСОБА_3 за горло, а лівою долонею вдарив її по центру обличчя, від чого та вдарилась об ворота. Потім він тримаючи ОСОБА_3 своєю правою рукою за горло, а лівою за волосся почав часто бити її об ворота, а під кінець лівою долонею вдарив останню у ніс. Вона намагалась припинити його дії, але він схватив її за праву руку і викрутив її. Далі тримаючи її та ОСОБА_3 за волосся намагався вдарити їх, зіштовхнувши разом, але цьому завадила ОСОБА_4 .. Крім того, вказала, що коли вона вперлась у ворота, то побачила, що біля свого дому стоїть сусід ОСОБА_8 і дивиться на них, а також вона бачила сусіда ОСОБА_9 , який стояв на балконі. Через деякий час підійшов ОСОБА_8 та відтягнув від них ОСОБА_1 . Внаслідок ударів у неї була розбита губа, була вивернута рука та великий синець на ній. У ОСОБА_3 був розбитий ніс, опухло обличчя, боліла голова. Після цього вона викликала з дому поліцію, а на ранок вона та ОСОБА_3 пішли до лікарні, і вже після огляду травматологом написали заяви в поліцію, після чого слідчий їх допитав.

Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що в неділю 11.09.2016 ввечері приблизно о 18:30 год. йшла зустрічати свою сестру ОСОБА_2 після роботи. На вулиці вона побачила ОСОБА_4 та як і з нею привіталася ОСОБА_2 , яка йшла по дорозі. Потім вона почула крик ОСОБА_4 , щоб ОСОБА_7 брав мобілку, щоб записати як ОСОБА_2 з ними говорить. ОСОБА_2 призупинилась, а ОСОБА_1 , який вибіг із свого подвір`я, почав кулаками своєї лівої руки бити в праву частину обличчя ОСОБА_2 .. Остання намагалась заховатися за ОСОБА_4 , яка стояла попереду і намагалася ліктями заштовхати її у двір, але ОСОБА_1 кричав та лаявся і бив ОСОБА_2 також своїми ногами по її ногах, які та намагалась прикривати пакетом. Вона підійшла до ОСОБА_2 і забрала у неї пакет. Але тут ОСОБА_1 схопив її за волосся і став бити об ворота, а потім своєю правою рукою сильно здавив її горло та вдарив декілька раз по обличчю. При цьому, ОСОБА_2 хотіла припинити бійку, але він останню відштовхнув від неї. Потім підійшов ОСОБА_8 і взявши ОСОБА_1 за плечі та руки не з першого разу відірвав від неї, припинивши бійку і порадивши всім домовлятись мирно. ОСОБА_2 взяла її за руки та відвела додому, звідки вони викликали поліцію та оформили заяви. Вранці вона з сестрою пішли в поліклініку, де в неї виявили перелом носа та струс мозку. З цими травмами вона пролежала в лікарні майже три неділі.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що влітку, у неділю в другій половині дня вона йшла виносити сміття. Коли вона вже була через двір до двору ОСОБА_1 , то почула на вулиці шум та крики. Біля воріт ОСОБА_1 стояли жінки, серед яких вона впізнала ОСОБА_11 (дружину ОСОБА_1 ) і ОСОБА_12 ), а ОСОБА_13 ) комусь кулаками своїх рук і ногами по черзі наносив удари із криками і матюками. Вона бачила як ОСОБА_1 схопив якусь жінку, що стояла впритул до його паркану, за волосся правою рукою, а лівою бив неодноразово у голову кулаком. Потім свідок помітила, як із-за повороту йде сусід ОСОБА_14 - ОСОБА_15 , який, підійшовши до нього та взявши за плечі не відразу відтягнув його від жінки. Тоді вона побачила, що жінка, яку бив ОСОБА_1 - це ОСОБА_16 ( ОСОБА_3 ), яка прикривала руками своє обличчя. Через хвилин 20-30 після бійки, коли вже всі розійшлися, вона побачила як повільно по вулиці їхала поліцейська машина та зупинилась біля двору Жені ( ОСОБА_2 ). Слідом за машиною йшла дівчинка років дванадцяти і на її питання, кого вона виглядає, та відповіла, що переживає, що заберуть дядю ОСОБА_14 , який вдарив по обличчю тьотю, що живе поряд.

Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що 11 вересня близько 17-ї годині займався по господарству у себе в дворі та бачив, як його сусіди ОСОБА_17 також прибирали у себе на городі. Потім він почув сварку жіночими та чоловічим голосами, а потім побачив, що за воротами сперечаються ОСОБА_18 ( ОСОБА_4 ), ОСОБА_13 ) та ОСОБА_19 ( ОСОБА_2 ), а ОСОБА_20 ( ОСОБА_3 ) кинулася руками в обличчя ОСОБА_14 . Тоді він прибіг, став між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та відвів останнього у його двір, у якого було подряпане обличчя та текла кров, а ОСОБА_2 і ОСОБА_3 пішли до себе додому. Він не бачив, щоб ОСОБА_7 замахувався чи когось бив, і не бачив будь-яких тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..Також він дізнався, що сварка із сусідами сталася через зрізану ОСОБА_1 гілку. Зазначив, що в момент конфлікту нікого більше із сусідів він не бачив.

Свідок ОСОБА_21 пояснив суду, що після обіду, точної дати він пам`ятає, почув з вулиці шум і крики. Коли він підійшов до вікна другого поверху, то побачив, що на дорозі, між двором ОСОБА_22 навпроти їх паркану, стоять ОСОБА_19 ( ОСОБА_2 ) з подругою, на яких руками махав ОСОБА_1 , при цьому його дружина ОСОБА_23 стояла позаду і намагалась його стримати. Вони всі четверо дуже кричали, але що саме він не чув. ОСОБА_24 і ОСОБА_16 емоційно рухались і також махали руками, але він не може сказати, чи вони захищались. Також він бачив біля них ще одного сусіда.

Свідок ОСОБА_25 пояснив суду, що 11.09.2016 почув з вулиці крики і вийшов на балкон та побачив, що навпроти будинку ОСОБА_14 ( ОСОБА_1 ) біля паркану на дорозі люди жестикулюють та голосно сперечаються. ОСОБА_7 переміщався між своєю дружиною, яка стояла навпроти нього, та Женею ( ОСОБА_2 ) і ОСОБА_3 , яка знаходилась позаду неї. Все це він хотів зняти на мобільний, тому коли прийшов за телефоном, то повідомив про сварку своєму батькові. Він побачив уже із вікна другого поверху свого будинку як один удар наніс ОСОБА_7 ( ОСОБА_1 ) Жені зліва направо своєю правою рукою їй в обличчя, та почув сильний хлопок. Коли ОСОБА_7 з нецензурною лайкою кидався з кулаками на ОСОБА_26 , то вона тільки ухилялась від цього, але не нападала. Ще ОСОБА_7 намагався вдарити її ногою і один раз це йому вдалося. Позаду чи збоку від Жені стояла ОСОБА_16 ( ОСОБА_3 ), але він не бачив, що вона робила та чи отримала удари. Потім до них підійшов сусід ОСОБА_8 , який взяв ОСОБА_1 під руки та відтягував його від Жені. Ввечері він бачив, що приїжджала поліція.

Свідок ОСОБА_4 повідомила суду, що 11.09.2016, у неділю вона зі своїм чоловіком прибирали у дворі листя та квіти, а також гілки. Все це вона зібрала та склала у возик, який вивезла за двір. ОСОБА_3 підійшла до неї, мовчки забрала гілки і пішла. Через п`ятнадцять хвилин до неї зі сторони провулку підійшла ОСОБА_2 та запитала, чого спиляли гілки, які ростуть на її території. Вона намагалась зайти у двір, але ОСОБА_27 ( ОСОБА_28 ) притримувала хвіртку і не пускала її, а з другого боку до них вже підходила ОСОБА_3 .. Через пару хвилин вийшов із двору її чоловік ОСОБА_1 і через спиляні гілки між ними всіма почалася сварка. Через те, що ОСОБА_27 ( ОСОБА_28 ) не давала змоги їй зайти у двір, її чоловік відштовхнув своєю лівою рукою, бо він лівша, ОСОБА_2 в її руку чи плече. Вона стояла між ними: боком до чоловіка, спиною до ОСОБА_2 , а обличчям до провулку і бачила сусіда ОСОБА_9 , який спостерігав за цим із свого балкону, але сусідку-бабусю на провулку їй не було видно. В момент, коли її чоловік відштовхував ОСОБА_2 , ОСОБА_3 накинулась на нього нігтями в обличчя, а він на це відштовхнув останню від себе в її лоб, від чого вона зробила крок назад. В цей момент підійшов їх сусід ОСОБА_8 , намагаючись всіх розвести, умовляв припинити сварку, а потім взяв ОСОБА_14 ( ОСОБА_1 ) за руку та завів його у двір обробити рану на обличчі від подряпин ОСОБА_3 .. Вона не бачила, щоб її чоловік наносив ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 тілесні пошкодження та не бачила їх у них. Ввечері вона бачила білу поліцейську машину з мигалками, але до них ніхто не приходив. Також додала, що малолітніх дітей у них на провулку немає.

Судом безпосередньо дослідженні наступні письмові докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.125 КК України.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12016040760002095 від 12.09.2016 внесено відомості про кримінальне правопорушення за правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 125 КК України на підставі заяви потерпілої ОСОБА_2 , про те, що 11.09.2016 приблизно о 18-30 годині невстановлена особа, перебуваючи біля будинку №8 по пров. Горнорудний в Тернівському районі м. Кривого Рогу спричинила ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження (а.с.68 том 1).

У протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12.09.2016 ОСОБА_2 повідомила, що 11.09.2016 приблизно о 18:40 год. ОСОБА_29 , який мешкає АДРЕСА_1 , завдав їй декілька ударів долонею лівої руки в область голови, чим спричинив тілесні ушкодження (а.с.75 том 1).

Згідно з рапортом старшого інспектора - чергового Тернівського ВП Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 12.09.2016 ним отримано по телефону з 14-ї міської лікарні повідомлення про те, що надана медична допомога ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Діагноз: забій м`яких тканин голови, забій шийного відділу хребта. Остання пояснила, що 11.09.2016 року близько 18.40 години її вдарив сусід ОСОБА_30 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.78 том 1).

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12.09.2016 вбачається, що ОСОБА_3 повідомила про те, що 11.09.2016 приблизно о 18:40 год. ОСОБА_29 , який мешкає АДРЕСА_1 , завдав їй приблизно 3 удари долонею руки в область голови, хапав за горло, чим спричинив тілесні ушкодження (а.с.79 том 1).

Відповідно до Акта судово-медичного дослідження (обстеження) №1751, зробленого на підставі направлення №63 чергового Тернівського ВП судово-медичним експертом Кармелюковим Ю.В. - завідувачем відділенням судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб Криворізького міжрайонного відділу КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», виявлені у ОСОБА_2 ушкодження у вигляді: садна верхньої губи праворуч; синця правового передпліччя - за характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів, які могли утворитися від ударної дії тупого твердого предмету або предметів, або при ударі об такі. Беручи до уваги ступінь їх загоєння (синець із зеленуватим забарвленням по краях та нечіткими контурами, скоринки у садна розташовані вище неушкодженого епітелію, медичні документи) свідчить, що термін їх виникнення може відповідати терміну, вказаному обстежуваною. Встановлений діагноз: «ушибы мягких тканей теменной области справа» не підтверджений об`єктивними відомостями, тому при визначенні ступеню тяжкості тілесних ушкоджень не враховується (а.с.92-93 том 1).

У висновку судово-медичної експертизи №2129, початої 10.11.2016 та закінченої 16.11.2016, проведеної на підставі постанови слідчого СВ Тернівського ВП КВП ГУНП у Дніпропетровській області від 09.11.2016 експертом судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб, КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» ОСОБА_31 зазначено, що у ОСОБА_3 малися наступні тілесні ушкодження - перелом кісток спинки носа, струс головного мозку, садна обличчя, що виникли від ударної дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою травмуючою поверхнею, якими могли бути як озброєна, так і неозброєна рука, взута нога нападаючого або інші предмети з такими ж властивостями. Тілесні ушкодження у потерпілої в області голови, обличчя по ступеню тяжкості оцінюються в сукупності і відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я (більше 7 діб, але менше 21 доби). Час виникнення ушкоджень згідно з даних медичних документів може відповідати 11.09.2016. Анатомічна локалізація тілесних ушкоджень у потерпілої свідчить про те, що більш всього вона була звернена обличчям в сторону дії травмуючого предмету (предметів). Виникнення всіх тілесних ушкоджень у потерпілої в результаті одноразового падіння з височини власного зросту з послідуючим ударом об площину чи з прискоренням тіла або без нього малоймовірне. Виявлені тілесні ушкодження у потерпілої знаходяться в прямому причинному зв`язку з проходженням нею стаціонарного лікування (а.с.104-106 том 1).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №2130, початої 10.11.2016 та закінченої 14.11.2016, проведеної на підставі постанови слідчого СВ Тернівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області від 09.11.2016 експертом судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб, КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» ОСОБА_31 зазначено, що у ОСОБА_2 утворення тілесних ушкоджень, беручи до уваги дані про травмуючі предмети, кількість та анатомічні ділянки прикладення фізичної сили, могло бути при механізмі, на який вона вказує (а.с.107-108 том 1).

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 03.12.2016, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_2 , остання в присутності понятих біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 розповіла про події, які відбувалися 11.09.2016 близько 18 год. 40 хв. біля воріт будинку АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_29 , та показала як він спричинив тілесні ушкодження їй та ОСОБА_3 (а.с.111-112, 113-114 том 1).

Згідно з протоколом слідчого експерименту від 03.12.2016, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_3 , остання в присутності понятих біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 розповіла про події, які відбувалися 11.09.2016 близько 18 год. 40 хв. біля воріт будинку АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_29 , та показала як він спричинив тілесні ушкодження їй та її сестрі ОСОБА_2 (а.с.15-116, 117-118 том 1).

29.12.2016 слідчий СВ Тернівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області виніс постанову про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12016040760002095 від 12.09.2016 за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України (а.с.119 том 1).

Постановою заступника прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області від 03.02.2017 скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження та направлено матеріали кримінального провадження до СВ Тернівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області для організації і проведення досудового розслідування (а.с.122-124 том 1).

З копії уточненої позовної заяви, поданої до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Самойловою Є.А. до відповідача ОСОБА_32 , третя особа: виконавчий комітет Криворізької міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою вбачається наявність спору між вказаними особами з приводу самочинно встановленого паркану домоволодіння АДРЕСА_1 з боку проїжджої частини вказаного провулку та розгляду справи за даною позовною заявою у Тернівському районному суді міста Кривого Рогу, що підтверджується копією ухвали від 01.12.2015 у справі №215/6231/14-ц (а.с.127, 128 том 1).

Витягом із протоколу №4 засідання комісії з питань вирішення земельних спорів щодо меж земельних ділянок індивідуальної житлової забудови та додержання громадянами правил добросусідства при виконкомі Тернівської районної у місті ради від 25.04.2014 підтверджено розгляд заяви ОСОБА_2 з питань межі між домоволодіннями АДРЕСА_2 та рекомендовано ОСОБА_2 звернутись до суду з питань незгоди переносу паркану ОСОБА_32 на земельну ділянку її домоволодіння, усунення перешкод у користуванні водопровідним колодязем та незаконний самозахват земельної ділянки, на якій розташований водопровідний колодязь із водопровідними врізками (а.с.129 том 1).

Заявою від 22.07.2016 ряд мешканців провулку Гірничорудного у місті Кривому Розі, а саме: ОСОБА_33 , ОСОБА_21 , ОСОБА_34 , ОСОБА_10 , ОСОБА_35 , ОСОБА_2 звертались до виконкому Тернівської районної у місті ради про притягнення ОСОБА_32 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 до відповідальності за самовільне зайняття земельних ділянок та зобов`язати їх привести самовільно зайняту земельну ділянку АДРЕСА_1 у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно встановленого з боку проїжджої частини вказаного провулку паркану (а.с.130-131 том 1).

У протоколі проведення слідчого експерименту від 12.05.2017 та доданим до нього відеозаписом фіксації вказаної слідчої дії, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_3 , її захисника, понятих та статистів, зазначено, що потерпіла ОСОБА_3 розповіла про події, які відбулись 11.09.2016 о 18.30 по пров. Гірничорудний у м. Кривому Розі біля будинку №7 та показала механізм нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_1 (а.с.158, 159 том 1).

У протоколі проведення слідчого експерименту від 12.05.2017 та доданим до нього відеозаписом фіксації вказаної слідчої дії, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_2 , її захисника, понятих та статистів, зазначено, що потерпіла ОСОБА_2 розповіла про події, які відбулись 11.09.2016 о 18.30 по пров. Гірничорудний у м. Кривому Розі біля будинку №7 та показала механізм нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_1 (а.с.160, 161 том 1).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №929, початої 06.06.2017, проведеної на підставі постанови слідчого СВ Тернівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області від 02.06.2017 експертом судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб, КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» ОСОБА_31 , виявлені у потерпілої ОСОБА_2 тілесні ушкодження могли виникнути при обставинах та механізмі, на які вона вказала і показала в ході проведення слідчого експерименту 12.05.2017 з її участю (а.с.164-165 том 1).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №930, початої 06.06.2017 та закінченої 12.06.2017, проведеної на підставі постанови слідчого СВ Тернівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області від 02.06.2017 експертом судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб, КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» ОСОБА_31 , у потерпілої ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження: синець - по зовнішній поверхні нижньої третини правого передпліччя; садно - по зовнішній поверхні верхньої губи від центру та праворуч. Характер тілесних ушкоджень у потерпілої свідчить про те, що ушкодження у неї виникли від ударної дії твердого тупого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо внаслідок удару (ударів). Виявлені у неї тілесні ушкодження, кожне окремо, відноситься до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше шести днів. Характер виявлених тілесних ушкоджень в наданих медичних документах на ім`я потерпілої так і при первинному обстеженні, а саме ступінь їх загоєння (синець із зеленуватим забарвленням та нечіткими контурами, скоринка у садна розташовані вище рівня неушкодженого епітелію) свідчить, що термін їх виникнення може відповідати 11.09.2017. Потерпілій було завдано не менш 2-х прикладань фізичної сили травмуючим предметом, послідовність могла бути різноманітною. Тілесні ушкодження спричинені потерпілій у короткий проміжок часу. Враховуючи протокол проведення слідчого експерименту, можливо зробити підсумок, що потерпіла під час спричинення тілесних ушкоджень знаходилась у вертикальному положенні та була звернута передньою поверхнею тулуба в бік дії травмуючого предмету. Беручи до увагу анатомічну локалізацію виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень, можливо зробити підсумок, що їх виникнення внаслідок падіння з височини власного зросту малоймовірне. Враховуючи анатомічну локалізацію і характер тілесних ушкоджень у потерпілої, можливо зробити підсумок, що механізм їх утворення не суперечить судово-медичним даним, отриманим під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 та потерпілої, від 12.05.2017, під час проведення яких вони вказали однаковий механізм спричинення тілесних ушкоджень (а.с.168-170 том 1).

До Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12017040760001420 від 20.07.2017 в зв`язку з самостійним виявленням слідчим кримінального правопорушення, у тому числі під час досудового розслідування, внесено відомості про кримінальне правопорушення за правовою кваліфікацією за ч.2 ст. 125 КК України про те, що 11.09.2016 приблизно о 18-40 годині ОСОБА_1 , перебуваючи біля будинку №8 по пров. Гірничорудний в Тернівському районі м. Кривого Рогу, в ході сварки побив ОСОБА_3 , умисно спричинивши останній легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (а.с.171 том 1).

У рапорті слідчого СВ Тернівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області від 20.07.2017 зазначено про те, що в ході досудового розслідування по кримінальному провадженню №12016040760002095 від 12.09.2016 за фактом спричинення легкого тілесного ушкодження ОСОБА_2 , передбаченого ч.1 ст.125 КК України, було виявлено факт вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.125 КК України, щодо умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я ОСОБА_3 , а також вказано обставини, за яких вона отримала тілесні ушкодження, відомості про які зазначені у витязі з ЄРДР №12017040760001420 від 20.07.2017 (а.с.175 том 1).

Постановою про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 24.07.2017 матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016040760002095 від 12.09.2016 за ч.1 ст.125 КК України та матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017040760001420 від 20.07.2017, об`єднані в одне провадження під єдиним №12016040760002095 (а.с.176 том 1).

Відповідно до Постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2018 року апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а Постанову Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 квітня 2018 року без змін, якою адміністративна справа щодо ОСОБА_2 за ст.173 КУпАП закрита за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. При цьому у даній постанові наведено, що у протоколі про адміністративне правопорушення від 16 вересня 2016 року, з якого слідує, що ОСОБА_2 нецензурно виражалась щодо потерпілого ОСОБА_1 , чим образила його людську гідність і честь, не зазначено, чи порушено і чим саме порушено громадський порядок і спокій громадян, що є необхідним елементом складу вищевказаного правопорушення. З огляду на такі дані, наявні обставини не свідчать про хуліганський мотив дій ОСОБА_2 (а.с.88-89 том 3).

Постановою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 квітня 2018 року справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.173 КУпАП закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Підставою для такого висновку стало не встановлення в судовому засіданні ознак порушення ОСОБА_2 громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, оскільки нецензурні висловлювання останньої були викликані її неприязними відносинами з сусідами та незгодою з діями останніх щодо загородження проходу вуличної території (а.с.102 том 3).

