Рішення № 94261839, 19.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2021 року м. Київ № 640/1771/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до про Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 сум недоотриманої ним пенсії з урахуванням його трудового стажу з 20.11.1993 по 26.06.1997 в СМК "ПУСК" та з 06.06.1998 по 01.08.2001 в ПП "ДЕНА" з часу призначення йому пенсії 18.04.2017;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої ним пенсії з урахуванням його трудового стажу з 20.11.1993 по 26.06.1997 в СМК "ПУСК" та з 06.06.1998 по 01.08.2001 в ПП "ДЕНА" з часу призначення йому пенсії 18.04.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не здійснено перерахунку пенсії з дня призначення останньої з урахуванням встановленого судовим рішенням трудового стажу в період з 20.11.1993 по 26.06.1997 в СМК "ПУСК" та з 06.06.1998 по 01.08.2001 в ПП "ДЕНА".

Ухвалою суду від 29.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/1771/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення 03.02.2020 відповідачеві вручено ухвалу суду від 29.01.2020, проте в установлений в ухвалі строк останнім не подано відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в м. Києві та з 18.04.2017 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач стверджує, що внаслідок неналежного оформлення відомостей у трудовій книжці при розрахунку розміру пенсії останньому не було зараховано 5 років трудового стажу в СМК "ПУСК" та 3 роки трудового стажу в ПП "ДЕНА".

Указані обставини обумовили звернення позивача до Деснянського районного суду м. Києва з заявою про встановлення факту роботи в СМК "ПУСК" та ПП "ДЕНА".

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16.10.2019 у справі № 754/11568/19, яке набрало законної сили 16.11.2019, встановлено факт роботи ОСОБА_1 в період з 20.11.1993 по 26.06.1997 в СМК "ПУСК" електромонтажником 5-го розряду по будівельно-монтажним роботам; встановлено факт роботи ОСОБА_1 в період з 06.06.1998 по 01.08.2001 в ПП "ДЕНА" машиністом земснаряду.

29.11.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16.10.2019 у справі № 754/11568/19 з моменту призначення пенсії.

Листом від 02.01.2020 № 1041/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило ОСОБА_1 , що останньому здійснено перерахунок пенсії з 16.11.2019 - з дати набрання судовим рішенням законної сили. Враховуючи, що рішення Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/11568/19 не містить зобов`язань щодо проведення перерахунку пенсії за віком з дати призначення, відсутні підстави для перерахунку пенсії з 18.04.2017.

Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Пунктом 1 частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16.10.2019 у справі № 754/11568/19, яке набрало законної сили 16.11.2019, встановлено, що при розрахунку розміру пенсії, органом пенсійного фонду не було враховано трудовий стаж ОСОБА_1 з 20.11.1993 по 26.06.1997 в СМК "ПУСК". Причиною цього було те, що печатка кооперативу, якою в трудовій книжці було зафіксовано факт роботи заявника, була зразка УРСР та не відповідала вимогам Постанови КМУ № 276 від 29.04.1994 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності" (на печатці був відсутній ідентифікаційний код підприємства). Також, ОСОБА_1 не було враховано трудовий стаж з 06.06.1998 по 01.08.2001 в ПП "ДЕНА". Причиною цього було те, що факт роботи заявника в ПП "ДЕНА" було зафіксовано печаткою прямокутної форми, яка не відповідала вимогам (мала бути круглою чи трикутною) чинного на той час наказу МВС України № 17 від 11.01.1999 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об`єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів". Через недоліки виявлені в оформлені трудової книжки, заявнику не було враховано майже 7 років його трудового стажу, що суттєво вплинуло на розмір його пенсії.

При цьому, Деснянським районним судом м. Києва у рішенні від 16.10.2019 встановлено, що твердження Пенсійного фонду про те, що період роботи заявника з 20.11.1993 по 26.06.1997 в СМК "ПУСК" електрозварником 5-го розряду по будівельно-монтажним роботам неможливо врахувати в трудовий стаж, у зв`язку з тим, що печатка Кооперативу, якою в трудовій книжці було зафіксовано факт роботи заявника, була зразка УРСР та не відповідала вимогам Постанови КМУ № 276 від 29.04.1994 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності", період роботи заявника з 06.06.1998 по 01.08.2001 в ПП "ДЕНА" на посаді машиніста земснараду неможливо врахувати в трудовий стаж, у зв`язку з тим, що факт роботи заявника в ПП "ДЕНА" було зафіксовано печаткою прямокутної форми, яка не відповідала вимогам (мала бути круглою чи трикутною) чинного на той час наказу МВС України № 17 від 11.01.1999 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об`єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів" не ґрунтуються на жодній нормі законодавства.

Крім того, положення постанови КМУ № 276 від 29.04.1994 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності" та чинного на той час наказу МВС України № 17 від 11.01.1999 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об`єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів" не містять положень про не чинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов`язок їх заміни. Не впливає на права та законні інтереси заявника й факт припинення статусу СРСР як суб`єкта міжнародного права.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що факт роботи ОСОБА_1 в період з 20.11.1993 по 26.06.1997 в СМК "ПУСК" електрозварником 5-го розряду по будівельно-монтажним роботам та в період з 06.06.1998 по 01.08.2001 в ПП "ДЕНА" машиністом земснаряду підтверджується записами в трудовій книжці, тобто основним документом, який підтверджує трудовий стаж працівника.

За змістом частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини щодо необхідності врахування відповідачем при призначенні пенсії ОСОБА_1 трудового стажу останнього в період з 20.11.1993 по 26.06.1997 в СМК "ПУСК" електрозварником 5-го розряду по будівельно-монтажним роботам та в період з 06.06.1998 по 01.08.2001 в ПП "ДЕНА", не підлягають доказуванню.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.

Зокрема, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до пункту 22 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995).

Аналогічна правова позиція щодо права власності особи висловлена Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24.04.2003).

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мюллер проти Австрії" суд зазначив, що у зв`язку з сплатою обов`язкових внесків до пенсійного фонду у застрахованої особи виникає право власності на пенсію.

Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач при здійсненні перерахунку пенсії позивача на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16.10.2019 у справі № 754/11568/19 протиправно не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 суми недоотриманої ним пенсії з урахуванням його трудового стажу з 20.11.1993 по 26.06.1997 в СМК "ПУСК" та з 06.06.1998 по 01.08.2001 в ПП "ДЕНА" з часу призначення пенсії останнього, а саме: з 18.04.2017, що є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

За змістом частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір в сумі 840,00 грн підлягає стягненню на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2100,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16.

Також, суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між Котовичем І.О. (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги від 15.01.2020 № 15/01-20, яким визначено, що адвокат зобов`язується за дорученням клієнта надати правову допомогу щодо стягнення з органів Пенсійного фонду України на користь клієнта недоотриманих ним сум пенсії з урахуванням трудового стажу з 20.11.1993 по 26.06.1997 в СМК "ПУСК" та з 06.06.1998 по 01.08.2001 в ПП "ДЕНА" з часу призначення клієнту пенсії 18.04.2017.

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. вказаного договору формою винагороди адвоката за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення визначається та здійснюється відповідно до Протоколу погодження гонорару, що є додатком до цього договору (додаток № 2).

Протоколом погодження гонорару від 15.01.2020 визначено, що гонорар за надання правничої допомоги становить 2100,00 грн.

На підтвердження наявності у позивача витрат на професійну правничу допомогу останнім надано акт приймання-передачі наданих послуг від 21.01.2020 № 1, квитанцію від 21.01.2020 про сплату готівковими коштами 2100,00 грн, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правової допомоги серії КВ № 458263.

З огляду на викладене та виходячи з обсягу задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги при розгляді справи в суді в розмірі 2100,00 грн.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 сум недоотриманої ним пенсії з урахуванням трудового стажу з 20.11.1993 по 26.06.1997 в СМК "ПУСК" та з 06.06.1998 по 01.08.2001 в ПП "ДЕНА" з часу призначення пенсії, а саме: з 18.04.2017.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, ідентифікаційний код 42098368) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) суму недоотриманої пенсії з урахуванням трудового стажу з 20.11.1993 по 26.06.1997 в СМК "ПУСК" та з 06.06.1998 по 01.08.2001 в ПП "ДЕНА" з часу призначення пенсії, а саме: з 18.04.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, ідентифікаційний код 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 840,80 грн сплаченого судового збору.

Стягнути з за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, ідентифікаційний код 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2100,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя В.П. Катющенко