Ухвала суду № 92770749, 11.11.2020, Господарський суд Чернігівської області

УХВАЛА

"11" листопада 2020 р. м. Чернігів справа №927/1070/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., розглянувши матеріали позовної заяви №1499/а від 05 листопада 2020 року

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Агропартнер”

пр-т Перемоги, 133, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 31818929

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Біокарт-Агро”

вул. Реміснича, 28, офіс 306, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 37198918

предмет спору: про стягнення 1506950,53 грн

Товариством з обмеженою відповідальністю “Агропартнер” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Біокарт-Агро” про стягнення 1506950,53 грн, з яких:

-1096635,00 грн основної заборгованості, а саме:

-за договором №435/12 від 15 грудня 2017 року: 907239,20 грн боргу за товар карбамід та 64045,80 грн боргу за товар сульфат амонію;

-за договором №П-107-АПР від 13 лютого 2019 року: 125350,00 грн боргу за товар карбамід;

- 183824,35 грн пені (за договором №435/12 від 15 грудня 2017 року та договором №П-107-АПР від 13 лютого 2019 року),

-85349,61 грн трьох відсотків річних (за договором №435/12 від 15 грудня 2017 року та договором №П-107-АПР від 13 лютого 2019 року),

-141141,57 грн інфляційних втрат (за договором №435/12 від 15 грудня 2017 року та договором №П-107-АПР від 13 лютого 2019 року).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладених між сторонами:

- договору №435/12 від 15 грудня 2017 року та

- договору №П-107-АПР від 13 лютого 2019 року.

Позивачем в одній позовній заяві об`єднано позовні вимоги: по договору №435/12 від 15 грудня 2017 року, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агропартнер” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Біокарт-Агро” та по договору №П-107-АПР від 13 лютого 2019 року, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агропартнер” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Біокарт-Агро”.

За приписами ст. 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Пов`язаними позовними вимогами є вимоги, які випливають або виникають одна щодо іншої.

Отже, кожний із зазначених вище договорів є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені при виконанні відповідного договору, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками.

Виходячи зі змісту позовної заяви, а також доданих до неї документів, заявлені позовні вимоги не пов`язані між собою, а ні підставами виникнення, а ні поданими доказами. Вказані договори є самостійними правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. Заявлені позовні вимоги нічим іншим, ніж способом захисту, не пов`язані, проте аналогічність підстав, тобто один і той же спосіб захисту, свідчить про певну однорідність, але не пов`язаність.

Отже, кожна із вимог про стягнення коштів є самостійною вимогою, безпосередньо між собою не пов`язаною та не є основними і похідними одна стосовно одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших.

Таким чином, позивачем по суті заявлено дві окремі позовні вимоги.

Критерій аналогічності договорів, не є достатнім для застосування правил об`єднання позовів у розумінні ст. 173 ГПК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2019 року у справі №910/11811/18.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що об`єднання позовних вимог може мати негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов`язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи. Об`єднання позовів є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд вважає, що сумісний розгляд позовних вимог перешкоджатиме з`ясуванню взаємних прав і обов`язків сторін та суттєво ускладнить вирішення спору, оскільки у даному випадку під час розгляду справи суд повинен буде надати оцінку умовам кожного з укладених договорів та правової природи кожного з них, встановити інші обставини спірних правовідносин, а також правомірність заявлених до стягнення сум. Зазначене свідчить про те, що по кожному з договорів, суду необхідно проводити окрему процесуальну процедуру, з визначенням та дослідженням різного кола доказів, пов`язаних з встановленням обставин, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, що також суттєво утруднить вирішення спору в межах однієї справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем при поданні позову було порушено правила ст. 173 ГПК України щодо об`єднання позовних вимог, оскільки у даному випадку між сторонами у справі було укладено два договори, які є різними за предметом, обсягом зобов`язань, що має наслідком дослідження окремо кожного договору.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Враховуючи вимоги ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, у суду відсутні підстави для застосування положень статті 173 Господарського процесуального кодексу України щодо самостійного роз`єднання позовних вимог.

За наведених підстав, суд дійшов висновку, що подана позовна заява підлягає поверненню, у зв`язку з порушенням позивачем правил об`єднання позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Керуючись ст. 162, 164, 173, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву і додані до неї документи повернути без розгляду Товариству з обмеженою відповідальністю “Агропартнер”.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки та в порядку, що передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та підпунктом 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала складена та підписана 11 листопада 2020 року.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/