Рішення № 93263449, 02.12.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/14538/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – відповідач, ГУ ПфУ у Волинській області) про визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванні періоду його військової служби з 18.11.1979 по 14.11.1981 до страхового стажу при призначенні пенсії за віком; зобов`язання зарахувати до його страхового стажу період проходження військової служби з 18.11.1979 по 14.11.1981, з моменту призначення пенсії за віком, а саме з 24.03.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку у ГУ ПфУ у Волинській області як одержувач пенсії за віком, призначеної відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 24 березня 2020 року. Зазначає, що при призначенні пенсії за віком до його загального страхового стажу не врахований період військової служби. Листом від 28.08.2020 №11854-12289/К-02/8-0300/20 відповідач повідомив, що зарахувати період військової служби до страхового стажу немає законних підстав, оскільки в його трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 27.08.1978 запис про період військової служби внесений з порушенням Інструкції ведення трудових книжок та у довідці, яка видана Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, значиться ім`я « ОСОБА_2 ».

Відмову у зарахуванні періоду його військової служби до страхового стажу при призначенні пенсії за віком, вважає протиправною та такою, то грубо порушує його законні права та інтереси, оскільки порушення роботодавцями чи іншими особами порядку заповнення його трудової книжки та інших документів, не може бути підставою для позбавлення його права на належний розмір пенсії за віком.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.17).

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.19-23) позовні вимоги позивача не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно з записом трудової книжки №3 з 16.11.1979 по 29.11(12). 1981 позивач проходив службу в Радянській Армії. Зазначений запис внесений з виправленнями, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Для підтвердження зазначеного періоду позивач надав довідку від 25.11.2019 №К-1879/2092, видану Львівським територіальним архівним відділом Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, зокрема, у вказаній довідці зазначено, що ОСОБА_1 , 1960 року народження, зарахований до списку частини з 18 листопада 1979 року (наказ №35) по 14 листопада 1981 року (наказ №272). Однак, згідно з паспортом позивач значиться як ОСОБА_1 , а тому вказаний період зарахувати до страхового стажу немає законних підстав, оскільки органами Пенсійного фонду України здійснюється підтвердження лише фактів наявності трудового стажу. Крім того вказаний спір має розглядатися в рамках цивільного судочинства, а не адміністративного, оскільки фактично підставою звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом є встановлення факту, що має юридичне значення, а саме — встановлення факту належності правовстановлюючого документа. З наведених підстав просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 повністю.

Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.03.2020 звернувся до ГУ ПфУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років (а.с.40).

24.03.2020 Луцьким об`єднаним управлінням ПФУ прийнято рішення №032350008325 про призначення пенсії ОСОБА_1 (а.с.29). При цьому при визначенні страхового стажу відповідачем не був врахований період його військової служби з 18.11.1979 по 14.11.1981 (а.с.30).

13.08.2020 позивач звернувся до ГУ ПфУ у Волинській області з заявою про зарахування до страхового стажу періоду військової служби з 18.11.1979 по 14.11.1981, що не заперечується сторонами.

Відповідач листом від 28.08.2020 №11854-12289/К-02/8-0300 відмовив у зарахуванні до страхового стажу періоду військової служби, оскільки в наданій сканкопії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.08.1978 запис про період військової служби внесений з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок….. В матеріалах електронної пенсійної справи наявна довідка, видана Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, де ім`я позивача значиться «Леонид». Відповідно зарахувати період військової служби до страхового стажу немає законних підстав. Згідно з пунктом 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку (а.с.15).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 (далі – Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі – Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.

Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з відмовою пенсійного органу у зарахуванні періоду військової служби позивача з 18.11.1979 по 14.11.1981 до загального страхового стажу.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача НОМЕР_1 (а.с.15-26), слідує, що відповідно до запису №03, внесеного на підставі військового квитка №4384468, останній з 16.11.1979 по 29.12.1981 проходив службу в рядах Радянської Армії, при цьому запис №03 внесений з виправленнями, а саме місяць завершення служби виправлений (11 чи 12).

У зв`язку з втратою військового квитка позивачу видане тимчасове посвідчення № НОМЕР_2 , у якому записи про період проходження військової служби відсутні (а.с.13).

Водночас до заяви про призначення пенсії позивач долучив архівну довідку, видану територіальним архівним відділом Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 23.10.2019 №4917 (а.с.14), з якої слідує, що в книзі алфавітного обліку рядового та сержантського складу строкової служби військової частини 32351 призову 1979 значиться (далі текст мовою оригіналу, російською) « ОСОБА_3 , 1960 года рождения, зачислен в списки части с 18 ноября 1979 (приказ №35) по 14 ноября 1981 года (приказ №272) в воинском звании – рядовой. Уволен в запас и направлен в Луцкий ОГВК».

Отже, в архівній довідці, виданій позивачу, зазначене ім`я « ОСОБА_2 », в той час як його ім`я « ОСОБА_4 ».

Разом з тим, суд зауважує, що на першій сторінці трудової книжки позивача в графі «Ім`я» зроблено виправлення імені з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_4 », виправлення внесено на підставі паспорта НОМЕР_3 , виданого Луцьким МВ УМВС України у Волинській області.

Як зазначив позивач у позовній заяві, в усіх його документах, в тому числі і у втраченому військовому квитку, його ім`я значилося російською мовою « ОСОБА_2 », а при перекладі на українську записали « ОСОБА_4 ».

На думку суду, видана ОСОБА_1 довідка територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 23.10.2019 №4917, хоч і містить невірне зазначення його імені « ОСОБА_2 », однак з врахуванням досліджених письмових доказів, а саме трудової книжки, у якій ім`я позивача « ОСОБА_2 » виправлене на « ОСОБА_4 », підтверджує період проходження ним військової служби з 18.11.1979 по 14.11.1981.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункт 9.3.3.4. Основних правил роботи державних архівів України, схвалених колегією Держкомархіву України від 3 лютого 2004 року (протокол №2), невідповідність окремих відомостей, що містяться в документах архіву, даним, викладеним у запиті, не може бути перешкодою для внесення їх до тексту довідки, якщо інша документна інформація не залишає сумніву у тотожності особи чи певних фактів. У разі різночитання імен, прізвищ, назв, окремих біографічних фактів наводиться те написання, що вживається в документі, з позначкою «так у документі». Відсутність імені, по батькові, неможливість розшифрування ініціалів обумовлюється.

Отже, оскільки позивачу архівною установою видано довідку про період проходження ним військової служби та у архівної установи не виникло сумнівів у тотожності особи ОСОБА_1 , тому розбіжності в архівних документах при написанні імені не свідчать про неможливість зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження ним військової служби. Крім того, трудова книжка ОСОБА_1 також містить записи про його службу в лавах Радянської армії.

Суд також звертає увагу на положення чинної на час внесення записів до трудової книжки позивача постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців».

Відповідно до пункту 1 вказаної постанови трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктами 13, 18 даної постанови визначено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Отже, з аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, більше того, недоліки її заповнення не можуть бути підставою для висновку про відсутність стажу ОСОБА_1 за спірний період.

Покликання відповідача на те, що підставою звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом є встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: встановлення факту належності правовстановлюючого документа, відтак вказаний спір має розглядатись за правилами цивільного судочинства, суд вважає безпідставними, оскільки спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з не зарахуванням пенсійним органом до страхового стажу ОСОБА_1 періоду проходження ним військової служби на підставі поданих документів.

Суд враховує, що позивач вжив усіх можливих заходів для підтвердження проходження ним військової служби в період з 18.11.1979 по 14.11.1981.

Відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 в справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Приймаючи рішення у даній справі, суд зазначає, що обставини, які підлягали встановленню судом у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі та враховує ступінь вини позивача у відсутності повного об`єму необхідних для реалізації його прав документів та повноті записів у наявних підтверджуючих загальний стаж документах, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Крім цього, згідно вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач – ГУ ПфУ у Волинській області як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що дії щодо не зарахування позивачу періоду військової служби з 18.11.1979 по 14.12.1981 до страхового стажу при призначенні пенсії за віком вчинені відповідно до норм законодавства, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для їх вчинення.

За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що з врахуванням вимог статті 245 КАС України належать до задоволення шляхом визнання протиправними дій ГУ ПфУ у Волинській області щодо не зарахування періоду проходження військової служби ОСОБА_1 з 18.11.1979 по 14.11.1981 до страхового стажу при призначенні пенсії за віком, зобов`язання відповідача зарахувати вказаний період проходження служби до страхового стажу з дня призначення пенсії за віком, а саме: з 24.03.2020.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судовий збір в розмірі 840,80 грн, сплачений згідно з квитанцією 05.10.2020 (а.с.6).

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не зарахування періоду проходження військової служби ОСОБА_1 з 18.11.1979 по 14.11.1981 до страхового стажу при призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код 13358826) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) період проходження військової служби з 18.11.1979 по 14.11.1981 з дня призначення пенсії, тобто з 24.03.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій