Ухвала суду № 93349643, 07.12.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6028/19

провадження 1-о/462/3/20

У Х В А Л А

07 грудня 2020 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

Головуючої судді – Мруць І.С.,

за участю секретаря судових засідань – Бардійовської І.Р., Мороза В.В., Любінець В.Ю.

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора – Скобала Р.Є.,

особи, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру – ОСОБА_1

законного представника особи, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру – ОСОБА_2

захисника особи, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру – Детинича П.І.

представника Дніпровської філії «СЗНПД» ДУ «ЦПЗМНА МОЗ України» - Ємець О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в режимі відеоконференції заяву прокурора Залізничного відділу Львівської місцевої прокуратури №2 Львівської області Скобало Р.О. про перегляд ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 24.12.2019 за нововиявленими обставинами,

встановив:

в провадження Залізничного районного суду м.Львова надійшла заява прокурора Залізничного відділу Львівської місцевої прокуратури №2 Львівської області Скобало Р.О. у кримінальному провадженні №12019140060002112 від 07.07.2019 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України про перегляд ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 24.12.2019 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 24.12.2019 року до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харків, українця, громадянина України, одруженого, пенсіонера, із вищою освітою, проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , раніше не судимого, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Заяву прокурор обґрунтовує, відповідно до ч.2 ст.459 КПК України, іншими обставинами, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути. Такою обставиною, що могла вплинути на судове рішення, але не була відома та не могла бути відома суду та стороні обвинувачення, прокурор вважає висновок комісії лікарів-психіатрів щодо особи ( ОСОБА_1 ), до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру №497 від 18.05.2020 Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України» (далі ДФ «СЗНПД» ДУ «ЦПЗМНА МОЗ України»).

Прокурор зазначає, що висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи №93 від 06.08.2019 року, яку було проведено в ході досудового розслідування кримінального провадження №№12019140060002112 від 07.07.2019 р. про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст.115 КК України, встановлено, що на час надання висновку, а також в період інкримінованого йому діяння 07.07.2019 р. обвинувачений страждав хронічним психічним захворюванням у формі лакунарної деменції, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Однак, згідно висновку ДФ «СЗНПД» ДУ «ЦПЗМНА МОЗ України»№497 від 18.05.2020 р., який на думку прокурора є нововиявленою обставиною у справі, комісія лікарів дійшла висновку про необхідність проведення ОСОБА_1 , повторної стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи в іншій експертній установі з метою вирішення діагностичних і експертних питань як на момент скоєного, так і на час надання консультативного висновку. Своє рішення комісія лікарів обґрунтувала тим, що аналіз наявної медичної документації (анамнезу життя і анамнезу захворювання), даних клінічного психіатричного спостереження, експериментально-психологічного дослідження в умовах ДФ ««СЗНПД» ДУ «ЦПЗМНА МОЗ України» виявляє, що висновок стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 06.08.2019 р. №93 щодо наявності у ОСОБА_1 лакунарної деменції, яка вперше клінічно повно розгорнулася гостро та раптово під час інкримінованих йому дій, викликає сумніви.

У судовому засіданні 07.12.2020 року прокурор підтримав заяву про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами з підстав, викладених у такій заяві. Інших заяв чи клопотань не подавав.

Захисник особи, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру, ОСОБА_1 – ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що підтримує заяву прокурора та просить суд, відповідно до п.28 висновку комісії лікарів психіатрів ДФ ««СЗНПД» ДУ «ЦПЗМНА МОЗ України» №497 від 18.05.2020 року, провести повторну стаціонарну комплексну судову психолого-психіатричну експертизу в іншій установі.

Законний представник особи, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру, ОСОБА_1 – ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала захисника Детинича П.І.

Особа, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру, ОСОБА_1 , у судовому засіданні підтримав захисника Детинича П.І., нічого більше не додав.

З`ясувавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Перегляд за нововиявленими обставинами є надзвичайною (екстраординарною) процедурою перегляду судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанції) виявлені обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження, розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним (Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду справа № 522/14170/17 від 03.02.2020 р.).

При цьому необхідно пам`ятати, що важливим при перегляді судового рішення є дотримання принципу юридичної визначеності. Європейський суд з прав людини у рішеннях від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п. 40) та від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» (п. 46) неодноразово акцентував увагу на тому, що одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу «res judicata» – принципу остаточності рішення суду, згідно з яким жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного й обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами.

Верховним Судом під час розгляду справи № 51-517ск18 від 12.05.2020 р. було запропоноване визначення нововиявленим обставинам. А саме, нововиявлені обставини це є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду при прийнятті судового рішення, а також спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

КПК України передбачено, що нововиявленими обставинами визнаються, в тому числі, інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути (ч. 2 ст. 459 КПК України). Законом передбачено, що підозрюваний, обвинувачений не підлягають кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві показання.

Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. За змістом наведених норм процесуального закону, роль суду при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами зводиться лише до встановлення наявності таких обставин, оцінки їх з точки зору істотності для даної конкретної справи, їх дослідження та прийняття відповідного рішення (справа № 51-517ск18 від 12.05.2020 р. Верховний Суд).

В своїх рішеннях Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, згідно з якою перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є ревізійною стадією, в ході якої суд не розглядає обвинувачення по суті, а лише надає оцінку доводам учасників судового провадження щодо наявності у кримінальному провадженні обставин, що не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, а також щодо можливості впливу цих обставин на правильність судового рішення, яке належить переглянути. Під час розгляду провадження № 51-2290ск20 від 18.05.2020 р. Верховний Суд прийшов до висновку, що перегляд за нововиявленими обставинами є надзвичайним (екстраординарним) переглядом судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанції) виявлені обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження, розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним. Тобто, обставини, що не були відомі суду на час судового розгляду, повинні бути настільки суттєвими та неспростовними, щоб мати можливість вплинути на законність прийнятого судом рішення по суті. Процедура скасування остаточного рішення передбачає виникнення суттєвих для справи обставин, які раніше не були відомі. Особа, яка порушує питання про скасування, має довести, що не було можливості надати зазначені докази на остаточному розгляді і, що вони є суттєвими.

Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 2а-23903/09/1270, від 3 квітня 2018 року у справі № 477/1012/14-а, від 30.01.2020 у справі №127/2-а-4944/11, від 18 травня 2020 року у справі № 904/8052/16, від 10 вересня 2020 року у справі № 910/7084/16, від 15 жовтня 2020 року справа № 910/7083/16.

Також необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц, від 26 червня 2019 року у справі №493/410/15-а та від 12 серпня 2020 року у справі № 826/17305/15, від 07 вересня 2020 року у справі № 820/5989/15.

У справі № 1-9/2004 від 26.02.2020 р. Верховний Суд прийшов до наступних висновків. Тлумачення термінів «нововиявлені обставини», «обставини», що вживаються у ст. 459 КПК, має здійснюватися в системному зв`язку з іншими положеннями КПК, у першу чергу, зі ст. 91 цього Кодексу, яка визначає обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Отже, системне тлумачення положень ст. 459, пунктів 4, 5 ст. 462, ст. 91 КПК указує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи у звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки:

1) вони об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду й особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення;

2) вони перебувають в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;

3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Таким чином, суду слід встановити, чи є нововиявленою обставиною в сенсі наявності саме таких ознак висновок комісії лікарів психіатрів ДФ ««СЗНПД» ДУ «ЦПЗМНА МОЗ України» №497 від 18.05.2020 року.

Так, даним висновком встановлено, що аналіз наявної медичної документації (анамнезу життя і анамнезу захворювання), даних клінічного психіатричного спостереження, експериментально-психологічного дослідження в умовах ДФ ««СЗНПД» ДУ «ЦПЗМНА МОЗ України» виявляє, що висновок стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 06.08.2019 №93 щодо наявності у ОСОБА_1 лакунарної деменції, яка вперше клінічно повно розгорнулася гостро та раптово під час інкримінованих йому дій, викликає сумніви (а.с.13).

При цьому, наводяться певні критерії, необхідні для встановлення діагнозу судинної деменції (а.с.14), а саме: наявність синдрому деменції; наявність цереброваскулярного захворювання, доказаного за допомогою нейровізуалізації (або на підставі анамнезу захворювання, або вогнищевих неврологічних симптомів); наявність взаємозв`язку між цими двома захворюваннями, та які, відповідно до консультативного висновку ДФ ««СЗНПД» ДУ «ЦПЗМНА МОЗ України» не виконані, про що, згідно висновку лікарів від 18.05.2020, свідчить наступне.

Клінічне психіатричне обстеження та експериментально-психологічне дослідження пацієнта в ДФ ««СЗНПД» ДУ «ЦПЗМНА МОЗ України» не виявило когнітивних порушень достатнього рівня, щоб задовольняло діагностичні критерії для деменції.

Так, загальними діагностичними критеріями деменції за МКХ-10 є:

G1.наявність кожної з наступних ознак

1)погіршення пам`яті, як вербальної, так і невербальної, найбільш помітне при засвоєнні нової інформації

2)зниження інших когнітивних функцій, що характеризується погіршенням мислення і здатності до логічних суджень, а також в цілому процесів оброблення інформації. Порогове діагностичне значення має такий ступінь ослаблення когнітивних здібностей, внаслідок яких хворий гірше справляється зі своїми звичайними справами, однак не до такого ступеню , щоб це призвело до узалежнення його від оточуючих.

G2. Відсутнє затьмарення свідомості

G3. Відмічається зниження емоційного контролю або мотивації або зміна соціальної поведінки, що проявляється щонайменше однією з наступних ознак : 1) емоційна лабільність 2) дратівливість 3) апатія 4) огрубінння соціальної поведінки

G4. Для достовірного клінічного діагнозу симптоми, описані в G1, повинні спостерігатись чітко протягом щонайменше 6 місяців.

У п.п.1.1., 1.2 висновку від 18.05.2020 року узагальнено підсумки дослідження стану ОСОБА_1 під час перебування у ДФ ««СЗНПД» ДУ «ЦПЗМНА МОЗ України» (а.с.14).

У п.2 висновку зазначено про наявність у ОСОБА_1 діагнозу гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 2 ступеню, однак дослідженнями ДФ ««СЗНПД» ДУ «ЦПЗМНА МОЗ України» не доведено, що це захворювання спричинило такі ушкодження головного мозку, що стали б нейробіологічним субстратом для розвитку лакунарної деменції.

У судовому засіданні судом досліджено висновок судово-психіатричного експерта №93 від 06.08.2019 року, який міститься у матеріалах кримінального провадження №12019140060002112 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, по факту вчинення ОСОБА_1 умисного вбивства ОСОБА_4 (а.с.272).

Так, п.22 висновку встановлено : «При даному стаціонарному клініко –психіатричному експертному обстеженні ОСОБА_1 виявлено клінічні ознаки деменції (набутого недоумства). У психічному стані домінує зниження памяті, що виявляється у втраті здатності зв`язано та послідовно відтворювати як поточні події, так і події минулого. Розлади пам`яті супроводжують значні зміни мислення у вигляді порушення послідовного розмірковування, тому не може цілісно та критично осмислити (розуміти) навколишні події, власний психічний стан та досліджувану ситуацію зокрема. Відповідно є розгубленим в об`єктивній ситуації, що склалася, а висловлювання мають вигляд наївних безпосередніх та некритичних. Виразно страждає емоційна та вольова сфера, тому не має відповідних до об`єктивної ситуації (інкриміновані дії, взяття під варту) емоційних реакцій, навпаки простежується неадекватна благодухість, водночас часто є пасивним, безініціативний, відстороненим від життєвої ситуації, що склалась». У тому ж п.22 висновку №93 зазначено, що «приступаючи до експертного дослідження психічного стану ОСОБА_1 під час інкримінованих йому дій слід вказати, що перші зміни поведінки маніфестували щонайменше за два роки до цього». І далі – «підсумовуючи вищевказане, з експертної точки зору надається можливим зробити висновок , що виявлене у ОСОБА_1 психічне захворювання вперше клінічно повно розгорнулось гостро та раптово під час інкримінованих йому дій, по типу ініціального делікту. При такому типу маніфесту психічні хвороби, як правило в подальшому клінічно стрімко розгортаються, що і підтверджується результатами даного обстеження. Підсумовуючи усе вищевказане, враховуючи змішану клінічну симптоматику притаманну для кількох видів недоумств, такий стан слід трактувати як лакунарна деменція. Дані щодо гіпертонічної хвороби лише підтверджують таке трактування стану, оскільки власне таке захворюванння є домінуючою причиною виникнення деменцій».