Постановою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року скасовано Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2017 року та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При цьому, предметом розгляду став позов ОСОБА_2 до ОСОБА_32 , третя особа - Виконавчий комітет Криворізької міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, встановлення земельного сервітуту, в якому позивач зазначила, що відповідачем із порушенням меж самовільно перенесено на метр огорожу з металевої сітки зі своєї частини земельної ділянки на її ділянку. Також ОСОБА_32 самовільно встановив паркан (огорожу) з бетонних секцій та ворота перед своїм домоволодінням з боку проїзної частини по АДРЕСА_1 , чим порушив її право на користування водопровідним колодязем в місці загального користування. Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 21 липня 2017 року позов задоволено частково. Зобов`язано власника домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки для обслуговування вказаного житлового будинку і господарчих будівель ОСОБА_36 (правонаступника ОСОБА_32 ) демонтувати залізобетонний паркан з воротами та хвірткою, самочинно встановлений на проїзній частині загального користування перед домоволодінням АДРЕСА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_36 - Севостьянової І.Г. залишено без задоволення, а рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 21 липня 2017 року залишено без змін (а.с.103-115 том 3).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 21 липня 2017 року скасовано. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено (а.с.116-118 том 3).

З усіх вище досліджених судом показань свідків та письмових доказів у їх сукупності, суд вважає недостовірними показання, надані обвинуваченим ОСОБА_1 під час допиту у суді, що стосуються обставин та підстав отримання потерпілою ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, а ОСОБА_3 - легких тілесних ушкоджень, яке викликало короткочасний розлад здоров`я. Надані ОСОБА_1 покази свідчать про намагання останнього ухилитися від кримінальної відповідальності, передбаченої санкціями ч. 1 та ч.2 ст.125 КК України, і відшкодування потерпілим матеріальної і моральної шкоди, а також спробу підмінити його умисні дії, діями потерпілих.

Суд враховує, що обвинувачений користується імунітетом, передбаченим ст. 63 Конституції України, зокрема нести відповідальність за відмову давати показання або пояснення щодо себе. Однак у даному випадку обвинувачений не скористався цим правом, а надав викривлену ним версію подій, яка мала місце 11.09.2016.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 не спростовував тих обставин, що він був присутнім 11.09.2016 біля свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де знаходились також його дружина та потерпілі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , з якими в нього були неприязні стосунки та виникали сварки, зокрема через встановлений ним паркан та відсутність доступу потерпілих до водопровідного колодязю.

При цьому, у судовому засіданні, а ні обвинувачений, а ні свідки не повідомляли про те, що потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завдавались тілесні ушкодження, будь-якою іншою особою.

Висновки досліджених судом судових експертиз, проведені компетентними спеціалістами, які відповідно до Закону України «Про судову експертизу» мають право на проведення експертиз, а також узгоджуються з іншими об`єктивними доказами по справі.

Протоколи проведення слідчого експерименту з потерпілими та доданими дисками з відеофайлами, складені та оформлені у порядку, передбаченому КПК України, і є джерелом доказів, оскільки у них підтверджуються обставини і факти, що мають значення для вирішення справи.

З урахуванням наведених обставин, надаючи оцінку показанням свідка ОСОБА_6 , ОСОБА_21 та ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

Так, ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснював, що він не бачив, щоб ОСОБА_1 замахувався чи когось бив і не бачив будь-яких тілесних ушкоджень у потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а навпаки бачив як остання накинулась та роздерла своїми нігтями обличчя ОСОБА_1 .

ОСОБА_21 у судовому засіданні вказав, що не бачив як ОСОБА_1 наносить удари потерпілим, проте бачив як вони і ОСОБА_1 махали руками.

ОСОБА_4 , яка є дружиною обвинуваченого, у наданих суду показах зазначала, що вона не бачила, щоб її чоловік наносив ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 тілесні пошкодження та не бачила їх у них, а ОСОБА_1 лише відштовхнув від неї своєю лівою рукою ОСОБА_2 в її руку чи плече, оскільки вона заважала їй потрапити у двір і в момент, коли її чоловік відштовхував потерпілу ОСОБА_2 інша потерпіла ОСОБА_3 накинулась на нього нігтями в обличчя, на що він тільки відштовхнув останню від себе в її лоб.

Показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_4 судом розцінюються як недостовірні, оскільки, на думку суду, обумовлені родинними та особистими стосунками з обвинуваченим, спрямовані допомогти обвинуваченому уникнути відповідальності за скоєне, але повністю спростовуються сукупністю інших доказів, покладених в основу вироку.

Покази обвинуваченого та свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_21 , в частині неспричинення тілесних ушкоджень потерпілим суд оцінює критично, оскільки під час проведення судово-медичних експертиз потерпілих встановлено, що вищевказані тілесні ушкодження у них могли утворитись при обставинах зазначених потерпілими; сукупність, численність та різноманітна локалізація всіх тілесних ушкоджень, виключають вірогідність їх одночасного утворення внаслідок падіння з висоти власного зросту.

Суду не надано жодного доказу на підтвердження наявності тілесних ушкоджень у обвинуваченого від дій потерпілої ОСОБА_3 ..

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення суд розцінює як вибрану обвинуваченим позицію свого захисту, побудовану на повній непричетності останнього до нанесення тілесних ушкоджень потерпілим.

Але така позиція обвинуваченого повністю спростовується показаннями потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , підтвердженими показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_25 , які допитані безпосередньо під час судового провадження, сумнівів у правдивості яких суд не має, оскільки мотивів для обмови обвинуваченого не встановлено, всі свідчення надавалися під присягою, вони послідовні, логічні та узгоджуються між собою та з іншими письмовими доказами, перевірені та оцінені у їх сукупності судом безпосередньо при розгляді даного кримінального провадження і дають підстави для висновку про причетність саме ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, оскільки потерпілі не могли самостійно спричинити собі тілесні ушкодження: ОСОБА_2 в область правого передпліччя та обличчя, а ОСОБА_3 - в область обличчя, оскільки вказані тілесні ушкодження утворилися у короткий термін часу від ударної дії твердого тупого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею.

Таким чином, в судовому засіданні стороною захисту не спростовано того, що обвинувачений був присутній в день, час та на місці події, приймав активну участь в конфліктній ситуації, яка сталася між ним та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ..

Аналізуючи сукупність всіх встановлених під час судового розгляду обставин кримінального правопорушення, зібраних та оцінених судом доказів, враховуючи спосіб вчинення кримінального правопорушення, характер та локалізацію тілесних ушкоджень у потерпілих саме від ударів, нанесених обвинуваченим, що підтверджується показами свідків та висновками судово-медичних експертиз, суд вважає, що вказане вище свідчить про наявність у обвинуваченого прямого умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілим на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли ще заздалегідь до скоєння кримінального правопорушення через конфліктні ситуації між ними. При цьому суд враховує також їхні стосунки, які були напруженими та конфліктними, що слідує із досліджених письмових доказів у цій частині та не спростовується обвинуваченим.

Згідно зі ст. 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У судовому засіданні обвинуваченим та захисником не надано суду беззаперечних доказів у частині його заперечень щодо вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення.

Факт протиправного застосування фізичного насильства ОСОБА_1 відносно потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 знайшов своє підтвердження.

Натомість факту заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не доведено.

При з`ясуванні судом у сторін кримінального провадження наявності у останніх зауважень з приводу належності та допустимості поданих та досліджених письмових доказів сторона захисту зазначила, що має наступні зауваження.

Так, відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12016040760002095 від 12.09.2016 внесено відомості про кримінальне правопорушення за заявою потерпілої ОСОБА_2 щодо спричинення їй тілесних ушкоджень. Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12017040760001420 від 20.07.2017 відомості внесені за заявою ОСОБА_3 про спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_1 11.09.2016 о 18-40 год.. 20.07.2017 повідомлено про початок досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12017040760001420 від 20.07.2017, і 24.07.2017 винесена постанова про об`єднання матеріалів досудових розслідувань та повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень.

Положеннями ч. 1 ст. 214 КПК регламентовано, що слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 12.09.2016 звернулись до Тернівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявами про вчинене 11.09.2016 кримінальне правопорушення та того ж дня їм видані пам`ятки потерпілих і проведено їх допит.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, було внесено 12 вересня 2016 року, тобто не пізніше 24 годин після повідомлення про вчинення відповідного злочину, як того вимагає ст. 214 КПК.

Тобто досудове розслідування розпочалось та проводилось за кримінальним правопорушенням, вчиненим ОСОБА_1 відносно двох потерпілих.

Водночас, не вказує на порушення вимог ч. 1 ст. 214 КПК той факт, що за ч. 2 ст. 125 КК України слідчим самостійно до ЄРДР було внесено відомості 20 липня 2017 року, оскільки саме на той час слідчий шляхом самостійного виявлення (а не за заявою ОСОБА_3 як зазначає захисник) дійшов висновку про наявність обставин, що можуть свідчити і про вчинення ОСОБА_1 ще й цього кримінального правопорушення.

За таких обставин, з урахуванням необґрунтованості доводів сторони захисту про недопустимість доказів (всіх доказів по заяві ОСОБА_3 ), доводи захисника про їх недопустимість є неспроможними, оскільки вони одержані законним шляхом та їх збирання та закріплення відбулося з дотриманням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінальним процесуальним законодавством порядку, уповноваженою на це особою та за допомогою дій, передбачених процесуальними нормами.

Суд також вважає неспроможними доводи захисника в частині того, що свідок ОСОБА_10 не могла бачити подій, що відбувалися 11.09.2016 між потерпілими та обвинуваченим, оскільки ніхто з них її не бачив та остання була залучена понятим при проведенні слідчих експериментів із потерпілими 03.12.2016, а потім допитана як свідок з огляду на наступне.

Свідок ОСОБА_10 , будучи попередженою судом про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України та приведена до присяги, надала покази, які не тільки узгоджуються між собою, а й узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами. Крім того її свідчення дані впевнено та послідовно, підстав для обмови нею обвинуваченого судом не встановлено.

Відповідно до абзацу 3 ч.7 статті 223 КПК України понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Доказів того, що свідок ОСОБА_10 , яка була залучена понятим при проведенні слідчого експерименту, є особою, яка не може бути понятим та її заінтересованості в результатах кримінального провадження стороною захисту не наведено.

Захисником заявлено про визнання недопустимими доказами протоколів проведення слідчих експериментів та додатків до них, оскільки протоколи надруковані, а не написані від руки на місці, тому не відомо коли вони підписані учасниками цієї слідчої дії; до протоколів від 03.12.2016 додані фототаблиці, на яких відсутні поняті; сам диск з відеозаписом слідчого експерименту не є належним доказом в розумінні ст.107 КПК України, до того ж конверт, у якому він знаходиться, не підписаний понятими.

Відповідно до вимог частин 1-3, 6 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України протоколи слідчого експерименту належать до документів. Тобто, відомості, зафіксовані під час проведення такої процесуальної дії, є складовими компонентами змісту документа як окремого процесуального джерела доказів в розумінні ст. 84 КПК України, де фіксуються його хід та результати.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 КПК України рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов`язковим. Виконання ухвали слідчого судді, суду про проведення обшуку в обов`язковому порядку фіксується за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.

Із системного аналізу норм кримінального процесуального закону вбачається, що застосування технічних засобів фіксації при проведенні такої слідчої дії, як слідчий експеримент, не є обов`язковим.

Додатки до протоколу слідчого експерименту виступають додатковими засобами фіксації ходу та результатів проведення відповідної процесуальної дії (Постанова ВС від 21.01.2021 по справі № 295/17881/19).

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17, провадження № 51-6070кмо19), приписи ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які було отримано в порядку передбаченому ст. 225 КПК, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів, згідно зі ст. 95 КПК. При цьому показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.

Відповідно до рішення об`єднаної палати легітимна мета слідчого експерименту досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження.

У даному кримінальному провадженні слідчі експерименти були проведені з потерпілими 03.12.2016 та 12.05.2017 з метою перевірки й уточнення відомостей про подію, що сталася 11 вересня 2016 року.

У слідчому експерименті брали участь статисти і два понятих, яким, відповідно до вимог статей 11, 13, 15 та 223 КПК було роз`яснено їхні права та обов`язки. Фіксування процесуальної дії 03.12.2016 здійснювалося за допомогою фотоапарата, а 12.05.2017 за допомогою відеокамери, про що зазначено у протоколі слідчого експерименту; до протоколу долучені фотографії та диски з записом відеозйомки слідчого експерименту. Протоколи слідчих експериментів підписані учасниками процесуальної дії та понятими, без зауважень і доповнень.

Матеріали кримінального провадження містять достатні підстави для висновку про те, що протоколи слідчих експериментів від 03.12.2016 та 12.05.2017 відповідають вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статей 104, 105 КПК, а саму слідчу дію проведено за правилами та в порядку, передбаченими ст. 240 цього Кодексу, з дотриманням встановленої кримінальним процесуальним законом процедури проведення слідчого експерименту за участю потерпілих, та процесуальних гарантій, що виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від потерпілих у ході слідчого експерименту.

Крім того, судом враховано, що результати слідчих експериментів за участю потерпілих узгоджуються як між собою, так і з іншими зібраними доказами, зокрема з висновками судово-медичних експертиз, в яких зазначалися кількість та локалізація ударів, заподіяних потерпілим. До того ж результати зазначених експертиз були отримані вже після проведення 03.12.2016 та 12.05.2017 слідчих експериментів за участю потерпілих.

Доказ, отриманий у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, відповідно до ст. 86 КПК є допустимим. У той же час у матеріалах провадження відсутні підстави, визначені ст. 87 цього Кодексу, для визнання протоколів слідчих експериментів недопустимим доказом.

Щодо долучення до матеріалів кримінального провадження не оригіналів, а копій технічних записів, на яких зафіксовані слідчі експерименти із потерпілими, то стороною захисту не заявлялися заперечення щодо достовірності зафіксованих на відеозаписі обставин.

При цьому відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові ВС від 26.01.2021 по справі № 236/4268/18 Суд зазначає, що якщо сторона захисту не оспорює достовірності відображення слідчих дій на вказаних записах, то сам факт долучення до матеріалів провадження копій цих записів, зафіксованих на оптичних дисках, не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.

Крім того, відповідно до статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Долучені до матеріалів провадження DVD-R диски з відеозаписами слідчих дій були виготовлені у зв`язку з необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається на комп`ютері в електронному вигляді у виді файлів. Таким чином, записаний на оптичний диск - носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документа.

Щодо зауважень захисника про надання слідчим надрукованого тексту протоколів слідчих експериментів, то суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.106 КПК України протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.

З огляду на вищезазначене, судом не встановлено порушень під час проведення слідчих експериментів та складання протоколів за наслідками їх проведення, а тому зауваження на них, подані захисником, судом не приймаються до уваги.

Отже, оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125 КК України за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження та за ч.2 ст.125 КК України за ознаками легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

При обранні міри покарання обвинуваченому суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст.ст. 66-67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості та громадську небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України є кримінальними проступками, а також дані, що характеризують особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного, досудову доповідь органу пробації.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, одружений, за місцем проживання характеризується посередньо.

Досудовою доповіддю органу пробації встановлено, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки обвинуваченого ОСОБА_1 для суспільства оцінюються як низькі.

Враховуючи обставини справи і особу ОСОБА_1 , який є пенсіонером, його ставлення до наслідків умисних кримінальних проступків проти життя та здоров`я особи, які призвели до погіршення стану здоров`я потерпілих, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у межах санкцій ч.1 статті 125, ч.2 ст.125 КК України у виді штрафу, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Разом з тим, відповідно до ч.5 ст.74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст.49 цього Кодексу.

Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2019 року по справі № 760/18016/15-к (провадження 51-846 км 18) зазначив, що звільнення від покарання на наведеній підставі застосовується у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності відповідно до ст.49 КК України. Зокрема у випадку, якщо особа заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою обставиною та вимагає закриття справи у зв`язку з відсутністю в діях особи складу злочину або виправдання. Тоді суд за наявності підстав визнає особу винною у вчиненні злочину, виносить обвинувальний вирок і звільняє її від покарання, керуючись зазначеною нормою матеріального права та ч.5 ст.74 вказаного Кодексу.

