Рішення № 94837367, 12.02.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2021 р. Справа № 480/7640/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просив:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу заборгованості з доплат до пенсії з 01 березня 2018 року по 16 квітня 2019 року;

2) стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з доплат до пенсії з 01 березня 2018 року по 16 квітня 2019 року в розмірі 46 668 грн. 65 коп..

Свої вимоги мотивував тим, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративною суду у справі №480/4370/18 від 17 квітня 2019 року відповідачем було здійснено перерахунок його пенсії з 01.03.2020 по 16.04.2019 (день набрання законної сили судовим рішенням), однак кошти у розмірі 46668,65грн. позивачу не виплачені. При цьому, на неодноразові заяви позивача щодо виплати вказаних коштів відповідач надавав відповіді листами, в яких вказував, що кошти, нараховані за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.

Водночас, позивач зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №640/5248/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 змінено, пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: «Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2019 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду».

Таким чином, з 22.07.2020 Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, є скасованим.

Ухвалою суду від 11.12.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем до суду було надано відзив на позовну заяву (а.с.17-18), відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, виходячи з того, що позивач фактично не згоден з тим, яким чином відповідачем виконується рішення суду у справі № 480/4370/18 від 17.04.2019, ухвалене на його користь. Однак, позивач, звертаючись до суду з новим позовом, обрав не передбачений чинним законодавством спосіб захисту своїх порушених прав, та безпідставно визначив наявний у справі спір як новий.

При цьому, механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету, визначений Постановою № 649.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019, що набрало законної сили 22.07.2020, визнано протиправним та скасовано Постанову № 649.

Представник наголосив у відзиві, що Постанова № 649 була чинною в період з 22.08.2018 до 22.07.2020, а отже чинною в період виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до положень чинної на момент виникнення спірних правовідносин Постанови № 649, виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Таким чином, виплата нарахованих коштів на виконання рішення суду у справі №480/4370/18 від 17.04.2019 буде забезпечена у разі їх надходження з Пенсійного фонду України до головного управління на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.

Ухвалою суду від 28.12.2020 у відповідача було витребувано додаткові докази у справі.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч.3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що з 01.03.2018 ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року №2262-XII (далі – Закон від 09.04.1992 №2262-ХІІ), що підтверджується протоколом про призначення пенсії (а.с.30), пенсійним посвідченням (а.с.4).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №480/4370/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії вимоги задоволено частково, зокрема: визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія; зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії із урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, починаючи з 01.03.2018, та виплатити суми недоотриманої пенсії з цього часу (а.с.5-7).

ГУ ПФУ в Сумській області 26.06.2019 на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №480/4370/18 здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2018 та визначено суму доплати за період з 01.03.2018 по квітень 2016 року у сумі 46668,65грн.

Вказане підтверджується копією протоколу про перерахунок пенсії (а.с.31) та копією розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії ОСОБА_1 за період з березня 2018 року по квітень 2019 року у розмірі 46668,65грн. (а.с.32).

Як вбачається з позову та не заперечується відповідачем у відзиві, позивач звертався до ГУ ПФУ в Сумській області із заявами про виплату йому суми у розмірі 46668,65грн., нарахованих йому як доплату при перерахунку пенсії, у відповідь на які відповідач листами від 30.07.2019, 02.12.2019, 03.08.2020 повідомляв позивача про те, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №480/4370/18 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії, доплату за період з 01.03.2018 по 16.04.2019 у розмірі 46668,65грн. буде виплачено відповідно до вимог п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649. Також позивача було повідомлено, що відповідно до положень Бюджетного кодексу України повноваження Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм, визначаються статтею 23 цього Кодексу, а саме: будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Таким чином, виплата нарахованих згідно з рішенням суду коштів буде забезпечена у разі їх надходження з Пенсійного фонду України до головного управління (а.с.8,9,10).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались в даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №5-рп/2013 у Рішенні від 26.06.2013, ту п.2.1 звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N11-рп/2012).

Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.03.2006 №3477-ІV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі “Горнсбі проти Греції” зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі “Піалопулос та інші проти Греції”, пункт 68).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі “Шмалько проти України” від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №480/4370/18 є обов`язковою до виконання на всій території України.

Судом встановлено, що на виконання вказаної постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №480/4370/18 ГУ ПФУ в Сумській області проведено позивачу перерахунок пенсії та визначено суму доплати за період з 01.03.2018 по 16.04.2019 у розмірі 46668,65грн. (а.с.31-32).

При цьому, доплата за період з 01.03.2018 по 16.04.2019 у розмірі 46668,65грн. не виплачена.

ГУ ПФУ в Сумській області не заперечує того факту, що на даний час є заборгованість перед позивачем у сумі 46668,65грн., яка обліковується як заборгованість за рішенням суду, проте така сума не виплачена через відсутність коштів. При цьому, виплата такої заборгованості буде здійснюватися саме як такої, що нарахована по рішенню суду і в порядку черговості фінансування виплат на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду згідно Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів” від 22.08.2018 № 649 (надалі - Порядок №649). Даний Порядок №649 діяв на час прийняття постанови Другим апеляційним адміністративним судом від 17.04.2019 у справі №480/4370/18.

Відповідно до п.п.1,2 вказаного Порядку №649 (в редакції чинній на час проведення позивачу перерахунку на виконання судового рішення) він визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Боржник - орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення; рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.

Пунктами 3 та 4 Порядку №649 передбачено, що боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

Таким чином, зазначений Порядок № 649 підлягав застосуванню не до всіх судових рішень, за якими боржником є Пенсійний фонд України, а лише до рішень судів, за якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету. Тобто до судових рішень, за якими на Пенсійний фонд України покладено обов`язок нараховувати пенсійну виплату.

Постановою Другого апеляційним адміністративним судом від 17.04.2019 у справі №480/4370/18 було зобов`язано відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії із урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, починаючи з 01.03.2018, та виплатити суми недоотриманої пенсії з цього часу. Отже, Постанова № 649 може застосовуватися до цих правовідносин.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №440/85/19.

Дійсно, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 у справі №640/5248/19 визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 р. N 649. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 змінено. Пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: “Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду” від 22.08.2018 року №649.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, у разі втрати чинності нормативно-правовим актом, такий нормативно правовий акт не підлягає застосуванню з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду” від 22.08.2018 №649 втратили чинність лише з 22.07.2020.

У той же час до 22.07.2020 вказані положення Порядку №649 були чинними та могли бути застосовані до вказаних відносин.

Суд відмічає, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №480/4370/18, серед іншого, було зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії із урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, починаючи з 01.03.2018 року, та виплатити суми недоотриманої пенсії з цього часу (а.с.5-7).

При цьому, з матеріалів справи судом було встановлено, що фактичною підставою для звернення до суду із даним позовом слугувала незгода позивача із бездіяльністю ГУ ПФУ в Сумській області щодо не вчинення заходів в частині виплати перерахованої пенсії у розмірі 46668,65грн. за період з 01.03.2018 по 16.04.2019 на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №480/4370/18.

З огляду на ці обставини вбачається, що фактично ОСОБА_1 звернувся до суду з приводу невиконання судового рішення, на виконання якого боржник провів перерахунок пенсії, проте не виплатив його.

Водночас, вже зазначалось вище щодо обов`язковості виконання судового рішення усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (статті 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

На переконання суду, обраний позивачем у даній справі спосіб захисту - визнання протиправними дій стосовно невиплати позивачу заборгованості з доплат до пенсії та стягнення такої заборгованості, яка виникла через неналежне виконання судового рішення - є одним із способів виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №480/4370/18, якою зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.03.2018 року, та виплату суми недоотриманої пенсії з цього часу.

Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 382 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий позов.

Таким чином, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №295/13613/16.

З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд не вбачає підстав для задоволення позову та вважає необхідним у його задоволенні відмовити.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м.Суми, вул.Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 12.02.2021.

Суддя І.Г. Шевченко