Таким чином, проаналізувавши діагностичні критерії, необхідні та достатні для встановлення діагнозу судинної деменції, наведені у Висновку комісії лікарів-психіатрів щодо особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру 3497 від 18.05.2020 ДФ ««СЗНПД» ДУ «ЦПЗМНА МОЗ України», а також результати висновку за даними екпериментально-психологічного дослідження, викладені у Висновку судово-психіатричного експерта №93 від 06.08.2019 року, суд не встановив у них критичних та безумовних відмінностей у методах та результатах діагностики стану ОСОБА_1 на підтвердження у останнього діагнозу лакунарної деменції.

Суд зауважує, що доводи п.2 висновку від 18.05.2020 року про те, що судинна деменція з гострим початком (як вбачає перебіг захворювання експертна комісія), як правило розвивається після серії інсультів або цереброваскулярного тромбозу, емболії чи геморагії, а таких захворювань ОСОБА_1 не діагностовано (а.с.14 зв.), є одним із варіантів розвитку захворювання, а відтак припущенням, на якому не може ґрунтуватися рішення суду.

Суд критично ставиться до висновку лікарів ДФ ««СЗНПД» ДУ «ЦПЗМНА МОЗ України» про необхідність проведення ОСОБА_1 повторної стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи в іншій експертній установі, саме як до нововиявленої обставини, оскільки така експертиза ще не проведена, клопотань про її проведення поза цим судовим засіданням не було та суду про такі невідомо, доказів іншого суду не подано та вони не оцінюються судом в межах розгляду даної заяви.

За наведених обставин, суд вважає клопотання захисника Детинича П.І. в межах розгляду даної заяви безпідставним, адже цим провадженням за нововиявленими обставинами не можуть встановлюватись чи досліджуватись інші питання, окрім як, чи є висновок від 18.05.2020 року нововиявленою обставиною відповідно до критеріїв таких.

Так само, при розгляді даної заяви, суд не бере до уваги дані психіатричного спостереження та експериментально-психологічного дослідження поведінки ОСОБА_1 в ДФ ««СЗНПД» ДУ «ЦПЗМНА МОЗ України» після постановлення ухвали від 24.12.2019, адже такі обставини об`єктивно не існували на час розгляду клопотання про застосування примусових медичних заходів, та не можуть вважатися нововиявленими. На думку суду, такі є новими обставинами.

Суд враховує, що психічний стан ОСОБА_1 , а саме наявність у нього психічного захворювання у формі лакунарної деменції, на час розгляду клопотання про застосування до нього примусових заходів медичного характеру, був відомим для суду та учасників процесу. У цій частині висновок судово-психіатричного експерта був взятий судом до уваги при постановленні ухвали від 24.12.2019 року та не піддавався сумніву. У судовому засіданні 24.12.2019 висновок судово-психіатричного експерта №93 був підтриманий експертом ОСОБА_5 . При цьому експертом вказано на тип суспільної небезпеки психічно хворого для себе або для інших осіб, значну небезпеку для суспільства ОСОБА_1 . Жодних клопотань про проведення повторних, додаткових чи комплексних експертиз учасниками процесу не було заявлено як до постановлення ухвали так і після. Так само, у суду не було підстав вважати висновок судово-психіатричного експерта №93 необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності, відповідно до п.3 ч.2 ст.332 КПК України.

За наведених обставин, враховуючи, що обставини, викладені у висновку комісії лікарів-психіатрів №497 від 18.05.2020, самі по собі не спростовують наявності у ОСОБА_1 психічного захворювання у формі лакунарної деменції, а доказів іншого суду не надано, те, що факт психічного захворювання був відомим суду, істотним та був врахований при постановленні ухвали суду від 24.12.2019 року, а також те, що покращення стану здоров`я ОСОБА_1 після ухвалення даного судового рішення є новою обставиною, суд вважає, що заяву про перегляд ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 24.12.2019 р. за нововиявленими обставинами слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 336, 369-372, 395, 459, 466, 467 КПК України, суд

постановив:

заяву прокурора Залізничного відділу Львівської місцевої прокуратури №2 Львівської області Скобало Р.О. про перегляд ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 24.12.2019 за нововиявленими обставинами – залишити без задоволення.

Копію ухвали надіслати Дніпровській філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України» (49006, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко,84) - для вручення особі, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру ОСОБА_1 , а іншим учасникам судового провадження – для відома.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Судове рішення за наслідками кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржене в порядку, передбаченому для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м.Львова протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: І.С. Мруць