Рішення № 94436760, 25.01.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/5992/20

Номер провадження 2/235/103/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Клікунової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Нагорної К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в прядку загального провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Покровської міської ради Донецької області про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на майно, -

В С Т А Н О В И В :

18.09.2020 року на розгляд суду пред`явлено вказану позовну заяву, в якій заявлено такі вимоги:

- визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомості від 04.08.1998 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , зареєстрований на Українській товарній біржі, реєстраційний номер 21585;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на житлову квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. 04.08.1998 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено договір купівлі – продажу житлової квартири АДРЕСА_2 . Укладений договір був зареєстрований в Товарній біржі «Українська» під реєстровим номером №21585 з подальшою реєстрацією в Красноармійському бюро технічної інвентаризації. Наразі позивач ОСОБА_1 має обмеження в здійсненні розпорядчих дій стосовно вказаного об`єкта нерухомості, оскільки договір нотаріально не посвідчений, біржовий контракт ставиться під сумнів як маючий силу правовстановлюючого документа. Позивач не може реалізувати свої майнові права, оскільки у діючих на час укладання біржового контракту в 1998 році та діючих правових нормах на теперішній час, є протиріччя щодо необхідності нотаріального посвідчення вказаного договору. Вказані обставини зумовили судовий захист майнових прав ОСОБА_1 в спосіб визнання біржового контракту дійсним, за допомогою якого позивач досягне панування над належним йому нерухомим майном. (а.с. 2-3)

Ухвалою суду від 22.09.2020 року за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Покровської міської ради Донецької області відкрито провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення; розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 17).

16.10.2020 року на адресу суду Покровською міською радою Донецької області, в порядку ст. 192 ЦПК України, подано відзив на позовну заяву з викладенням наступних заперечень проти вимог ОСОБА_1 . Так, на думку відповідача, підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені нормами ст. 203 ЦК України. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин є нікчемним. У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Таким чином, закон надає суду право визнати дійсним договір, який через недодержання сторонами вимог закону про його нотаріальне посвідчення є нікчемним. Правила ст. 220 ЦК України щодо можливості визнання договору купівлі – продажу дійсним не поширюється на договори купівлі продажу, предметом яких є, в тому числі, житловий будинок (квартира), оскільки такий правочин підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Позивачем не надано відомостей про відмову йому в нотаріальному посвідченні вищевказаного договору, що могло стати підставою для звернення до суду з вказаним позовом. За таких обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в повному обсязі. (а.с. 19-21).

ОСОБА_1 , його представник – адвокат Ілющенко Ю. А. (уповноважений договором про надання правничої допомоги, ордером) правом подати відповідь на відзив Покровської міської ради Донецької області не скористався.

Ухвалою суду від 12.11.2020 року по справі проведено підготовче провадження, спірні відносини призначено до розгляду по суті, що узгоджується з п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України. (а.с. 25)

Сторони на виклик до суду не з`явилися, про дату, час проведення судового засідання повідомлені належним чином відповідно до ст. ст. 128, 130 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 , його представник – адвокат Ілющенко Ю. А. суду адресували заяви про розгляд справи в їх відсутність, позов підтримано, просять ухвали рішення на підставі письмових матеріалів у справі.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явилися, відзив на позовну заяву відповідно до ст. 191 ЦПК України не подано, судом вжито максимальні заходи для повідомлення про розгляд справи з дотриманням ст. ст. 128, 130 ЦПК України. Суду повернуто поштові повідомлення № 8530205759300, 8530205776565, 8530205776581 з відміткою «адресат відсутній за зазначеною адресою, а також НОМЕР_1 з відміткою «за заявою адресата». В розумінні п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України це є належним повідомленням про розгляд справи. (а.с. 14,15,16,26)

Відповідачем Покровською міською радою Донецької області надана заява про розгляд справи у відсутність представника органу місцевого самоврядування.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

4 серпня 1998 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено договір купівлі – продажу житлової квартири АДРЕСА_2 , за яким позивачем придбано у власність чотирикімнатну квартиру, житловою площею 47,0 кв. м. загальною площею 65,3 кв. м. за вказаною вище адресою. Договір купівлі-продажу нерухомості, зареєстрований за реєстраційним номером 21585 на Українській товарній біржі. (а.с. 6).

Зі змісту біржового договору від 04.08.1998 року вбачається, що умови вказаного договору позивач ОСОБА_1 виконав у повному обсязі, передав продавцям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 обумовлені грошові кошти в рахунок оплати придбаної квартири, вартість нерухомого майна 6000,00 гривень (п. 5 договору).

Згідно посвідчення (форма-5), виданого 18.01.1999 року Державним комунальним підприємством «Красноармійське бюро технічної інвентаризації» право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за позивачем в реєстровій книзі №24 за реєстраційним номером 6 (а.с. 7).

Відповідно до статті 4 3акону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 01.07.2004 р. № 1952-IV (вступив в дію з 01.01.2013 року) обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно. Згідно ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

На виконання вказаних норм позивач ОСОБА_1 звернувся до Приватного нотаріуса Покровського міського нотаріального округу Шевери О. С. щодо посвідчення договору дарування квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Для підготовки договору дарування надано правовстановлюючий документ – договір купівлі – продажу нерухомості, укладений між ОСОБА_1 (покупцем) та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (продавцями)04.08.1998 року та зареєстрований Красноармійською філією Товарної біржі «Українська» за №21585, який нотаріально не посвідчений, а тому недодержання вказаної вимоги тягне недійсність договору. Для визнання дійсним вищевказаного договору купівлі – продажу квартири нотаріусом рекомендовано звернутися до суду. (а.с. 37)

Позивач ОСОБА_1 постійно і відкрито користується спірним об`єктом нерухомості, однак наявні перешкоди у здійсненні реалізації свого права власності на майно, оскільки біржовий контракт (договір купівлі-продажу) нотаріально не посвідчено.

