Рішення № 92469701, 26.10.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

26.10.2020м. ДніпроСправа № 904/992/20За позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТ-1", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про стягнення 2 971 496,62 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: Максименко С.М., заступник начальника управління нормативно-правового забезпечення

Від відповідача: Туманов С.Г., керівник

Від третьої особи: Кальченко В.М., головний спеціаліст-економіст відділу пайової участі управління економіки департаменту економіки, фінансів та міського бюджету

С У Т Ь С П О Р У :

Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТ-1" заборгованість у розмірі 2 971 496,62 грн., з яких:

- основний борг у розмірі 2 000 668,70 грн.;

- пеня у розмірі 510 692,45 грн.;

- 3 % річних у розмірі 122 741,58 грн.;

- інфляційні втрати у розмірі 337 394,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про пайову участь замовників на розвиток інженерно-транспортної соціальної інфраструктури м. Дніпра.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2018, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2018, задоволено позов Дніпровської міської ради про визнання укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "МТ-1" договору про пайову участь замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра, у редакції запропонованій позивачем.

Постановою Верховного Суду від 11.09.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МТ-1" залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2018 у справі № 904/10372/17 залишено без змін. Поновлено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2018 у справі № 904/10372/17.

Згідно з додатком 2, який є невід`ємною частиною договору про пайову участь, кошти пайової участі підлягають сплаті ТОВ "МТ-1" протягом п`яти робочих днів з моменту укладання договору, тобто, з урахуванням вихідних, до 29.06.2018 включно.

Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, який діє на підставі Положення, затвердженого рішенням міської ради від 31.01.2018 №31/29, листом від 23.04.2018 №10/15-229 повідомлено ТОВ "МТ-1" про необхідність сплатити кошти пайової участі за договором, який визнано укладеним рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2018 у справі №904/10372/17.

Згідно з виписками по рахунку НОМЕР_1 : Надходження до міського бюджету коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, наданими відділенням держказначейства, ТОВ "МТ-1" 17.04.2019, 18.04.2018, 19.04.2019, 22.04.2019, 23.04.2019, 10.06.2019, 12.06.2019 перераховано до цільового фонду міської ради кошти в загальній сумі 1 700 000, 00 грн. на виконання судового рішення у справі 904/10372/17. Залишок коштів по договору складає 2 000 668,70 грн., які до теперішнього часу відповідачем не перераховано.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МТ-1", проти задоволення позовних вимог заперечує, посилається на відсутність будь-якої заборгованості у зв`язку з проведенням зарахування зустрічних однорідних вимог, про що направлено на адресу позивача повідомлення, яке отримано позивачем 16 березня 2020 року. Зі змісту повідомлення вбачається, що рішенням Дніпровської міської ради від 30.09.2015 №26/67 було надано згоду на прийняття в комунальну власність територіальної громади міста зовнішніх мереж водопостачання, прокладених по Запорізькому шосе, які перебувають на балансі ТОВ "МТ-1". Відповідно до акту приймання-передачі від 28.03.2016 на підставі вищевикладеного рішення міської ради майно було фактично передано. Вартість майна складає 3 841 303,00 грн. та станом на час розгляду справи грошові кошти позивачем на рахунок відповідача не перераховані. Враховуючи той факт, що майно, відповідно до тексту рішення міської ради, прийнято у власність територіальної громади, представником якої є рада, ТОВ "МТ-1" повідомляє про зарахування зустрічних вимог Дніпровської міської ради та ТОВ "МТ-1" на суму 2 000 668,70 грн.

При цьому відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/17770/17 та від 18.06.2019 у справі №914/8912/16, за змістом яких якщо заява про зарахування зустрічних вимог не оскаржена та не визнана недійсною, вона породжує правові наслідки.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначає, що:

відзив Товариства не відповідає статусу процесуального документа у розумінні приписів статті 165 Господарського процесуального кодексу України; застосування норм статей 202,203 Господарського кодексу України, статті 601 Цивільного кодексу України щодо зарахування зустрічних однорідних вимог до спірних правовідносин є незаконним;

відзив не містить заперечень проти будь-якої з обставин, на яких грунтується позов, не наведено жодних доводів з посиланням на відповідні докази щодо безпідставності вимог позивача сплатити кошти пайової участі;

відповідно до п.5.4. договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра, якщо технічними умовами передбачено необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність. У разі звернення замовника з зазначеного питання дія п.5.3 зупиняється. Тож, враховуючи зміст спірних правовідносин, є очевидною, на думку позивача, відсутність зустрічних зобов`язань, а встановлена законом можливість зміни розміру пайового внеску діє в межах договірних відносин по конкретному об`єкту будівництва за відповідних обставин;

відповідачем не здійснювалось будівництво інженерних мереж за адресою об`єкта: вул. Європейська (Миронова) у районі будинку №7 м. Дніпро, спорудження якого є підставою для нарахування пайового внеску. Отже питання про зарахування кошторисної вартості виконаних робіт з будівництва зовнішніх мереж водопроводу та каналізації в рахунок оплати встановленого договором пайового внеску на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра по цьому об`єкту не є актуальним;

заява відповідача від 15.03.2020 (односторонній правочин) про припинення зобов`язань Товариства на користь позивача шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить актам цивільного законодавства, що свідчить про його нікчемність. Відповідно, припинення зобов`язання щодо сплати пайової участі за договором про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра не відбулося.

Ухвалою господарського суду від 25.02.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради.

Третя особа письмових пояснень на позовну заяву не надала, про дату, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2020 справу №904/992/20 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 17.03.2020.

У судовому засіданні 17.03.2020 оголошено перерву до 22.04.2020.

Підготовче засідання, призначене на 22.04.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Євстигнеєвої Н.М. у відпустці.

Листом Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2020 повідомлено учасників справи про призначення наступного підготовчого засідання на іншу дату після повернення судді з відпустки.

Ухвалою господарського суду від 08.05.2020 підготовче засідання призначено на 26.05.2020. Підготовче засідання відкладалось з 26.05.2020 на 22.06.2020.

У судовому засіданні 22.06.2020 суд оголосив перерву до 13 липня 2020 року. Підготовче засідання відкладалось з 13.07.2020 на 10.08.2020.

06.08.2020 відповідач надав клопотання про долучення до матеріалів справи копію висновку про вартість переданого майна (мереж водопроводу), виконаний приватним підприємством фірма "Приват-послуга" (має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №16378, виданий Фондом Державного майна України від 29.04.2014).

Ухвалою суду від 10.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 05.10.2020.

У судовому засіданні 05.10.2020 суд, в порядку пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 15.10.2020.

У судовому засіданні 15.10.2020 оголошена перерва до 26.10.2020.

У судовому засіданні 26.10.2020 проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2018, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2018, задоволено позов Дніпровської міської ради про визнання укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "МТ-1" договору про пайову участь замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра, у редакції запропонованій позивачем.

03.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "МТ-1" звернулось із касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2018 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та подало клопотання про зупинення дії рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2018.

Ухвалою суду касаційної інстанції від 30.07.2018 відкрито касаційне провадження у справі №904/10372/17 та задоволено клопотання ТОВ "МТ-1" про зупинення дії рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2018.

Зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2018 у справі №904/10372/17 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 11.09.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МТ-1" залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2018 у справі № 904/10372/17 залишено без змін.

Поновлено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2018 у справі № 904/10372/17.

Таким чином, з урахуванням положень частини першої статті 241, статті 256 ГПК України, рішення Господарського суду Дніпропетровської області набрало законної сили 21.06.2018.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (ч.2 ст. 187 Господарського кодексу України).

Пунктами 2.1., 2.2. договору, в редакції, яка затверджена рішенням Господарського суду від 19.03.2018 у справі № 904/10372/17, встановлено, що величина пайової участі згідно з розрахунком (додаток №1 до даного договору) становить 3 700 668, 70 грн; кошти пайової участі сплачуються в повному обсязі єдиним платежем або частинами за графіком, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.1.1 договору міська рада зобов`язана виконати розрахунок величини пайової участі, належної до сплати Забудовником у відповідності до Порядку, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради від 21.03.07 №6/11 (зі змінами та доповненнями).

На протязі трьох робочих днів з моменту отримання звернення Забудовника видати довідку про виконання останнім вимог по повній сплаті величини пайової участі (п.3.1.2. договору).

В свою чергу забудовник зобов`язаний:

перерахувати величину пайової участі у розвитку інфраструктури м. Дніпропетровська, яка визначена п. 2.1. даного договору та відповідним розрахунком, до спеціального фонду міського бюджету на умовах, визначених договором (п.3.2.1. договору).

Забудовник сплачує величину пайової участі, вказану у п. 2.1. даного договору, у строки згідно із графіком (додаток № 2 до договору) до спеціального фонду міського бюджету.

Згідно графіку сплати, який є додатком №2 до договору величина пайової участі в сумі 3700668,70грн. підлягає сплаті протягом п`яти робочих днів з моменту укладання договору.

Відповідно до п.5.3. договору за несвоєчасну або неповну сплату коштів пайової участі Забудовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, який діє на підставі Положення, затвердженого рішенням міської ради від 31.01.2018 №31/29, листом від 23.04.2018 №10/15-229 повідомив ТОВ "МТ-1" про необхідність сплатити кошти пайової участі за договором, який визнано укладеним за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2018 у справі №904/10372/17.

Згідно з виписками по рахунку НОМЕР_1 : надходження до міського бюджету коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, наданими відділенням держказначейства, ТОВ "МТ-1" 17.04.2019, 18.04.2018, 19.04.2019, 22.04.2019, 23.04.2019, 10.06.2019, 12.06.2019 перераховано до цільового фонду міської ради кошти в загальній сумі 1 700 000, 00 грн на виконання судового рішення у справі 904/10372/17.

Залишок коштів по договору складає 2 000 668,70 грн. До теперішнього часу кошти відповідачем не перераховано.

Позивач просить стягнути заборгованість за договором про пайову участь в сумі 2 000 668,70 грн, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Частиною 1 статті 626 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатком № 2 до договору про пайову участь, кошти пайової участі підлягають сплаті протягом п`яти робочих днів з моменту укладання договору. Договір вважається укладеним з 21.06.2018, тож строк оплати коштів пайової участі настав 29.06.2018.

Відповідач доказів сплати коштів пайової участі в заявленому позивачем розмірі не надав, доводи позивача не спростував.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 2 000 668,70 грн. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути пеню в сумі 510 692,45грн. за загальний період з 02.07.2018 по 02.01.2019, три відсотки річних в сумі 122741,58грн за загальний період з 02.07.2018 по 31.01.2020, втрати від інфляції, нараховані за період з вересня 2018 року по березень 2019 року, травень 2019 року та з липня 2019 року по грудень 2019 року в сумі 337 394,06грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Таким чином, пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно зі статею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до пункту 5.3. договору про пайову участь, за несвоєчасну або неповну сплату коштів пайової участі забудовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Судом встановлено, що строк оплати настав 29.06.2018, прострочка виконання виникає з 30.06.2018.

Позивач нарахував пеню за період прострочки з 02.07.2018 по 02.01.2019 у розмірі 510 692,45грн. на загальну суму 3 700668,7грн.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені судом помилок не виявлено.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок трьох відсотків річних позивачем виконано вірно, тож вимога про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 122741,58грн. заявлена правомірно.

Що стосується втрат від інфляції, то при проведенні розрахунку позивачем не враховані суми дефляції у спірному періоді нарахування з травня 2019 року по грудень 2019 року. Здійснивши розрахунок втрат від інфляції, судом встановлено, що стягненню за вказаний період підлягає сума 12983,94грн., яка обчислена наступним чином: 2200 668,7грн. х100,59% =2213652,64грн-2200668,7грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума втрат від інфляції 327 170,71грн (314186,77грн+ 12983,94грн).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладений правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19).

Зокрема, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

За викладеного, інфляційні втрати підлягають перерахунку і, з урахуванням сукупного індексу інфляції, фактично складають 327170,71грн.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Судом встановлено, що розмір нарахувань (пені, 3% річних та інфляційного збільшення) які заявлені позивачем правомірно складає 960604,74грн (пеня в сумі 510692,45грн, три відсотки річних в сумі 122741,58грн, втрати від інфляції в сумі 327170,71грн.), що складає 48,01% суми основного боргу (2000668,7грн) та є непропорційно великим. При цьому, господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені та трьох відсотків річних на 50% від розміру, що підлягає до стягнення. Відтак, розмір пені, що підлягає до стягнення буде становити: 255346,22грн (510692,45грн-50%), розмір трьох відсотків річних - 61 370,79грн (122741,58грн-50%).

За викладеного є правомірними та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 2 644 556,42грн., з яких: заборгованість за договором про пайовий внесок в сумі 2 000 668,7грн, пеня в сумі 255346,22грн, три відсотки річних в сумі 61 370,79грн, втрати від інфляції в сумі 327170,71грн.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідач, заперечуючи проти стягнення заборгованості за договором про пайову участь, посилається на припинення зобов`язання у зв`язку із заліком однорідних зустрічних вимог, який проведено ним в односторонньому порядку у березні 2020 року під час розгляду цієї справи.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом.

Згідно із ст. 601 ЦК України, яка кореспондується із ст. 203 ГК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено у ст. 602 ЦК України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи з викладеного, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути:

- зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей. При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Крім цього, між сторонами не повинно бути спору відносно характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання.

Зараховані відповідачем як зустрічні вимоги хоча і є однорідними (мають грошовий характер), але у даному випадку зарахування є можливим лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань, та чіткого встановленого розміру боргових зобов`язань, їх розмір повинен носити ясний та безспірний характер.

Разом з цим, ще одною важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку.

Отже, у спірних правовідносинах між сторонами може мати місце зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності в зобов`язаннях сторін прозорості та безспірності.

Досліджуючи заперечення позивача щодо обставин зарахування зустрічних однорідних вимог заявою вх. №12/2225 від 16.03.2020, господарським судом встановлено, що відповідач передав за актом приймання-передачі від 28.03.2016 зовнішні мережі водопостачання на виконання рішення Дніпровської міської ради від 30.09.2015 №26/67. Первісна балансова вартість майна, визначена експертним шляхом, складає 3841303,00грн. (а.с.58).

Зі змісту рішення міської ради не вбачається оплатність такої передачі, розмір та строки відшкодування відповідачу вартості мереж водопостачання.

Згідно пункту 5.4. договору про пайову участь від 21.06.2018, якщо технічними умовами передбачено необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність.

Зазначений договір укладався у зв`язку з новим будівництвом житлового комплексу за адресою вул. Європейська (Миронова), у районі буд.№ 7.

Акт приймання-передачі від 28.03.2016 та Звіт про проведення незалежної оцінки вартості мереж водопровода складений у 2016 році, стосуються будівництва по вул. Запорізьке шосе в районі кладовища, Бабушкінський район м. Дніпропетровська, а не будівництва житлового комплексу за адресою вул. Європейська (Миронова), у районі буд. № 7. Тобто, підстави для зменшення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму, яка визначена в експертному висновку 2016 року та становить 3 851766,00грн відсутні. Доказів на підтвердження того, що при укладанні договору пайової участі при будівництві по вул. Запорізьке шосе в районі кладовища, не відбулося зменшення внеску на розвиток фінфраструктури відповідно до наведених вище положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" матеріали справи не містять.

З огляду на наявність заперечень позивача щодо змісту одностороннього правочину (заліку), умов виконання зобов`язань та їх розміру, розмір та строки відшкодування відповідачу вартості мереж водопостачання, відсутність в зобов`язаннях сторін прозорості та безспірності, суд вважає залік таким, що не відбувся.

Звертаючись з позовом до суду Дніпровська міська рада сплатила згідно платіжного доручення №137 від 12.02.2020 судовий збір у сумі 44 572,45грн. (а.с.42).

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 44419,10грн (2961 273,44грн х 1,5%) (при цьому суд не зменшує розмір судового збору у зв`язку із зменшенням на 50% пені та трьох відсотків річних).

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТ-1" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради про стягнення 2971496,62 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТ-1" (49000, м. Дніпро, пл. Десантників, 1, ідентифікаційний код 32650975) на користь Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького,75, ідентифікаційний код 26510514; одержувач: ГУК у Дніпропетровській області, м. Дніпро, 24170000; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37988155; номер рахунку (IBAN) 108999980314181921000004002) заборгованість за договором в сумі 2000668 (два мільйони шістсот шістдесят вісім)грн 70коп, видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТ-1" (49000, м. Дніпро, пл. Десантників, 1, ідентифікаційний код32650975) на користь Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького,75, ідентифікаційний код 26510514) пеню в сумі 255346 (двісті п`ятдесят п`ять тисяч триста сорок шість)грн 22коп, 3% річних в сумі 61370 (шістдесят одна тисяча триста сімдесят)грн 79коп, втрати від інфляції в сумі 327 170 (триста двадцять сім тисяч сто сімдесят)грн 71коп, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 44419 (сорок чотири тисячі чотириста дев`ятнадцять)грн 10коп, видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 20-ти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 28.10.2020

Суддя Н.М. Євстигнеєва