Рішення № 9228262, 22.04.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

22 квітня 2010 р.           Справа 8/60-10

за позовом:Державного підприємства Ладижинської виправної колонії № 39 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області, селище Губник, Тростянецький район, Вінницька область, 24324

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофорест", юрид. адреса: вул. Чернігівська, 1А, м. Вінниця; фактич. адреса: провул. Комарова, 3, м. Вінниця, 21000

про стягнення 5 316,67 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Цимбал Т.І. - за довіреність;

          відповідача : не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Державного підприємства Ладижинської виправної колонії № 39 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофорест" про стягнення 5316,67 грн. заборгованості, в тому рахунку 5316,67 грн. - основного боргу, 462,84 грн. - пені, за невиконання умов договору про надання послуг № 12 від 25.03.2009 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.03.2010 р. (суддя Мельник І.Ю.) порушено провадження у справі та призначено засідання на 22.04.2010 р.

Враховуючи, що Постановою Верховної ради України за № 2137-VI від 15.04.2010 року відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, ст. ст. 15, 43 Закону України «Про статус суддів» суддя господарського суду Вінницької області Мельник І.Ю. звільнений з посади судді у зв’язку з поданням заяви про відставку, згідно розпорядження голови суду від 21.04.10 р. справу № 8/60-10 передано на розгляд судді Мельнику П.А.

Ухвалою суду від 21.04.2010 року справу № 8/60-10 прийнято до провадження судді Мельника П.А.

22.04.2010 року представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 22.04.2010 року не з'явився, витребуваних ухвалою суду від 22.04.2010 року документів не надав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду судової справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 2010199 від 23.03.2010 року.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

25 березня 2009 року між Державним підприємством Ладижинська виправна колонія № 39 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврофорест" (замовник) укладено договір № 12 про надання послуг.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору виконавець зобов'язується надати послуги по виготовленню пиломатеріалів згідно специфікації, доданої до цього договору, що є невід'ємною частиною даного договору, з лісоматеріалів, наданих замовником в обумовлений термін, а замовник зобов'язується прийняти від виконавця виготовлені пиломатеріали і оплатити надані послуги в обумовлений договором термін.

Виконавець виготовляє і відвантажує продукцію на адресу замовника за цінами, передбаченими в додатку, який є невід'ємною частиною даного договору ( п. 4.1. договору).

Згідно специфікації на надання послуг, яка є невід'ємною частиною даного договору, виготовлення заготовки з деревини з лісоматеріалу (з виконанням операції розпилювання на обрізну дошку, переробка необрізної дошки на готову продукцію, сортування, обробка торців парафіном або клеєм, складання готової продукції, маркування) складає 328,08 грн., в т. ч. ПДВ, за 1 м3.

У відповідності до накладних № 0186 від 14.05.2009 року на суму 6585,22 грн., № 0245 від 15.06.2009 року на суму 6397,56 грн., № 0249 від 15.06.2009 року на суму 3576,07 грн., № 0275 від 30.06.2009 року на суму 1742,40 грн. позивач передав відповідачу виготовлену продукцію на загальну суму 18301,25 грн., факт отримання якої підтверджується відповідними довіреностями № 22 від 14.05.2009 року та № 26 від 15.06.2009 року, виписаних керівництвом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофорест".

Згідно п. 6.1. договору реалізація продукції проводиться за умови 50% попередньої оплати, остаточний розрахунок за відвантажену продукцію проводиться в період до 10 календарних днів.

В порушення умов укладеного договору відповідачем було здійснено лише часткову оплату за передану продукцію в сумі 12984,58 грн. Таким чином, неоплаченою залишилась сума - 5316,67 грн.

23 вересня 2009 року позивач надіслав відповідачу претензію №2507, в якій вимагав сплатити заборгованість в сумі 5316,67 грн. за передану згідно договору продукцію. Однак, зазначена вимога була залишена без відповіді відповідачем, а розрахунку з позивачем так і не було проведено.

В зв'язку з наведеним, за відповідачем утворився борг у розмірі 5316,67 грн., який в добровільному порядку останній не повертає позивачу.

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 12 від 25.03.2009 року є договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню послуг з виготовлення пиломатеріалів належним чином, доказом чого є накладні № 0186 від 14.05.2009 року на суму 6585,22 грн., № 0245 від 15.06.2009 року на суму 6397,56 грн., № 0249 від 15.06.2009 року на суму 3576,07 грн., № 0275 від 30.06.2009 року на суму 1742,40 грн. та довіреності № 22 від 14.05.2009 року та № 26 від 15.06.2009 року, які підтверджують факт отримання відповідачем пиломатеріалів.

При цьому, як вказав позивач та надав довідку № 7/1035 від 20.04.2010 року, між Державним підприємством Ладижинська виправна колонія № 39 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврофорест" господарські відносини існували тільки на підставі договору № 12 від 25.03.2009 року, на виконання якого згідно вказаних вище накладних передавались пиломатеріали відповідачу. Будь-які інші ж договори не укладались та домовленостей не було.

Відповідач не виконав свого обов'язку щодо повної оплати за надані послуги згідно умов договору № 12 від 25.03.2009 року, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 5316,67 грн., про що свідчить відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 5316,67 грн. заборгованості за надані послуги підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 462,84 грн. - пені.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

У відповідності до п. 8.2 договору у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати за продукцію, замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі 0,05% від суми заборгованості.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 року розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 462,84 грн. - пені за період з 10.07.2009 року по 31.12.2009 року підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та не перевищують розміру пені, обрахованої із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 17.03.2010 року відповідач не подав до суду доказів проведення розрахунків із позивачем щодо позовних вимог (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофорест", юрид. адреса: вул. Чернігівська, 1А, м. Вінниця; фактич. адреса: провул. Комарова, 3, м. Вінниця (код ЄДРПОУ - 32102461, р/р №260049351 у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Вінниця, МФО 302247) на користь Державного підприємства Ладижинської виправної колонії № 39 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області селище Губник, Тростянецький район, Вінницька область, 24324, (код ЄДРПОУ - 08679586, р/р № 2600616316 у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Вінниця, Ладижинське відділення, МФО 302247) 5316,67 грн. - основного боргу, 462,84 грн. - пені, 102,00 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 22 квітня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу селище Губник, Тростянецький район, Вінницька область, 24324

3 - відповідачу (юрид. адреса: вул. Чернігівська, 1А, м. Вінниця; фактич. адреса: провул. Комарова, 3, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 32102461)