Частиною 2 статті 12 КК України (в редакції Закону України від 22.11.2018 року N 2617-VIII) передбачено, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Судом встановлено, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 125, ч.2 ст.125 КК України, які є кримінальними проступками, були вчинені ОСОБА_1 щодо потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 11.09.2016, а відповідно до п. 1 статті 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі та відповідно до п.2 статті 49 КК України, три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 N12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» судам слід звернути увагу, що ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.

Тобто підставою звільнення від кримінальної відповідальності є закінчення строків давності відповідно до ст. 49 КК України та згода особи на закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, просив постановити щодо нього виправдувальний вирок.

Згідно з ч.2, ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення відносно потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 11.09.2016, з того часу минуло більше трьох років, від слідства та суду він не ухилявся, нових злочинів не вчиняв, заперечував проти звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, тому суд вважає можливим звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання відповідно до ч.5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

У підготовчому судовому засіданні потерпілими ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заявлені цивільні позови про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 завданої злочином матеріальної та моральної шкоди, а також витрат на правову допомогу (а.с.36-37, 50-51 том 1).

Дослідивши докази, надані потерпілою ОСОБА_3 на обґрунтування позову у частині відшкодування матеріальної шкоди на суму 6768,59 грн., суд вважає його таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1177 ЦК України майнова шкода, завдана злочином, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №У-11808, №545, №368/42 ОСОБА_3 внаслідок спричинених тілесних ушкоджень перебувала на стаціонарному лікуванні з 15.09.16 по 26.09.16, з 11.10.16 по 01.11.16, з 02.03.2017 по 15.03.2017. Після виписки їй були надані медичні рекомендації щодо прийому певних лікарських препаратів (а.с.39, 40, 42 том 1).

У судовому засіданні доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1, ч.2 ст.125 КК України.

Отже, враховуючи вищевикладене та інформацію, що міститься в копіях касових і товарних чеків та медичних документах, суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_3 у частині стягнення матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями обвинуваченого підлягає відшкодуванню у повному обсязі на суму 6768 грн. 59 коп..

Вимоги потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 30000 грн., підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Так, згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Така шкода, виходячи з п.1 та п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно з ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_3 на суму 30000 грн. суд враховує постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», де вказано, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її спричиненні.

У судовому засіданні встановлено, що моральна шкода потерпілій ОСОБА_3 завдана внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_1 .

При визначенні розміру моральної шкоди, яка була завдана потерпілій ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України, суд враховує суть позовних вимог, характер діяння обвинуваченого, глибину та тривалість душевних, емоційних, фізичних і моральних страждань, які перенесла потерпіла у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями від незаконних умисних дій ОСОБА_1 , принципи розумності та справедливості, і приходить до висновку, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування їй моральної шкоди підлягає задоволенню частково на суму 20000 грн., яку суд вважає співмірною, справедливою, виваженою, розумною і достатньою.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України, до процесуальних витрат відносяться витрати на правову допомогу.

За правилами ч. 2 ст. 120 КПК України, витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе потерпілий, а згідно з ч. 1 ст. 124 того ж Кодексу, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Потерпіла ОСОБА_3 20.09.2016 уклала з адвокатом Радченком О.М. договір про надання правової допомоги (у кримінальному провадженні), про що видано ордер №000004 від 20.09.2016, та сплатила витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн., розмір якої підтверджується квитанцією 20/09/16 від 20 вересня 2016 року (а.с.49, 61, 62 том 1).

У зв`язку з чим суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн..

В частині вирішення позову про стягнення 15 000 грн. моральної шкоди за цивільним позовом ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне, зазначити наступне.

Згідно з положеннями ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до п. 9 ПП ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31.03.1995, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Суд враховує, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 потерпіла ОСОБА_2 перенесла ряд негативних емоцій у виді психологічного стресу і порушення звичного ритму життя.

Таким чином, в цій частині позов підлягає частковому задоволенню на суму у 10 000 грн., оскільки саме така сума, на думку суду, є співмірною з душевними та психологічними стражданнями, які перенесла потерпіла ОСОБА_2 внаслідок вчинення щодо неї кримінального правопорушення і саме така сума підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на її користь.

Також потерпілою ОСОБА_2 заявлено до стягнення процесуальні витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України, до процесуальних витрат відносяться витрати на правову допомогу.

За правилами ч. 2 ст. 120 КПК України, витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе потерпілий, а згідно з ч. 1 ст. 124 того ж Кодексу, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Потерпіла ОСОБА_2 20.09.2016 уклала з адвокатом Радченком О.М. договір про надання правової допомоги (у кримінальному провадженні), про що видано ордер №000003 від 20.09.2016 та сплатила витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн., розмір якої підтверджується квитанцією 20/1/09/16 від 20 вересня 2016 року (а.с.54, 60, 63 том 1).

У зв`язку з чим суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн..

Витрати на залучення експертів і речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні та призначити покарання:

- за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_1 від покарання за ч. 1 ст. 125 КК України, у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за цим кримінальним проступком.

- за ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнити від покарання за ч. 2 ст. 125 КК України, у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за цим кримінальним проступком.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 у відшкодування завданої майнової шкоди 6768 (шість тисяч сімсот шістдесят вісім) гривень 59 коп. та моральної шкоди 20000 (двадцять тисяч) гривень, а разом 26768 (двадцять шість тисяч сімсот шістдесят вісім) гривень 59 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 у відшкодування завданої моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) гривень.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 витрати на правову допомогу у сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 витрати на правову допомогу у сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду, через районний суд, протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з дня отримання його копії.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

СУДДЯ