Рішення № 94875432, 12.02.2021, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/1422/20

2/385/27/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.02.2021 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді Ханас М.М.,

з участю секретаря судового засідання Хмельовської І.П.,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Руденка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Гайвороні справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення суми страхового відшкодування,

в с т а н о в и в :

23.11.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі МТСБУ) про стягнення суми страхового відшкодування, в якому просила стягнути з відповідача в її користь страхове відшкодування в сумі 49 772 грн., пеню за прострочення грошового зобов`язання в розмірі 11 558,03 грн., інфляційне збільшення в розмірі 1 660,32 грн. та три відсотки річних в розмірі 1755,40 грн., що в сукупності становить 64 745,75 грн. Крім того, просила віднести на рахунок відповідача судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2, о 04 год., водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «MercedesBenzCL 450», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись на 48 км.+400 м. автодороги сполучення Київ-Чернігів на відрізку шляху між с. Семиполки та с. Залісся Броварського району Київської області, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який різко вийшов на проїзну частину дороги поза межами пішохідного переходу. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди. Постановою від 30.05.2019 року старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту управління ГУ НП в Київській області Попадюка К.О. кримінальне провадження № 12019110000000132, відкрите за фактом даної дорожньо-транспортної пригоди, закрито.

Відповідно до відомостей з централізованої бази даних МТСБУ, цивільно-правова відповідальність осіб, які на законних підставах володіють/керують транспортним засобом «MercedesBenzCL 450», р.н. НОМЕР_1 , станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 не забезпечена. ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується даними посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого Управлінням особового складу штабу СКВ ЗСУ 16.01.2016 року, тому відноситься до категорії осіб, на яких поширюється дія п.13.1 ст. 13 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), а обов`язок щодо виплати страхового відшкодування покладається на МТСБУ відповідно до норм Закону.

19.06.2019 року позивачем було подано заяву про виплату страхового відшкодування з додатками до неї у відповідності до ст. 35 Закону, яку МТСБУ отримано 21.06.2019 року, вх. № 21280. Відповідно до п.36.2 ст. 36 Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше, як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обгрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Згідно п.27.3 ст. 27 Закону, страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «г» пункту 41.1 та підпунктами «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Проте відповідач необгрунтовано відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування із порушенням вимог законодавства, чим було порушено зобов`язання в частині належного виконання обов`язків, встановлених Законом.

Відповідно до п.9.5 ст. 9 Закону розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін. Пунктом 1.10 ст. 1 Закону (в редакції діючої станом на ІНФОРМАЦІЯ_2) визначено уповноважений орган - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 29.12.2015 року № 3470 «Про внесення змін до розпорядження Держфінпослуг від 09.07.2010 року № 566 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» пункт 1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 року № 566 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.08.2010 року за № 689/17984, викладено в такій редакції: установити розміри страхових сум за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядження: за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 200 000 грн. на одного потерпілого.

МТСБУ виконало обов`язок в частині виплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 , а саме була виплачена частина страхового відшкодування, передбаченого позивачу на підставі п.27.2 ст. 27 Закону (страхове відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого) в сумі 150 228 грн. МТСБУ не виконало свій обов`язок щодо виплати на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування в частині моральної шкоди, передбаченої п.27.3 ст. 27 Закону, а саме в сумі 49 772 грн. Строк, до якого у відповідача виник обов`язок щодо виплати частини страхового відшкодування має обчислюватися з 22.06.2019 року та з урахуванням 90-денного терміну (встановленого ст. 36 Закону) становить 20.09.2019 року. Вважає, що прострочення виплати страхового відшкодування починається з 21.09.2019 року.

Вказує, що відповідно до п.36.5 ст. 36 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Крім того зазначає, що згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник (МТСБУ) зобов`язаний сплатити їй суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Ухвалою від 26.11.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

12.01.2021 року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача МТСБУ, в якому такий просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку зі спливом строків позовної давності на пеню, заявлену позивачем. Зазначає, що відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). 19.06.2019 року потерпіла звернулася з заявою про виплату страхового відшкодування, тому відповідно до порядку, визначеного п. 36.2 ст. 36 Закону строк на прийняття рішення був до 18.09.2019 року. Тому саме з дати пропуску строку на прийняття рішення починається спеціальний строк позовної давності для пені та який закінчився 19.09.2020 року. Тому відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Крім того, при ухваленні рішення просить врахувати ступінь вини потерпілого ОСОБА_3 (перебування у стані алкогольного сп`яніння та порушення ПДР), що призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди, та зменшити розмір страхового відшкодування відповідно до вимог ч.2 ст. 1193 ЦК України.

Також просить зменшити витрати на правничу допомогу, оскільки даний спір є нескладним, судова практика з даного питання вже сформована, обсяг наданих послуг адвокатом є незначним, тому заявлена правова допомога в розмірі 12 400 грн. є неспівмірною складності справи та наданим послугам адвоката.

Позивач в судове засідання не з`явилася, відповідно до вимог ч.5 ст. 130 ЦПК України вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, тому суд вважає можливим проводити судове засідання у відсутності позивача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надавши пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, що стосується заявленої відповідачем вимоги про застосування строків позовної давності, то такі вважає безпідставними, з огляду на те, що невиплата страхової суми зі сторони відповідача триває, а порушення прав позивача продовжується, тому просить в застосуванні таких відмовити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, тому суд вважає можливим проводити судове засідання у відсутності представника відповідача.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2, приблизно о 04 год., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mercedes Benz CL 450», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись на 48км.+400м. автодороги сполучення «Київ-Чернігів» на відрізку шляху між с. Семиполки та с. Залісся Броварського району Київської області здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який різко вийшов на проїзну частину поза межами пішохідного переходу. В результаті ДТП пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.

З свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 18).

Постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУ НП в Київській області від 30.05.2019 року кримінальне провадження закрито за відсутністю в діянні водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України (а.с. 20-25).

Згідно посвідчення Серія НОМЕР_2 від 16.01.2016 року, ОСОБА_2 відноситься до осіб, які мають право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій (а.с. 27).

Згідно даних пошуку полісу на транспортний засіб за реєстраційним номером НОМЕР_1 не знайдено (а.с. 26).

Згідно даних свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відомостях про батьків його батьком записаний ОСОБА_4 та матір`ю записана ОСОБА_1 (а.с. 15).

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що Гайворонським відділом реєстрації актів громадянського стану Кіровоградської області 23.10.1999 року зроблено запис за № 215 (а.с. 17).

Згідно п.13.1 ст. 13 Закону, відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є учасники бойових дій, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до п. 36.1. ст. 36 Закону, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до п.36.2. ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до п.п.27.1., 27.2., 27.3. ст. 27 Закону, страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до п.9.5 ст. 9 Закону розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.

Пунктом 1.10 ст. 1 Закону (в редакції діючої станом на ІНФОРМАЦІЯ_2) визначено уповноважений орган - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 29.12.2015 року № 3470 «Про внесення змін до розпорядження Держфінпослуг від 09.07.2010 року № 566 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» пункт 1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 року № 566 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.08.2010 року за № 689/17984, викладено в такій редакції: установити розміри страхових сум за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядження: за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 200 000 грн. на одного потерпілого.

Ураховуючи,що водій ОСОБА_2 є учасником бойових дій, тому відноситься до осіб, на яких поширюється дія п. 13.1. ст. 13 Закону.

Зважаючи на дані обставини позивач ОСОБА_1 19.06.2019 року звернулася на адресу відповідача МТСБУ з заявою про виплату страхового відшкодування з додатками до неї у відповідності до ст. 35 Закону. Дана заява надійшла на адресу МТСБУ 21.06.2019 року (а.с. 10).

МТСБУ виконало свій обов`язок на користь ОСОБА_1 в частині виплати страхового відшкодування, передбаченого позивачу на підставі п.27.2 ст. 27 Закону (страхове відшкодування (регламентна виплата) утриманцям одного померлого)) в сумі 150 228 грн., що сторонами не заперечується.

Що стосується обов`язку щодо виплати на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування в частині моральної шкоди, передбаченої п.27.3 ст. 27 Закону, в сумі 49 772 грн., то такий відповідачем МТСБУ не виконаний.

03.12.2019 року представником позивача - адвокатом Руденко Д.В. було скеровано на адресу відповідача МТСБУ заяву-претензію про необхідність виплати страхового відшкодування, яка станом на 22.11.2019 року МТСБУ не виплачена (а.с. 29-30).

У відзиві на позов представник відповідача просив при ухваленні рішення врахувати ступінь вини потерпілого ОСОБА_3 (перебування у стані алкогольного сп`яніння та порушення ПДР), що призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди, та зменшити розмір відшкодування.

На обгрунтування своїх вимог представник відповідача покликається на вимоги ч.2 ст. 1193 ЦК України, згідно яких, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Між тим, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч.5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Крім того, згідно ч.3 ст. 1193 ЦК України, вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Згідно ч.1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується зокрема чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом.

Оскільки позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 досягла пенсійного віку (73 роки) (а.с. 12-14), то обгрунтовано відноситься до осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника.