Стаття 55 Конституції України про права і свободи людини і громадянина, які захищаються судом, передбачає, що кожен має право будь-якими, незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Судом надано оцінку обґрунтованості вимог ОСОБА_1 з урахуванням доводів, аргументів Покровської міської ради Донецької області щодо безпідставності позову.

Спірні правовідносини склалися на підставі укладеного 04.08.1998 року договору купівлі-продажу, сторонами правочину є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно п. 1 договору купівлі-продажу від 04.08.1998 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 продали, а ОСОБА_1 купив чотирикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . загальною площею 65,3 квадратних метри та житловою площею 47,0 квадратних метри. (а.с. 6).

Постановою Кабінету Міністрів України № 1353- VIII від 12.05.2016 року «Про перейменування деяких населених пунктів» у Донецькій області місто Красноармійськ перейменовано в місто Покровськ.

На ім`я ОСОБА_1 КП «Бюро технічної інвентаризації» видане реєстраційне посвідчення за реєстровим №6. (а.с. 7).

Згідно відомостей ЦНАП м. Покровська ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . ОСОБА_4 в м. Покровську Донецької області не зареєстровані з 19.08.1998 року. (а.с. 17).

В зв`язку із чим, належним відповідачем по даній справі є Покровська міська рада Донецької області.

Частина 1 ст. 58 Конституції визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Частинами 1, 3 ст. 5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше й регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Відповідно до пп. 4 і 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набуття ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року. Таким чином, до спірних відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" від 10.12.1991 року № 1956-ХІІ (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину) угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню.

Таким чином, на дату укладання позивачем ОСОБА_1 правочину в законодавстві існували протиріччя щодо необхідності нотаріального посвідчення вказаного договору, мала місце колізія норми ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» та норми кодифікованого нормативно-правового акту, а саме ст. 277 ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року, в якому роз`яснено, що у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.

В даному випадку, наявна колізія норм матеріального права, що мають однакову юридичну силу, при цьому суд акцентує увагу, що Закон України "Про товарну біржу" було прийнято в 1991 року, а Цивільний кодекс на момент укладання спірного правочину діяв з 1963 року. При вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, суд вважає правомірним застосування положення ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (як нормативного акту, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження нерухомості без нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року) - якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, - суд може визнати такий договір дійсним. У такому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як вбачається із матеріалів справи доказом укладення і виконання біржового контракту (договору купівлі-продажу) є підтвердження факту проведення всіх розрахунків (сплата визначеної договором суми грошей, які продавцем отримані до підписання договору).

Згідно ч. 2 ст. 47 ЦК України та ст. ст. 224, 227 ЦК України (в редакції 1963 р.), які діяли на час укладення договору, передбачено: - якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення суд може визнати такий договір дійсним.

З матеріалів справи вбачається, що умови договору купівлі-продажу від 04.08.1998 року (біржового контракту) виконано, однак правочин не посвідчено нотаріально. Така обставина перешкоджає позивачу у здійсненні права володіння та розпорядження належним об`єктом нерухомості, право власності не підлягає визнанню державним реєстратором, нотаріусом.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

З вимог ст. 16 ЦК України вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання права власності належить судам. Одним із способів захисту цивільних прав, згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту прав передбачений законом і відповідає йому.

Суд, приймаючи такий висновок, відхиляє доводи відповідача Покровської міської ради Донецької області, що спірний договір купівлі-продажу є нікчемним через відсутність державної реєстрації такого правочину згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», тому не може бути визнаний дійсним. В пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що при вирішенні спору про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню дійсним, необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов`язується із державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін. Разом з тим, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню стаття 220 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, тобто після укладення 04.08.1998 року договору купівлі-продажу. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного суду в постанові від 12.09.2018 року по справі № 522/50/16-ц (підлягає обов`язковому врахуванню в розумінні ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Суд, враховуючи вищевикладене, після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів, за встановленням того, що при укладанні 04.08.1998 року договору купівлі-продажу нерухомості було досягнуто всіх умов угоди та виконано прийняті зобов`язання, при цьому до теперішнього часу заперечень стосовно наслідків укладення правочину не виникло, - приходить до висновку про наявні підстави для застосування вимог ч. 2 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 р.) щодо можливості визнання зазначеного договору дійсним.

Відповідності до ст. ст. 41, 55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 47 ЦК України (у редакції 1963 р.), ст. ст. 16, 220, 319, 328 ЦК України, керуючись ст. ст. 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Покровської міської ради Донецької області про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на майно - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомості, укладений 04.08.1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , зареєстрований у Товарній біржі «Українська» за реєстраційним номером № 21585.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житлову квартиру АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі – продажу від 04.08.1998 року зареєстрованого у Товарній біржі «Українська» за реєстраційним номером 21585.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України та, відповідно п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, - до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України (в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020 р.) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином; суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення; суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду – 27.01.2021 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Покровська міська рада Донецької області, код ЄДРПОУ 04052933, адреса місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 11.

Суддя: