Постанова № 92512019, 26.10.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7323/20 2-а/335/249/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря Каравайко В.В., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальону № 4 Управління патрульної поліції в Запорізькій області лейтенанта поліції Власенка Павла Олеговича, Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 2 батальону № 4 Управління патрульної поліції в Запорізькій області лейтенанта поліції Власенка Павла Олеговича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в обґрунтування якого зазначив наступне.

05.08.2020 року постановою серії ЕАМ № 2928159, винесеною відповідачем у справі, позивача визнано винним за ч. 2 ст. 122 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу за порушення п. 9.2. б ПДР України.

Позивач з постановою не згоден, вважає, що вона є незаконною, необґрунтованою та винесена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, тому просить суд постанову скасувати, стягнунути на його користь понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 02.09.2020 року позов було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позову.

На виконання ухвали суду від 02.09.2020 року, позивачем 10.09.2020 року було подано заяву про усунення недоліків позову та уточнений позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальону № 4 Управління патрульної поліції в Запорізькій області лейтенанта поліції Власенка Павла Олеговича, Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою суду від 14.09.2020 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ відповідно до ст.ст. 268-272, 286 КАС України, відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

13.10.2020 року представником відповідача Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції подано відзив на позов, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, вважає оскаржувану постанову законною, обгрунтованою, винесеною з дотриманням вимог Закону, у зв`язку із чим у задоволенні позову просить відмовити.

Представником позивача подано письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, відповідно до якої він підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити.

У судове засідання відповідач інспектор роти № 2 батальону № 4 Управління патрульної поліції в Запорізькій області лейтенант поліції Власенко П.О. не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, заяву про розгляд справи у його відсутність та відзиву на позов суду не надав.

Представник відповідача Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції у відзиві на позов просив розглянути справу у його відсутність.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи і проаналізувавши доводи позивача та відповідні положення Правил дорожнього руху України, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 288 КУпАП, постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим кодексом.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 КАС України, докази суду надають учасники справи.

Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За нормою ч. 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як зазначено у постанові про адміністративне правопорушення від 05.08.2020 року серії ЕАМ № 2928159 позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним за ч. 2 ст. 122 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень за те, що він 05.08.2020 року, о 06 годині 23 хвилини, у м. Запоріжжі по автомагістралі Харків-Сімферополь, керуючи транспортним засобом Ford Fusion, д.н. НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті та зміні напрямку руху при з`їзді з головної дороги на другорядну на перехресті з круговим рухом, чим порушив п. 9.2 б ПДР України.

Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Пунктом 17.1. Правил дорожнього руху України, передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зазначений у постанові час та місці, керуючи транспортним засобом, на вимогу інспектора УПП в Запорізькій області, в дозволеному для зупинки місці, він зупинив свій автомобіль. Після перевірки його документів, інспектор повідомив про порушення ним п. 9.2. б ПДР України, про що склав оскаржувану постанову. Проте, позивач наполягає на тому, що вимоги ПДР України ним не було порушено та він, керуючи транспортним засобом, завчасно перед поворотом подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при зміні напрямку руху, тоді як у постанові зазначено про неподання такого сигналу водієм при повороті, а не перед ним. Позивач зазначає, що доказів його вини у вчиненні адміністративного правопорушення на його вимогу йому надано не було та не надано можливості скласти письмові пояснення, крім того, оскаржувана постанова не містить переліку доказів, доданих до адміністративного матеріалу, в порушення ч. 3 ст. 283 КУпАП. Позивач наполягає на тому, що інспектором не було дотримано порядку проведення розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” від 23 грудня 2005 року з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

З постанови у справі про адміністративне правопорушення від 05.08.2020 року не вбачається доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 було порушено вимоги ПДР України, зазначено, що до постанови додаються матеріали справи ар218, однак переліку документів не зазначено.

В обгрунтування заперечень проти позову відповідачем до відзиву додано DVD-R диск із відеозаписом зафіксованого правопорушення, за вчинення якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності. З дослідженого в ході розгляду справи відеозапису фіксації правопорушення, судом не було встановлено в його змісті обставин, викладених у оскаржуваній постанові. Так, на оглянутому відеозаписі не вбачається, що позивачем завчасно перед поворотом не було подано сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при зміні напрямку руху.

Інших доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 було порушено вимоги ПДР України, суду надано не було.

В той же час, одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Відповідна позиція викладена в постанові Верховного суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.

Таким чином, матеріалами справи про адміністративне правопорушення не доведено того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Разом з тим, позивач в обгрунтування незаконності постанови посилався на те, що відповідачем було порушено вимоги щодо процедури розгляду справи, встановлені ст. ст. 268, 279 КУпАП.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем пояснення позивача не були спростовані, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються і повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії, бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач, їх не спростує, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, і вважає за можливе покласти їх в основу як докази обставин, на які він посилається в обґрунтування заявленого позову.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного спливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності повинен бути наявним склад адміністративного правопорушення, тобто дія особи повинна бути протиправною, винною і відповідальність за правопорушення повинна бути передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, в ході розгляду справи судом не було встановлено доказів на підтвердження наявності порушень в діях ОСОБА_1 .

За викладених обставин, за відсутності належних доказів доказів, необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення вимог Закону ОСОБА_1 відповідачем зібрано не було та суду не надано, постанова таких доказів не містить, а також даних, які б спростовували свідчення позивача та підтверджували правомірність винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідачем в судове засідання надано не було, у зв`язку з чим постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 2928159 від 05.08.2020 року, підлягає скасуванню.

Положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з відповідача Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 132 КАС України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано ордер на надання правової допомоги б/н від 25.08.2020 року, договір про надання правової допомоги від 25.08.2020 року, у якому визначено вартість гонорару адвоката у 5 000 гривень, та копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 2 від 25.08.2020 року на суму 5 000 гривень.

Поряд з цим, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат представником позивача не подано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, підстав, визначених ст. 78 КАС України, для звільнення позивача від обов`язку доказування судом не встановлено. На переконання суду позивачем та його представником не надано достатніх доказів на підтвердження виконаних адвокатом послуг з надання правничої допомоги, а лише надані документи на підтвердження їх вартості, у зв`язку з чим, суд не має можливості встановити скільки часу витрачено на надання правової допомоги адвокатом, з метою встановлення співмірності розміру витрат на правову допомогу зі складністю справи та виконаних адвокатом наданих послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини, у справі «Данилов проти України», суд зазначає про право заявника на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір є обґрунтованим.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позову в частині стягнення витрат на правничу допомогу є необгрунтованими та не підтвердженими належними доказами, тому не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 77, 78, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 2928159 від 05.08.2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП – скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

В іншій частині частині позовні вимоги – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення рішення.

Суддя: В.В. Калюжна