Що стосується доводів відповідача в частині врахування вини потерпілого при визнанні розміру відшкодування, то такі є безпідставними, з огляду на те, що вина потерпілого не підлягає врахуванню при відшкодуванні шкоди, завданої смертю годувальника, тому позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 49 772 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України дійсно передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, при вирішенні питання застосування передбаченої ст. 625 ЦК України відповідальності за порушення грошового зобов`язання слід чітко визначити, на які зобов`язання поширюється ця норма Закону.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Позивач ОСОБА_1 19.06.2019 року звернулася з заявою про виплату страхового відшкодування до відповідача, яка надійшла на адресу МТСБУ 21.06.2019 року, тому, ураховуючи 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, МТСБУ зобов`язане було виплатити страхове відшкодування позивачу, останній день прийняття рішення щодо виплати якої припадає на 18.09.2019 року, що також визнається відповідачем у відзиві на позов, а тому право позивача було порушено відповідачем починаючи з 19.09.2019 року. А тому з відповідача підлягає стягненню сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Передбачені вищевказаною нормою 3% річних за невиконання грошового зобов`язання за час прострочення,що підлягає стягненню за період прострочення, який був заявлений позивачем в позові (з 21.09.2019 року по 23.11.2020 рік), коли страхове відшкодування мало бути виплачено, та підлягає стягненню в межах заявлених позивачем позовних вимог в сумі 1755,40 грн.

Крім того, передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України інфляційні витрати за невиконання грошового зобов`язання, розраховані за час прострочення, який був заявлений позивачем в позові (з 21.09.2019 року по 23.11.2020 рік), коли страхове відшкодування мало бути виплачено, та підлягає стягненню в межах заявлених позивачем позовних вимог в сумі 1 660,32 грн.

Таким чином, позивач має право на отримання від відповідача 3% річних в розмірі 1 755,40 та інфляційних витрат за невиконання грошового зобов`язання в розмірі 1 660,32 грн.

Крім того, стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

З огляду на вищевикладене, правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов`язанням.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 992 ЦК України, уразі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до п.26.5. ст. 36 Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно розрахунку суми пені, заявленої позивачем, нею зазначено період прострочення з 21.09.2019 року по 23.11.2020 рік (день звернення до суду з позовом).

У відзиві на позов представник відповідача МТСБУ просив застосувати до вимог про стягнення пені спеціальний строк позовної давності в один рік.

З огляду на викладене суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, згідно матеріалів справи позивач ОСОБА_1 19.06.2019 року звернулася з заявою про виплату страхового відшкодування, яка надійшла на адресу МТСБУ 21.06.2019 року, таким чином, ураховуючи вимоги п.36.2. ст. 36 Закону, строк для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування відповідачем закінчився 18.09.2019 року, тому з 19.09.2019 року починається відлік прострочення виплати страхового відшкодування, за який відповідно до п.26.5. ст. 26 Закону нараховується пеня. Дані обставини визнаються відповідачем у відзиві на позов.

Отже, строк позовної давності по зверненню з вимогою про стягнення пені закінчився ще 19.09.2020 року і строк позовної давності щодо стягнення пені закінчився ще до моменту звернення позивача з позовом до суду (23.11.2020 року).

Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Розмір пені від 19.09.2019 року до 19.09.2020 року становить 10 589,84 грн.

З огляду на викладене, з урахуванням встановленого початку перебігу позовної давності щодо стягнення пені, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ задовольнити частково та стягнути з відповідача МТСБ на користь позивача ОСОБА_1 пеню у вигляді подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 10 589,84 грн.

З огляду на те, що позивач звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 828,19 грн. (63 777,56 х 100% : 64 745,75 = 98,50%; 840,80 : 100% х 98,50% = 828,19).

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 16, 23, 22, 257, 258, 267, 509, 625, 1167, 1168, 1187, 1193, 1200 ЦК України, ст. ст. 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (адреса місцезнаходження: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, Код ЄДРПОУ 21647131) в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) суму страхового відшкодування в розмірі 49 772 гривні, пеню у вигляді подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 10 589 гривень 84 копійок, 3 % річних в розмірі 1 755 гривень 40 копійок, інфляційні витрати в розмірі 1 660 гривень 32 копійки, а всього 63 777 (шістдесят три тисячі сімсот сімдесят сім) гривень 56копійок.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (адреса місцезнаходження: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, Код ЄДРПОУ 21647131) в дохід держави 828 (вісімсот двадцять вісім) гривень 18копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 15.02.2021 року.

Суддя М. М. Ханас

Дата документу 12.02.2021